Левофлоксацин-Новофарм розчин для інфузій, 5 мг / мл, 100 мл

По 100 мл у пляшці; по 1 пляшці у пачці з картону.

Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин зеленувато-жовтого кольору. Теоретична осмолярність – 302 мосмоль/л.

Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S(-) енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.
Механізм дії
Левофлоксацин як антибактеріальний лікарський засіб із групи фторхінолонів діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка
Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)).
Механізм резистентності
Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.
Контрольні точки
Рекомендовані Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення МІК левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі - від резистентних організмів, представлені у таблиці 1 тестування МІК (мг/л).
Таблиця 1
Клінічні граничні значення МІК левофлоксацину (версія 2, 01.01.2012)
Патоген
Чутливі
Резистентні
Enterobacteriacae
≤ 1 мг/л
> 2 мг/л
Pseudomonas spp.
≤ 1 мг/л
> 2 мг/л
Acinetobacter spp.
≤ 1 мг/л
> 2 мг/л
Staphylococcus spp.
≤ 1 мг/л
> 2 мг/л
Staphylococcus pneumoniae1
≤ 1 мг/л
> 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G
≤ 1 мг/л
> 2 мг/л
H. influenzae2,3
≤ 1 мг/л
> 1 мг/л
M. catarrhalis3
≤ 1 мг/л
> 1 мг/л
Граничні значення, не пов’язані з видами4
≤ 1 мг/л
> 2 мг/л
1 Граничні значення стосуються терапії високих доз.
2 Можливий низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину - 0,12-0,5 мг/л), але відсутні докази, що ця резистентність має клінічне значення в інфекціях дихальних шляхів, спричинених H. influenzae.
3 Штами з величинами МІК, вищими від граничного значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами, є дуже рідкісними або про них ще не повідомляли. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і, якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят до уповноваженої лабораторії. До тих пір, поки існують дані, що свідчать про клінічні реакції для підтверджених ізолятів із величинами МІК, вищими від граничного значення, вони повинні вважатися резистентними.
4 Граничні значення для доз від 500 мг одноразово до 500 мг 2 рази на добу перорально і для доз від 500 мг одноразово до 500 мг 2 рази на добу внутрішньовенно.
Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.
Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні бактерії
Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, груп C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes.
Аеробні грамнегативні бактерії
Eikenella corrodens, Haemophilus influenza, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.
Анаеробні бактерії
Peptostreptococcus.
Інші
Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.
Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною
Аеробні грампозитивні бактерії
Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний*, коагулазо-негативний Staphylococcus spp.
Аеробні грамнегативні бактерії
Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumonia, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.
Анаеробні бактерії
Bacteroides fragilis.
Суттєво резистентні штами
Аеробні грампозитивні бактерії
Enterococcus faecium
*Механізм резистентності Staphylococcus aureus, імовірно, має корезистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Абсорбція
Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому Сmax концентрації у плазмі крові досягається протягом 1-2 годин. Абсолютна біодоступність становить приблизно 99-100 %.
Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.
Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1-2 рази на добу.
Розподіл
Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразового і повторного введення дози 500 мг, що вказує на його широке поширення у тканинах організму.
Проникнення у тканини та рідини організму
Левофлоксацин має здатність проникати до слизової оболонки бронхів, рідини епітеліальної вистилки, альвеолярних макрофагів, тканин легенів, шкіри (вмісту пухирів), тканин передміхурової залози та сечі. Однак левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.
Біотрансформація
Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.
Виведення
Після перорального та внутрішньовенного застосування левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення здійснюється зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози). Середній виражений загальний кліренс левофлоксацину після введення однієї дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після перорального та внутрішньовенного застосування, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів (перорального та внутрішньовенного).
Лінійність
Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні доз від 50 до 1000 мг.
Пацієнти з нирковою недостатністю
На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується, як видно з наведеної нижче таблиці 2.
Таблиця 2
Кліренс креатиніну (мл/хв)
< 20
20-49
50-80
Нирковий кліренс (мл/хв)
13
26
57
Період напіввиведення (години)
35
27
9
Пацієнти літнього віку
Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.
Статеві відмінності
Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні
відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці статеві відмінності є клінічно значущими.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТX J01M A12.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин
Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби
Не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів із теофіліном та нестероїдними протизапальними препаратами, та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Пробенецид і циметидин
Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 %, пробенециду - на 34 %, оскільки обидва лікарські засоби здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися у ході дослідження, малоймовірно, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.
Інша інформація
На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не спричиняють ніякого клінічно значущого впливу такі лікарські засоби: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.
Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби
Циклоспорин
Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, з варфарином) зафіксовано підвищення коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показники коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ
Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та III, IC трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QТ)).
Інша значуща інформація
Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

діюча речовина: левофлоксацину гемігідрат;
1 мл розчину містить левофлоксацину гемігідрату у перерахуванні на левофлоксацин 5 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами).

У період вагітності або годування груддю лікарський засіб протипоказаний.
Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам та жінкам, які годують груддю, обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на репродуктивну функцію. Через відсутність досліджень з участю людей (а дані експериментів на тваринах вказують на ризик пошкодження фторхінолонами хрящової тканини навантажених суглобів у тварин, що ростуть) левофлоксацин не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря. При необхідності застосування лікарського засобу годування груддю необхідно припинити.
Левофлоксацин не зумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у тварин.

Левофлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років), оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Інфекції, спричинені чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:
негоспітальна пневмонія;
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
(для вищезгаданих інфекцій лікарський засіб слід застосовувати лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендовані для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільними або неможливими);
ускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі пієлонефрит);
хронічний бактеріальний простатит;
легенева форма сибірської виразки: профілактика після контактів та лікування.
Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
епілепсія;
ушкодження сухожиль, пов’язане із застосуванням фторхінолонів;
дитячий вік (до 18 років);
вагітність та період годування груддю.

Лікарський засіб вводять внутрішньовенно повільно 1 або 2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також чутливості до лікарського засобу можливого збудника. Лікування левофлоксацином після початкового застосування його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. Враховуючи біоеквівалентність парентеральних і пероральних лікарських форм, можна використовувати однакову їх дозу.
Таблиця 3
Дозування для пацієнтів з нормальною функцією нирок,
у яких кліренс креатиніну - понад 50 мл/хв
Показання
Доза, мг
Кількість
прийомів на добу
Тривалість лікування1
Негоспітальні пневмонії
500
1-2 рази
7-14 днів
Пієлонефрит
500
1 раз
7-10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів
500
1 раз
7-14 днів
Хронічний бактеріальний простатит
500
1 раз
28 днів
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин
500
1-2 рази
7-14 днів
Легенева форма сибірської виразки
500
1 раз
8 тижнів
1Відповідно до стану пацієнта через декілька днів можливий перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим самим дозуванням.
Таблиця 4
Дозування для пацієнтів із порушеною функцією нирок,
у яких кліренс креатиніну - менше 50 мл/хв
Кліренс креатиніну, мл/хв
Режим дозування
(залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
250 мг/24 години
500 мг/24 години
500 мг/12 годин
50-20
перша доза – 250 мг, наступні –
125 мг/24 години
перша доза – 500 мг, наступні –
250 мг/24 години
перша доза – 500 мг, наступні –
250 мг/12 годин
19-10
перша доза – 250 мг, наступні –
125 мг/ 48 годин
перша доза – 500 мг, наступні –
125 мг/24 години
перша доза – 500 мг, наступні –
125 мг/12 годин
<10 (а також при гемодіалізі та ХАПД 1)
перша доза – 250 мг, наступні –
125 мг/48 годин
перша доза – 500 мг, наступні –
125 мг/24 години
перша доза – 500 мг, наступні –
125 мг/24 години
1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів із порушеною функцією печінки.
Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.
Дозування для пацієнтів літнього віку.
Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.
Спосіб застосування
Лікарський засіб призначений тільки для повільного внутрішньовенного введення; його призначають 1 або 2 рази на добу. Тривалість інфузії повинна становити не менше 30 хвилин для 250 мг або 60 хвилин для 500 мг розчину (див. розділ «Особливості застосування»).
Питання несумісності розглянуті в розділі «Несумісність», сумісність з іншими інфузійними розчинами - у розділі «Особливі заходи безпеки».

Нижче вказані побічні реакції за системами органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), частота невідома (частоту не можна оцінити на підставі наявних даних). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості.
Системно-органний клас
Часто
Нечасто
Рідко
Частота невідома
Інфекції та інвазії
грибкові інфекції, включаючи інфекції, спричинені грибками роду Candida,
резистентність патогенних мікроорганізмів
З боку кровоносної та лімфатичної систем
лейкопенія,
еозинофілія
тромбоцитопенія,
нейтропенія
панцитопенія,
агранулоцитоз,
гемолітична анемія
З боку імунної системи
набряк Квінке,
підвищена чутливість
(див. розділ «Особливості застосування»)
анафілактичний шок1,
анафілактоїдний шок1 (див. розділ «Особливості застосування»)
Ендокринні порушення
Синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ)
Порушення обміну речовин, метаболізму
анорексія
гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет
(див. розділ «Особливості застосування»)
гіперглікемія,
гіпоглікемічна кома
(див. розділ «Особливості застосування»)
З боку психіки*
безсоння
тривожність,
сплутаність свідомості,
нервозність
психотичні реакції (наприклад, з галюцинаціями, параноєю),
депресія,
ажитація,
порушення сну,
жахи
психотичні розлади із загрозливою для пацієнта поведінкою, у тому числі суїцидальні думки або спроби самогубства (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку нервової системи*
головний біль,
запаморо-чення
сонливість,
тремор,
дисгевзія
Судоми (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказан-ня»),
парестезія
периферична сенсорна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»),
периферична сенсорна моторна нейропатія,
паросмія, в тому числі аносмія,
дискінезія,
екстрапірамідальні розлади,
агевзія,
непритомність,
доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія
З боку органів зору*
порушення зору, такі як затуманений зір (див. розділ «Особливості застосування»)
транзиторна втрата зору,
увеїт (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку органів слуху*
вертиго
шум у вухах
втрата слуху,
погіршення слуху
З боку серцево-судинної системи
флебіт
артеріальна гіпотензія,
тахікардія,
відчуття серцебиття
шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця,
шлуночкова аритмія та шлуночкова тахікардія типу «пірует» (спостерігається переважно у хворих із факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT, зареєстроване з допомогою ЕКГ
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
задишка
бронхоспазм, алергічний пневмоніт
З боку шлунково-кишкового тракту
діарея,
блювання,
нудота
біль у животі,
диспепсія,
метеоризм,
запор
геморагічна діарея, яка рідко може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембраноз-ний коліт (див. розділ «Особливості застосування»),
панкреатит
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
підвищен-ня рівня печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ)
підвищення рівня білірубіну в крові
жовтяниця і тяжкі ураження печінки, у тому числі випадки розвитку летальної гострої печінкової недостатності, в першу чергу у хворих із тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»),
гепатит
З боку шкіри та підшкірних тканин 2
висипання,
свербіж,
кропив’янка,
гіпергідроз
медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), локалізований висип на шкірі, спричинений лікарськими засобами
токсичний епідермальний некроліз,
синдром Стівенса — Джонсона,
поліморфна еритема,
реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»),
лейкоцитокластич-ний васкуліт,
стоматит
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини*
артралгія,
біль у м’язах
розлади сухожиль (див. розділи «Протипоказан-ня» та «Особливості застосування»), включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля),
м’язова слабкість, яка може мати значення у пацієнтів із міастенією
гострий некроз скелетних м’язів,
розрив сухожиль (наприклад, ахіллового сухожилля) (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»),
розрив зв’язок,
розрив м’язів,
артрит
З боку нирок та сечовидільної системи
підвищення рівня креатиніну в крові
гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту)
Загальні розлади та реакції в місці введення*
реакція в місці інфузії (біль, почервонін-ня)
астенія
гарячка
біль (у тому числі біль у спині, грудній клітці, кінцівках)
1Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після введення першої дози лікарського засобу.
2Реакції слизових оболонок можуть іноді виникати навіть після введення першої дози лікарського засобу.
* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявності факторів ризику спостерігалися тривалі (протягом декількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливали на різні системи організму (у тому числі тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатія, пов’язана з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та нюху).
До інших побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням фторхінолонів, належать напади порфірії у хворих на порфірію.

Симптоми. Найважливіші передбачувані симптоми передозування левофлоксацином стосуються центральної нервової системи: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, галюцинації, тремор, нудота, ерозія слизових оболонок, подовження QT-інтервалу.
Лікування. У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та неперервний амбулаторний перитонеальний діаліз (НАПД), не є ефективним для видалення левофлоксацину з організму. Специфічних антидотів не існує.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Розчин для інфузій Левофлоксацин-Новофарм показаний при інфекціях, спричинених чутливими мікроорганізмами:

• гострий бактеріальний риносинусит;
• загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт;
• позалікарняна пневмонія;
• ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;
• неускладнений цистит;
• гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
• хронічний бактеріальний простатит;
• легкова форма сибірки: постконтактна профілактика та лікування.