Леветирацетам люпін 500 мг N10 таблетки

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з опуклою поверхнею, покриті плівковою оболонкою білого кольору.

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинно генералізованих нападів у тварин, не викликаючи судомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.

У людини активність препарату підтверджена як щодо парціальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчить про широкий спектр фармакологічного профілю леветирацетаму.

Леветирацетам характеризується високою розчинністю і проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від часу і характеризується низькою між- та інтрасуб'єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібний у здорових добровольців і хворих на епілепсію.

Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату в плазмі крові можна припустити виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Тому відстежувати плазмові рівні леветирацетаму немає необхідності.

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату в слині та плазмі крові (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 після прийому пігулок для перорального застосування та через 4 години після прийому орального розчину).

Протиепілептичні засоби. Леветирацетам. Код ATХ N03A Х14.

Протиепілептичні препарати.

Предреєстраційні дані, отримані в ході клінічних досліджень, проведених за участю дорослих пацієнтів, вказують на те, що леветирацетам не впливає на сироваткові концентрації інших протиепілептичних препаратів (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, свою чергу. фармакокінетику леветирацетаму.

Відсутні дані про клінічно значущу взаємодію лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, як і у дорослих, які отримували до 60 мг/кг/добу леветирацетаму.

Ретроспективна оцінка фармакокінетичної взаємодії у дітей та підлітків з епілепсією (від

4 до 17 років) підтвердила, що додаткова терапія з пероральним застосуванням леветирацетаму не впливала на рівноважні сироваткові концентрації одночасно застосовуваних карбамазепіну і вальпроату. Однак дані свідчать, що кліренс леветирацетаму на 20% вище у дітей  Коррекція дози не потрібна.

Пробенецид.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) – препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, інгібує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими.

Метотрексат.

Повідомлялося, що одночасне застосування леветирацетаму і метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до збільшення/подовження концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів. 

Пероральні контрацептиви та фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами.

Проносні засоби.

В окремих випадках повідомляли про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотичного проносного макроголу з пероральним леветирацетамом.

Їжа та алкоголь.

Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від їди, але швидкість всмоктування дещо знижена при прийомі разом з їжею. Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.

діюча речовина: леветирацетам;

1 таблетка містить леветирацетам 250 мг або 500 мг;

інші складові: целюлоза мікрокристалічна, коповідон, кросповідон, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry II White (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титан7 діоксид) ).

Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводили. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість та інші симптоми, пов'язані із впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід утримуватися від занять, що потребують швидкості психомоторних реакцій.

Достатніх даних щодо застосування леветирацетаму вагітним жінкам немає. Леветирацетам не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків абсолютної необхідності. Як і у випадку інших протиепілептичних препаратів, фізіологічні зміни в період вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. Зниження концентрації леветирацетаму найбільш виражене в третьому триместрі (до 60 % від вихідної концентрації до вагітності). Припинення застосування протиепілептичних засобів може призвести до загострення хвороби, що може зашкодити матері та плоду.

Леветирацетам проникає у грудне молоко. Тому годування груддю не рекомендоване. Однак, якщо леветирацетам необхідно застосовувати в період лактації, слід відмовитися від годування груддю.

Препарат у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям до 6 років. Препарат Левіцитам, оральний розчин, слід застосовувати немовлятам від 1 місяця та дітям до 6 років.

Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:

• парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та дітей віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:

• парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;
• міоклонічних судом у дорослих та дітей віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;
• первинно генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих та дітей віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

Підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату.

Таблетки приймати внутрішньо, запиваючи їх достатньою кількістю рідини, незалежно від їжі.

Монотерапія.

Дорослі та підлітки віком від 16 років.

Монотерапію дорослих та дітей віком від 16 років слід починати з рекомендованої дози 500 мг/добу (250 мг 2 рази на добу) з подальшим підвищенням дози до 1000 мг/добу (до 500 мг 2 рази на добу) через 2 тижні. Можливе підвищення дози на 500 мг на добу (на 250 мг 2 рази на добу) кожні 2 тижні залежно від клінічного ефекту. Максимальна добова доза становить 3000 мг /сут (1500 мг 2 десь у добу).

Діти та підлітки віком до 16 років.

Безпека та ефективність застосування Левіциту дітям та підліткам до 16 років як монотерапія не встановлені.

Дані відсутні.

Додаткова терапія.

Додаткова терапія дорослим (≥18 років) і підліткам (вік від 12 до 17 років) з масою тіла від 50 кг.

Дорослим і дітям старше 12 років з масою тіла більше 50 кг лікування слід починати з дози 1000 мг/добу (500 мг 2 рази на добу). Це початкова доза, що призначається в перший день лікування. клінічної картини та переносимості препарату добову дозу можна збільшити до максимальної 3000 мг/добу (1500 мг 2 рази на добу). Змінювати дозу на 1000 мг/добу (500 мг 2 рази на добу) можна кожні 2-4 тижні.

Додаткова терапія дітям від 6 років та підліткам (віком від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг.

Лікар повинен призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування та кількість прийомів залежно від маси тіла та дози.

Дітям віком від 6 років оральний розчин Левіцитам слід застосовувати для дозування препарату до 250 мг, для доз не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки. /p>

Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Початкова доза для дитини або підлітка з масою тіла 25 кг повинна становити 250 мг 2 рази на добу, максимальна доза – 750 мг 2 рази на день.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначати за схемою, наведеною для дорослих.

Допоміжна терапія немовлятам від 1 до 6 місяців.

Немовлятам застосовувати препарат у формі орального розчину.

Припинення лікування.

При необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла 50 кг і більше - зменшувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2-4 тижні; для дітей та підлітків з масою тіла менше 50 кг – зменшувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти похилого віку (65 років).

Корекція дози рекомендується пацієнтам похилого віку з порушеною функцією нирок (див. розділ «Ніркова недостатність»).

Ниркова недостатність.

Добова доза повинна бути індивідуально скоригована відповідно до стану функціонування нирок.

Для коригування дози дорослим використовувати наступну таблицю.

Для корекції дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/хв.

КК для дорослих та підлітків з масою тіла понад 50 кг можна розрахувати виходячи з концентрації сироваткового креатиніну за формулою:

                             [140 ─ вік (у роках)] × маса тіла (кг)

КК (мл/хв) = ^{________________________________________________________} × 0,85 (для жінок)

                             72 × креатинін сироватки крові (мг/дл)

Потім КК коригувати відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:

                                              КК (мл/хв)

КК (мл/хв/1,73 м ² ) = ^{___________________________} × 1,73

                                        ППТ пацієнта (м ² )

Рекомендації щодо корекції дози для дорослих пацієнтів та підлітків з масою тіла 50 кг

і більше з порушеннями функції нирок.

Таблиця 1

* У перший день лікування рекомендується прийом дози навантаження 750 мг.

** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг.

Для дітей з нирковою недостатністю дозу леветирацетаму необхідно коригувати відповідно до ниркової функції, оскільки кліренс леветирацетаму пов'язаний з нирковою функцією. Ця рекомендація ґрунтується на дослідженні за участю дорослих пацієнтів з порушенням функції нирок.

Для підлітків, дітей та немовлят КК в мл/хв/1,73 м ² можна розрахувати виходячи з концентрації креатиніну в сироватці крові (мг/дл), застосовуючи наступну формулу (формула Шварца):

                                         Зростання (див) × ks

КК (мл/хв/1,73 м ² ) = ------------------------------------------ .

                                   креатинін сироватки крові (мг/дл)

У дітей віком до 13 років та підлітків-дівчаток ks = 0,55; у підлітків-хлопчиків ks=0,7.

Рекомендації щодо корекції дози для дітей (до 6 років) та підлітків з порушенням

функції нирок з масою тіла менше 50 кг

Таблиця 2

⁽¹⁾ Для дозування до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, слід. застосовувати оральний розчин Левіцитам.

⁽²⁾ У перший день лікування рекомендується застосувати дозу навантаження леветирацетаму 15 мг/кг.

⁽³⁾ Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5-10 мг/кг.

Печінкова недостатність.

Для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повністю відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв/1,73 м ² добову підтримуючу дозу рекомендується зменшити на 50%.

Діти.

Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування та форму випуску залежно від віку, маси тіла та дози.

Препарат у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям до 6 років. Ця групі пацієнтів бажано застосовувати препарат Левіцитам у формі орального розчину. Крім того, наявні дозування таблеток не підходять для початкового лікування дітей з масою тіла до 25 кг, для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки або для застосування доз до 250 мг. У всіх вищенаведених випадках лікування слід починати препаратом Левіцит, оральний розчин.

Особливості застосування.

У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та дітей з масою тіла 50 кг та більше, зменшуючи дозу 500 мг двічі на добу кожні 2-4 тижні; для дітей з масою тіла менше 50 кг зменшення разової дози потрібно здійснювати не більше ніж на 10 мг/кг двічі на добу кожні 2 тижні).

Пацієнтам із нирковою недостатністю може знадобитися корекція дози леветирацетаму. У пацієнтів із тяжкими порушеннями печінкових функцій рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як призначати дозу препарату.

Випадки суїциду, спроб суїдицу та суїцидальних думок відмічалися у пацієнтів на тлі лікування леветирацетамом. Пацієнтів слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії та/або суїцидальних думок своєму лікарю.

Слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку (віком від 65 років); при тяжких порушеннях функції печінки або нирковій недостатності.

Побічні реакції, про які повідомляли у клінічних дослідженнях (стосовно дорослих, підлітків, дітей та немовлят віком від 1 місяця) та протягом постмаркетингового періоду, вказані в наступній таблиці за системою класифікації органів та систем з визначенням їх частоти.  ;Частота визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100);  рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000) і дуже рідко (< 1/10000).

Таблиця 3

* Поширеність значно вища у японців у порівнянні з пацієнтами не японського походження.

Рідко спостерігалися випадки енцефалопатії, що виникає після застосування леветирацетаму. Ці небажані ефекти, як правило, виникали на початку лікування (від декількох днів до декількох місяців) і були оборотні після припинення лікування.

Опис окремих побічних реакцій.

Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топіраматом. При проявах алопеції в деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення леветирацетаму.

Під час проявів панцитопенії в деяких випадках спостерігалося пригнічення кісткового мозку.

Діти.

Відомо, що серед пацієнтів віком від 1 місяця до 4 років загалом 190 пацієнтів отримували лікування леветирацетамом під час плацебо-контрольованих та відкритих додаткових досліджень. 60 з цих пацієнтів отримували лікування леветирацетамом під час плацебо-контрольованих досліджень.  Серед пацієнтів у віці 4-16 років загалом 645 пацієнтів отримували лікування леветирацетамом у ході плацебо-контрольованих та відкритих додаткових досліджень. 233 з цих пацієнтів отримували лікування леветирацетамом у ході плацебо-контрольованих досліджень.  групах ці дані доповнені даними щодо застосування леветирацетаму у післяреєстраційний період.

Крім того, під час післяреєстраційного дослідження безпеки лікування леветирацетамом отримувало 101 немовля у віці до 12 місяців. Нових даних щодо безпеки застосування леветирацетаму грудним дітям з епілепсією у віці до 12 місяців отримано не було.

Профіль побічних реакцій леветирацетаму в цілому схожий у різних вікових групах і при всіх затверджених показаннях епілепсії. Результати безпеки застосування препарату дітям, отримані в ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень, відповідали профілю безпеки леветирацетаму з боку дорослих, поведінки та психіки, які у дітей були частіше, ніж у дорослих. У дітей та підлітків від 4 до 16 років блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), зміна настрою (часто , 2,1%), афективна лабільність (часто, 1,7%) %), агресія (часто, 8,2%), аномальна поведінка (часто,

5,6%) та летаргія (часто 3,9%) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальному профілі з безпеки. У немовлят та дітей від 1 місяця до 4 років дратівливість (дуже часто , 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальному профілі безпеки.

Відомо, що у дослідженні з безпеки для дітей, яке проводилося з метою довести не нижчу ефективність препарату порівняно з активним контролем, оцінювався вплив леветирацетаму на когнітивні та нейропсихологічні показники у дітей від 4 до

16 років з парціальними нападами. Леветирацетам не відрізнявся (не менш ефективним) від плацебо щодо зміни від початкового рівня уваги та пам'яті за шкалою Leiter-R, сумарного показника перевірки пам'яті у популяції відповідно до протоколу. Результати, пов'язані з поведінковими та емоційними функціями, вказували на посилення у пацієнтів, яких лікували леветирацетамом, агресивної поведінки, що визначався стандартизовано та систематично, з використанням валідизованих засобів (СВСL – Achenbach Child Behavior Checklist – уонтрольний список дитячої поведінки поведінки). Повідомлялося, що у пацієнтів, які отримували леветирацетам у ході дослідження подальшого спостереження, в середньому не спостерігалося погіршення поведінкових та емоційних функцій; зокрема показники агресивної поведінки не були гіршими за початковий рівень.

Симптоми.

При передозуванні препаратом спостерігалися сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, сплутаність свідомості, кома.

Лікування .

У разі гострого передозування необхідно промити шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування

в т. ч. з використанням гемодіалізу (виводиться до 60% леветирацетаму та 74% первинного метаболіту).

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Леветирацетам Люпин 500 мг № 10 за фармакологічними властивостями відноситься до протиепілептичних препаратів, похідних піролідону. Хімічна структура ліків дещо відрізняється від відомих протиепілептичних аналогів.