Коріол таблетки по 12.5 мг №28 (7х4)

По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери у картонній коробці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні, дещо двоопуклі білі таблетки з насічкою з одного боку і з позначкою S3 з другого боку.

Карведилол є неселективним β-блокатором із вазодилататорною дією. Він також має антиоксидантні та антипроліферативні властивості.

Активний інгредієнт карведилол є рацематом; енантіомери розрізняються за своїми ефектами та метаболізмом. S(-) енантіомер має активність, спрямовану на блокування α1- і β-адренорецепторів, тоді як R(+) енантіомер проявляє лише активність, спрямовану на блокування α1-адренорецепторів. Завдяки кардіонеселективній блокаді β-адренорецепторів він знижує артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень і серцевий викид. Карведилол знижує тиск у легеневій артерії та тиск у правому передсерді. Шляхом блокади α1-адренорецепторів він спричиняє периферичну вазодилятацію та знижує системний судинний опір. Завдяки цим ефектам зменшується навантаження на серцевий м'яз і попереджається розвиток стенокардії.

У пацієнтів із серцевою недостатністю це призводить до збільшення фракції викиду з лівого шлуночка та зменшення симптомів хвороби. Схожі ефекти відзначалися у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Карведилол не проявляє внутрішньої симпатоміметичної активності, і він, так само як і пропранолол, має мембраностабілізуючі властивості. Активність реніну у плазмі зменшується, а затримка рідини в організмі відбувається рідко. Вплив на артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень є найвираженішим через 1-2 години після введення.

У хворих на артеріальну гіпертензію на фоні здорових нирок карведилол зменшує нирковий судинний опір. При цьому не виникає істотних змін клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та екскреції електролітів. Завдяки підтримці периферичного кровотоку рідко відбувається охолодження кінцівок, характерне для лікування β-блокаторами.

Карведилол, як правило, не впливає на рівень ліпопротеїнів у сироватці крові.

Карведилол після перорального введення швидко і майже повністю всмоктується. Він майже повністю зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Концентрація у плазмі пропорційна до введеної дози.

Через значний метаболічний розпад першого шляху у печінці (головним чином за допомогою печінкових ферментів CYP2D6 і CYP2C9) біологічна доступність карведилолу становить приблизно лише 30 %. Утворюються три активних метаболіти, що проявляють β-блокуючу активність; один з них (4’-гідроксифенілова похідна сполука) має у 13 разів більшу β-блокуючу активність, ніж карведилол. Порівняно з карведилолом активні метаболіти чинять слабку вазодилататорну активність. Метаболізм є стереоселективним; тому рівень R(+) карведилолу в плазмі в 2-3 рази перевищує рівень S(-) карведилолу. Рівні активних метаболітів у плазмі приблизно в 10 разів нижче рівня карведилолу. Період напіввиведення сильно розрізняється: 5-9 годин для R(+) карведилолу та 7-11 годин для S(-) карведилолу.

У людей літнього віку спостерігається збільшення рівня карведилолу приблизно на 50 %.

У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність карведилолу збільшується у чотири рази, а максимальна концентрація в плазмі в 5 разів перевищує відповідні величини у здорових людей. У пацієнтів із порушеною функцією печінки біодоступність збільшується до 80 % через зменшений метаболічний розпад першого шляху. Оскільки карведилол виділяється переважно з калом, у пацієнтів із порушенням функції нирок є маловірогідним суттєве накопичення препарату.

Наявність їжі у шлунку уповільнює швидкість абсорбції препарату, але це не впливає на його біодоступність.

Блокатори a- і b-адренорецепторів.

Код АТС C07A G02.

Деякі антиаритмічні, наркотичні, гіпотензивні засоби, препарати для лікування стенокардії, інші β-блокатори (наприклад, у вигляді очних крапель), препарати, що знижують рівень катехоламінів (наприклад, інгібітори моноаміноксидази, резерпін) і серцеві глікозиди можуть посилювати ефекти карведилолу. Тому дозу цих препаратів і Коріолу потрібно підбирати з обережністю.

Фармакокінетичні взаємодії

Дигоксин: концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 16% при супутньому введенні дигоксину та карведилолу. Як дигоксин, так і карведилол уповільнюють артеріовенозну провідність. Рекомендується підвищений моніторинг рівнів дигоксину на початку, коригуванні чи припиненні прийому карведилолу.

Інсулін чи пероральні гіпоглікемічні засоби: препарати з β-блокуючими властивостями можуть посилити ефект інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів щодо зниження рівня цукру в крові. Прояви гіпоглікемії можуть бути замасковані чи послаблені (особливо тахікардія). Тому для пацієнтів, які приймають інсулін чи пероральні гіпоглікемічні засоби, рекомендується регулярний моніторинг рівня глюкози в крові.

Стимулятори та інгібітори метаболізму в печінці: рифампіцин знижує концентрації карведилолу в плазмі приблизно на 70%. Циметидин збільшує AUC приблизно на 30%, але не викликає жодних змін Cmax. Підвищена увага може бути потрібна тим, хто приймає стимулятори оксидаз змішаної функції, наприклад, рифампіцин, так як рівні карведилолу в сироватці можуть бути знижені, чи інгібітори оксидаз змішаної функції, наприклад, циметидин, так як рівні в сироватці можуть бути підвищеними. Однак на основі відносно малого впливу циметидину на рівні препарату карведилолу, є мінімальною ймовірність будь-якої клінічно важливої взаємодії.

Препарати, що зменшують катехоламіни: за пацієнтами, які приймають і препарати з β-блокуючими властивостями, і препарат, що може зменшити катехоламіни (наприклад, резерпін та інгібітори моноаміноксидази) слід встановити ретельний контроль на предмет проявів гіпотензії та/чи тяжкої брадикардії.

Циклоспорин: спостерігалось помірне збільшення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину після початку лікування карведилолом 21 пацієнта з трансплантацією нирки, які страждають на хронічне васкулярне відторгнення. Приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину слід було знизити з метою підтримки концентрацій циклоспорину в терапевтичному діапазоні, в той же час інші не потребували жодного коригування. В середньому, у цих пацієнтів доза циклоспорину була знижена приблизно на 20%. Через широку внутрішньоособисту варіабельність необхідності коригування дози, рекомендується, щоб концентрації циклоспорину ретельно контролювалися після початку терапії карведилолом, і щоб при необхідності проводилось коригування дози циклоспорину.

Верапаміл, дилтіазем чи інші протиаритмічні препарати: в комбінації з карведилолом можуть збільшити ризик розладів артеріовенозної провідності.

Фармакодинамічні взаємодії

Клонідин: супутній прийом клонідину з препаратами з β-блокуючими властивостями може посилити ефекти зниження тиску крові та частоти серцевих скорочень. При завершенні супутнього лікування препаратами з бета-блокуючими властивостями та клонідином, першим слід припинити прийом бета-блокуючого препарату. Потім, через декілька днів, можна припинити терапію клонідином шляхом поступового зниження дозування.

Блокатори кальцієвих каналів: спостерігались окремі випадки порушення провідності (рідко з гемодинамічним порушенням), коли карведилол та дилтіазем вводились паралельно. Як і інші препарати з β-блокуючими властивостями, якщо карведилол має бути введений перорально з блокаторами кальцієвих каналів типу верапамілу чи дилтіазему, рекомендується проводити ЕКГ та моніторинг тиску крові. Як і інші препарати з β-блокуючою дією, карведилол може посилити ефект інших супутньо введених препаратів, що є протигіпертензивними за дією (наприклад, антагоністи альфа1-рецепторів) чи можуть призвести до гіпотензії як частини свого профілю побічних ефектів.

Анестетики: Слід бути дуже обережними під час анестезії через синергічні негативні інотропічні та гіпертензивні ефекти карведилолу та анестетиків.

діюча речовина: 1 таблетка містить карведилолу 12,5 мг;

допоміжні речовини: сахароза, лактози моногідрат, повідон K25, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат.

На початку лікування Коріолом® хворі можуть відчувати запаморочення та підвищену стомлюваність, що може свідчити про розвиток постуральної гіпотензії та непритомність, тому їм слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Для карведилолу отримано недостатньо клінічних даних про вплив у період вагітності. Результати експериментів на тваринах є недостатніми для оцінки впливу в період вагітності, впливу на розвиток плода та впливу на дитину після народження. Потенційний ризик для людини залишається невідомим.
β-блокатори чинять небезпечний фармакологічний вплив на плід. Вони можуть спричиняти у плода гіпотонію, брадикардію та гіпоглікемію.

Коріол не рекомендується застосовувати у період вагітності.

Оскільки існує можливість, що карведилол проникає в грудне молоко, то протягом лікування Коріолом не рекомендується годувати дитину груддю.

Безпеку та ефективність Коріолу у дітей не вивчали, тому Коріол не рекомендується застосовувати таким пацієнтам.

• Ессенціальна гіпертензія (як моно-, так і у складі комбінованої терапії).
• Хронічна стабільна стенокардія.
• Хронічна серцева недостатність.

• Підвищена чутливість до активної субстанції або до будь-якого неактивного інгредієнта цього препарату.
• Бронхіальна астма або хронічні обструктивні захворювання легень, виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 85 мм рт. ст.), нестабільна серцева недостатність або декомпенсована серцева недостатність, яка вимагає внутрішньовенного вливання інотропних засобів, кардіогенний шок.
• Брадикардія (менш ніж 50 ударів на хвилину у стані спокою), синдром слабкості синусового вузла або атріовентрикулярна блокада II чи III ступеня, за винятком випадків наявності у пацієнта електрокардіостимулятора, стенокардія Принцметала.
• Печінкова недостатність, метаболічний ацидоз і феохромоцитома (у разі відсутності адекватного контролю за допомогою α-блокатора).
• Пацієнтам, яким внутрішньовенно вводять верапаміл або дилтіазем, не слід приймати Коріол через можливу появу тяжкої артеріальної гіпотензії та брадикардії.
• Галактоземія.
• Вагітність і період годування груддю.

Для уповільнення абсорбції та попередження ортостатичних ефектів Коріол потрібно приймати після їди. Доза підбирається індивідуально. Лікування потрібно розпочинати з низьких доз, які поступово збільшують до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після введення першої дози і після кожного збільшення дози рекомендується вимірювати у пацієнта артеріальний тиск у положенні стоячи через 1 годину після введення для виключення можливої гіпотензії.

Лікування Коріолом потрібно припиняти поступово при зменшенні дози протягом 1 або 2 тижнів.

Якщо лікування переривалося більш ніж на 2 тижні, то його відновлення потрібно розпочинати з найнижчої дози.

Есенціальна гіпертензія

Початкова доза Коріолу становить 12,5 мг вранці після сніданку або по 6,25 мг двічі на добу (вранці та ввечері). Після 2 днів лікування дозу слід збільшити до 25 мг вранці (1 таблетка по 25 мг) або до 12,5 мг двічі на добу. Через 14 днів лікування дозу можна знову збільшити до 25 мг двічі на добу.
Максимальна доза Коріолу для лікування гіпертензії становить 25 мг двічі на добу.

Рекомендована початкова доза Коріолу для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів із серцевою недостатністю становить 3,125 мг двічі на добу.

Хронічна стабільна стенокардія

Початкова доза Коріолу становить 12,5 мг двічі на добу після їди. Через 2 дні лікування дозу слід збільшити до 25 мг двічі на добу.

Максимальна доза Коріолу для лікування хронічної стенокардії становить 25 мг двічі на добу.

Рекомендована початкова доза Коріолу для лікування стенокардії у пацієнтів із серцевою недостатністю становить 3,125 мг двічі на добу.

Хронічна серцева недостатність

Коріол рекомендується для лікування стабільної слабко чи помірно вираженої або тяжкої хронічної серцевої недостатності як допоміжний засіб при застосуванні стандартних препаратів, таких як діуретики, інгібітори АПФ або препарати дигіталісу. Коріол можуть також приймати пацієнти, які не переносять інгібітори АПФ. Пацієнту можна призначати Коріол тільки після урівноваження доз діуретика, інгібітора АПФ та дигіталісу (якщо застосовано).

Доза підбирається індивідуально. Протягом перших 2-3 годин після початкового введення або після збільшення дози необхідно провести ретельне медичне спостереження для перевірки переносимості препарату. Якщо у пацієнта відбудеться уповільнення частоти серцевих скорочень до величини менше 55 ударів на хвилину, то дозу Коріолу необхідно зменшити. Якщо з’являться симптоми артеріальної гіпотензії, то спочатку слід розглянути можливість зниження дози діуретика або інгібітора АПФ; а якщо ці заходи є недостатніми, то потрібно зменшити дозу Коріолу.

На початку лікування Коріолом або після збільшення дози може виникати транзиторне посилення серцевої недостатності. У такому разі необхідно збільшити дозу діуретика. Іноді необхідно тимчасово зменшити дозу Коріолу або навіть відмінити. Після стабілізації клінічного стану можна поновити лікування Коріолом або збільшити його дозу.

Початкова доза становить 3,125 мг двічі на добу. Якщо пацієнт добре переносить цю дозу, то її можна поступово збільшувати (через кожні 2 тижні) до досягнення оптимальної дози. Наступні дози становлять 6,25 мг двічі на добу, потім 12,5 мг двічі на добу і 25 мг двічі на добу. Пацієнтові слід приймати найвищу дозу, яку він добре переносить. Максимальна рекомендована доза становить 25 мг двічі на добу. Для пацієнтів з масою тіла понад 85 кг дозу можна обережно збільшити до 50 мг двічі на добу.

Пацієнти літнього віку

Дозу змінювати не потрібно.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Коріол не рекомендується застосовувати пацієнтам із сильно вираженою печінковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів із систолічним артеріальним тиском понад 100 мм рт. ст. особливі зміни дози не потрібні (див. також розділ "Особливості застосування").

При необхідності застосування дози 3,125 призначають інші препарати карведілолу у відповідних лікарській формі та дозуванні.

Особливості щодо застосування

Артеріальна гіпотензія.

Лікарський засіб не рекомендується застосовувати пацієнтам зі зниженим артеріальним тиском.

Ортостатична гіпотензія.

Особливо на початку лікування Коріолом^® і при збільшенні дози може виникати ортостатична гіпотензія із запамороченням та вертиго, іноді також з непритомністю. На найбільший ризик наражаються пацієнти із серцевою недостатністю, пацієнти літнього віку, а також пацієнти, які приймають інші гіпотензивні засоби або діуретики. Ці ефекти можна попередити застосуванням низької початкової дози Коріолу^®, ретельним збільшенням підтримуючої дози та прийомом препарату після їди. Пацієнтам потрібно розповісти про заходи для уникнення ортостатичної гіпотензії (обережність при вставанні; при появі запаморочення пацієнт має сісти або лягти).

Припинення лікування.

Лікування карведилолом не слід різко припиняти, особливо у пацієнтів, які страждають на ішемічну хворобу серця.

При різкому припиненні лікування Коріолом^® (так само, як і іншими β-блокаторами) може виникати пітливість, тахікардія, задишка та посилення стенокардії. Повідомлялося про серйозне загострення стенокардії і виникнення інфаркту міокарда та шлуночкових аритмій у пацієнтів зі стенокардією після різкого припинення терапії β-адреноблокаторами. Дозу необхідно зменшувати поступово протягом 1–2 тижнів.

Якщо лікування було тимчасово припинено більше ніж на 2 тижні, його поновлення слід проводити, починаючи з найнижчої дози.

Хронічна серцева недостатність.

У більшості випадків пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю карведилол необхідно призначати додатково до терапії діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), дигіталісом та/або вазодилататорами. Початок лікування повинен проходити у стаціонарі під наглядом лікаря. Терапію можна розпочинати тільки у тому випадку, якщо при проведенні загальноприйнятої базової терапії стан пацієнта є стабільним протягом щонайменше 4 тижнів. Пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю, дефіцитом солей або дегідратацією, пацієнтам літнього віку або з низьким основним рівнем артеріального тиску протягом приблизно 2 годин після прийому першої дози або після підвищення дози необхідний постійний нагляд, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок надмірного розширення судин, спочатку лікують зменшенням дози діуретиків, а якщо симптоми не зникають, то можна зменшити дозу будь-якого інгібітору АПФ. На початку лікування або під час збільшення дози препарату може погіршитися перебіг серцевої недостатності або виникнути затримка рідини. У такому разі необхідно збільшити дозу діуретика. Однак у деяких випадках може виникнути необхідність зменшення дози або відміни препарату. Дозу карведилолу не слід збільшувати, поки симптоми, пов’язані з погіршенням перебігу серцевої недостатності або артеріальною гіпотензією внаслідок надмірного розширення судин, не будуть контрольованими.

Карведилол слід з обережністю призначати хворим із хронічною серцевою недостатністю, які приймають дигіталіс, оскільки ця комбінація подовжує атріовентрикулярну провідність.

Карведилол може спричиняти брадикардію. Якщо ЧСС становить < 55 уд/хв і виникають симптоми, пов’язані з брадикардією, дозу препарату необхідно зменшити.

Оскільки карведилолу притаманний негативний дромотропний ефект, його з обережністю слід призначати пацієнтам з блокадою серця першого ступеня.

Порушення функції нирок.

У пацієнтів із серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском (систолічний < 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця або системним атеросклерозом та/або на тлі ниркової недостатності під час лікування карведилолом спостерігалося погіршення функції нирок, що мало оборотний характер. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які мають такі фактори ризику, необхідно контролювати функцію нирок під час титрування дози карведилолу. Якщо спостерігається значне погіршення функції нирок, дозу карведилолу необхідно зменшити або припинити лікування.

Цукровий діабет.

Слід бути обережним при застосуванні карведилолу пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки може погіршитись контроль рівня глюкози в крові або ранні ознаки гострої гіпоглікемії можуть бути замасковані чи послаблені. Для пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний моніторинг рівня глюкози в крові на початку прийому карведилолу або при підвищенні дози шляхом титрування та відповідне коригування гіпоглікемічної терапії.

Цукровий діабет і гіпертиреоз.

β-блокатори уповільнюють частоту серцевих скорочень і тому можуть маскувати гіпоглікемію у пацієнтів з цукровим діабетом і тиреотоксикоз у пацієнтів із захворюванням щитовидної залози. У пацієнтів із серцевою недостатністю на тлі цукрового діабету може відбуватися зниження або збільшення рівня глюкози у крові.

Антиаритмічні засоби.

При одночасному застосуванні карведилолу з блокаторами кальцієвих каналів, такими як верапаміл та дилтіазем, або іншими антиаритмічними препаратами, особливо аміодароном, потрібно контролювати показники артеріального тиску та ЕКГ, тому слід уникати їх одночасного внутрішньовенного застосування.

Тиреотоксикоз.

Карведилол, як і інші препарати з β-блокуючою дією, може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Загальна анестезія.

β-блокатори знижують ризик виникнення аритмії під час проведення анестезії, але, окрім цього, може підвищитися ризик розвитку артеріальної гіпотензії, тому необхідно обережно застосовувати деякі анестетики.

Порушення функції печінки.

Карведилол у дуже рідкісних випадках може спричинити погіршення функції печінки. При підозрі клінічного погіршення потрібно перевірити функцію печінки. У разі печінкової недостатності пацієнтові слід припинити приймати Коріол^®. Як правило, після припинення лікування відбувається нормалізація функції печінки.

Хронічне обструктивне захворювання легенів.

β-блокатори можуть посилювати бронхіальну обструкцію; тому пацієнтам із хронічним захворюванням легенів не рекомендується застосовувати ці препарати. У виняткових випадках Коріол^® можна призначати пацієнтам зі слабко вираженим захворюванням легенів при неефективності інших препаратів; проте при цьому необхідно здійснювати ретельне спостереження. Важливо, щоб ці пацієнти приймали найменшу ефективну дозу Коріолу^®. При появі ознак обструкції дихальних шляхів лікування Коріолом^® потрібно одразу припинити.

Захворювання периферичних судин і синдром Рейно.

Карведилол з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями периферичних судин і синдромом Рейно, тому що β-блокатори можуть посилювати симптоми захворювання.

Псоріаз.

Пацієнтам із псоріазом в анамнезі, пов’язаним із терапією бета-адреноблокаторами, слід призначати карведилол лише після врахування співвідношення користь/ризик.

Пацієнтам із серйозними реакціями гіперчутливості в анамнезі та тим, кому необхідна десенсибілізація, карведилол призначають з обережністю, оскільки β-адреноблокатори можуть підвищувати чутливість до алергенів та серйозність анафілактичних реакцій. Також потрібно з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам із псоріазом, оскільки він може посилити шкірні реакції.

Стенокардія Принцметала.

У хворих на стенокардію Принцметала невибіркові β-адреноблокатори можуть спричинити біль у грудях (α₁-адреноблокуючий ефект карведилолу може запобігти цьому, але немає достатнього клінічного досвіду застосування карведилолу при стенокардії Принцметала).

Феохромоцитома.

Пацієнтам з феохромоцитомою слід застосовувати альфа-блокатор перед застосуванням будь-якого бета-блокатора. Хоча карведилол має як альфа-, так і бета-блокуючу фармакологічну активність, досвіду застосування карведилолу при цьому стані немає. Тому слід бути обережним при призначенні карведилолу пацієнтам, у яких підозрюють наявність феохромоцитоми.

Реакції гіперчутливості.

Пацієнтам із серйозними реакціями гіперчутливості в анамнезі і тим, хто проходить десенсибілізацію, необхідно з обережністю призначати карведилол, оскільки β-блокатори можуть збільшувати реактивність при проведенні тестів на алергію, посилювати чутливість до алергенів та серйозність анафілактичних реакцій.

Контактні лінзи: осіб, які носять контактні лінзи, слід попередити про можливість зменшення сльозовиділення.

Безпеку та ефективність Коріолу^® у пацієнтів віком до 18 років не вивчали, тому Коріол^® не рекомендується застосовувати таким пацієнтам.

Важлива інформація щодо допоміжних речовин.

До складу лікарського засобу входить сахароза і лактоза. Коріол^® не слід приймати пацієнтам з такими порушеннями: непереносимість фруктози, дефіцит лактази, галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози-галактози або дефіцит сахарази-ізомальтази.

Пацієнтам не рекомендується протягом лікування вживати алкогольні напої, тому що алкоголь може посилювати ефекти карведилолу.

Оскільки препарат містить сахарозу, це слід врахувати хворим на цукровий діабет.

Частота ПР оцінюється таким чином:
Дуже часто (≥10%), часто (≥1%, <10%), нечасто (≥0,1%, <1%), рідко (≥0,01%, <1%), дуже рідко, включаючи окремі випадки (0,01%).

Інфекції та інвазії: часто – бронхіт, пневмонія, інфекції верхнього відділу дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – підвищена чутливість (алергічна реакція).

З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, втома; рідко – депресія, порушення сну, парестезія, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – постуральна гіпотензія, брадикардія, артеріальна гіпертензія, втрата свідомості, особливо на початку лікування, стенокардія, підвищене серцебиття; рідко – периферичні порушення кровообігу (холодні кінцівки), переміжна кульгавість або хвороба Рейно, периферичний набряк, атріовентрикулярна блокада, прогресування серцевої недостатності.

З боку дихальної системи: часто – задишка, набряк легень, астма; рідко – закладеність носа.

З боку системи травлення: часто - нудота, діарея, абдомінальний біль; рідко – сухість у роті, запор, блювання, періодонтит, мелена.

З боку шкіри: нечасто - висип, свербіж, кропив’янка, червоний плескатий лишай, підвищене потовиділення, псоріаз чи погіршення псоріазу, алопеція.

З боку органа зору: рідко – сухість очей, порушення зору, подразнення очей.

Метаболічні порушення: збільшення маси тіла.

З боку опорно-рухового апарату: рідко – біль у кінцівках, артралгія, судоми.

З боку сечостатевої системи: рідко – порушення сечовипускання, імпотенція; дуже рідко – порушення функції нирок у хворих із дифузним порушенням периферичних артерій, ниркова недостатність, гематурія, альбумінурія, нетримання сечі у жінок.

Лабораторні показники: рідко – підвищений рівень трансаміназ у сироватці крові, тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, зменшення рівня протромбіну, порушений контроль глюкози в крові (гіперглікемія, гіпоглікемія) у пацієнтів з вже існуючим цукровим діабетом, гіперхолестеринемія, глюкозурія, гіперкаліємія, гіпертригліцеридемія, гіпонатріємія, підвищення рівнів лужної фосфатази, креатиніну, сечовини, гіперурикемія.

Інші побічні ефекти: рідко – грипоподібні симптоми, підвищення температури, дуже рідко – анафілактичні реакції, можливі прояви латентного діабету, симптоми існуючого діабету можуть посилитися під час терапії.

За винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії, жоден з описаних вище побічних ефектів не є дозозалежним.

Симптоми: виражене зниження АТ, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості і генералізовані судоми.

Лікування: крім заходів загального характеру, необхідно проводити моніторинг і корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії.

Можна використовувати наступні заходи:

• покласти хворого на спину;
• при вираженій брадикардії – атропін по 0,5-2 мг внутрішньовенно;
• для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії;
• симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла і терапевтичної ефективності.

При необхідності введення препаратів з позитивною ізотропною дією призначають інгібітори фосфодіестерази. Якщо у клінічній картині передозування домінує артеріальна гіпотензія, вводять норадреналін; його призначають в умовах безперервного моніторингу показників кровообігу.

При резистентній до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму.

При бронхоспазмі вводять β-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності – внутрішньовенно) або амінофілкін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої дезінтоксикаційної терапії залежить від тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації стану хворого.

Зберігати при температурі не вище 30 °С, у недоступному для дітей місці.

Коріол застосовують при есенціальній артеріальній гіпертензії, хронічній стабільній стенокардії, хронічній серцевій недостатності.