Розчин для ін'єкцій вводити внутрішньом'язово або внутрішньовенно у вигляді повільної болюсної ін'єкції протягом не менше 3 хвилин.
Як розчинник використовувати 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози.
Дорослим.
Лікарський засіб призначати у дозі 10 мг до 3 разів на добу. Максимальна добова доза становить 30 мг або 0,5 мг/кг маси тіла.
Застосування ін'єкційних форм має відбуватися протягом якомога коротшого проміжку часу з якнайшвидшим переходом на застосування пероральних або ректальних форм метоклопраміду.
Дітям.
При застосуванні для запобігання післяопераційної нудоти та блювання метоклопрамід слід застосовувати після закінчення операції.
Рекомендована доза метоклопраміду становить 0,1–0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на добу. Максимальна доза становить 0,5 мг/кг маси тіла. Якщо необхідно продовжити застосування лікарського засобу, слід дотримуватися не менше 6-годинних інтервалів.
Схема дозування.
Вік, роки |
Маса тіла, кг |
Рожева доза, мг |
Частота |
1-3 |
10-14 |
1 |
До 3 разів на добу |
3-5 |
15-19 |
2 |
До 3 разів на добу |
5-9 |
20-29 |
2,5 |
До 3 разів на добу |
9-18 |
30-60 |
5 |
До 3 разів на добу |
15-18 |
>60 |
10 |
До 3 разів на добу |
Максимальна тривалість застосування метоклопраміду для лікування встановленої післяопераційної нудоти та блювання становить 48 годин.
Максимальна тривалість застосування метоклопраміду для запобігання відстроченої нудоти та блювання, викликаних хіміотерапією, становить 5 діб.
Пацієнтам із порушенням функції нирок
У хворих з термінальною стадією порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≤15 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 75%.
У хворих з помірним та тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 50%.
Пацієнтам із печінковою недостатністю внаслідок збільшення періоду напіввиведення застосовувати половинну дозу.
Пацієнти похилого віку.
Слід розглянути можливість зниження дози у хворих похилого віку внаслідок зниження функції нирок та печінки, зумовлених віком.
Тривалість лікування.
У цілях мінімізації ризиків побічних реакцій з боку нервової системи та інших побічних реакцій лікарський засіб слід застосовувати лише для короткочасного лікування (до 5 діб).
Особливості застосування
Лікарський засіб не слід застосовувати для лікування хронічних захворювань, таких як гастропарез, диспепсія та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, або як додатковий засіб при проведенні хірургічних або радіологічних процедур.
Пацієнти віком до 30 років мають велику схильність до виникнення дистонічно-дискінетичних порушень при лікуванні метоклопрамідом.
З обережністю призначати лікарський засіб пацієнтам похилого віку у зв'язку з частим виникненням паркінсонізму.
Неврологічні порушення.
Можуть спостерігатися екстрапірамідні порушення, особливо у дітей та/або при застосуванні високих доз. Ці реакції зазвичай спостерігаються на початку лікування та можуть виникати після одноразового застосування. У разі розвитку екстрапірамідних симптомів метоклопрамід слід негайно відмінити. Загалом, ці ефекти після припинення лікування повністю зникають, але можуть вимагати симптоматичного лікування (бензодіазепіни у дітей та/або антихолінергічні протипаркінсонічні лікарські засоби у дорослих).
Між кожним введенням метоклопраміду, навіть у разі блювання та відторгнення дози, щоб уникнути передозування, необхідно дотримуватись як мінімум 6-годинного інтервалу. Тривале лікування метоклопрамідом може призводити до пізньої дискінезії, яка потенційно є незворотною, особливо в осіб похилого віку. Лікування не повинно тривати більше 3 місяців через ризик розвитку пізньої дискінезії. Лікування слід припинити, якщо з'являються клінічні ознаки пізньої дискінезії.
При застосуванні метоклопраміду у поєднанні з нейролептиками, а також при монотерапії метоклопрамідом повідомлялося про розвиток злоякісного нейролептичного синдрому. У разі виникнення симптомів злоякісного нейролептичного синдрому застосування метоклопраміду необхідно негайно припинити та розпочати відповідне лікування.
У пацієнтів із супутніми неврологічними захворюваннями та у пацієнтів, які отримують лікування іншими лікарськими засобами, діючими на центральну нервову систему, необхідно бути особливо обережними.
При застосуванні метоклопраміду можуть посилюватися симптоми хвороби Паркінсона.
Метгемоглобінемія.
Повідомлялося про випадки метгемоглобінемії, які можуть бути пов'язані з дефіцитом NADH-цитохром-b5-редуктази. У таких випадках слід негайно остаточно припинити прийом метоклопраміду та вжити відповідних заходів (наприклад, лікування метиленовим синім).
Серцеві розлади.
Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи випадки гострої судинної недостатності, важкої брадикардії, зупинки серця та подовження інтервалу QT, які спостерігалися після прийому метоклопраміду у формі ін'єкцій, особливо після введення.
Внутрішньовенно лікарський засіб слід вводити шляхом повільної болюсної ін'єкції (мінімум протягом 3 хвилин), щоб зменшити ризик побічних реакцій (наприклад, гіпотонії, акатизії).
Порушення функції нирок та печінки.
Пацієнтам із порушенням функції нирок або тяжким порушенням функції печінки рекомендується зменшення дози.
Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб у пацієнтів груп ризику, а саме у пацієнтів похилого віку з розладами серцевої провідності, з некоректованим дисбалансом електролітів або брадикардією, та пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, які подовжують інтервал QT. Лікарський засіб не слід застосовувати для лікування хронічних захворювань, таких як гастропарез, диспепсія та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба або як додатковий засіб при проведенні хірургічних або радіологічних процедур.
Взяті з упаковки ампули не можна залишати на сонці тривалий час.