Контривен 10000 МО 1 мл № 10 розчин для ін'єкцій

По 1 мл (10000 КІ) або по 5 мл (50000 КІ) у ампулах №5 або №10 по 1 мл у ампулах №10 (5х2) у блістерах, по 5 мл у ампулах №5 (5х1) у блістерах .

Розчин для ін'єкцій.

Прозора, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.

Апротинін являє собою молекулу інгібітору протеаз широкого спектру дії, має антифібринолітичну активність. Утворюючи оборотний стехіометричний комплекс фермент-інгібітор, апротинін у людини інгібує трипсин, плазмін, калікреїн у плазмі крові та тканинах, що призводить до інгібування фібринолізу.

Крім того, він пригнічує контактну фазу активації згортання крові, є фактором запуску процесу коагуляції та стимуляції фібринолізу.

Апротинін застосовується під час операцій в умовах штучного кровообігу, оскільки він послаблює запальні реакції, що призводить до зниження потреби в трансфузії алогенної крові та зниження крововтрати, а також зменшення необхідності повторного дослідження середостіння з приводу кровотечі.

У пацієнтів, яким проводилася операція аортокоронарного шунтування, частота підвищення рівня креатиніну в сироватці крові на 0,5 мг/дл порівняно з вихідним рівнем була достовірно вищою у пацієнтів, які отримали повну дозу апротиніну порівняно з групою плацебо. У більшості випадків післяопераційне порушення функцій нирок мало оборотний характер і не було серйозним частота підвищення рівня сироваткового креатиніну по відношенню до вихідного рівня на 2 мг/дл і більше була однаковою у групі, яка отримала повну дозу апротиніна, та у групі плацебо.

Плацента, ймовірно, не є повністю непроникною для апротиніну, проте пенетрація, очевидно, відбувається вкрай повільно.

Під час операції середні рівноважні концентрації препарату в плазмі крові у пацієнтів, які отримували апротинін під час операції на серці, становили від 175 до 281 КІОД/мл при використанні такої схеми:

2000000 КІОД як первинна доза внутрішньовенно 2000000 КІОД у розчин первинного заповнення насоса та 500000 КІОД на годину у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії протягом операції. Середня рівноважна концентрація препарату в плазмі під час операції після введення половини цієї дози становила від 110 до 164 КІОД/мл.

Дані фармакокінетичні дослідження апротиніну у здорових добровольців, у кардіологічних пацієнтів, яким проводилася операція в умовах штучного кровообігу, і у жінок, яким проводилася гістеректомія, свідчать про те, що фармакокінетичні параметри в діапазоні доз від 50000 КІОД до 2000 .

Зв'язування з білками плазми було вивчене ex vivo. Близько 20 % антифібринолітичної активності було обумовлено незв'язаною формою у безбілковому шарі, а 80 % препарату перебувало у зв'язку з білками сироватки.

У рівноважній фазі обсяг розподілу становив близько 20 літрів, а загальний кліренс з організму людини становив близько 40 мл за хвилину.

Накопичення препарату у нирках є результатом зв'язування апротиніну зі щитковою облямівкою епітеліальних клітин проксимальних канальців, а також кумуляції у фаголізосомах цих клітин. Кумуляція в хрящі обумовлена ​​афінністю основного апротиніну до кислих протеогліканів.

В інших органах концентрація препарату здебільшого не відрізнялася від вмісту у сироватці крові. Найменша концентрація препарату спостерігалась у головному мозку апротинін практично не надходив у спинномозкову рідину.

Лише невелика кількість апротиніну проникає через плацентарний бар'єр. Плацента не може вважатися повністю непроникною для апротиніну, проте швидкість пенетрації дуже низька.

Проникнення апротиніну в грудне молоко не досліджувалося.

Метаболізм, елімінація та екскреція.

Даних щодо застосування препарату пацієнтам з термінальною стадією порушення функції нирок ще немає, однак у пацієнтів з порушенням функції нирок не спостерігалося клінічно значущих фармакокінетичних змін або очевидних побічних ефектів. У зв'язку з цим спеціальної корекції дози в таких випадках не потрібні.

Інгібітори протеїназ. Апротинін. Код АТХ В02А В01.

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, у тому числі з бета-лактамними антибіотиками (несумісні). Забороняється введення препарату спільно з розчинами, що містять декстран, кортикостероїди, розчинами для парентерального харчування, що містять амінокислоти та ліпіди.

Залежно від дози Контрівен знижує активність стрептокінази та урокінази. Може пригнічувати активність неспецифічної холінестерази сироватки. У хворих зі зниженою активністю неспецифічної холінестерази при одночасному застосуванні апротиніну та суксаметонії можливе виникнення апное, що зумовлено м'язовою релаксацією.

Апротинін пригнічує дію тромболітичних препаратів, у тому числі стрептокінази, урокінази та альтеплази (р-ТАП = рекомбінантний тканинний активатор плазиміногену), причому ефект інгібування залежить від дози препарату. При необхідності можна розводити в 0,9% розчині натрію хлориду або мінімум 500 мл 5% розчину глюкози. Препарат, розчинений у глюкозі, слід застосовувати близько 4 годин.

Введення препарату в гепаринізовану кров збільшує час згортання цільної крові.

діюча речовина: 1 мл розчину містить: 10000 КІЇ апротиніну
натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Препарат можна застосовувати лише за умов стаціонару.

Невідомо, чи екскретується апротинін у грудне молоко. Інформація про застосування Контрівену у період грудного вигодовування відсутня. Однак оскільки апротинін не є біодоступним при пероральному прийомі, будь-яка кількість препарату, що потрапила в грудне молоко, не впливатиме на організм дитини.

Ефективність та безпека застосування препарату дітям не встановлені.

Апротинін показаний для профілактики з метою зниження післяопераційної крововтрати та потреби в гемотрансфузії у дорослих пацієнтів, які мають високий ризик великих крововтрат при проведенні ізольованого серцево-легеневого шунтування (тобто шунтування коронарних артерій, яке не комбінується з іншими серцево-судинними).

Гіперчутливість до діючої речовини (білок великої рогатої худоби), дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові (ДВС-синдром). У пацієнтів, які мають антитіла ІgG, специфічні до апротиніну, при лікуванні апротиніном спостерігається підвищений ризик анафілаксії. У зв'язку з цим терапія апротиніном таким пацієнтам протипоказана.

У разі, якщо проведення тестування на специфічні антитіла ІgG проти апротиніну перед початком лікування неможливе, але передбачається, що пацієнт отримував лікування апротиніном протягом попередніх 12 місяців, введення апротиніну протипоказано.

За винятком випадків, коли характер призначень відрізняється, для дорослих пацієнтів рекомендуються такі дозування препарату:

Тест-доза.

Внаслідок ризику розвитку алергічної (анафілактичної) реакції всім пацієнтам слід ввести внутрішньовенно 10000 КІОД (каллікреїн-інгібуючих одиниць) апротиніну (1 мл), як мінімум, за 10 хвилин до введення початкової дози. Якщо початкова доза 1 мл не викликала алергічної реакції, можна ввести терапевтичну дозу.

Під час операцій на відкритому серці (з апаратом штучного кровообігу) для зниження крововтрати та потреби в гемотрансфузії:

Дозування.

Після введення в наркоз (але до проведення стернотомії) рекомендується ввести дозу навантаження від 1000000 до 2000000 КІОД шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції або інфузії протягом 20-30 хвилин. Наступні 1000000-2000000 КІОД слід вводити після включення апарату штучного кровообігу. З метою уникнення фізичної несумісності апротиніну і гепарину, який додається в розчин первинного заповнення насоса, кожен препарат слід додавати до розчину первинного заповнення насоса в процесі рециркуляції, щоб забезпечити достатнє розведення обох препаратів до того, як вони змішуються один з одним. Після початкової болюсної інфузії у високій дозі слід вводити від 250000 до 500000 КІОД на годину шляхом безперервної інфузії до закінчення операції.

Апротинін для внутрішньовенного введення слід вводити через центральний венозний катетер, який не слід використовувати для введення будь-якого іншого лікарського засобу.

Застосування пацієнтам похилого віку: відповідно до наявного клінічного досвіду, пацієнтам похилого віку немає необхідності змінювати режим дозування.

Не можна застосовувати препарат, якщо виявлено помутніння вмісту ампули. Після відкриття ампули розчин необхідно негайно застосувати.

Особливості застосування

Апротинін необхідно обережно застосовувати пацієнтам з атопічним дерматитом, тому що можуть виникати псевдоалергічні реакції.

Не слід, однак, забувати про те, що терапевтична доза може спричинити алергічну реакцію, навіть якщо пацієнт добре переніс введення первинної 1-мілілітрової тестової дози, не зазнавши при цьому жодних небажаних симптомів. Якщо це сталося, інфузію апротиніну слід негайно припинити та розпочати проведення стандартних заходів екстреної допомоги для лікування анафілактичної реакції.

У пацієнтів, які отримували апротинін, відмічено підвищення частоти розвитку порушення функції нирок та летальності, порівняно з порівняльною за віком контрольною групою, що характеризувалася аналогічним медичним анамнезом та в якій також проводилися операції на грудному відділі аорти в умовах штучного кровообігу із зупинкою кровообігу. на тлі глибокої гіпотермії. У таких випадках апротинін можна призначати лише з надзвичайною обережністю. Необхідно проводити відповідне антикоагулянтне лікування гепарином.

Додаткові зауваження щодо застосування препарату в умовах штучного кровообігу.

Для підтримки адекватної антикоагулянтної активності на фоні штучного кровообігу при одночасному застосуванні апротиніну рекомендується використання будь-якого з таких методів:

Введення постійних дозувань гепарину: стандартна доза навантаження гепарину, який вводиться до катетеризації серця, а також кількість гепарину, що додається до розчину первинного заповнення апарату штучного кровообігу, повинні становити не менше 350 МО/кг. Додаткова доза гепарину визначається з урахуванням маси тіла пацієнта та тривалості втручання в умовах штучного кровообігу.

Додаткову кількість гепарину можна вводити з урахуванням концентрації гепарину, яка виміряна за допомогою титрування з протаміном. Концентрація гепарину в умовах штучного кровообігу не повинна знижуватися нижче рівня 2,7 Од/мл (2 мг/кг) або нижче дози, визначеної при тестуванні залежності відповіді від дози гепарину, який проводився до введення апротиніну.

Після закінчення штучного кровообігу, якщо пацієнт отримував ін'єкції апротиніну, гепарин слід нейтралізувати запровадженням протаміну. Кількість протаміну слід розраховувати виходячи з фіксованого співвідношення, яке визначається за кількістю введеного гепарину або розраховується за допомогою методу титрування з протаміну.

У пацієнтів, які отримують вперше апротинін, розвиток алергічних або анафілактичних реакцій малоймовірний. У разі повторного запровадження частота розвитку алергічних (анафілактичних) реакцій може досягати 5%. При ретроспективному аналізі алергічних (анафілактичних) реакцій було показано, що їхня частота підвищується у випадку, якщо повторне введення має місце протягом 6 місяців після первинного лікування (частота становить 5% при повторній експозиції протягом 6 місяців та 0,9% при повторній експозиції після закінчення 6 місяців). Крім того, при ретроспективному аналізі було показано, що частота виникнення тяжких анафілактичних реакцій додатково збільшується у пацієнтів, які протягом шести місяців отримували апротинін більше 2 разів. Навіть у випадку, якщо пацієнт добре переніс повторне лікування апротиніном, наступне введення може спричинити тяжку алергічну реакцію або, в дуже рідкісних випадках, анафілактичний шок із летальним наслідком.

Симптоми алергічних або анафілактичних реакцій:

Серцево-судинна система.

У пацієнтів, яким проводилася операція аортокоронарного шунтування, не вдалося продемонструвати суттєвих відмінностей щодо кількості випадків інфаркту міокарда порівняно з випадками лікування плацебо. У деяких дослідженнях спостерігалася тенденція до збільшення частоти інфаркту міокарда під час введення апротиніну, тоді як в інших дослідженнях, навпаки, відмічено зниження кількості випадків інфаркту міокарда.

Оскільки завданням вищезгаданих досліджень не було виявлення відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда, підвищення ймовірності розвитку клінічно значущих побічних ефектів не може бути статистично достовірно виключено.

Небажані ефекти, що спостерігалися протягом постмаркетингового застосування (n = 556 повідомлень, станом на грудень 2004 року), відзначені курсивом.

У межах окремих частотних категорій небажані реакції вказані в порядку зниження тяжкості.

Наступні додаткові побічні реакції були виявлені в післяреєстраційному періоді при застосуванні апротиніну: гіперемія шкіри, відчуття жару, тахікардія, слабкість, озноб, гіпертермія, запаморочення, блювання, свербіж, ангіоневротичний набряк.

Симптоми передозування або інтоксикації не описані. Специфічного антидоту немає. Рекомендується проведення симптоматичного лікування.

В оригінальній упаковці для захисту від впливу світла при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат Контрівен в медицині широко використовується для запобігання кровотечам, пов'язаним з гіперфібринолізом.  –у складі комплексного лікування), при терапії загострень панкреатиту хронічного типу, гострому панкреатиті, а також з метою профілактики постопераційного панкреатиту.