Левомак таблетки в/о 500 мг № 5

По 5 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери у картонній упаковці;

по 5 таблеток у блістері; по 4 блістери з'єднаних між собою, по 5 таких блістерів у картонній упаковці;

по 10 таблеток у блістері; по 10 блістерів у картонній упаковці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнево-червоного кольору, гладкі з обох боків (250 мг);

капсулоподібної форми двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, коричнево-червоного кольору, гладкі з обох боків (500 мг).

Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, є S-енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії

В якості антибактеріального препарату з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу IV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації в сироватці крові (С _max ) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (пригнічує) концентрацією (МІК).

Механізм резистентності

Основний механізм резистентності є результатом мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії зазвичай немає перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

Кордонні значення

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення МІК для левофлоксацину, що відокремлюють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, зазначені в наступній.

Клінічні граничні значення МІК EUCAST для левофлоксацину (версія 2).0, 2012-01-01):

Поширеність резистентності може варіювати географічно та згодом для окремих видів та бажано отримувати локальну інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід звертатися за порадою до фахівця, коли місцева поширеність резистентності така, коли користь препарату щонайменше для деяких типів інфекцій сумнівна.

*Метицилінрезистентний S. aureus , з великою ймовірністю, може мати загальну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Абсорбція. Прийнятий перорально, левофлоксацин швидко і майже повністю всмоктується, пік концентрації у плазмі досягається через 1-2 години. Абсолютна біодоступність становить 99-100%.

Їжа мало впливає на всмоктування левофлоксацину.

Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1 або 2 рази на добу.

Розподіл. Приблизно 30-40% левофлоксацину пов'язують із білками сироватки крові. Середній обсяг розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової дози 500 мг, що повторюється, що вказує на широкий розподіл у тканинах організму.

Проникнення в тканини та рідини організму . Було продемонстровано проникнення левофлоксацину в слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легень, альвеолярні макрофаги, легеневу тканину, шкіру (рідина бульбашок), тканину простати та сечу. Однак левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Біотрансформація. Левофлоксацин метаболізується дуже незначно, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти складають <5% дози та виділяються із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не підлягає інверсії хіральної структури.

Висновок. Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виводиться переважно нирками (>85% введеної дози).

Середній загальний кліренс левофлоксацину після одноразової дози 500 мг становить 175±29,2 мл/хв.

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів введення.

Лінійність. Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику від 50 до 1000 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю. На фармакокінетику левофлоксацину впливає ступінь порушення функції нирок. При погіршенні функції нирок знижується нирковий висновок та кліренс, а період напіввиведення збільшується, як показано нижче.

Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразової пероральної дози 500 мг:

Пацієнти похилого віку. Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку, крім відмінностей, пов'язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності. Окремий аналіз пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі.Немає доказів того, що ці гендерні відмінності клінічно значущі.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Фторхінолони.

Код ATX J01M А12.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Фторхінолони.

Код ATX J01M А12.

Вплив інших лікарських засобів на препарат

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин. Всмоктування левофлоксацину значно зменшується, коли одночасно з ним приймати солі заліза або антациди, що містять магній або алюміній або диданозин (тільки для форм, що містять буферні агенти алюмінію або магнію). Одночасне застосування фторхінолонів з вмістом цинку мультивітамінами призводить до зниження їх пероральної абсорбції. Не рекомендується приймати препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній або алюміній, або диданозин (тільки для форм диданозину, що містять буферні агенти алюмінію або магнію) протягом 2 годин до/після застосування левофлоксацину. Солі кальцію мінімально впливали на пероральну абсорбцію левофлоксацину.

Сукральфат

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно знижується при одночасному застосуванні із сукральфатом. Якщо пацієнту необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину (див. «Спосіб застосування та дози»).

Теофілін, фенбуфен або інші подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном.Однак можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном та нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, що зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину в присутності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі тільки левофлоксацину.

Пробенецид та циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.

Нірковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися в ході дослідження, не ймовірно, що статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід обережно ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на секрецію канальців, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інше

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному застосуванні не мають жодного клінічно значущого впливу карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив препарату на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЛ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та кровотечі, які можуть бути вираженими. З огляду на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти та макроліди, антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ « Особливості застосування»). («Подовження інтервалу QТ»)).

Інші форми взаємодії

Прийом їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таблетки левофлоксацину можна приймати незалежно від їди.

діюча речовина: левофлоксацин;

1 таблетка містить левофлоксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 250 мг або 500 мг;

інші складові: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, полісорбат 80, кросповідон, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид , заліза оксид жовтий (Е 172), пропіленгліколь, діетилфталат.

Деякі побічні реакції (наприклад запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції і, таким чином, обумовлювати підвищений ризик у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при водінні автомобіля або керуванні механізмами).

Вагітність. Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені.

Існують дані про дослідження на тваринах, які не вказують на прямий чи непрямий шкідливий вплив на репродуктивну токсичність. Однак через відсутність досліджень впливу на організм людини та на основі експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща організму, що росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним.

Годування грудьми. Левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують груддю. Інформація про проникнення левофлоксацину в грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолон екскретуються в грудне молоко. Через відсутність досліджень за участю людей та можливого пошкодження фторхінолонами суглобового хряща організму, що росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Відомо, що левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.

Препарат протипоказаний дітям віком до 18 років.

Препарат призначати дорослим для лікування наступних інфекцій:

• Гострий бактеріальний синусит.

• Загострення хронічного бронхіту.

• Негоспітальна пневмонія.

• Ускладнено інфекції шкіри та м'яких тканин. При вищевказаних інфекціях препарат слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використовувати антибактеріальні препарати, які зазвичай рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій.

• Пієлонефрит та ускладнені інфекції сечових шляхів.

• Хронічний бактеріальний простатит.

• Неускладнений цистит. Препарат також може використовуватися для завершення курсу терапії у пацієнтів, у яких показано покращення під час початкового лікування левофлоксацином внутрішньовенно. Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, до компонентів препарату, епілепсія, скарги на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування фторхінолонів.

Препарат приймати 1 або 2 рази на день. Доза залежить від типу та тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендується продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки Левомак слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. При необхідності таблетку можна розділити вздовж ризику розподілу. Приймати їх можна як разом із їжею, так і в інший час.

Щодо дозування слід дотримуватися наступних рекомендацій для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить більше 50 мл/хв.

Особливі популяції

Порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 50 мл/хв)

¹ Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

² Оскільки таблетка не ділиться, у разі призначення препарату в дозі менше 250 мг слід застосовувати препарати левофлоксацину з можливістю такого дозування.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин значною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів похилого віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Особливості застосування

Для метицилінрезистентного Staphylococcus aureus (MRSA) існує дуже висока ймовірність спільної резистентності до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. У зв'язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна використовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовані відповідним чином.

Резистентність до фторхінолонів в Escherichia coli (найчастішому збуднику інфекцій сечовивідних шляхів) варіює в різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Тендініт та розрив сухожиль.

Під час лікування хінолонами можуть виникати тендиніти, які можуть призводити до розриву сухожиль, включаючи ахілове сухожилля. Тендиніти та розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після застосування левофлоксацину, а також через кілька місяців після припинення застосування левофлоксацину. Найбільш схильні до тендинітів та розривів сухожиль пацієнти віком від 60 років, пацієнти, які отримують добову дозу 1000 мг левофлоксацину, та при лікуванні кортикостероїдами. Добову дозу необхідно коригувати для пацієнтів похилого віку через кліренс креатиніну. Отже, необхідно проводити контроль за станом пацієнтів похилого віку, призначаючи їм левофлоксацин. При підозрі на тендиніт лікування левофлоксацином слід негайно припинити та розпочати відповідне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, викликані Clostridium difficile.

Діарея, особливо важка, стійка або з домішками крові протягом або після лікування (включаючи кілька тижнів після лікування) левофлоксацином може бути симптомом хвороби, викликаної Clostridium difficile, найбільш важкою формою якої є псевдомембранозний коліт. При підозрі на псевдомембранозний коліт левофлоксацин слід негайно відмінити та без затримки розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцин). У такій ситуації протипоказані препарати, що гнітять перистальтику кишечника.

Пацієнти зі схильністю до суду.

Хінолони можуть знижувати судомний поріг та провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Як і інші хінолони, препарат слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, наприклад з уже існуючими ураженнями центральної нервової системи, при одночасної терапії фенбуфеном та подібними нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, або ліками, що підвищують судомну готовність (сні ), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі виникнення судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з латентною або розвиненою недостатністю активності глюкозо-6-фосфату дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікувати хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому таким пацієнтам слід обережно застосовувати левофлоксацин.

Ніркова недостатність.

Левофлоксацин виводиться переважно нирками, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція дози.

Реакції гіперчутливості.

Левофлоксацин може іноді викликати серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (зокрема ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть після першого застосування. При виникненні реакцій гіперчутливості слід скасувати прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря та розпочати відповідне лікування.

Важкі бульозні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про важкі бульозні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. При виникненні бульозних реакцій необхідно негайно скасувати прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря та приступити до відповідного лікування.

Зміна рівня глюкози в крові.

При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам з цукровим діабетом, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у тому числі глібенкламід) або інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози в крові (як про гіперглікемію, так і гіпоглікемію). Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми.У пацієнтів із цукровим діабетом необхідно проводити контроль рівня цукру в крові.

Профілактика реакцій фоточутливості.

Під час лікування левофлоксацином повідомлялося про реакції фоточутливості.

З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та УФ-променів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) через можливу фотосенсибілізацію під час прийому левофлоксацину або протягом 48 годин після припинення застосування.

Пацієнтам, які приймають антагоністи вітаміну K, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі левофлоксацину та антагоністів вітаміну K (варфарин) через потенційний ризик збільшення показників згортання крові (протромбіновий час/МНВ) та/ або кровотечі.

Психотічні реакції.

У пацієнтів, які отримували хіноліни, включаючи левофлоксацин, спостерігалися психотичні реакції. У поодиноких випадках вони призводили до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки іноді навіть при прийомі єдиної дози левофлоксацину. У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Довжина інтервалу QT.

При прийомі фторхінолонів повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT.Слід бути обережними при прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, щодо пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT:

• синдром вродженого або набутого подовженого інтервалу QT;
• при одночасному застосуванні лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (у тому числі антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);
• при порушенні балансу електролітів (зокрема гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти похилого віку та жінки більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. Тому застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, у цій групі пацієнтів слід з обережністю.

Периферична нейропатія.

Повідомлялося про випадки сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії, яка може швидко наступати, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб запобігти виникненню незворотного стану.

Гепатобіліарні розлади.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»).Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Myasthenia gravis

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м'язову передачу і можуть провокувати м'язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційному періоді повідомлялося про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та необхідність застосування підтримки дихання у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендується застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.

Розлади зору.

Якщо спостерігається порушення зору або інша дія на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Суперінфекція.

При застосуванні левофлоксацину, особливо тривалому, можливий розвиток опортуністичних інфекцій та зростання резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Лабораторне дослідження.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути потреба підтвердити позитивні результати опіатів за допомогою специфічних методів.

Левофлоксацин інгібує зростання Mycobacterium tuberculosis і тому може відзначатися помилково-негативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів з туберкульозом.

Нижченаведена інформація базується на даних клінічних досліджень та на великому післяреєстраційному досвіді левофлоксацину.

Частота визначена з наступного умовного позначення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1 /10) 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (не може бути оцінено за наявними даними).

У рамках кожної частотної групи побічні реакції вказані в порядку зменшення проявів.

^a Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози.

^b Шкірні слизові реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози.

Інші побічні реакції, асоційовані із застосуванням фторхінолонів:

приступи порфірії у пацієнтів з порфірією.

Згідно з дослідженнями токсичності на тваринах або клінічних фармакологічних дослідженнях, проведених при застосуванні доз вище терапевтичних, найважливішими ознаками, яких слід очікувати після гострого передозування левофлоксацину, є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та суд напади, подовження інтервалу QT, а також шлунково-кишкові реакції, такі як нудота та ерозії слизової оболонки.

При постмаркетинговому застосуванні левофлоксацину спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор.

У разі передозування проводити симптоматичне лікування. Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки існує можливість подовження інтервалу QT. Для захисту слизової оболонки шлунка можна використовувати антациди. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та ХАПД, не є ефективними для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.

Зберігати при температурі не вище 30°C в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Левомак - антибактеріальний препарат для лікування інфекцій у дорослих гострого бактеріального синуситу, загострення хронічного бронхіту, негоспитальной пневмонії, ускладнених інфекцій шкіри та м'яких тканин, пієлонефриту та ускладнених інфекцій сечових шляхів, хронічного бактеріального простатиту, неосложн.