Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (СКФ ≥ 90 мл/хв).
Зниження ризику або затримка початку цукрового діабету 2 типу.
Метформін слід призначати лише тоді, коли зміни в способі життя протягом 3-6 місяців не забезпечують адекватного глікемічного контролю.
Лікування слід розпочинати з однієї таблетки пролонгованої дії метформіну гідрохлориду у дозі 500 мг 1 раз на добу під час їжі увечері.
Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати згідно з результатами вимірювань рівня глюкози в крові (значення ОГТТ (оральний глюкозотолерантний тест) та/або вмісту глюкози в плазмі крові натще та/або HbA1c повинні бути в нормі). Повільне збільшення дози може поліпшити переносимість травного тракту. Максимальна рекомендована доза Метформін-SR 1000 мг становить 2 таблетки (2000 мг) під час їжі ввечері.
Рекомендується регулярно контролювати (кожні 3-6 місяців) глікемічний статус (значення ОГТТ та/або вмісту глюкози в плазмі крові натще та/або HbA1c), а також фактори ризику для ухвалення рішення про необхідність продовження, зміни або припинення лікування.
Також необхідно проводити повторну оцінку лікування, якщо пацієнт згодом впроваджує покращення харчування та/або фізичні навантаження або якщо зміни стану здоров'я пацієнта дозволяють змінити спосіб життя.
Монотерапія або комбінована терапія спільно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.
Лікарський засіб Метформін®-SR 1000 мг застосовувати 1 раз на добу під час їжі увечері. Максимальна рекомендована доза становить 2 таблетки на добу.
Метформін®-SR 1000 мг слід застосовувати як підтримуючу терапію для пацієнтів, які вже лікувалися метформіном гідрохлорид у дозі 1000 мг або 2000 мг. При переході добова доза препарату має бути еквівалентною поточній добовій дозі метформіну гідрохлориду.
Пацієнтам, які лікуються метформіном гідрохлорид у дозі понад 2000 мг на добу, не рекомендується переходити на терапію лікарським засобом Метформін®-SR.
Пацієнтам, які приймають препарат Метформін®-SR, не слід перевищувати дозування 2000 мг на добу.
Для пацієнтів, які розпочали лікування, зазвичай початкова доза метформіну гідрохлориду становить 500 мг 1 раз на добу під час їжі увечері. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати згідно з результатами вимірювань рівня глюкози у крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.
Якщо необхідного рівня глікемії не можна досягти при застуванні метформіну гідрохлориду у максимальній дозі 2000 мг, яку приймають 1 раз на добу, дозу можна розділити на 2 прийоми (один раз вранці та один раз увечері, під час їжі).
У разі, якщо необхідний рівень глікемії залишається недосягнутим, можна застосовувати таблетки метформіну гідрохлориду з негайним вивільненням у максимальній дозі 3000 мг на добу.
У разі переходу на препарат Метформін®-SR, таблетки з пролонгованим вивільненням, необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного препарату для перорального застосування.
Комбінована терапія з інсуліном.
Для досягнення кращого контролю за рівнем глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза метформіну становить 500 мг 1 раз на добу під час їди увечері, тоді дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози в крові.
У пацієнтів похилого віку.
Можливо порушення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно.
Перевага зменшення ризику виникнення цукрового діабету 2 типу або затримки його початку не була встановлена у пацієнтів віком від 75 років, тому таким пацієнтам не рекомендується призначення метформіну.
Ніркова недостатність.
СКФ слід оцінювати до початку застосування лікарських засобів, що містять метформін, та після початку лікування щонайменше щороку. У пацієнтів з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та у пацієнтів похилого віку слід проводити ретельний контроль функції нирок якомога частіше, наприклад кожні 3-6 місяців.
ШКФ
(мл/хв)
|
Загальна максимальна добова доза (мг)
|
Додаткова інформація
|
60-89
|
2000
|
У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зниження дози.
|
45-59
|
2000
|
Слід проаналізувати фактори, які можуть збільшувати ризик розвитку лактоацидозу до початку лікування метформіном.
Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.
|
30-44
|
1000
|
< 30
|
-
|
Застосування метформіну протипоказане.
|
Особливості застосування
Лактоацидоз
Лактоацидоз є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому порушенні функції нирок, серцево-легеневому захворюванні або сепсисі. При гострому порушенні функції нирок відбувається накопичення метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.
У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення вживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну і звернутися за медичною допомогою.
Якщо пацієнт отримує метформін, слід з обережністю розпочинати застосування лікарських засобів, що можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад, гіпотензивними препаратами, сечогінними засобами та НПЗП). Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають надмірне вживання алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, що можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти та/або особи, що доглядають за ними, мають бути проінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характерними ознаками лактоацидозу є ацидотична задишка, біль у животі, м’язові судоми, астенія та гіпотермія, надалі можливий розвиток коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря.
Діагностичні результати лабораторних досліджень – зниження pH крові (<7,35), підвищення сироваткової концентрації лактату (>5 ммоль/л) і збільшення аніонного проміжку та співвідношення лактат/піруват.
Ниркова недостатність
ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регулярно після його завершення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане пацієнтам зі ШКФ <30 мл/хв і має бути тимчасово припинене за наявності захворювань, що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).
Серцева функція
Пацієнти зі серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу функції серця та нирок. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти літнього віку
Не рекомендовано застосовувати метформін пацієнтам віком від 75 років через обмежені дані щодо терапевтичної ефективності зменшення ризику виникнення цукрового діабету 2 типу або затримки його початку.
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби
Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може викликати контраст‑індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну і збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження і поновлювати не раніше ніж через 48 годин після дослідження і лише після повторної оцінки та отримання нормального результату функції нирок (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Спосіб застосування та дози»).
Хірургічні втручання
Необхідно припинити застосування метформіну під час хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спінальною або епідуральною анестезією, і поновлювати не раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування і лише після оцінки та отримання нормального результату функції нирок.
Інші запобіжні заходи
Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати лабораторні показники рівня глюкози в крові.
Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії, однак слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікеміч-ними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).