Хрестоподібна насічка на таблетках не є функціональною і не призначена для поділу таблетки.
Початкова доза лікарського засобу може змінюватись в залежності від показань. При менш тяжких захворюваннях зазвичай бувають достатніми нижчі дози, хоча окремим пацієнтам можуть знадобитися і вищі початкові дози. Терапія високими дозами може бути застосована при таких клінічних ситуаціях, як набряк мозку (200-1000 мг/добу), трансплантація органів (до 7 мг/кг/добу) та розсіяний склероз. У лікуванні розсіяного склерозу у фазі загострення пероральне застосування метилпреднізолону по 500 мг на добу протягом 5 днів або по 1000 мг на добу протягом 3 днів є ефективним. Якщо через належний період часу задовільного клінічного ефекту не досягнуто, терапію таблетками метилпреднізолону слід відмінити та призначити пацієнтові альтернативну терапію. Якщо після тривалої терапії препарат потрібно відмінити, рекомендується проводити це поступово, а не раптово.
Після досягнення задовільного ефекту слід підібрати індивідуальну підтримуючу дозу шляхом поступового зменшення початкової дози через певні проміжки часу до найнижчої дози, дозволить підтримувати досягнутий клінічний ефект. Слід пам'ятати, що потрібний постійний контроль дозування препарату. До ситуацій, за яких може виникнути потреба у корекції дози препарату, належать: зміни клінічного стану, зумовлені настанням ремісії чи загострення захворювання; індивідуальна відповідь пацієнта на препарат; вплив на пацієнта стресових ситуацій, що прямо не пов'язані з основним захворюванням, яке спрямоване терапія. В останньому випадку може виникнути потреба збільшити дозу метилпреднізолону на певний період часу, залежно від стану пацієнта.
Слід наголосити, що потрібна доза може варіювати і її слід підбирати індивідуально, залежно від характеру захворювання та реакції пацієнта на терапію.
Альтернуюча терапія (АТ)
Альтернуюча терапія - це такий режим дозування кортикостероїдів, при якому подвоєна добова доза кортикостероїдів призначається через день, вранці. Метою такого виду терапії є досягнення у пацієнта, який потребує тривалої терапії, максимальних переваг застосування кортикостероїдів при зведенні до мінімуму деяких небажаних ефектів, включаючи пригнічення гіпофізарно-надниркової системи, кушингоїдний стан, синдром відміни кортикостероїдів та пригнічення.
Особливості застосування
ДКЗ можуть підвищувати сприйнятливість до інфекцій; можуть маскувати деякі симптоми інфекцій; крім того, на тлі кортикостероїдів можуть розвиватись нові інфекції. При застосуванні кортикостероїдів може знижуватись резистентність до інфекцій та може спостерігатися нездатність організму локалізувати інфекцію. Інфекції, викликані будь-яким збудником, у тому числі вірусами, бактеріями, грибками, найпростішими або гельмінтами в будь-якій частині організму, можуть бути пов'язані із застосуванням кортикостероїдів як монотерапія або в комбінації з іншими імунодепресантами, що впливають на клітинний імунітет, гуморальний імунітет або функцію. Ці інфекції можуть бути легкими, але можуть бути і важкими, а в деяких випадках – летальними. У разі збільшення дози кортикостероїдів частота розвитку інфекційних ускладнень збільшується.
Пацієнти, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему, більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові люди. Вітряна віспа та кір, наприклад, можуть мати більш серйозні або навіть летальні наслідки у неімунізованих дітей або дорослих, які приймають кортикостероїди.
Застосування живих чи живих ослаблених вакцин пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказане. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, можна проводити вакцинацію, застосовуючи інактивовані вакцини, проте їхня відповідь на такі вакцини може бути ослабленою. Зазначені процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які одержують кортикостероїди не в імуносупресивних дозах.
Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі повинно обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу та поєднуватись з відповідною протитуберкульозною терапією. Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або з віражем туберкулінових проб, лікування слід проводити під наглядом, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої кортикостероїдної терапії таким пацієнтам необхідно одержувати хіміопрофілактичні препарати.
Повідомлялося про випадки саркоми Капоші у пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами. У таких випадках припинення терапії кортикостероїдами може призвести до клінічної ремісії.
Не існує єдиної думки щодо ролі кортикостероїдів у терапії пацієнтів із септичним шоком. У ранніх дослідженнях повідомлялося як про позитивні, так і про негативні наслідки застосування кортикостероїдів у цій клінічній ситуації. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди як додаткова терапія мали сприятливий вплив у пацієнтів із встановленим септичним шоком, у яких відзначалася недостатність надниркових залоз. Однак рутинне застосування цих препаратів пацієнтам із септичним шоком не рекомендується. За результатами систематичного огляду даних після коротких курсів високих доз кортикостероїдів, таким пацієнтам було зроблено висновок про відсутність доказових даних на користь такого застосування цих препаратів. Однак за даними метааналізу та одного огляду було показано, що більш тривалі (5-11 днів) курси лікування кортикостероїдами в низьких дозах можуть обумовлювати зменшення летальності, особливо у пацієнтів із септичним шоком, які потребують вазопресорної терапії.
Вплив на імунну систему.
Можуть виникати алергічні реакції (наприклад, ангіоневротичний набряк). У пацієнтів, які отримували терапію кортикостероїдами, рідко виникали шкірні реакції та анафілактичні/анафілактоїдні реакції, перед застосуванням кортикостероїдів слід вжити відповідних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалася алергія на будь-який лікарський засіб.
Лікарський засіб містить лактозу, отриману з коров'ячого молока. Пацієнтам з відомою або підозрюваною гіперчутливістю до білка коров'ячого молока, його складовим або іншим молочним продуктам слід бути обережними, оскільки препарат може містити мікроелементи молочних складових.
Вплив на ендокринну систему.
Пацієнтам, яким проводять терапію кортикостероїдами та які піддаються впливу незвичайної стресової ситуації, показано підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.
Кортикостероїди, що застосовуються протягом тривалого періоду часу у фармакологічних дозах, можуть призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (вторинна кора надниркових залоз). Ступінь та тривалість адренокортикальної недостатності варіюють у різних пацієнтів та залежать від дози, частоти, часу застосування, а також тривалості терапії кортикостероїдами. Цей ефект може бути мінімізований шляхом застосування альтернуючої терапії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до смерті.
Недостатність кори надниркових залоз, спричинена введенням препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може утримуватися протягом місяців після відміни терапії, отже, якщо в цей період виникне будь-яка стресова ситуація, то гормональну терапію необхідно відновити. Оскільки можливий негативний вплив на секрецію мінералокортикоїдів, слід одночасно застосовувати мінералокортикоїди та/або вживати сіль.
Після різкого припинення застосування глюкокортикоїдів може також розвиватися синдром відміни стероїдів, на перший погляд не пов'язаний із недостатністю кори надниркових залоз. Симптомами такого синдрому є: анорексія, нудота, блювання, летаргія, біль голови, підвищення температури тіла, біль у суглобах, десквамація, міалгія, зменшення маси тіла та/або артеріальна гіпотензія. Вважається, що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів, а не низьких рівнів кортикостероїдів.
Оскільки глюкокортикоїди можуть викликати або посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга слід уникати їх застосування.
Зазначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих на гіпотиреоїдизм.
Розлади метаболізму та харчування.
Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть збільшувати вміст глюкози в крові, погіршувати стан пацієнтів із наявним цукровим діабетом та обумовлювати схильність до цукрового діабету пацієнтів, які приймають кортикостероїди тривало.
Психічні розлади.
При застосуванні кортикостероїдів можливе виникнення різних психічних розладів: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості та тяжкої депресії до виражених психотичних маніфестацій. Крім того, на фоні прийому кортикостероїдів може посилюватись вже існуюча емоційна нестабільність та схильність до психотичних реакцій.
При застосуванні системних стероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»). Симптоми зазвичай виникають протягом кількох днів чи тижнів з початку терапії. Більшість реакцій зникають після зменшення дози або відміни препарату, хоча може знадобитися спеціальне лікування. Повідомлялося про виникнення реакцій із боку психіки при відміні кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтам та особам, які їх доглядають, слід рекомендувати звертатися до лікаря, якщо у пацієнта розвиваються будь-які порушення з боку психіки, особливо якщо є підозри на розвиток депресивного настрою або виникнення суїцидальних думок. Пацієнти та особи, які їх доглядають, повинні проявляти пильність щодо можливих психічних розладів, які можуть виникнути при застосуванні або відразу після поступового зниження дози або відміни системних стероїдів.
Збільшення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації показано пацієнтам, які приймають кортикостероїди та зазнають впливу незвичайної стресової ситуації.
З боку нервової системи.
Пацієнтам із судомами, а також з міастенією гравіс слід застосовувати кортикостероїди з обережністю (див. Відомості про міопатію в підрозділі «З боку опорно-рухового апарату» цього ж розділу).
Хоча в контрольованих клінічних дослідженнях була встановлена ефективність кортикостероїдів щодо прискорення усунення загострення розсіяного склерозу, вони не продемонстрували впливу кортикостероїдів на кінцевий результат або природний перебіг цього захворювання. Відповідно до результатів цих досліджень для досягнення значного ефекту потрібно застосовувати відносно високі дози кортикостероїдів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Надійшли повідомлення про виникнення епідурального ліпоматозу у пацієнтів, які приймають кортикостероїди, зазвичай при їх тривалому прийомі у високих дозах.
З боку органів зору.
При системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів можливі повідомлення про порушення зору. За наявності таких симптомів, як розмиті зір або інші порушення зору, слід розглянути можливість направлення пацієнта до офтальмолога для виявлення можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або таку рідку хворобу, як центральна серозна хоріоретинопатія, про виникнення яких повідомлялося після застосування системних та місцевих кортикостероїдів. Центральна серозна хоріоретинопатія може призвести до відшарування сітківки ока.
При ураженні очей, викликаному вірусом простого герпесу, кортикостероїди слід застосовувати з обережністю, тому що при цьому можлива перфорація рогівки. При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутись задня субкапсулярна катаракта та ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм або підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. У пацієнтів, які приймають глюкокортикоїди, зростає ймовірність розвитку вторинних інфекцій ока, спричинених грибами та вірусами.
Застосування кортикостероїдів було пов'язане з розвитком центральної серозної хоріоретинопатії, яка може призводити до відшарування сітківки.
З боку серця.
Побічні реакції, пов'язані із застосуванням глюкокортикоїдів, з боку серцево-судинної системи, такі як розвиток дисліпідемії та артеріальної гіпертензії, можуть викликати схильність пацієнтів з вже існуючими факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи до розвитку додаткових серцево-судинних органів. , якщо застосовувати їх у високих дозах та тривалими курсами. У зв'язку з цим кортикостероїди слід розумно застосовувати таким пацієнтам, а також враховувати модифікацію факторів ризику та у разі потреби додатково моніторити серцеву діяльність. Низькі дози та альтернуюча терапія можуть знизити частоту виникнення ускладнень при проведенні терапії кортикостероїдами.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю і лише у разі нагальної потреби.
З боку судин.
Повідомлялося про випадки тромбозу, у тому числі венозної тромбоемболії, при застосуванні кортикостероїдів. Тому слід бути обережними при призначенні кортикостероїдів пацієнтам, які мають тромбоемболічні розлади або можуть бути піддані їм.
Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Високі дози кортикостероїдів можуть спричинити розвиток гострого панкреатиту.
Не існує єдиної думки щодо того, що саме кортикостероїди викликають розвиток виразкової хвороби шлунка під час терапії. Однак кортикостероїд може маскувати симптоми виразкової хвороби, тому можливе виникнення перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому. Терапія кортикостероїдами може маскувати перитоніт або інші ознаки або симптоми, які асоціюються з порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту, такі як перфорація, обструкція або панкреатит. У комбінації з нестероїдними протизапальними засобами ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується.
Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, якщо є ризик перфорації, утворення абсцесу або іншої гнійної інфекції; при дивертикулах; у разі нещодавно накладених кишкових анастомозів; при активній або латентній виразці пептики.
З боку травної системи.
Повідомлялося про гепатобіліарні розлади, які мали оборотний характер після відміни препарату. Отже, належний моніторинг необхідний.
З боку опорно-рухового апарату.
Повідомлялося про випадки гострої міопатії при застосуванні кортикостероїдів у високих дозах, найчастіше зустрічалися у пацієнтів з розладами нервово-м'язової передачі (наприклад міастенією гравіс) або у пацієнтів, які отримують терапію антихолінергічними засобами, такими як препарати, що блокують передачу нервово-мишків наприклад, панкуроній). Ця гостра міопатія – генералізована, може вражати м'язи очей та дихальні м'язи та може призводити до тетрапарезу. Можливе підвищення рівня КФК. Для покращення клінічного стану або одужання після відміни кортикостероїдів може знадобитися від кількох тижнів до кількох років.
Остеопороз є поширеним (але рідко діагностованим) побічним ефектом, асоційованим з тривалим застосуванням високих доз глюкокортикоїдів.
З боку нирок та сечовидільної системи.
Застосовувати з обережністю пацієнтам із системною склеродермією, оскільки спостерігалося збільшення кількості випадків виникнення склеродермічного ниркового кризу при застосуванні кортикостероїдів, у тому числі метилпреднізолону. Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю. Дослідження.
Застосування гідрокортизону або кортизону в середніх та високих дозах може спричинити підвищення артеріального тиску, затримку солей та води та збільшення екскреції калію. Ймовірність виникнення таких ефектів є нижчою при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів, крім випадків, коли застосовуються високі дози. Може знадобитися призначення дієти з обмеженням споживання солі та прийом калієвих харчових добавок. Усі кортикостероїди підвищують виведення кальцію.
Травми, отруєння та ускладнення процедур.
Системні кортикостероїди не показані і тому не повинні застосовуватись для лікування черепно-мозкових травм. Багатоцентрове дослідження виявило збільшення смертності через 2 тижні та через 6 місяців після травми у пацієнтів, які приймали метилпреднізолон, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Причинно-наслідкового зв'язку з лікуванням метилпреднізолону не встановлено.
Інші.
Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикостероїдами залежать від дози препарату та тривалості терапії, у кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату та потенційного ризику при визначенні як дози та тривалості лікування, так і вибору режиму застосування – щоденного або переривчастого курсу.
Під час лікування кортикостероїдами слід призначати за кращою дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, це зниження слід проводити поступово.
Вважається, що при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A, у тому числі препаратами, що містять кобіцистат, підвищується ризик виникнення системних побічних ефектів. Такої комбінації слід уникати, якщо користь не перевищує підвищений ризик виникнення системних побічних реакцій при застосуванні кортикостероїдів; у таких випадках необхідно здійснювати спостереження за пацієнтами щодо розвитку системних побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням кортикостероїдів.
Аспірин та нестероїдні протизапальні препарати необхідно з обережністю застосовувати у комбінації з кортикостероїдами.
Після застосування системних кортикостероїдів повідомлялося про розвиток феохромоцитомної кризи, яка може призвести до летального результату. Пацієнтам з підозрюваною або встановленою феохромоцитомою кортикостероїди слід призначати лише після відповідної оцінки співвідношення ризик/користування.
Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Препарат містить сахарозу, тому пацієнтам із встановленою непереносимістю деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.