Левофлоксацин-Віста розчин для інфузій 5мг/мл 100 мл

По 100 мл у контейнері в захисному пакеті; по 1 контейнеру в захисному пакеті, по 1 контейнеру в захисному пакеті в картонній коробці.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від жовтого до зеленувато-жовтого кольору практично вільна від видимих частинок.

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину. Як антибактеріальний лікарський засіб з групи фторхінолонів, левофлоксацин діє на комплекс ДНК з ДНК-гірази та топоізомерази ІV. Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A.

In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Гранові значення

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення МІК для левофлоксацину, що відокремлюють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) і проміжно чутливі від резистентних організмів (1). /p>

Клінічні граничні значення МІК EUCAST для левофлоксацину:

Таблиця 1

1 - Прикордонні значення левофлоксацину стосуються терапії високих доз.

2 - Можливий низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12-0,5 мг/л), але не існує доказів того, що така резистентність має клінічне значення при інфекціях дихальних шляхів, спричинених H. influenzae.

3 - Штами з величинами МІК, вище граничного значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами, дуже рідкісними або про них ще не повідомляли. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і, якщо результат буде підтверджений, направити ізолят до уповноваженої лабораторії. Поки є дані, що свідчать про клінічну реакцію для підтверджених ізолятів з МІК вище за поточне резистентне граничне значення, про них необхідно повідомляти як про резистентні.

4 - Прикордонні значення пероральних доз від 500 мг одноразово до 500 мг 2 рази на добу та внутрішньовенних доз від 500 мг одноразово до 500 мг 2 рази на добу.

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності для вибраних видів може варіювати географічно і за часом. Бажано отримати місцеву інформацію про резистентність, особливо під час лікування важких інфекцій.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus * метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci - група С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae.

Аеробні грамнегативні бактерії: Burkholderia cepacia **, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae *, Haemophilus para-influenzae *, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis * Pasteurella . /p>

Анаеробні бактерії: Peptostreptococcus.

Інші: Chlamydophila pneumoniae *, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila * Mycoplasma pneumoniae *, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види, набута (вторинна) резистентність яких може становити проблему

Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis * Staphylococcus aureus метицилін-резистентний, Staphylococcus coagulase spp.

Аеробні грамнегативні бактерії: Acinetobacter baumannii * Citrobacter freundii * Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae *, Escherichia coli *, Klebsiella pneumoniae .

Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus **, Bacteroides thetaiotamicron **, Bacteroides vulgatus **, Clostridium difficile **.

Природно резистентні штами

Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium.

* Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

** Природна помірна чутливість.

Інші дані

Шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованої терапії.

Абсорбція

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування. Після введення лікарський засіб накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легень (концентрація у легені перевищує таку у плазмі крові), у сечі. До спинномозкової рідини левофлоксацин потрапляє погано.

Розподіл

Приблизно 30-40% левофлоксацину пов'язують із протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект від багаторазового застосування левофлоксацину у дозі 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після застосування доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення в тканини та рідини організму

Проникнення в слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легень

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легень після застосування 500 мг перорально становила 8,3 та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.

Проникнення в тканини легень

Проникнення вмісту бульбашок (шкіра)

Максимальна концентрація левофлоксацину (4,0-6,7 мкг/мл) у вмісті міхура досягалася через 2-4 години після введення лікарського засобу протягом 3 днів застосування у дозі 500 мг 1 або 2 рази на добу відповідно.

Проникнення в цереброспінальну (спинномозкову) рідину

Левофлоксацин погано проникає у СМР.

Проникнення в тканини простати

Після застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2:00, 6:00 та 24 години; середній коефіцієнт концентрації простату/плазма становив 1,84.

Концентрація в сечі

Середня концентрація в сечі через 8-12 год після одноразового прийому внутрішньо дози 150 мг, 300 мг та 500 мг левофлоксацину становила 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

Метаболізм

Левофлоксацин метаболізується незначно, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості лікарського засобу, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічна стабільним і не підлягає інверсії хоральної структури.

Висновок

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування, свідчить про те, що ці шляхи введення є взаємозамінними.

Лінійність

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику в діапазоні 50-600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується нирковий кліренс та кліренс, а період напіввиведення збільшується, як видно з Таблиці 2.

Таблиця 2

Пацієнти похилого віку

Немає значних відмінностей фармакокінетики левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку, крім відмінностей, пов'язаних із кліренсом креатиніну.

Відмінності

Окремий аналіз груп пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Немає доказів того, що ці відмінності фармакокінетики є клінічно значущими.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M А12.

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Можливо суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими речовинами, що знижують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену приблизно на 13% вище, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид та циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності пробенециду на 34%, а циметидину – на 24%. Тому обидва препарати здатні блокувати канальцеву екскрецію левофлоксацину.

Їх слід обережно застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю.

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33% при введенні його одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, з варфарином) підвищуються значення коагуляційних тестів (ПЛ/міжнародне нормалізаційне співвідношення). Можливі виражені кровотечі. Незважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль за показниками коагуляції.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT (зокрема антиаритмічні засоби класів ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби).

Теофілін

Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну, який переважно метаболізується за допомогою CYP1A2, тому можна вважати, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Глюкокортикоїди

При одночасному застосуванні з кортикостероїдами підвищується ризик розвитку розриву сухожилля.

Інше

Не спостерігалося жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику левофлоксацину при його застосуванні з такими лікарськими засобами: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.

діюча речовина: левофлоксацин;
1 мл розчину містить левофлоксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Деякі побічні реакцї (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні автотранспортом або іншими механізмами).

Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, лікарський засіб протипоказаний у період вагітності та годування груддю. Якщо під час застосування лікарського засобу настала вагітність, про це слід повідомити лікарю.
Левофлоксацин не зумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у тварин.

Лікарський засіб протипоказаний для застосування дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Левофлоксацин-Віста, розчин для інфузій, призначений для лікування таких інфекційних захворювань у дорослих

• позалікарняна пневмонія *;
• ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин *;
• гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
• хронічний бактеріальний простатит
• легкова форма сибірки: постконтактна профілактика та радикальне лікування.

* Щодо вищевказаних інфекційних захворювань левофлоксацин слід призначати лише у випадках недостатньої ефективності інших антибактеріальних лікарських засобів, які в основному застосовують для початкового лікування цих інфекцій.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

• Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів, до будь-якого компонента лікарського засобу;
• побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів;
• епілепсія.

Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також чутливості до можливого збудника. 

Лікарський засіб слід повільно вводити внутрішньовенно 1-2 рази на добу шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення 1 флакона левофлоксацину (100 мл розчину для введення з 500 мг левофлоксацину) повинна становити не менше 60 хвилин.

Змішування з розчинами для інфузій.

Лікарський засіб сумісний з такими розчинами для інфузій: 

0,9% розчин хлориду натрію, 5% моногідрат глюкози, 2,5% декстрозу в розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).

Розчин слід використовувати протягом 3 годин після перфорації флакона.

Лікування левофлоксацином після початкового застосування його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми при прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. Враховуючи біоеквівалентність парентеральних та пероральних лікарських форм можна застосовувати однакову їх дозу.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати прийом лікарського засобу принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, наведено в Таблиці 3.

Таблиця 3

1 – Тривалість лікування включає внутрішньовенний та пероральний прийом. Час переходу від внутрішньовенного застосування до перорального прийому залежить від клінічної картини, але зазвичай триває від 2 до 4 днів.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих з ослабленою функцією нирок дозу слід зменшити. 

Дозування для дорослих пацієнтів з порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв, наведено у Таблиці 4.

Таблиця 4

1 – Після гемодіалізу або безперервного амбулаторного перитонеального діалізу (НАПД) додаткових доз не потрібно. 

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки. 

Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин значною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів похилого віку. 

Якщо функції нирок не порушені, немає потреби в корекції дози.

Особливості застосування

Слід уникати застосування лікарського засобу пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід розпочинати тільки за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, що впливають на різні, а іноді на кілька відразу, системи організму. (опорно-рухову, нервову, психіку та органи чуття). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Хворим з вираженими порушеннями функції нирок, а також з вираженим атеросклерозом судин головного мозку, порушеннями мозкового кровообігу слід бути обережними при застосуванні лікарського засобу.

Протягом усього курсу лікування необхідно контролювати функції нирок та печінки. 

При використанні лікарського засобу слід утримуватись від вживання алкоголю. 

При дуже тяжкому перебігу запалення легень, викликаному пневмококами, левофлоксацин може не проявляти оптимального терапевтичного ефекту.

Шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованої терапії.

Тривалість введення

Рекомендована тривалість введення лікарського засобу становить не менше 60 хвилин для 500 мг розчину для інфузій. Відносно офлоксацину відомо, що при інфузії можуть відзначатися тахікардія і тимчасове підвищення АТ. У рідких випадках може спостерігатися раптове зниження . Якщо при введенні левофлоксацину спостерігається виражене зниження артеріального тиску, введення слід негайно припинити.

Аневризм та розшарування аорти

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти після застосування фторхінолонів, особливо у людей похилого віку.

Тому фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з обтяженим сімейним анамнезом захворювання на аневризму або у пацієнтів з діагнозом аневризму аорти та/або розшарування аорти, або за наявності факторів ризику, або за умов , що викликають аневризм і розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса-Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, встановлений атеросклероз).

У разі виникнення раптового абдомінального болю, болю в грудях чи спині пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA)

Ймовірно, що метицилінрезистентний золотистий стафілокок має перехресну резистентність до фторхінолонів, зокрема до левофлоксацину. Тому левофлоксацин не рекомендується застосовувати для лікування відомих або підозрюваних MRSA інфекцій, за винятком випадків /p>

Резистентність E. coli

Резистентність E. сoli, найбільш поширеного збудника інфекцій сечових шляхів, до фторхінолонів варіює в різних країнах Європейського Союзу. При призначенні левофлоксацину лікарям слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів.

Легенева форма сибірки

Клінічна практика базується на дослідженнях чутливості Bacillus anthracis in vitro, а також на експериментальних даних досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень за участю людей. Лікарям слід користуватися узгодженими національними та/або міжнародними документами з лікування сибірки.

Тендініт та розрив сухожилля

Тендініт та розриви сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонні, можуть виникнути вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть протягом декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлокса. Ризик розвитку тендиніту і розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантацією цілісних органів і пацієнтів, які одночасно лікувалися кортикостероїдами. Тому слід уникати одночасного застосування лікарського засобу. /p>

При перших ознаках тендиніту (наприклад, хворобливий набряк, запалення) лікування слід припинити, а також розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, забезпечивши іммобілізацію). Кортикостероїди не слід застосовувати при виникненні ознак тендинопатії .

Захворювання, викликані Clostridium difficile 

Діарея, особливо важка, стійка або з домішками крові протягом або після лікування левофлоксацином, може бути симптомом хвороби, викликаної Clostridium difficile, найбільш важкою формою якої є псевдомембранозний коліт. При підозрі на псевдомембранозний коліт левофлоксацин відповідне лікування (наприклад, ванкоміцином). Засоби, що пригнічують моторику кишечника, протипоказані в цій клінічній ситуації.

Пацієнти зі схильністю до суду

Хінолони можуть знижувати судомний поріг та провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Як і інші хінолони, лікарський засіб слід з надзвичайною обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до судом, наприклад пацієнтам з ураженням центральної нервової системи, при одночасної терапії фенбуфеном та подібними до нього лікарськими засобами або препаратами, які підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг) , такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентною або розвиненою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази мають схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибактеріальними лікарськими засобами, тому таким пацієнтам слід з обережністю застосовувати левофлоксацин через можливість виникнення гемолізу.

Ніркова недостатність

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція дози (див. «Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвищеної чутливості

Левофлоксацин може іноді викликати серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть після першого застосування. При виникненні реакцій підвищеної чутливості слід припинити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря та почати відповідне лікування.

Важкі бульозні реакції 

Повідомляли про розвиток виражених шкірних побічних реакцій (SCAR), включаючи токсичний епідермальний некроліз (TEN), також відомий як синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона (SJS) та реакцій на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть бути небезпечними. для життя або мати летальне наслідки. Пацієнтів слід попередити про ознаки і симптоми виражених шкірних реакцій і ретельне спостереження. Якщо ці ознаки і симптоми з'являються, слід негайно припинити застосування левофлоксацину і розглянути альтернативне лікування. реакція, як SJS, TEN або DRESS при застосуванні левофлоксацину, лікування левофлоксацином у пацієнта в жодному разі не можна розпочинати повторно.

Зміна рівня глюкози в крові