Квайт розчин оральний, 100 мл

По 100 мл у флаконі. По 1 флакону з дозуючим стаканом у пачці.

Розчин оральний.
Основні фізико-хімічні властивості: сиропоподібна прозора або злегка каламутна рідина від червоно-коричневого до коричневого кольору, з характерним запахом та смаком. При зберіганні можливе утворення легкого осаду.

Фармакологічно активними компонентами препарату є гуайфенезин та екстракт із лікарських рослин, що чинять переважно заспокійливу дію. Заспокійлива дія екстракту поєднується з міорелаксуючою та анксіолітичною дією гуайфенезину (розслаблює гладенькі м’язи).

Гуайфенезин швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, метаболізується у печінці шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та виділяється у формі неактивних метаболітів, головним чином із сечею.
Біологічний період напіврозпаду становить приблизно 1 годину.

Снодійні та седативні засоби. Код АТX N05С M.

Гвайфенезин

Гвайфенезин посилює знеболюючий ефект парацетамолу та ацетилсаліцилової кислоти, посилює вплив алкоголю, седативних антигістамінних засобів та інших речовин, що пригнічують ЦНС. Центральна дія міорелаксантів може посилювати побічні ефекти гвайфенезину, особливо м'язову слабкість.

Звіробій перфорований

Звіробій перфорований може викликати індукцію ізоферментів CYP3А4, CYP1А2 та 2C9 цитохрому Р450, що може призвести до зниження дії інших препаратів, що застосовуються одночасно і які метаболізуються цими ізоферментами. Звіробій також викликає індукцію Р-глікопротеїну. Ця взаємодія була вперше виявлена ••у здорових добровольців при одночасному прийомі індинавіру та звіробою перфорованого. Також можна очікувати, що подібна взаємодія відбувається і з іншими інгібіторами ретровірусної протеази (ампренавір, нелфінавір, ритонавір, саквінавір), а також ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (делавірдин, ефавіренз, невірапін). Клінічно значущі взаємодії зі звіробою були також описані при одночасному прийомі циклоспорину, такролімусу, дигоксину та варфарину. Ця взаємодія може призвести до зменшення концентрації цих препаратів у плазмі крові та, відповідно, до зменшення їхньої терапевтичної дії.

Було клінічно доведено лікарську взаємодію звіробою з теофіліном, амітриптиліном та оральними контрацептивами. Також існує можливість взаємодії звіробою з протиепілептичними препаратами. Очікувана можливість взаємодії звіробою з багатьма іншими лікарськими засобами, які біологічно перетворюються на ізофермент 3А4 цитохрому Р450, включаючи грейпфрутовий сік.

Пацієнтам, які отримують лікування індинавіром або іншими антиретровірусними препаратами, слід уникати застосування звіробою перфорованого, оскільки взаємодія з ним може призвести до зниження їх дії з можливим виникненням резистентності.

Звіробій не можна застосовувати з циклоспорином. Якщо пацієнт застосовує циклоспорин, то необхідно відмінити прийом звіробою і на підставі визначення рівня циклоспорину в плазмі відкоригувати дозування циклоспорину. Слід ретельно стежити за будь-якими ознаками відторгнення тканини у пацієнтів після трансплантації.

Одночасне застосування звіробою та такролімусу може призвести до субтерапевтичної концентрації такролімусу, що може призвести до відторгнення трансплантанта. Пацієнтам слід уникати одночасного прийому звіробою перфорованого та такролімусу. У разі одночасного застосування пацієнтом звіробою та такролімусу слід припинити прийом звіробою та провести моніторинг рівня такролімусу в плазмі крові, оскільки може виникнути потреба в корекції дози такролімусу.

Одночасне призначення звіробою з дигоксином не рекомендується. У разі необхідності призначення звіробою слід провести моніторинг рівня дигоксину в плазмі та відкоригувати дозу відповідно. При збільшенні дози дигоксину доза звіробою залишається незмінною, про припинення терапії слід проконсультуватися з лікарем.

Не рекомендується одночасне застосування звіробою з варфарином. У разі потреби призначення звіробою слід провести моніторинг протромбінового часу при терапії варфарином та відкоригувати дозу відповідно. При збільшенні дози варфарину доза звіробою залишається незмінною, про припинення терапії слід проконсультуватися з лікарем.

Звіробій перфорований може значно зменшувати дію теофіліну, тому одночасне застосування не рекомендується. У випадку, коли є потреба у прийомі звіробою, необхідно контролювати рівень теофіліну в плазмі крові та за необхідності коригувати дозу теофіліну, не змінюючи дозу звіробою.

Одночасне застосування з оральними контрацептивами може призвести до аномальних маткових кровотеч (менорагія, гіперменорея, метрорагія). Може спостерігатись зниження контрацептивного ефекту. Рекомендується застосовувати комбіновані пероральні гормональні контрацептиви у поєднанні з іншими методами контрацепції (бар'єрні методи) при терапії звіробою.

Одночасна терапія з амітриптіліном не рекомендується.

Одночасна терапія звіробою та протиепілептичними засобами (карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн) не рекомендується. Можливе зниження рівня препарату в плазмі та виникнення судом. У разі необхідності призначення звіробою слід провести моніторинг рівня протиепілептичних засобів у плазмі крові та симптомів зниження ефективності препарату (наприклад, підвищення судомної активності). У разі припинення терапії звіробою може виникнути необхідність зниження дози протиепілептичних засобів, слід проводити моніторинг симптомів токсичності протиепілептичних засобів.

Клінічно значущі взаємодії спостерігалися між звіробамиоем та антидепресантами групи СІОЗС та триптанами. У зв'язку з підвищеним ризиком виникнення побічних реакцій, пов'язаних із цими взаємодіями, не слід застосовувати звіробій одночасно з цими препаратами.

Не рекомендується застосування звіробою пацієнтам, які приймають антибіотики, сульфаніламіди, гіпотензивні блокатори кальцієвих каналів, жіночі статеві гормони, гіпохолестеринемічні засоби (статини).

Пасифлора

При одночасному застосуванні з препаратами, що пригнічують ЦНС, такими як барбітурати, транквілізатори, посилюється седативний та снодійний ефект препарату. Не рекомендується одночасний прийом із бензодіазепінами. Слід уникати одночасного застосування з дисульфірамом. Під час лікування не слід вживати алкогольних напоїв.

Валеріана

Підвищує дію алкоголю, седативних, снодійних, гіпотензивних, анксіолітичних та спазмолітичних засобів.

Глід

Посилює дію седативних, снодійних та антиаримічних засобів, серцевих глікозидів.

Мелісса

При одночасному застосуванні можливе посилення дії інших седативних та снодійних засобів.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Гуайфенезин може зумовити хибнопозитивні результати діагностичних тестів, при яких визначають 5-гідроксиіндолоцтову кислоту (фотометричний метод з використанням нітрозонафтолу в якості реагента) та ванілмигдалеву кислоту у сечі. Маючи це на увазі, лікування препаратом необхідно припинити за 48 годин до збору сечі для проведення цих аналізів.

Діючі речовини: гуайфенезин, екстракт складний заспокійливий;

1 мл розчину містить: екстракт складний заспокійливий, густий із суміші суцвіття глоду (Crataegi folium cum flore), шишок хмелю (Lupuli flos), трави звіробою (Hyperici herba), листя меліси (Melissae folium), трави пасифлори (Passiflorae herba), квіток бузини чорної (Sambuci flos), коріння валеріани (Valerianae radix) (2-4:1), екстрагент 30 % етанол – 77,5 мг; гуайфенезин у перерахуванні на 100 % речовину – 40 мг;

допоміжні речовини: фруктоза; глюкози моногідрат; ксантанова камедь; сахарин натрію; мальтодекстрин; натрію цикламат; натрію цитрат; кислота лимонна, моногідрат; етанол 96 %; пропіленгліколь; натрію бензоат (Е 211); олія апельсинова; вода очищена.

У зв'язку з тим, що препарат містить етанол та гуайфенезин, його застосування може призвести до гальмування реакції, що проявляється індивідуально у кожного пацієнта (див. «Побічні реакції з боку нервової системи»). Тому слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги, таких як керування автотранспортом або робота з іншими механізмами.

Через недостатність даних щодо безпеки застосування у період вагітності або годування груддю застосовувати препарат у ці періоди протипоказано.

Препарат застосовувати дітям віком від 12 років.

• Легка форма неврастенії, особливо якщо це супроводжується занепокоєнням, страхом, смутком, невгамовністю, дратівливістю, зниженням концентрації уваги або втомою;
• легка форма безсоння, виснаження або невротичних порушень пам’яті;
• 
  підтримуюча терапія при мігрені, головному болю, що зумовлені нервовим напруженням, судинних психосоматичних розладах з нейроциркуляторною астенією, нейрогенною тетанією, болем у ділянці обличчя, при клімактеричному синдромі;
• 
  функціональні захворювання шлунково-кишкового тракту, диспептичний синдром без органічних ушкоджень, синдром подразненого кишечнику та допоміжна терапія при органічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту з вираженим невротичним компонентом;
• 
  психосоматичні дерматози, що супроводжуються свербежем (кропив’янка, атопічна екзема).

• Підвищена чутливість до діючих компонентів або до будь-яких допоміжних речовин препарату;
• міастенія гравіс;
• епілепсія; депресія та інші стани, що супроводжуються пригніченням діяльності центральної нервової системи (ЦНС);
• брадикардія;
• одночасне застосування циклоспорину або такролімусу;
• застосування у ВІЛ-позитивних пацієнтів, які приймають інгібітори протеаз.

Зазвичай слід призначати по 5 мл (1 чайна ложка) препарату 3 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мл 3 рази на добу або зменшити до 2,5 мл вранці та вдень і 5 мл увечері. Дозу можна змінити відповідно до стану пацієнта. Інтервал між прийомом кожної окремої дози має становити від 4 до 6 годин. Максимальна добова доза – 30 мл.

Пацієнти літнього віку

Дозування таке ж, як для дорослих пацієнтів.

Індивідуальну дозу можна вимірювати за допомогою дозуючого стакана, що додається.

Лікарський засіб можна змішувати з напоями (сік, за винятком грейпфрутового, чай).

Особливості застосування

Слід з обережністю застосувати препарат при тяжких захворюваннях печінки та нирок, інтоксикації речовинами, що пригнічують дію ЦНС.

У період застосування препарату пацієнти, особливо зі світлою шкірою, мають уникати тривалого інтенсивного опромінення ультрафіолетовими променями (сонячні ванни, перебування під сонцем у горах, солярій).

Пацієнтам, які отримують лікування індинавіром або іншими антиретровірусними препаратами, слід уникати застосування звіробою перфорованого, оскільки це може призвести до розвитку резистентності до антиретровірусних препаратів та зниження ефективності лікування.

Зважаючи на можливість взаємодії, рекомендується припинити застосування препаратів, що містять звіробій, пацієнтам, які застосовують антидепресанти групи СІЗЗС, триптани, теофілін, дигоксин, протиепілептичні препарати, варфарин та пероральні контрацептиви.

З обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкими органічними захворюваннями травного тракту.

У пацієнтів літнього віку лікування слід розпочинати з мінімальної дози.

Під час застосування препарату слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв.

Може мати місце специфічна чутливість до запаху валеріани.

Прийом гуайфенезину слід припинити за 48 годин до збору сечі для проведення аналізу на визначення ванілмигдалевої кислоти та 5-гідроксиіндолоцтової кислоти у сечі із застосуванням нітрозонафтолу в якості реагента (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Препарат містить 11,72 % (об/об) етанолу, одна доза (5 мл) містить 0,462 г етанолу, що слід враховувати при застосуванні у період вагітності, годування груддю, дітям та пацієнтам з груп ризику (пацієнти із захворюванням печінки, епілепсією). Одна доза (5 мл) розчину еквівалентна 4,9 мл вина або 11,5 мл пива. Зважаючи на вміст етанолу, лікарський засіб є шкідливим для хворих на алкоголізм.

В одній дозі (5 мл) препарату міститься 0,25 г фруктози і 1,0 г глюкози. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. Препарат не слід застосовувати хворим зі спадковою непереносимістю фруктози або глюкозо-галактозною мальабсорбцією.

Цей лікарський засіб містить 1,616 ммоль/дозу (або 37,12 мг/дозу) натрію, що становить 11,15 % рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози натрію для дорослих (2 г). Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, васкуліт.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, пригнічення емоційних реакцій, депресія.

З боку шлунково-кишкового тракту: відчуття дискомфорту у травному тракті, нудота, блювання, спазми, печія, діарея або запор.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: екзантема, свербіж, висипання, кропив’янка, фото- сенсибілізація (під час лікування слід уникати УФ-випромінювання), гіперемія, набряк шкіри.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова слабкість.

З боку дихальної системи: утруднене дихання.

З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, тахікардія, брадикардія, шлуночкова тахікардія.

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, загальна слабкість, зниження розумової та фізичної працездатності.

Передозування спочатку проявляється пригніченням ЦНС, сонливістю. Пізніше ці симптоми можуть супроводжуватися нудотою, легкою м’язовою слабкістю, болем у суглобах та відчуттям тяжкості у шлунку.

Також можуть спостерігатися такі симптоми: відчуття гіркоти у роті, неприємні відчуття у ділянці печінки; головний біль, запаморочення, млявість, загальна слабкість, тремтіння рук, розширення зіниць, відчуття стиснення у грудях, біль у животі, зниження гостроти слуху та зору, тахікардія; зниження артеріального тиску, брадикардія; зниження концентрації уваги.

При передозуванні гуайфенезином повідомляли про сечокам’яну хворобу.

Лікування винятково симптоматичне та відповідає загальним принципам лікування при передозуванні. Специфічного антидоту не існує.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Квайт розчин використовується при легкій формі неврастенії, мігрені, головного болю, судинних психосоматичних розладах з нейроциркулярною астенією, нервово-м'язової збудливості, болі в області обличчя, при клімактеричному синдромі, функціональних захворюваннях травного тракту, психосоматичному. дерматоз.