Мегліфорт 1000 мг №30 таблетки

По 10 таблеток у блістері. По 1 або 3 блістери у пачці з картону.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: Мегліфорт 1000: таблетки капсулоподібної форми з двоопуклою поверхнею, з ризиком з обох боків, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору.

Метформін знижує гіперглікемію, не призводить до розвитку гіпоглікемії. На відміну від сульфонілсечовини, не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових добровольців. Знижує у плазмі крові як вихідний рівень глюкози, так і рівень глюкози після вживання їжі.

Метформін діє 3 шляхами:

• викликає зниження вироблення глюкози в печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• поліпшує захоплення та утилізацію периферичної глюкози у м’язах за рахунок збільшення чутливості до інсуліну;
• затримує всмоктування глюкози в кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу.

Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Незалежно від своєї дії на глікемію метформін виявляє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

Підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну та утилізацію глюкози клітинами. Гальмує глюконеогенез у печінці. Затримує всмоктування вуглеводів у кишечнику.

Всмоктування. Після перорального прийому метформін майже повністю абсорбується з травного тракту, 20-30 % виводиться з фекаліями. Час досягнення максимальної концентрації (Т_max) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступність становить близько 50-60 %.

При одночасному вживанні їжі абсорбція метформіну знижується і сповільнюється.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація в крові нижче, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, і досягається приблизно через той самий час. Еритроцити, найімовірніше, представляють другу камеру розподілу. Середній об’єм розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63-276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться у незміненому вигляді із сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв, це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому дози період напіввиведення (t1/2) становить близько 6,5 години. При порушенні функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно кліренсу креатиніну, тому t1/2 збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Антидіабетичні препарати. Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Метформін.

Код АТХ А10В А02.

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.

Алкоголь. Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні препаратом Мегліфорт слід уникати вживання алкоголю і прийому лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Внутрішньовенне введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може призвести до ниркової недостатності і, як наслідок, – до акумуляції метформіну та підвищення ризику розвитку лактоацидозу.

Пацієнтам зі ШКФ > 60 мл/хв/1,73 м² застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та поновлювати не раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам із помірною нирковою недостатністю (ШКФ 45–60 мл/хв/1,73 м²) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і поновлювати не раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок.

Не рекомендований одночасний прийом даназолу для уникнення його гіперглікемічної дії. При застосуванні даназолу і після припинення його застосування потрібна корекція дози Мегліфорту під контролем рівня глікемії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, бета2-симпатоміметики, діуретичні засоби чинять гіперглікемічну дію. Необхідно постійно контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозування Мегліфорту при контролі рівня глікемії.

Діуретичні засоби, особливо петльові діуретики, можуть підвищувати ризик розвитку лактоацидозу внаслідок можливого зниження функції нирок.

При сумісному застосуванні з інгібіторами АПФ можливе посилення гіпоглікемічної дії.

Хлорпромазин при прийомі у великих дозах (100 мг на добу) підвищує глікемію, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози Мегліфорту під контролем рівня глікемії.

Діюча речовина: metformin hydrochloride;

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить метформіну гідрохлориду 500 мг, 850 мг, 1000 мг;

інші елементи: таблетки по 1000 мг: повідон, магнію стеарат,

плівкова оболонка: гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, поліетиленгліколь 400.

Мегліфорт не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та іншими механізмами, оскільки монотерапія препаратом не викликає гіпоглікемії.

Проте слід обережно застосовувати метформін у поєднанні з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, репаглінід) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Вагітність. Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій та перинатальної летальності. Є обмежені дані щодо застосування метформіну вагітним жінкам, які не вказують на підвищений ризик уроджених аномалій. Доклінічні дослідження не мали негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи і післяпологовий розвиток. При плануванні вагітності, а також при настанні вагітності для лікування діабету рекомендується застосовувати не метформін, а інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально наближеним до нормального, щоб зменшити ризик розвитку вад плода.

Період годування груддю. Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які перебували на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату , годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні в дозах 600 мг/кг/добу, що майже в 3 рази перевищувало максимальну рекомендовану добову дозу для людини у розрахунку на площу поверхні тіла.

Препарат Мегліфорт застосовують для лікування дітей віком від 10 років.

Цукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежний) при неефективності дієтотерапії, особливо у хворих, які страждають на ожиріння:

• як монотерапія або комбінована терапія спільно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або спільно з інсуліном для лікування дорослих;
• як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років.

Зниження ускладнень діабету у дорослих пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та надмірною масою тіла, які застосовували метформін як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

• Підвищена чутливість до метформіну або інших компонентів препарату;
• діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома;
• ниркова недостатність помірного (стадія IIIb) та тяжкого ступеня або порушення функції нирок (кліренс креатиніну <45 мл/хв або СКФ<45 мл/хв/1,73 м ² );
• гострий стан, що протікає з ризиком розвитку порушень функції нирок (зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок);
• гострі та хронічні захворювання, які можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, перенесений нещодавно інфаркт міокарда, шок);
• печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Монотерапія або комбінована терапія спільно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Дорослі. Зазвичай початкова доза становить 500 або 850 мг (Мегліфорт 500 або Мегліфорт 850) 2-3 рази на добу під час або після їди.

Через 10-15 днів проведеного лікування дозу слід відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг на добу, розподілена на 3 прийоми.

Під час лікування високими дозами застосовують мегліфорт 1000.

У разі переходу на лікування препаратом Мегліфорт необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного засобу.

Комбінована терапія сумісна з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози в крові метформін та інсулін можна використовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг Мегліфорту 2-3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну підбирають відповідно до результатами вимірювання рівня глюкози у крові.

Монотерапія або комбінована терапія сумісна з інсуліном.

Діти. Препарат Мегліфорт застосовують дітям від 10 років. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг препарату Мегліфорт 1 раз на добу під час або після їди. Через 10- 15 днів проведеного лікування дозу слід відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, розподілена на 2-3 прийоми.

У пацієнтів похилого віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно (див. «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Метформін можна застосовувати пацієнтам з помірною нирковою недостатністю, стадія III (кліренс креатиніну 45-59 мл/хв або СКФ 45-59 мл/хв/1,73 м&nbsp ;² ) лише у разі відсутності інших умов, які можуть підвищити ризик розвитку лактоацидозу, з наступним коригуванням дози: початкова доза становить 500 мг або 850 мг гідрохлориду метформіну 1 раз на добу. Максимальна доза становить 1000 мг на добу і повинна бути розділена на 2 прийоми. Слід проводити ретельний моніторинг функції нирок (кожні 3-6 місяців).

Якщо кліренс креатиніну або СКФ знижується до 45 мл/хв або 45 мл/хв/1,73 м ² відповідно, необхідно негайно припинити застосування метформіну.

Особливості застосування

Лактоацидоз є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням (високий рівень летальності при відсутності невідкладного лікування), що може виникнути як результат акумуляції метформіну гідрохлориду. Зареєстровані випадки виникнення лактоацидозу у пацієнтів, хворих на цукровий діабет із нирковою недостатністю або у разі раптового погіршення функції нирок. Необхідно бути обережними при порушенні функції нирок, наприклад у випадку зневоднення (сильна діарея або блювання) або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). У разі виникнення зазначених загострень необхідно тимчасово припинити застосування метформіну.

Слід враховувати інші фактори ризику для уникнення розвитку лактоацидозу: погано контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов’язаний із гіпоксією (декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда) (див. розділ «Протипоказання»).

Лактоацидоз може проявлятися у вигляді м’язових судом, порушення травлення, болю у животі і тяжкої астенії. Пацієнт повинен негайно повідомити лікарю про виникнення таких реакцій, особливо якщо раніше метформін переносився добре. У таких випадках необхідно тимчасово припинити застосування метформіну до зʼясування ситуації. Терапію метформіном слід поновлювати тільки після оцінки співвідношення користь/ризик в індивідуальних випадках та після оцінки функції нирок.

Діагностика. Лактоацидоз характеризується ацидозною задишкою, болем у животі та гіпотермією, в подальшому можливий розвиток коми. Діагностичні показники: лабораторне зниження рН крові, підвищення сироваткової концентрації лактату вище 5 ммоль/л, збільшення аніонного проміжку і співвідношення лактат/піруват. У випадку розвитку лактоацидозу необхідно негайно госпіталізувати пацієнта (див. розділ «Передозування»). Лікар повинен попередити пацієнта про ризик розвитку лактоацидозу та пояснити його симптоми.

Ниркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком і під час лікування препаратом Мегліфорт необхідно перевіряти рівень креатиніну (можна оцінити за рівнем креатиніну плазми крові за допомогою формули Кокрофта–Голта) або ШКФ:

• пацієнтам із нормальною функцією нирок – не менше 1 разу на рік;
• пацієнтам із кліренсом креатиніну на нижній межі норми та пацієнтам літнього віку – не менше 2-4 разів на рік.

У випадку, коли кліренс креатиніну < 45 мл/хв (ШКФ < 45 мл/хв/1,73 м²), застосовувати метформін протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Зниження функції нирок у пацієнтів літнього віку трапляється часто та протікає безсимптомно. Слід бути обережними при порушенні функції нирок, наприклад у випадку зневоднення та на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії НПЗЗ. У таких випадках також рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування метформіном.

Серцева функція. Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньовенне введення рентгеноконтрастних засобів для радіологічних досліджень може спричинити ниркову недостатність та, як наслідок, – призвести до кумуляції метформіну і підвищення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам зі ШКФ > 60 мл/хв/1,73 м² застосування метформіну необхідно припинити до або під час проведення дослідження і поновлювати не раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам із помірною нирковою недостатністю (ШКФ 45–60 мл/хв/1,73 м²) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і поновлювати не раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування Мегліфорту за 48 годин до планового хірургічного втручання, що проводиться під загальною, спінальною або перидуральною анестезією, і поновлювати не раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування та тільки при встановленні нормальної функції нирок.

Діти. До початку лікування метформіном повинен бути підтверджений діагноз цукрового діабету 2 типу. За результатами однорічних контрольованих клінічних досліджень не виявлено дії метформіну на ріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на ріст і статеве дозрівання при тривалому застосуванні препарату, тому рекомендовано постійно контролювати ці параметри у дітей, які лікуються метформіном, особливо у період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років. За результатами контрольованих клінічних досліджень 15 дітей віком від 10 до 12 років ефективність і безпека застосування метформіну у даної групи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з особливою обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші застережні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватися рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів. Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії, однак слід бути обережними при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).

Найчастіше небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми в більшості випадків проходять самостійно. Для попередження виникнення побічних явищ рекомендується повільне збільшення дози та застосування сут 2-3 прийоми.

Небажані ефекти щодо частоти виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто ( > 1/10), часто ( > 1/100 та <1/10), нечасто ( > 1/1000 та <1/100), рідко ( > 1/10000 та <1/1000 ), дуже рідко (<1/10000).

У кожному системно-органному класі побічні реакції зазначені у порядку зниження їх клінічного значення.

З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку.

З боку системи травлення.

Дуже часто: розлади з боку травної системи, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту, металевий смак у роті, метеоризм. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і зазвичай спонтанно зникають. Для попередження побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне збільшення дозування та застосування добової дози препарату 2-3 у прийоми під час або після їди.

З боку системи крові.

Одиничні випадки: мегалобластна анемія.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Дуже рідко: шкірні реакції, еритема, свербіж, кропив'янка.

Порушення обміну речовин .

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В ₁₂ , що супроводжується зниженням його рівня в сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамінозу _{В1</ sub> , якщо пацієнт має мегалобластну анемію.}

З боку печінки та жовчовивідних шляхів .

Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатиту, що повністю зникають після відміни метформіну.

При застосуванні препарату Мегліфорт у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом і його слід лікувати у стаціонарі. Найефективнішим заходом із виведення з організму лактату і метформіну гідрохлориду є гемодіаліз. Також проводять симптоматичне лікування.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Цукровознижувальний лікарський засіб класу бігуанідів для прийому всередину. Застосовується при лікуванні цукрового діабету 2-го типу, особливо у осіб із надмірною вагою та ожирінням і при цьому збереженою нормальною функцією нирок.