Мематон таблетки 20 мг № 30

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.

У проявах симптомів та прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо за участю N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, які можуть призвести до дисфункції нейронів.

Клінічна ефективність та безпека

За результатами дослідження у пацієнтів із хворобою Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм через 6 місяців монотерапії мемантином спостерігався позитивний ефект лікування порівняно з плацебо (за шкалами CIBIC-plus, ADCS-ADLsev, SIB).

У пацієнтів з хворобою Альцгеймера від легкого до середнього ступеня тяжкості на 24 тижні дослідження спостерігався статистично значущий позитивний ефект лікування мемантином порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (за шкалами ADAS-cog, CIBIC-plus). Однак повідомлялося про проспект дослідженні ефективності монотерапії мемантином за участю пацієнтів із хворобою Альцгеймера від легкого до середнього ступеня тяжкості, первинний аналіз даних якого не виявив досягнення статистичної значущості у первинній кінцевій точці на 24-му тижні лікування.

Мета-аналіз плацебо-контрольованих досліджень за участю пацієнтів із хворобою Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до важких форм (включаючи дані досліджень із застосуванням монотерапії мемантином та досліджень з пацієнтами, яким застосовували підтримуючі дози інгібіторів ацетилхолінестерази). когнітивного, функціонального та загального доменів. Результати показали, що у пацієнтів з порушеннями одночасно в трьох доменах мемантин проявляв статистично значущий позитивний ефект щодо попередження погіршення стану; серед учасників дослідження, у яких спостерігалося погіршення стану, пацієнтів, які отримували плаце. удвічі більше, ніж пацієнтів, яким застосовували мемантин (21% проти 11%).

Абсорбція

Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100%, час досягнення піку концентрації в плазмі (T _max ) – від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл

Добова доза 20 мг призводить до стабільної концентрації мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг співвідношення концентрації мемантину в цереброспінальній рідині до концентрації в сироватці крові становить в середньому 0,52. Обсяг розподілу становить близько 10 л/кг. Приблизно 45% мемантину зв'язується з протеїнами плазми крові.

Метаболізм

В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді незміненої речовини. Основні метаболіти – N-3,5-диметилглудантан, ізомерна суміш 4- та 6-гідроксимемантину та 1-нітрозо-3,5-диметиладамантана – не володіють NMDA-антагоністичними властивостями. Участь цитохрому Р450 в метаболізмі in vitro не виявлено.

Висновок

У дослідженні при пероральному введенні ¹⁴ C-мемантину в середньому 84% дози було еліміновано протягом 20 днів, більше 99% дози було виведено нирками.

Мемантин елімінується моноекспоненційно з періодом напіввиведення (Т1/ ₂ ) від 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cl _{tot</ sub> ) становить 170 мл/хв/1,73 м ² частина загального ниркового кліренсу досягається за рахунок канальцевої секреції.}

Ніркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію, можливо опосередковану катіонною транспортною системою. Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися в 7 9 разів. може відбуватися в результаті значних змін у раціоні харчування, наприклад, внаслідок заміни багатого м'ясними стравами раціону вегетаріанським, або внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність

За даними досліджень на добровольцях фармакокінетика мемантину носить лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв'язок

При застосуванні мемантину в дозі 20 мг/добу рівень вмісту мемантину в цереброспінальній рідині відповідає величині мемантину, що становить 0,5 мкмоль в області фронтальної кори головного мозку людини.

Засоби, що застосовуються під час деменції. Мемантін. Код АТХ N06D X01.

Механізм дії передбачає посилення ефектів леводопи, дофамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів як мемантин. Можливе ослаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення мемантин ефекти, що може спричинити корекцію доз.

Слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик фармакотоксичного психозу. Обидва сполуки є хімічно пов'язаними NMDA-антагоністами. Те саме може мати місце для кетаміну та декстрометорфану. Також повідомлялося про можливий ризик комбінованого застосування мемантину та фенітоїну.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які транспортуються за тією ж катіонною транспортною системою нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, що призводить до потенційного ризику підвищення рівня вміст у плазмі крові.

При сумісному застосуванні мемантину з гідрохлортіазидом або будь-якою комбінацією, що містить гідрохлортіазид, можливе зниження рівня гідрохлортіазиду в сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв'язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

Під час фармакокінетичних досліджень серед здорових добровольців істотних ефектів взаємодії мемантину з глибуридом/метформіном, донепезилом або галантаміном не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавіновмісної монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

Діюча речовина: memantine;

1 таблетка містить гідрохлориду мемантину 10 мг або 20 мг;

Інші складові: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е 17)

Хвороба Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до важких форм зазвичай призводить до погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з іншими механізмами. Крім того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності під час керування автотранспортом або роботи з обладнанням.

Період вагітності

Дані про вплив мемантину при його застосуванні в період вагітності відсутні або обмежені. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного зростання при впливі концентрацій мемантину, ідентичних або дещо більше застосовуваних людині. Потенційний ризик для людини невідомий. ;Мемантин не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, коли це явно необхідно.

Період годування груддю

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину в грудне молоко, але, враховуючи ліпофільність речовини, це, ймовірно, має місце. Препарат не слід застосовувати під час годування груддю.

Фертильність

Дослідження з репродуктивної токсичності не вплинули на фертильність тварин жіночої та чоловічої статі.

Препарат не застосовувати дітям (до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування мемантину в цій групі пацієнтів.

Хвороба Альцгеймера від легкого тяжкості до важких форм.

Підвищена чутливість до мемантину або будь-якого з допоміжних компонентів препарату.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію можна розпочинати лише за наявності опікуна, який регулярно контролюватиме прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати внутрішньо один раз на добу в один і той же час щодня. Таблетки можна приймати разом з їжею або незалежно від їжі.

Дорослі.

Титрування дози

Максимальне добове дозування становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу слід досягати шляхом поступового збільшення дози на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тижнів за наступною схемою:

Тиждень 1 (доба 1–7):

приймати по 5 мг (½ таблетки дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

Тиждень 2 (доба 8–14):

приймати по 10 мг (1 таблетка дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

Тиждень 3 (доба 15–21):

приймати по 15 мг (1½ таблетки дозуванням 10 мг) 1 раз на добу протягом 7 днів;

починаючи з Тижня 4:

приймати по 20 мг (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка дозуванням 20 мг) 1 раз на добу.

Підтримуюча доза

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дози застосовуваного мемантину найкраще протягом 3-х місяців після початку лікування. Надалі клінічний ефект мемантину та реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – . хороша. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти похилого віку.

На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг/добу (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка дозуванням 20 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Для пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) препарату повинна становити 10 мг. Дозу препарату можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою титрування, якщо у пацієнта хороша переносимість препарату протягом 7 днів лікування. Для пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29) мл/хв) добова доза препарату повинна становити 10 мг.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класу А і В за шкалою Чайлда-П'ю) корекція дози препарату не потрібна. у цій групі пацієнтів.

Особливості застосування

Мемантин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілепсією, епізодами судом в анамнезі або з факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування мемантину з такими NMDA-антагоністами як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на ту саму систему рецепторів, що й мемантин, тому побічні ефекти (переважно пов'язані з центральною нервовою системою) можуть бути більш частими або більш вираженими (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій »).

Деякі фактори, що викликають збільшення рН сечі (див. розділ «Фармакологічні властивості»), можуть викликати ретельний нагляд за пацієнтом. прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стан ниркового тубулярного ацидозу (НТА) або важких інфекцій сечовивідних шляхів, викликаних Proteus bacteria.

У більшості клінічних досліджень пацієнти, які недавно перенесли інфаркт міокарда, з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III-IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) або неконтрольованою артеріальною гіпертензією, виключалися з числа учасників. В результаті є лише обмежені відповідні дані, що призводить до необхідності ретельного спостереження за пацієнтами з такими захворюваннями.

При клінічних плацебо-контрольованих дослідженнях мемантину за участю пацієнтів з деменцією від легкого до середнього ступеня тяжкості загальна частота випадків побічних реакцій у пацієнтів, яким застосовували мемантин, не відрізнялася від такої у пацієнтів, які отримували плацебо; побічні реакції мали ступінь тяжіння від легкого до середнього.

Наступні побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та в постмаркетинговому періоді, за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто ( ≥ 1/1000) та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку нервової системи: часто  – запаморочення, порушення рівноваги, нечасто – порушення ходи, дуже рідко – судомні напади.

Психічні розлади: часто – сонливість, рідко – сплутаність свідомості, галюцинації ^* психотичні реакції ^** .

З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, не часто – венозний тромбоз/тромбоемболізм, серцева недостатність.

З боку дихальної системи: часто – задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нечасто – блювота, частота невідома – панкреатит ^** .

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення показників функції печінки, частота невідома. гепатит.

З боку імунної системи: часто – реакції гіперчутливості.

Інфекції та інвазії: рідко – грибкові захворювання.

Загальні розлади: часто – біль голови, нечасто – підвищена стомлюваність.

^*  Галюцинації переважно спостерігали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера.

^** Особливі повідомлення в постмаркетинговому періоді.

Хвороба Альцгеймера пов'язана з депресією, суїцидальними думками та самогубством. Такі випадки були зареєстровані у постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які отримували мемантин.

Дані передозування мемантином обмежені результатами клінічних досліджень та постмаркетингового досвіду.

Симптоми

Відносно значні передозування (200 мг і 105 мг/добу протягом 3 днів відповідно) були пов'язані з симптомами підвищеної втоми, слабкості та/або діареєю або мали безсимптомний перебіг. невстановленої дози, у пацієнтів спостерігалися порушення з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, в'ялість, сонливість, запаморочення, ажитація, агресія, галюцинації, розлади ходи) та/або порушення з боку шлунково-кишкового тракту (блювання та діарея).

Повідомлялося, що після прийому 2000 мг мемантину всередину у пацієнта розвинулася кома протягом 10 днів, пізніше – диплопія і ажитація. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без перманентних ускладнень. , підвищена судомна готовність, сонливість, ступор і непритомність. Після лікування пацієнт також одужав.

Лікування

Лікування симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для виведення діючої речовини з організму, наприклад, промивання шлунка, прийом активованого вугілля (переривання потенційної кишково-печінкової рециркуляції), методи підкислення сечі, форсований /p>

При появі симптомів надмірної загальної стимуляції центральної нервової системи симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обережністю.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Мематон - потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Препарат застосовується для лікування хвороби Альцгеймера.