Лікарські засоби, які можуть впливати на рівень ензалутаміду.
Інгібітори та індуктори CYP2C8
Фермент CYP2C8 відіграє важливу роль у елімінації ензалутаміду та формуванні його активного метаболіту. Після перорального прийому гемфіброзилу, потужного інгібітору CYP2C8 (600 мг 2 рази на добу), у здорових добровольців чоловічої статі показник AUC ензалутаміду збільшувався на 326%, а Cmax ензалутаміду зменшувався на 18%. Для показника суми незв'язаного ензалутаміду та незв'язаного активного метаболіту значення AUC збільшувалося на 77%, а показник Cmax знижувався на 19%. Слід уникати одночасного застосування або застосовувати з обережністю ензалутамід із потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, гемфіброзилом) або індукторами CYP2C8 (наприклад, рифампіцином). Якщо пацієнту необхідно одночасно застосовувати потужний інгібітор CYP2C8, слід знизити дозу ензалутаміду до 80 мг 1 раз на добу (див. «Спосіб застосування та дози»).
Інгібітори та індуктори CYP3A4
Фермент CYP3A4 відіграє незначну роль у метаболізмі ензалутаміду. Після перорального застосування потужного інгібітору CYP3A4 ітраконазолу (200 мг 1 раз на добу) у здорових добровольців чоловічої статі показник AUC ензалутаміду збільшувався на 41%, тоді як значення Cmax не змінювалося. Для суми незв'язаного ензалутаміду та незв'язаного активного метаболіту показник AUC збільшувався на 27%, тоді як Cmax залишався без змін. При одночасному застосуванні лікарського засобу Кстанді з інгібіторами або індукторами CYP3A4 не слід проводити корекцію дози.
Вплив ензалутаміду на інші лікарські засоби.
Індуктори ферментів.
Ензалутамід є потужним індуктором ферментів, що підвищує синтез багатьох ферментів та транспортерів, тому очікується взаємодія з численними лікарськими засобами, що є субстратами ферментів чи транспортерів. Зниження концентрації в плазмі може бути суттєвим і призводити до втрати або зменшення клінічного ефекту. Також існує ризик утворення активних метаболітів.
Можуть бути індуковані печінкові та кишкові ферменти CYP3A, CYP2C9, CYP2C19, CYP1A2 та уридин-5'-дифосфат глюкуронозилтрансферазу (UGT-глюкоронідкон'юговані ферменти). Можлива індукція транспортного білка Р-глікопротеїну та інших транспортерів, наприклад, білка мультирезистентності лікарських засобів 2 (MRP2), білка резистентності раку молочної залози (BCRP) та органічного аніонтранспортуючого поліпептиду 1B1 (OATP1B1).
Дослідження in vivo показали, що ензалутамід є потужним індуктором CYP3A4 та помірним індуктором CYP2C9 та CYP2C19. Одночасне застосування ензалутаміду (160 мг один раз на день) у пацієнтів з раком передміхурової залози призводило до зниження AUC мідазоламу (субстрат CYP3A4) на 86%, до зниження AUC S-варфарину (субстрат CYP2C9) на 56% та до зниження AUC C 70%. Також може спостерігатися індукція UGT1А1.
Також очікується взаємодія з нижчепереліченими лікарськими засобами, що елімінуються у процесі метаболізму або активного транспорту. Слід уникати одночасного застосування цих лікарських засобів або застосовувати з обережністю, якщо терапевтична дія цих лікарських засобів має велике значення для пацієнта та складно провести корекцію дози на підставі моніторингу ефективності або рівня концентрації у крові.
До лікарських засобів, які можуть взаємодіяти з препаратом, належать такі групи препаратів, але не обмежуються ними:
- Анальгетики (наприклад фентаніл, трамадол)
- Антибіотики (наприклад, кларитроміцин, доксициклін)
- Протипухлинні препарати (наприклад, кабазитаксел)
- Антикоагулянти (наприклад, аценокумарол, варфарин)
- Протиепілептичні засоби (наприклад, карбамазепін, клоназепам, фенітоїн, примідон, вальпроєва кислота)
- Нейролептики (наприклад, галоперидол)
- Бета-блокатори (наприклад, бісопролол, пропранолол)
- Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, дилтіазем, фелодипін, нікардипін, ніфедипін, верапаміл)
- Серцеві глікозиди (наприклад, дигоксин)
- Кортикостероїди (наприклад, дексаметазон, преднізолон)
- Противірусні лікарські засоби для лікування ВІЛ-інфекції (наприклад, індинавір, ритонавір)
- Снодійні лікарські засоби (наприклад, діазепам, мідазолам, золпідем)
- Статин метаболізується ферментом CYP3A4 (наприклад аторвастатин, симвастатин)
- Тиреоїдні лікарські засоби (наприклад, левотироксин).
Індукційні властивості ензалутаміду можуть виникати приблизно через 1 місяць після початку лікування після досягнення стабільної концентрації ензалутаміду в плазмі крові, хоча деякий індукційний вплив може проявлятися і раніше. Слід оцінити можливе зниження фармакологічного ефекту (або збільшення дії при утворенні активних метаболітів) протягом першого місяця лікування ензалутамідом та відповіднимшляхом корекції дози.
З огляду на тривалий період напіввиведення ензалутаміду (5,8 дні, див. розділ «Спосіб застосування та дози»), вплив на ферменти може зберігатися протягом місяця і більше після припинення застосування ензалутаміду. При припиненні застосування ензалутаміду може знадобитися зниження дози лікарських засобів.
Субстрати P-глікопротеїну
Дані in vitro показують, що ензалутамід може бути інгібітором ефлюксного транспортера Р-глікопротеїну. Не оцінювався вплив ензалутаміду на субстрати Р-глікопротеїну in vivo, проте при клінічному застосуванні ензалутамід може бути індуктором P-глікопротеїну через активацію ядерного рецептора прегнана (PХR). Слід застосовувати з обережністю лікарські засоби з вузьким терапевтичним діапазоном, які є субстратами для Р-глікопротеїну (наприклад, колхіцин, дабігатрат етексилату, дигоксин), при одночасному застосуванні з лікарським засобом Кстанді, а для підтримки оптимальної концентрації в плазмі може знадобитися корекція дози.</ >
Субстрати білків резистентності раку молочної залози (BCRP), білків мультирезистентності лікарських засобів 2 (MRP2), транспортера органічних аніонів людини 3 типу (OAT3) та транспортера органічних катіонів людини 1 (OCT1)
На підставі даних лабораторних досліджень неможливо виключити інгібування BCRP та MRP2 (у кишечнику), а також транспортерів органічних аніонів людини типу 3 (OAT3) та транспортерів органічних катіонів людини 1 (OCT1) (системного). Теоретично можлива індукція цих транспортерів, сумарний вплив наразі невідомий.
Вплив їжі на експозицію ензалутаміду.
Відсутній клінічно певний вплив їжі на ензалутамід. Під час клінічних досліджень Кстанді застосовували незалежно від їжі.