Метформін таблетки 850 мг № 30

Таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, по 500 мг. По 10 таблеток у блiстерi, по 5 блiстерiв у коробцi. Таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, по 850 мг. По 10 таблеток у блiстерi, по 3 або по 10 блiстерiв у коробцi. Таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, по 1000 мг. По 10 таблеток у блiстерi, по 6 або по 12 блiстерiв у коробцi.

Таблетки, вкритi плiвковою оболонкою. Основнi фiзико-хiмiчнi властивостi таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, по 500 мг: таблетки, вкритi плiвковою оболонкою бiлого або майже бiлого кольору, овальної форми, з тисненням «93» на однiй сторонi i «48» на iншiй сторонi; таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, по 850 мг: таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, бiлого або майже бiлого кольору, овальної форми, з тисненням «93» на однiй сторонi i «49» на iншiй сторонi; таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, по 1000 мг: таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, бiлого або майже бiлого кольору, овальної форми, з рисками на обох сторонах, тисненням «9» злiва та «3» справа вiд риски на однiй сторонi, «72» злiва та «14» справа вiд риски на iншiй сторонi.

Фармакодинамiка. Механiзм дії Метформiн є пероральним антидiабетичним лiкарським засобом, що належить до класу бiгуанiдiв. Вплив на цукор кровi Гiпоглiкемiчний ефект метформiну базується, головним чином, на подоланнi резистентностi до iнсулiну в печiнцi та м'язах. У присутності інсулiну вiн знижує як базальний, так i постпрандiальний рiвень глюкози в плазмi. Метформiн не стимулює секрецiю iнсулiну, тому не призводить до гіпоглікемiї при монотерапії. Зниження рiвня цукру у кровi базується на 3 механiзмах: - У печiнцi. Продукування глюкози в печiнцi значною мiрою вiдповiдає за гiперглiкемiю у станi натще. Метформiн знижує продукування глюкози в печiнцi, що активiзується резистентнiстю до iнсулiну, шляхом пригнiчення глюконеогенезу i глiкогенолiзу, таким чином одночасно протидiючи гiперглiкемiчному ефекту глюкагону. За допомогою цього механiзму метформiн знижує гiперглiкемiю натще. - У м'язах. Розлади периферичного поглинання i накопичення глюкози в основному вiдповiдають за постпрандiальну гiперглiкемiю. Метформiн пiдвищує чутливiсть клiтин до iнсулiну, стимулюючи тирозинкiназну активнiсть iнсулiнових рецепторiв, тим самим сприяючи поглинанню глюкози на клiтинному рiвнi. Метформiн збiльшує пропускну здатнiсть всiх механiзмiв мембранного транспорту глюкози (GLUТ). Цей ефект метформiну особливо помiтний при гiперглiкемiї. Внутрiшньоклiтинний синтез глiкогену збiльшується шляхом стимуляції ключевого ферменту, глiкогенсинтетази. За допомогою цих механiзмiв метформiн знижує постпрандiальну гiперглiкемiю. - У кишечнику. Метформiн затримує всмоктування глюкози у кишечнику, тим самим знижуючи постпрандiальне глюкозне навантаження. Вплив на масу тiла Застосування метформiну пiд час клiнiчних дослiджень призводило до стабiлiзацiї або помiрного зниження маси тiла. Вплив на метаболiзм лiпiдiв та фiбринолiз У людей, незалежно вiд впливу на цукор кровi, метформiн має позитивний ефект на метаболiзм ліпідів. У контрольованих середньо- або довгострокових клінічних дослiдженнях було пiдтверджено, що метформiн у терапевтичних дозах знижує рiвень загального холестерину, лiпопротеїнiв низької щiльностi та триглiцеридiв. Крiм того, в деяких дослiдженнях було показано, що метформiн може пiдвищувати рiвень холестерину лiпопротеїнiв високої щiльностi. Метформiн також має фiбринолiтичнi властивостi. Клiнiчна ефективнiсть Цукровий дiабет 2-го типу Проспективне рандомiзоване дослiдження UКPDS (Британське проспективне дослiдження цукрового дiабету) встановило довгостроковi переваги iнтенсивного контролю цукру в кровi при дiабетi 2-го типу. У пацiєнтiв з надмiрною масою тiла, якi отримували метформiн (пiсля недостатньої ефективностi дiєти), вiдбулося значне зниження вiдносного ризику пов'язаних iз дiабетом ускладнень на 32 %. У групi метформiну - 29,8 подiй/1000 пацiєнто­рокiв, у групi, де отримували стандартне лiкування (дiєту), - 43,3 подiй/1000 пацiєнто­рокiв, р=0,002. У гpyпi, де отримували похiднi сульфонiлсечовини або iнсулiн, вiдносний ризик був знижений на 7% порiвняно з групою, де отримували стандартне лiкування ( 40,1 подiй/1000 пацiєнто-рокiв). У порiвняннi з похiдними сульфонiлсечовини або iнсулiном метформiн був бiльш ефективним (р=0,003). Крiм того, у пацiєнтiв з надмiрною масою тiла i дiабетом 2 типу без симптоматики серцевої хвороби при встановленнi дiагнозу, якi отримували метформiн, вiдбулося зниження вiдносного ризику розвитку iнфаркту мiокарда (на 39%), летальних наслiдкiв, пов'язаних iз iнфарктом мiокарда (на 50%), загальної смертностi (на 36%). Дiти Безпека та ефективнiсть застосування метформiну у дiтей i пiдлiткiв були дослiдженi у рандомiзованому подвiйному слiпому дослiдженнi з участю 82 дiтей та пiдлiткiв вiком 10-16 рокiв. Зниження рiвня цукру в кровi натще склало -2,4 ммоль/л (-42,9 мг/дл) для метформiну у порiвняннi з + 1,2 ммоль/л (+21,4 мг/дл) для групи плацебо (р<0,001). Середнi значеня НЬА1с були значно меншими для групи прийому метформiну, нiж для групи плацебо (7,5% у порiвняннi з 8,6%, р<0,001). Метформiн не продемонстрував негативного впливу на масу тiла або лiпiдний профiль. Побiчнi реакцiї, що спостерiгалися у дiтей та пiдлiткiв, вiдповiдали побiчним реакцiям у дорослих при лiкуваннi метформiном. Цукровий дiабет 1 типу При цукровому дiабетi 1 типу є данi щодо застосування метформiну як доповнення до терапiї iнсулiном. Вiдповiднi контрольованi клiнiчнi дослiдження щодо спiввiдношення користi та ризику не проводилися.

Абсорбцiя Пiсля перорального прийому метформiну час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становить 2,5 години, абсорбцiя завершується через 6 годин. Вважається, що всмоктування вiдбувається в основному у верхнiх вiддiлах шлунково-кишкового тракту. Абсолютна бiодоступнiсть при застосуваннi дози 500 мг або 850 мг становить у здорових добровольцiв приблизно 50-60%. Пiсля перорального прийому одноразової дози 500-2500 мг спостерiгалося менш нiж пропорцiйне збiльшення максимальної концентрацiї у плазмi кровi (Cmax), можливо, внаслiдок насичувального механiзму. При звичайному дозуваннi та режимi прийому метформiну рiвноважнi концентрацiї у плазмi кровi досягаються у межах 24-48 годин. Вони зазвичай становлять менше 1 мкг/мл. У контрольованих клiнiчних дослiдженнях було встановлено, що Cmax не перевищувала 4 мкг/мл навiть при застосуваннi максимальних доз. При одночасному прийомi їжi абсорбцiя метформiну знижується i злегка уповiльнюється. Пiсля перорального прийому дози 850 мг iз їжею спостерiгалося зниження Cmax на 40%, зменшення AUC на 25% i збiльшення Tmax на 35 хвилин. Клiнiчна значушiсть цих змiн невiдома. Розподiл Зв'язування метформiну з бiлками плазми є незначним. Метформiн частково дифундує в еритроцити. Максимальна концентрацiя в кровi є нижчою, нiж максимальна концентрацiя у плазмi, i досягається приблизно в той самий час. Еритроцити, ймовiрно, являють собою вторинну дiлянку розподiлу. Середнiй об'єм розподiлу становить 63-276 л. Невiдомо, чи проникає метформiн через плацентарний бар'єр та чи потрапляє у грудне молоко. В грудне молоко у щурiв проникає його незначна кiлькiсть. Метаболізм Метформiн не метаболiзується. Виведення Метформiн виводиться з органiзму iз сечею у незмiненому виглядi. Нирковий клiренс становить >400 мл/хв, й тому є приблизно в 3,5 раза бiльшим, нiж клiренс креатинiну. Вiн виводиться переважно шляхом активної канальцевої секрецiї. Пiсля перорального прийому перiод напiввиведення з плазми становить приблизно 6,5 години. При проведеннi вимiрювань у цiльнiй кровi перiод напiввиведення становить близько 17,6 години. У пацiєнтiв з нормальною функцiєю нирок метформiн не накопичується в органiзмi при стандартних дозах (1500-2000 мг). Кiнетика у особливuх груп пацiєнтiв Порушення функцiї нирок. У пацiєнтiв iз порушенням функцiї нирок нирковий клiренс зменшується пропорцiйно до клiренсу креатинiну, розрахункової ШКФ, а перiод напiввиведення збiльшується, що свiдчить про ризик накопичення. Дiти. Фармакокiнетичнi данi щодо застосування у дiтей та пiдлiткiв вiдсутнi. Доклiнiчнi данi з безпеки Результати доклiнiчних дослiджень, що базуються на дослiдженнях фармакологiчної безпеки, токсичностi при повторному застосуваннi, генотоксичностi, канцерогенностi та репродуктивної токсичностi, не вказують на особливi ризики для застосування у людини. Мутагеннiсть. Результати ycix дослiджень (тест Еймса, тест на геннi мутацiї, тест на хромосомнi аберацiї, мiкроядерний тест) продемонстрували, що метформiн не має мутагенної або кластогенної дiї. Канцерогеннiсть. У гризунiв метформiн в дозуваннi до 900 мг/кг/добу (у щурiв) або 1500 мг/кг/добу (у мишей) не чинить канцерогенної дiї. Репродуктивна токсuчнiсть. Метформiн не впливає на фертильнiсть, не чинить тератогенної дiї та не впливає на розвиток потомства.

При одночасному застосуваннi з препаратом Метформiн-Тева зазначених нижче лiкарських засобiв, а також у разi вiдмiни цих лiкарських засобiв в перiод лiкування препаратом Метформiн-Тева необхiдно ретельно контролювати рiвень цукру в кровi. Пацiєнтiв слiд проiнформувати вiдповiдним чином. У разi потреби вiдкоригувати дозу антидiабетичного засобу при супутньому лiкуваннi. Взаємодii, що впливають на дiю метформiну Ослаблення цукрознижувалыюго ефекту Глюкокортикоїди ( системної та мiсцевої дiї), β2-симпатомiметики, дiуретики, фенотiазини (наприклад, хлорпромазин), гормони щитовидної залози, естрогени, пероральнi контрацептиви, гормонозамiснi препарати, фенiтоїн, нiкотинова кислота, блокатори кальцiєвих каналiв, iзонiазид та тетракозактид можуть пiдвищувати рiвень цукру в кровi. Посилення цукрознuжувального ефекту Фуросемiд пiдвищує концентрацiю метформiну в плазмi кровi (Cmax на 22%, AUC на 15%) без суттєвих змiн ниркового клiренсу. Нiфедипiн пiдвищує концентрацiю метформiну в плазмi кровi (Сmax на 20%, AUC на 9-20%) внаслiдок пiдвищення абсорбцiї метформiну. Циметидин пiдвищує Cmax метформiну на 60% та AUC на 40%. Перiод напiввиведення метформiну не змiнюється. Iншi лiкарськi засоби (амiлорид, дигоксин, морфiн, прокаїнамiд, хiнiдин, хiнiн, ранiтидин, триамтерен, триметоприм або ванкомiцин), що виводяться шляхом активної ниркової тубулярної секрецiї, потенцiйно можуть взаємодiяти з метформiном. Тому пацiєнти, якi приймають такi препарати, повиннi знаходитись пiд ретельним наглядом при лiкуваннi метформiном. Так само блокатори β-рецепторiв можуть знижувати рiвень цукру в кровi, при цьому кардiоселективнi (β1-селективнi) β-блокатори демонструють такi взаємодiї значно меншою мiрою, нiж некардiоселективнi. Одночасне застосування iнгiбiторiв МАО та пероральних антидiабетичних засобiв може пiдвищувати толерантнiсть до глюкози та посилювати гiпоглiкемiчний ефект. При одночасному застосуваннi з алкоголем цукрознижувальний ефект метформiну може посилюватись аж до гiпоглiкемiчної коми. Посилення або ослаблення цукрознижувального ефекту метформiну Н2-антагонiсти, клонiдин та резерпiн можуть посилювати або ослаблювати дiю метформiну. При одночасному застосуваннi хiнолонiв та метформiну спостерiгались розлади контролю рiвня цукру в кровi (включно з гiпер- та гiпоглiкемiєю). Взаємодії, що посuлюють побiчнi ефекти метформiну Дiуретики: внаслiдок порушення функцiї нирок, зумовленого дiуретиками (особливо петльовими дiуретиками), може виникати лактатацидоз. Крiм того, дiуретики пiдвищують рiвень цукру в кровi. Йодовміснi рентгеноконтрастнi засоби: щодо взаємодії з йодовмiсними рентгеноконтрастними засобами та небезпеки розвитку зумовленого ними лактатацидозу див. роздiл «Особливостi застосування». Посилення або ослаблення цукрознижувального ефекту метформiну Метформiн є субстратом транспортерiв органiчних катiонiв OCT1 та ОСТ2. Одночасне застосування метформiну з: - субстратами/iнгiбiторами ОСТ1 (такими як верапамiл) може зменшити ефективнiсть; - iндукторами OCT1 (такими як рифампiцин) може збiльшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективнiсть; - субстратами/iнгiбiторами ОСТ2 (такими як циметидин, долутегравiр, кризотинiб, олапариб, даклатасвiр, вандетанiб) може знизити ниркове виведення метформiну з наступним збiльшенням його концентрацiї в плазмi кровi. Тому необхiдно виявляти обережнiсть при супутньому застосуваннi цих препаратiв з метформiном, за необхiдностi слiд зважити можливiсть коригування дози метформiну, особливо у пацiєнтiв iз порушенням функцiї нирок. Алкоголь: метформiн асоцiюється з пiдвищеним ризиком розвитку лактатацидозу у разi гострої алкогольної iнтоксикацiї, особливо при голодуваннi, недоїданнi або порушеннi функцiї печiнки. Взаємодiї,що впливають на дiю iнших речовuн Метформiн знижує концентрацiю фуросемiду у плазмi (Cmax - на 33%, AUC - на 12%) i скорочує кiнцевий перiод напiввиведення на 32%, не змiнюючи нирковий клiренс фуросемiду. Ефект фенпрокумону може зменшуватись, оскiльки його виведення прискорюється метформiном. Дослiдження взаємодiї з глiбенкламiдом, нiфедипiном, iбупрофеном i пропранололом не виявили клiнiчно значущого впливу на фармакокiнетичнi параметри цих речовин. lншi взаємодії Виявлення ознак гiпоглiкемiї може ускладнюватись пiд впливом симпатолiтикiв (наприклад, β-блокаторiв, клонiдину, гуанетидину, резерпiну).

дiюча речовина: метформiну гiдрохлорид; 1 таблетка, вкрита плiвковою оболонкою, мiстить метформiну гiдрохлориду 500 мг або 850 мг, або 1000 мг; допомiжнi речовини: повiдон (К-30), кремнiю дiоксид колоїднiй безводний, магнiю стеарат, гiпромелоза (Е464) (2910/5), титану дiоксид (Е 171), макрогол 400.

Монотерапія метформіном не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки препарат не спричиняє гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосуванні метформіну у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітиніди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Вагітність. У разі планування вагітності, а також у випадку настання вагітності для лікування діабету рекомендовано застосовувати не метформін, а інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально наближеним до нормального задля зменшення ризику розвитку вад плода. Годування груддю. Метформін проникає у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігались. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування метформіну під час годування груддю, його застосування не рекомендоване у цей період. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Проводили дослiдження застосування метформiну дiтям вiком вiд 10 рокiв. Досвiд застосування е лише для доз до 2000 мг на добу та тривалiстю лiкування до 4 мiсяцiв. Метформiн-Тева не застосовувати дiтям вiком до 10 рокiв. Звичайна початкова доза становить 500 мг або 850 мг. Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг, розподiлена на 2-3 прийоми.

Лiкування цукрового дiабету 2 типу при неефективностi дiєтотерапiї та режиму фiзичних навантажень, особливо у хворих iз надлишковою масою тiла. Метформiн-Тева може застосовуватися як монотерапiя або комбiнована терапiя сумiсно з iншими пероральними антидiабетичними засобами або сумiсно з iнсулiном. Як доповнення до iнсулiнової терапiї при цукровому дiабетi 1 типу, особливо у разi вторинної резистентностi до iнсулiну, якщо лiкування iнсулiном не призводить до достатнього контролю рiвня цукру в кровi.

Гiперчутливiсть до метформiну або будь-якої iншої допомiжної речовини, що входить до складу препарату. Метаболiчний ацидоз (наприклад, лактатацидоз або дiабетичний кетоацидоз). Дiабетична кома та прекома. Тяжка ниркова недостатнiсть (клiренс креатинiну <30 мл/хв, розрахункова швидкiсть клубочкової фiльтрацiї (рШКФ) <30 мл/хв/1,73 м2). Гострi стани, що протiкають з ризиком розвитку порушень функцiї нирок, наприклад, зневоднення органiзму (дiарея, повторне блювання), тяжкi iнфекцiйнi захворювання, наприклад, сечовивiдних шляхiв, гарячка, тяжкi стани, пов'язанi з гiпoкciєю (шок, септицемiя). Внутрiшньосудинне введення рентгенконтрастних йодовмiсних засобiв може спричинити ниркову недостатнiсть та призвести до кумуляцiї метформiну i, як наслiдок, до розвитку лактатацидозу. Прийом метформiну необхiдно припинити за 48 годин до проведення такого дослiдження, якщо клiренс креатинiну становить <60 мл/хв, рШКФ - <60 мл/хв/1,73 м2. Лiкування метформiном можна поновлювати лише у випадку, якщо пiсля оцiнки функцiї нирок через 48 годин пiсля проведення дослiдження iз використанням контрастної речовини не виявлено подальшого погiршення стану (див. роздiл «Особливостi застосування»). Захворювання (особливо гострi захворювання або загострення хронiчної хвороби), якi можуть призводити до розвитку тканинної гiпоксiї, наприклад, декомпенсована серцева недостатнiсть, дихальна недостатнiсть, нещодавно перенесений iнфаркт мiокарда, сепсис або шок. В цих ситуацiях пiдвищується ризик розвитку лактатацидозу. Печiнкова недостатнiсть. Гостра алкогольна iнтоксикацiя, алкоголiзм.

Загальнi вказiвкu щодо дозування На початку лiкування слiд ретельно контролювати рiвень цукру в кровi. Дозу пiдбирають для кожного пацiєнта iндивiдуально вiдповiдно до показникiв метаболiзму (цукор кровi, НЬА1с). Рекомендується розпочинати лiкування з найнижчої дози та поступово пiдвищувати її в залежностi вiд рiвня цукру в кровi. Для запобiгання розвитку побiчних реакцiй з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) або зменшення їx проявiв добову дозу метформiну слiд розподiлити на 2-3 прийоми та приймати пiд час або пiсля прийому їжi. Поступове збiльшення дози на початку лiкування сприяє зменшенню побiчних реакцiй з боку ШКТ. При застосуваннi цього лiкарського засобу слiд продовжувати дотримуватись режиму фiзичної активностi та низькокалорiйної дієти з низьким вмiстом цукру. Таблетки слiд ковтати не розжовуючи, запиваючи невеликою кiлькiстю води. Таблетки Метформiн-Тева, 1000 мг, можна роздiляти за розподiльчою рискою лише для полегшення прийому, а не для подiлу на меншi дози. Звичайне дозування Цукровий дiабет 2 типу Монотерапiя Лiкування слiд розпочинати з 500-1000 мг метформiну на добу. В залежностi вiд показникiв рiвня цукру в кровi дозу можна поступово пiдвищувати кожнi 5-7 днiв на 500 мг до досягнення оптимального контролю рiвня цукру в кровi (максимальна добова доза -3000 мг). Середня пiдтримуюча доза становить 1500-2000 мг на добу, при цьому оптимальною вважається добова доза, що становить 2000 мг. У разi застосування бiльших доз добову дозу слiд розподiлити на 3 прийоми (вранцi, вдень та ввечерi). При коригуваннi початкової дози слiд вимiрювати рiвень глюкози в кровi натще для визначення ефективностi лiкування. Терапевтична мета полягає у зниженнi показникiв рiвня цукру в кровi натще та глiкозильованого гемоглобiну (НbА1с) до нормальних значень. Останнiй показник слiд перевiряти кожнi 3 мiсяцi. У разi переходу з iншого перорального антидiабетичного засобу зазвичай необхiдностi в перехiдному перiодi немає. Якщо до цього проводилося лiкування iз застосуванням препарату сульфонiлсечовини з довгим перiодом напiввиведення, слiд ретельно спостерiгати за пацiєнтом, оскiльки в цьому випадку може розвинутися гiпоглiкемiя. Комбiнована терапiя сумiсно з iнши,чи пероральнимu антuдiабетичними засобами Як i у разi монотерапiї, необхiдну дозу метформiну слiд визначати шляхом iндивідуального титрування вiдповiдно до рiвня цукру в кровi або глiкозильованого гемоглобiну (НbА1с) iз -урахуванням переносимостi лiкарського засобу. На початку комбiнованої терапiї рекомендується ретельно контролювати рiвень цукру в кровi. Комбiнована терапiя сумiсно з iнсулiном Для досягнення кращого контролю рiвня цукру у кровi метформiн та iнсулiн можна застосовувати у виглядi комбiнованої терапiї. Додатково до метформiну (iз дотримання його дози) можна застосовувати вечiрню дозу iнсулiну (наприклад, iнсулiн середньої тривалостi дiї) у разi недостатнього контролю рiвня цукру у кровi. Цукровий дiабет 1 типу На початку комбiнованого лiкування слiд ретельно контролювати рiвень цукру в кровi. При застосуваннi метформiну при цукровому дiабетi 1 типу його призначають у стандартнiй початковiй дозi 500-1000 мг, поки iснує потреба в iнсулiнi нижче 40 одиниць на добу. При цьому дозу iнсулiну зменшують кожнi 2 днi на 2-4 одиницi. Якщо потреба в iнсулiнi становить бiльше 40 одиниць на добу, комбiноване лiкування рекомендується починати в умовах стацiонару. В перший день дозу iнсулiну знижують на 30-50%, подальше поступове зниження iнсулiну вiдбувається вiдповiдно до результатiв лабораторних дослiджень. Особливi вказiвки щодо дозування Пацiєнтu з порушенням функії нuрок При помiрному порушеннi функцiї нирок (клiренс креатинiну 30-59 мл/хв, рШКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2) метформiн можна застосовувати лише за вiдсутностi iнших факторiв, якi пiдвищують ризик виникнення лактатацидозу, а також iз урахуванням такого коригування дози: лiкування слiд розпочинати з 500 мг або 850 мг метформiну на добу; максимальна добова доза становить 1000 мг, розподiлена на 2 прийоми. - клiренс креатинiну 45-59 мл/хв, рШКФ 45-59 мл/хв/1,73 м2: ниркову функцiю (клiренс креатинiну, рШКФ) необхiдно регулярно перевiряти (кожнi 3-6 мiсяцiв). - клiренс креатинiну 30-44 мл/хв, рШКФ 30-44 мл/хв/1,73 м2 : ниркову функцiю (клiренс креатинiну, рШКФ) необхiдно регулярно перевiряти, щонайменше кожнi 3 мiсяцi. Якщо клiренс креатинiну нижче 30 мл/хв, рШКФ нижче 30 мл/хв/1,73 м2, лiкування метформiном слiд негайно припинити (див. роздiли «Протипоказання», «Особливостi застосування»). Пацiєнти лiтнього вiку Оскiльки у пацiєнтiв лiтнього вiку може бути знижена функцiя нирок, дозу метформiну необхiдно пiдбирати з обережнiстю з урахуванням показникiв функцiї нирок. Необхiдно регулярно перевiряти функцiю нирок (див. роздiл «Особливостi застосування»). Дiти. Проводили дослiдження застосування метформiну дiтям вiком вiд 10 рокiв. Досвiд застосування е лише для доз до 2000 мг на добу та тривалiстю лiкування до 4 мiсяцiв. Метформiн-Тева не застосовувати дiтям вiком до 10 рокiв. Звичайна початкова доза становить 500 мг або 850 мг. Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг, розподiлена на 2-3 прийоми. Особливості щодо застосування Лактатацидоз Лактатацидоз є дуже рiдкiсним, але тяжким метаболiчним ускладненням. Факторами ризику виникнення лактатацидозу є недостатньо контрольований цукровий дiабет, кетоз, тривале голодування, надмiрне вживання алкоголю, тяжкi iнфекцiї, печiнкова недостатнiсть i будь-якi стани, пов'язанi з гiпоксiєю, наприклад, декомпенсована серцева недостатнiсть або гострий iнфаркт мiокарда. 3 обережнiстю слiд застосовувати метформiн з лiкарськими засобами, якi можуть спричинити лактатацидоз, наприклад, з нуклеозидними iнгiбiторами зворотної транскриптази. Ризик розвитку лактатацидозу пiдвищується зi ступенем ниркової дисфункцiї та вiком пацiєнта. При лiкуваннi метформiном необхiдно регулярно перевiряти функцiю нирок. Ретельний монiторинг особливо необхiдний пацiєнтам лiтнього вiку. Лактатацидоз може виникати внаслiдок кумуляцiї метформiну. В бiльшостi вiдомих випадкiв розвитку лактатацидозу, що виникав при застосуваннi метформiну, страждають пацiєнти з гострою нирковою недостатнiстю або гострим погiршенням функцiї нирок. Особлива обережнiсть необхiдна в ситуацiях, коли функцiя нирок може гостро погiршитися, наприклад, у разi зневоднення (тяжка дiарея або повторне блювання), на початку лiкування антигiпертензивними засобами, дiуретиками або нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), що може призвести до гострого погiршення функцiї нирок. У разi появи описаних вище гострих симптомiв необхiдно одразу припинити лiкування метформiном. Наступнi неспецифiчнi симптоми можуть бути ознаками лактатацидозу: м'язовi судоми, шлунково­кишковi розлади (наприклад, бiль у животi), тяжка астенiя. Дiагностика Лактатацидоз характеризується ацидотичною задишкою, болем у животi, гiпотермiєю, у подальшому можливий розвиток коми. Симптоми можна виявити на основi таких лабораторних даних: зниження рiвня рН кровi (<7,35), рiвень лактату у плазмi >5 ммоль/л, збiльшення анiонного промiжку та спiввiдношення лактат/пiруват. При пiдозрi на лактатацидоз пацiєнта необхiдно негайно госпiталiзувати. Найефективнiшим методом для виведення з органiзму як лактату, так i метформiну є гемодiалiз (див. роздiл «Передозування»). Пацiєнтам слiд рекомендувати уникати надмiрного вживання алкоголю, гострого або хронiчного, оскiльки алкоголь посилює вплив метформiну на метаболiзм лактату. Лiкар повинен проiнформувати пацiєнта про ризик та симптоми лактатацидозу. Крiм того, необхiдно проiнструктувати пацiєнтiв щодо негайного припинення прийому метформiну та звернення за медичною допомогою. Лiкування метформiном необхiдно припинити, поки ситуацiя не з'ясується. Перед вiдновленням лiкування метформiном необхiдно оцiнити iндивiдуальне спiввiдношення користь/ризик i функцiю нирок. Функцiя нирок Застосування метформiну протипоказане при клiренсi креатинiну <30 мл/хв, рШКФ <30 мл/хв/1,73 м2 (див. роздiл «Протипоказання»). При помiрному порушеннi функцiї нирок (клiренс креатинiну 30-59 мл/хв, рШКФ 30-59 мл/хв/1, 73 м2) метформiн можна застосовувати лише за вiдсутностi iнших факторiв, що пiдвищують ризик виникнення лактатацидозу (див. роздiл «Спосiб застосування та дози. Особливi вказiвки щодо дозування»). Оскiльки метформiн виводиться нирками, перед початком та пiд час лiкування необхiдно регулярно перевiряти клiренс креатинiну, рШКФ: - принаймнi 1 раз на рiк у пацiєнтiв з нормальною функцiєю нирок; - принаймнi кожнi 3-6 мiсяцiв у пацiєнтiв з клiренсом креатинiну, рШКФ на нижнiй межi норми - 45-59 мл/хв, а також у пацiєнтiв лiтнього вiку; - принаймнi кожнi 3 мiсяцi у пацiєнтiв з клiренсом креатинiну 30-44 мл/хв, рШКФ 30-44 мл/хв/1,73 м2. Iнтенсивний контроль та особлива обережнiсть необхiднi у клiнiчних ситуацiях, коли функцiя нирок може гостро погiршитись через фактори, що сприяють розвитку цих порушень, або застосування супутньої медикаментозної терапiї, наприклад, у разi зневоднення органiзму (тяжка дiарея або тривале блювання) або на початку лiкування лiкарськими засобами, що можуть призвести до гострого погiршення функцiї нирок (наприклад, дiуретики, антигiпертензивнi засоби або НПЗЗ). У разi описаних вище гострих скарг лiкування метформiном необхiдно тимчасово негайно припинити. Йодовмicнi рентгеноконтрастнi засоби Внутрiшньосудинне введення рентгеноконтрастних йодовмiсних засобiв може спричинити ниркову недостатнiсть. Оскiльки це може призвести до кумуляцiї метформiну та до розвитку лактатацидозу, прийом метформiну необхiдно припинити за 48 годин проведення такого дослiдження, якщо клiренс креатинiну становить <60 мл/хв, а рШКФ -<60 мл/хв/1,73 м2. Лiкування метформiном можна поновити лише у разi, якщо оцiнка функцiї нирок через 48 годин пiсля дослiдження iз використанням контрастної речовини не виявила подальшого погіршення. Серцева функцiя Пацiєнти iз серцевою недостатнiстю мають бiльш високий ризик розвитку гiпоксiї та ниркової недостатностi. Пацiєнтам зi стабiльною хронiчною серцевою недостатнiстю метформiн можна застосовувати при регулярному монiторингу функцiй серця та нирок. Метформiн протипоказаний пацiєнтам iз гострою та декомпенсованою серцевою недостатнiстю. Хiрургiчнi втручання Необхiдно припинити застосування метформiну за 48 годин до проведення запланованих операцiй пiд загальною, спiнальною або епiдуральною анестезiєю. Терапiю метформiном можна поновлювати не ранiше нiж через 48 годин пiсля проведення операцiї та лише пiсля вiдновлення перорального харчування i пiсля того, як перевiрка функцiї нирок не виявила подальшого погiршення стану. Iншi застережнi заходи - Усiм пацiєнтам необхiдно дотримуватися дiєти з рiвномiрним розподiлом вуглеводiв упродовж дня. Пацiєнтам iз надмiрною масою тiла слiд дотримуватися низькокалорiйної дiєти з низьким вмiстом жирiв. - Необхiдно регулярно проводити лабораторнi тести, що зазвичай проводять для контролю цукрового дiабету, та за потреби коригувати дозу. - При тривалому лiкуваннi метформiном спостерiгалося зниження всмоктування вiтамiну В12 зi зниженням його рiвня у плазмi кровi (див. роздiл «Побiчнi реакцiї»). - При оперативних втручаннях або iнших причинах декомпенсацiї цукрового дiабету слiд розглянути можливiсть застосування iнсулiну. - Монотерапiя метформiном не спричиняє гiпоглiкемiї. Однак слiд бути обережним при одночасному застосуваннi метформiну з iнсулiном, похiдними сульфонiлсечовини або iншими гiпоглiкемiчними засобами. Застосування у перiод вагiтностi або годування груддю. Недостатнiй контроль дiабету (гестацiйного або постiйного дiабету 2-го типу) у перiод вагiтностi пiдвищує ризик гестацiйної гiпертензiї та прееклампсiї, а також вроджених вад розвитку, збiльшує перинатальну летальнiсть. Дослiдження на тваринах не показали репродуктивної токсичностi метформiну (див. роздiл «Доклiнiчнi данi з безпеки»). Великий клiнiчний досвiд застосування метформiну у вагiтних (кiлька тисяч перебiгiв вагiтностi) не вказує на негативне завершения вагiтностi, пiдвищений ризик виникнення аномалiй розвитку або фетальну/неонатальну токсичнiсть речовини. Вплив метформiну в перiод внутрiшньоутробного розвитку ( особливо у II та III триместрi) може спричинити зниження маси тiла при народженнi («малий для гестацiйного вiку»). Оцiнка значущостi цього ефекту та його перебiгу для розвитку дiтей повнiстю не з'ясована. До досягнення 4-рiчного вiку не вiдмiчалося негативного впливу на руховий i соцiальний розвиток. За наявностi вiдповiдних клiнiчних показань можна розглянути можливiсть застосувания метформiну вагiтним або жiнкам, якi планують завагiтнiти. Необхiдно ретельно спостерiгати за розвитком плоду, щоб запобiгти зниженню маси тiла при народженнi. У разi виявлення факторiв ризику зниження маси тiла при народженнi (наприклад, затримка внутрiшньоутробного розвитку, курiння, тяжка ниркова недостатнiсть, низький iндекс маси тiла), лiкування слiд припинити або не розпочинати лiкування метформiном. Перiод годування груддю Метформiн проникає у грудне молоко. Наявнi обмеженi данi не виключають теоретичний ризик розвитку гiпоглiкемiї у немовлят, якi знаходяться на грудному вигодовуваннi. Рiшення щодо припинення застосування метформiну або годування груддю необхiдно приймати iз урахуванням користi препарату для матерi та потенцiйного ризику для дитини. Здатнiсть впливати на швидкiсть реакції при керуваннi автотранспортом або iншими механiзмами. Монотерапiя метформiном не спричиняє гiпоглiкемiї, i тому не впливає на швидкiсть реакцiї при керуваннi автотранспортом або роботi з iншими механiзмами. Пацiєнтам слiд бути уважними щодо симптомiв зниження рiвня цукру в кровi та його впливу на концентрацiю при застосуванні метформiну у комбiнацiї з iншими антидiабетичними засобами.

Нижче наведенi побiчнi реакцiї, що можуть виникати пiсля прийому метформiну. Вид та ступiнь тяжкостi побiчних реакцiй у дiтей та пiдлiткiв (10-16 рокiв) подiбнi до таких у дорослих. Найчастiшими побiчними реакцiями є розлади з боку ШКТ (див. нижче). За частотою побiчнi реакцiї розподiленi таким чином: дуже часто (⩾ 10%); часто (⩾ 1 %, <10%); нечасто (⩾0,1%, <1%); рiдко (⩾0,01%, <0,1%); дуже рiдко (<0,01%). 3 боку кровi та лiмфатичної системи Часто: дефiцит вiтамiну В12. У пацiєнтiв з мегалобластною анемiєю рекомендуеться враховувати таку етiологiю (див. роздiл «Особливостi застосування»). Поодинокi випадки лейкопенiї, тромбоцитопенiї та гемолiтичної анемiї. 3 боку метаболiзму Дуже рiдко: лактатацидоз (частота - 3-5 випадкiв на 100000 пацiєнто-рокiв, див. роздiл «Особливостi застосування» ). 3 боку нервової системи Часто: порушення смаку (3%). 3 боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: шлунково-кишковi розлади (5-15%), такi як нудота, блювання, дiарея, бiль у животi, втрата апетиту. Цi симптоми зазвичай виникають на початку лiкування i у бiльшостi випадкiв минають самостiйно. 3 боку печiнкu та жовчовuвiднuх шляхiв Дуже рiдко: порушення показникiв функцiї печiнки, наприклад, підвищення рівня трансамiназ або гепатит (зникають пiсля вiдмiни метформiну). 3 боку шкiри та пiдшкiрнuх тканин Дуже рiдко: шкiрнi реакцiї, такi як еритема, свербiж, кропив'янка. Пiсля реєстрацiї лiкарського засобу важливо повiдомляти про пiдозрюванi побiчнi реакцiї. Це дає змогу здiйснювати безперервний монiторинг спiввiдношення користь/ризик, пов'язаного iз застосуванням лiкарського засобу. Медичним працiвникам необхiдно повiдомляти про будь-якi пiдозрюванi побiчнi реакції за допомогою нацiональної системи звiтностi.

Гiпоглiкемiя не спостерiгалась навiть пiсля надзвичайно високих доз метформiну (до 85 г), однак за таких обставин виникав лактатацидоз. Лактатацидоз е невiдкладним станом i його слiд лiкувати у стацiонарi (див. роздiл «Особливостi застосування»). Лактат i метформiн виводяться при гемодiалiзi.

Зберiгати при температурi не вище 25 °С в оригiнальнiй упаковцi. Зберiгати у недоступному для дiтей мiсцi.

Метформін-Тева - пероральний гіпоглікемічний засіб, за виключенням інсулінів, показання до застосування Цукровий діабет 2 типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особливо у хворих з надлишковою масою тіла; як монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або сумісно з інсуліном для лікування дорослих; як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років та підлітків. Зменшення ускладнень діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і надлишковою масою тіла, які застосовували метформін як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.