"Левоміцетин" призначають внутрішньо за 30 хвилин до їди (у разі нудоти та блювання - через годину після їди).
Дорослим призначають по 250 мг 3-4 рази на добу; добова доза - 2 г. У особливо тяжких випадках (черевний тиф тощо) левоміцетин призначати у дозі до 4 г на добу (максимальна добова доза) під суворим контролем стану крові та функції печінки та нирок; добову дозу ділять на 3-4 прийоми.
Розова доза для дітей від 3 до 8 років - по 125 мг, для дітей від 8 років - по 250 мг кратність прийому - 3-4 рази на добу.
Курс лікування "Левоміцетином" становить 7-10 днів. За показаннями, за умови хорошої переносимості та відсутності змін у складі периферичної крові можливе продовження курсу лікування до 2 тижнів.
Особливості застосування
Препарат слід застосовувати лише під наглядом лікаря.
З огляду на можливість розвитку тяжких уражень органів кровотворення внаслідок токсичної дії препарату, у процесі лікування слід контролювати склад периферичної крові, а також стежити за станом печінки та нирок.
При появі лейкопенії, тромбоцитопенії, анемії або інших патологічних змін крові "Левоміцетин" слід негайно відмінити. Хоча постійний контроль складу периферичної крові при лікуванні хлорамфеніколом може виявити ранні зміни з боку системи крові (лейкопенія, ретикулоцитопенія або гранулоцитопенія), перш ніж вони стануть незворотними, це не виключає можливості апластичної анемії через розвиток депресії кісткового мозку.
Апластична анемія, тромбоцитопенія та гранулоцитопенія зазвичай виявляються після закінчення лікування. Тому такі симптоми як блідість шкіри, біль у горлі та підвищена температура тіла, кровотечі, слабкість (якщо вони з'являються через кілька тижнів або місяців після відміни препарату), потребують невідкладної допомоги.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок можливе підвищення рівня "Левоміцетину" у сироватці крові та ризик розвитку токсичних реакцій на цей препарат може бути вищим, тому дозування має бути відповідним чином скориговане. Бажано періодично визначати концентрацію препарату в крові, перевіряючи функцію печінки та нирок.
Клінічний досвід не виявив відмінностей у відповідях на лікування "Левоміцетином" між пацієнтами різних вікових категорій. Однак, зважаючи на вікові особливості функції нирок, печінки, серцево-судинної системи, наявність супутніх захворювань, застосування інших ліків, визначати дозу препарату для пацієнтів похилого віку необхідно обережно, починаючи, як правило, з нижньої межі діапазону дозування.
Лікування антибактеріальними препаратами призводить до порушення нормальної флори товстого кишечника і може призвести до надмірного зростання Clostridium difficile, токсини яких є основною причиною псевдомембранозного коліту. Псевдомембранозний коліт може виникнути безпосередньо під час застосування препарату, так і протягом 2 місяців після закінчення антибактеріальної терапії.
Про випадки розвитку псевдомембранозного коліту від легкої форми до такої, що загрожує життю, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи хлорамфенікол. Тому важливо уточнити діагноз у пацієнтів із діареєю після застосування антибактеріальних препаратів.
За відсутності необхідного лікування може розвинутись токсичний мегаколон, перитоніт, шок. Необхідно враховувати, що розвиток коліту найбільш ймовірний при тяжких захворюваннях у людей похилого віку, а також у ослаблених пацієнтів.
Застосування антибактеріальних препаратів може спричинити надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків. Якщо в процесі лікування розвиваються інфекції, спричинені нечутливими мікроорганізмами, необхідно вжити відповідних заходів.
Під час застосування препарату необхідно проводити контроль картини крові. Дані щодо будь-якого шкідливого впливу на елементи крові є вказівкою для негайного припинення терапії препаратом.
У хворих, які раніше отримували лікування цитостатичними препаратами або отримували променеву терапію, слід оцінити потенційні ризики та очікувану користь від лікування "Левоміцетином", враховуючи можливість розвитку тяжких побічних ефектів.
Хлорамфенікол не можна застосовувати для лікування легких форм інфекцій або для профілактики, а також при будь-яких інфекціях, для лікування яких доступні менш токсичні антибіотики. Також слід уникати повторних курсів та пролонгації лікування.
З обережністю застосовувати при серцево-судинних захворюваннях та схильності до алергічних реакцій.
Одночасне застосування етанолу призводить до розвитку дисульфірамоподібної реакції (гіперемії шкіри, тахікардії, нудоті, блювоті, рефлекторної кашлю, судом).
Хлорамфенікол може впливати на розвиток імунної відповіді, його не можна призначати під час активної імунізації.
Лікування має тривати не довше, ніж необхідно для отримання позитивних результатів без ризику розвитку ускладнень або рецидиву хвороби.