Конегра 100 мг N1 пігулки

Таблетки по 50 мг: по 1 або по 2 або по 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Таблетки по 100 мг: по 1 або 4 таблетки в блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, рожевого кольору.

Силденафіл є препаратом для перорального застосування, призначеним для лікування еректильної дисфункції. При статевій стимуляції препарат відновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення припливу крові до пенісу.

Фізіологічний механізм, який визначає ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час статевого збудження. Вивільнений оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що, своєю чергою, викликає розслаблення гладкої мускулатури кавернозних тіл, сприяючи припливу крові.

Силденафіл є потужним та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Ефекти силденафілу на ерекцію мають периферичний характер. Силденафіл не безпосередньо впливає на ізольовані кавернозні тіла людини, але посилює розслаблюючу дію NO на цю тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при статевій стимуляції, пригнічення силденафілом ФДЕ5 призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для того, щоб силденафіл викликав необхідний фармакологічний ефект, потрібне статеве збудження.

Дослідження in vitro силденафілу показали селективність впливу силденафілу на ФДЕ5, беручи активну участь у процесі ерекції. Ефект силденафілу на ФДЕ5 більш потужний, ніж інші відомі фосфодіестерази. Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж ефект на ФДЕ6, що бере участь у процесах фотоперетворення в сітківці.При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ1, у 700 разів вище, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10 та ФДЕ1. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 – цГМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

У клінічних дослідженнях силденафілу за участю пацієнтів, які застосовували силденафіл натще, при проведенні фалоплетизмографії (RigiScan) медіана часу до початку ерекції у пацієнтів, які досягли ерекції з ригідністю 60% (достатньої для здійснення статевого контакту), становила 25 хвилин -3 . В окремому дослідженні з використанням RigiScan силденафіл все ще був здатний викликати ерекцію через 4-5 годин після застосування.

Силденафіл викликає легке та короткочасне зниження артеріального тиску, що в більшості випадків не має клінічних проявів. Середнє максимальне зниження артеріального тиску систоли в положенні лежачи після перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг становило 8,4 мм.рт.ст. Відповідна зміна діастолічного артеріального тиску в положенні лежачи становила 5,5 мм.рт.ст. Ці зниження АТ добре узгоджуються з судиннорозширювальною дією силденафілу, можливо, внаслідок підвищення рівнів цГМФ у гладкій мускулатурі судин. Одноразове пероральне застосування силденафілу в дозах до 100 мг у здорових добровольців не викликало жодних клінічно значущих змін у електрокардіограмі.

У дослідженні гемодинамічних ефектів одноразового перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (зі стенозом щонайменше однієї коронарної артерії більше 70%), середній систолічний та діастолічний артеріальний тиск. 6% відповідно до початкового рівня. Середній легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не призводив до зміни показників серцевого викиду і не зменшував кровотік стенозованими коронарними артеріями.

Жодних клінічно значущих відмінностей не було продемонстровано для часу до виникнення лімітуючої стенокардії при застосуванні силденафілу порівняно з плацебо у подвійно-сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях з використанням тесту з фізичним навантаженням за участю 144 пацієнтів з еректильною дисфункцією. лікарські засоби (крім нітратів)

Легкі та тимчасові порушення здатності розрізняти кольори (блакитний/зелений) були виявлені у деяких пацієнтів при проведенні 100 відтінкового тесту Фарнсворта-Манселла через 1 годину після застосування силденафілу в дозі 100 мг. Ці ефекти повністю зникали через 2 години після застосування препарату. Можливий механізм цієї зміни у розпізнаванні кольорів пов'язаний з інгібуванням ФДЕ6, що бере участь у фотоперетворювальному каскаді реакцій у сітківці. Силденафіл не впливає на гостроту зору чи контрастну чутливість. У невеликих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з документально підтвердженою макулярною дистрофією (n=9) застосування силденафілу (одноразово в дозі 100 мг) не викликало достовірних змін у результатах проведених досліджень зору (гострота зору, сітка Амслера, моделювання розпізнавання). світлофора, периметр Хамфрі та фотострес).

Одноразове пероральне застосування силденафілу в дозі 100 мг здоровими добровольцями не впливало на рухливість або морфологію сперматозоїдів.

Додаткові дані клінічних досліджень.

У клінічних дослідженнях силденафіл застосовували понад 8000 пацієнтів віком від 19 до 87 років. Були представлені наступні групи пацієнтів: пацієнти похилого віку (19,9%), пацієнти з артеріальною гіпертензією (30,9%), пацієнти з цукровим діабетом (20,3%), ішемічну хворобу серця (5,8%), гіперліпідемію ( 19,8%), травмами спинного мозку (0,6%), депресією (5,2%), трансуретральною резекцією передміхурової залози (3,7%), радикальною простатектомією (3,3%).Наступні групи пацієнтів не були представлені достатньою мірою або не включалися до клінічних досліджень: пацієнти після хірургічного втручання на органах тазу, пацієнти після променевої терапії, пацієнти з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю та пацієнти з деякими серцево-судинними захворюваннями.

У дослідженнях застосування фіксованої дози кількість пацієнтів, які повідомляли про поліпшення еректильної функції, становила 62% (25 мг), 74% (50 мг) та 82% (100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. У контрольованих клінічних дослідженнях кількість випадків відміни силденафілу була низькою і подібною до групи плацебо.

Для всіх цих досліджень кількість пацієнтів, які повідомляли про поліпшення при застосуванні силденафілу, була такою: психогенна еректильна дисфункція (84%), змішана еректильна дисфункція (77%), органічна еректильна дисфункція (68%), пацієнти похилого віку (67) %), цукровий діабет (59%), ішемічна хвороба серця (69%), гіпертензія (68%), трансуретральна резекція передміхурової залози (61%), радикальна простатектомія (43%), травми спинного мозку (83%), депресія ( 75%). Безпека та ефективність силденафілу були підтверджені даними довгострокових досліджень.

Абсорбція. Силденафіл швидко всмоктується. Максимальна плазмова концентрація препарату досягається протягом 30-120 хвилин (з медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 41% (з діапазоном від 25 до 63%). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) AUC та Сmax силденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно дозі.

При застосуванні силденафілу при прийомі їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням Tmax до 60 хвилин та середнім зниженням Cmax на 29%.

Середній рівноважний обсяг розподілу (Vd) становить 105 літрів, що свідчить про розподіл препарату у тканинах організму. Після одноразового перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг, середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу становить близько 440 нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40%). Оскільки зв'язування силденафілу та його головного N-десметилметаболіту з білками плазми досягає 96%, середня максимальна плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв'язування з білками плазми не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

У здорових добровольців, які застосовували силденафіл одноразово в дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0,0002% (в середньому 188 нг) від застосовуваної дози.

Метаболізм. Метаболізм силденафілу здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (вторинний шлях).Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Селективність метаболіту по відношенню до ФДЕ5 можна порівняти з селективністю силденафілу, а активність метаболіту по відношенню до ФДЕ5 становить приблизно 50% від активності вихідної речовини. Плазмові концентрації цього метаболіту становлять приблизно 40% концентрацій силденафілу у плазмі крові. N-деметилований метаболіт піддається подальшому метаболізму, а період його напіввиведення становить приблизно 4 години.

Пацієнти похилого віку. У здорових добровольців похилого віку (віком 65 років і старше) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що призводило до підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-деметилованого метаболіту приблизно на 90% порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (5 років). У зв'язку з віковими відмінностями у зв'язуванні з білками плазми відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу склало приблизно 40%.

Ніркова недостатність.У добровольців з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незмінною після його одноразового перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та Cmax N-деметилованого метаболіту підвищувалися на 126% та 73% порівняно з такими показниками у добровольців аналогічного віку без порушень функції нирок. Однак через високу міжіндивідуальну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC та Cmax на 100% та 88% порівняно з добровольцями аналогічного віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax N-деметилованого метаболіту значно підвищувалися на 79% та 200% відповідно.

Печовинна недостатність. У добровольців з цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (класів А та В за класифікацією Чайлда-П'ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84%) та Cmax (47%) порівняно з добровольцями аналогічного віку без порушень функцій. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

Кошти, що застосовуються при еректильній дисфункції. Сілденафіл.

Код АТС G04В Е03

Ефекти інших лікарських засобів на силденафілі.

Дослідження in vitro.

Метаболізм силденафілу відбувається переважно за участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP), тому інгібітори цих ізоферментів здатні знижувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo.

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, специфічного інгібітору CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиції силденафілу на 182% (АUC). У здорових добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax, константу швидкості елімінації та наступний період напіввиведення силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні з силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56%.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечника і може призвести до помірного підвищення плазмових рівнів силденафілу.

Одноразове застосування антацидних засобів (гідроксіду магнію/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, антифен, групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петлевих та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністів кальцію, антагоністів бета-адренорецепторів або індукторів.

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент обумовлює можливість його серйозної взаємодії із силденафілом.

Ефекти силденафілу на інші лікарські засоби.

Дослідження in vitro.

Силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4(ІК50 > 150 мкмоль) цитохрому Р450. Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу становлять приблизно

1 мкмоль, вплив силденафілу на кліренс субстратів цих ізоферментів є малоймовірним.

Немає даних про взаємодію силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo.

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, специфічного інгібітору CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиції силденафілу на 182% (АUC). У здорових добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax, константу швидкості елімінації та наступний період напіввиведення силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні з силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56%.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечника і може призвести до помірного підвищення плазмових рівнів силденафілу.

Одноразове застосування антацидних засобів (гідроксиду магнію/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, антифен, групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петлевих та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністів кальцію, антагоністів бета-адренорецепторів або індукторів.

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент обумовлює можливість його серйозної взаємодії із силденафілом.

Ефекти силденафілу на інші лікарські засоби.

Дослідження in vitro.

Силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4(ІК50 > 150 мкмоль) цитохрому Р450. Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу становлять приблизно

1 мкмоль, вплив силденафілу на кліренс субстратів цих ізоферментів є малоймовірним.

Немає даних про взаємодію силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo.

Оскільки відомо, що силденафіл впливає на метаболізм оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами у будь-якій формі протипоказано.

У деяких пацієнтів, які піддаються цьому, одночасне застосування силденафілу та блокаторів альфа-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії, яка найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу. У ході досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор альфа-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовували одночасно пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих досліджуваних популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи на 7/7 мм.рт.ст., 9/5 мм.рт.ст. та 8/4 мм.рт.ст., та середнє зниження АТ у положенні стоячи на 6/6 мм.рт.ст., 11/4 мм.рт.ст., 4/5 мм.рт.ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та переднепритомного стану, але без синкопе.

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) та толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, викликаного застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю здорових добровольців за максимальних середніх рівнів етанолу крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів у порівнянні з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів як діуретики, блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні ліки. блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори альфа-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам з артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного АТ у положенні лежачи на 8 мм.рт.ст. Відповідне зниження діастолічного АТ становило 7 мм.рт.ст. За величиною ці додаткові зниження артеріального тиску були порівняні з тими, що спостерігалися при застосуванні тільки силденафілу у здорових добровольців.

Силденафіл у дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінаверу та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

діюча речовина: силденафіл;

1 таблетка містить цитрат силденафілу еквівалентно силденафілу 50 мг або 100 мг;

інші складові: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, лактоза моногідрат, полівінілпіролідон, гідрофосфат кальцію, тальк, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400,

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилося.

Оскільки при застосуванні силденафілу можливі випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перш ніж сідати за кермо транспортного засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з'ясувати, яка їхня індивідуальна реакція на застосування препарату Конегра.

Препарат Конегра не призначений для застосування для жінок.

Препарат Конегра не показань для застосування дітям.

Лікування порушень ерекції, визначених як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії Конегри потрібне сексуальне збудження.

• підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• одночасне застосування з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі, оскільки відомо, що силденафіл впливає на шляху метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.
• чоловікам, яким не рекомендована статева активність (наприклад, пацієнти з тяжкими серцево-судинними розладами, такими як нестабільна стенокардія та серцева недостатність тяжкого ступеня).
• втрата зору на око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва незалежно від того, чи пов'язана ця патологія з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5.
• порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм. рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт. сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалась у таких підгруп пацієнтів.

Пігулки призначені для прийому внутрішньо. Для реалізації ефекту силденафілу потрібне статеве збудження.

Рекомендована доза Конегри становить 50 мг і застосовується за необхідності приблизно за 1 годину до статевого акту. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить

100мг.

Пацієнти похилого віку.

Необхідна корекція дози для пацієнтів похилого віку відсутня.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) рекомендована доза препарату аналогічна дозі, наведеній вище.

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 та 100 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю (наприклад, цирозом) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 та 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби.

Рекомендована початкова доза пацієнтам, які застосовують інгібітори CYP3A4, за винятком ритонавіру, становить 25 мг.

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, має бути стабілізованим до початку застосування силденафілу. Початкова доза силденафілу, що рекомендується, становить 25 мг.

Особливості застосування

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судинорозширювальний ефект, що проявляється легким і короткочасним зниженням артеріального тиску. До призначення силденафілу лікар повинен ретельно зважити, чи такий ефект може несприятливо впливати на пацієнтів з певними основними захворюваннями, особливо в поєднанні зі статевою активністю. До пацієнтів з підвищеною чутливістю до вазодилататорів відносяться пацієнти з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), або пацієнти з рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним з проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегет. /p>

Силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпертензію. Більшість пацієнтів, але з усіма, існували чинники ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або відразу після статевого акту, і лише кілька трапилося незабаром після застосування силденафілу без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов'язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими факторами.

Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі і силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пенісу (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, які сприяють розвитку приапізму. анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Профіль безпеки силденафілу базується на даних, отриманих від 9570 пацієнтів із 74 подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Частіше повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, припливи крові, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія та затемнення зору. Інформація про побічні реакції у рамках постмаркетингового спостереження була зібрана протягом періоду тривалістю понад 10 років. Оскільки заявнику повідомлялося не про всі побічні реакції і не всі побічні реакції були включені до бази безпеки, частота таких реакцій не може бути достовірно визначена.

Усі клінічно значущі побічні реакції, які спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведені нижче відповідно до класифікації «Система-орган-клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1000 – < 1/100) та рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000). У межах кожної частотної групи побічні реакції наведено в порядку зменшення їхньої серйозності.

Інфекційні та інвазивні хвороби.

Нечасто: риніт.

З боку імунної системи.

Нечасто: гіперчутливість.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

З боку органів зору.

Часто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, затемнення зору.

Нечасто: розлади сльозовиділення, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міоп сяючих кіл навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення скле.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: запаморочення, дзвін у вухах.

Рідко: глухота.

З боку серця.

Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.

Рідко: раптова серцева смерть, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин.

Часто: приплив крові до обличчя, приплив спеки.

Нечасто: гіпертензія, гіпотензія.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння.

Часто: закладеність носа.

Не часто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Рідко: відчуття стиснення в горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсія.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті.

Рідко: гіпестезія порожнини рота.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: висип.

Рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи.

Нечасто: гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.

Рідко: роздратування.

Обстеження.

Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

** Порушення колірного сприйняття: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльози: сухість в очах, порушення сльози та підвищення сльози.

Нижченаведені явища спостерігалися у <2% пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв'язок не визначено. Повідомлення включали явища, що мали достовірний зв'язок із застосуванням препарату. Явлення, які не були вказані, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні. Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове ушкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-м'язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив'янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив у очі, катаракта, сухість в очах.

З боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід використання після виходу на ринок. Після виходу препарату ринку були ідентифіковані такі побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомого розміру, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв'язок з експозицією лікарського засобу. Ці явища були вказані як через їхню серйозність, частоту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв'язку, так і через комбінацію цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, пов'язані за часом із застосуванням силденафілу. Більшість пацієнтів, але не всі мали існуючі фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато цих явищ виникли під час або відразу після статевої активності і кілька явищ виникли відразу під час застосування силденафілу без статевої активності.Інші явища виникли протягом наступних годин або днів після застосування силденафілу та статевої активності. Неможливо встановити, чи ці явища мають прямий зв'язок із застосуванням препарату, зі статевою активністю, з факторами ризику або з комбінацією цих факторів, або з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазооклюзивний криз. У невеликому заздалегідь припиненому дослідженні застосування препарату Реваціо (силденафіл) для пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинної щодо серповидноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують препарат Конегра з метою лікування еректильної дисфункції, невідоме.

Нервова система: тривога, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття.

Чутка. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов'язаних у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, які могли б відіграти роль розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація про подальше медичне спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням силденафілу, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів або з іншими факторами, неможливо.

Зір: тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печія в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склоподібного тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, пов'язані за часом із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат. Багато пацієнтів, але не всі, мали анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але необов'язково) такі: низьке співвідношення діаметра екскавації і диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік більше 5 гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та куріння. Неможливо визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 або з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, або з комбінацією всіх цих факторів, або з іншими факторами.

Звіт про підозрювані побічні реакції. Звіт про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

При застосуванні разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції подібні до спостерігається при застосуванні силденафілу в нижчих дозах, але зустрічаються частіше і тяжкі. Застосування силденафілу в дозі 200 мг не призводить до підвищення ефективності, але призводить до зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, припливів, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозування при необхідності вдаються до симптоматичної терапії. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми крові та відсутність елімінації силденафілу із сечею.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Силденафіл є препаратом для перорального застосування, призначеним для лікування еректильної дисфункції. При статевому збудженні препарат відновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення припливу крові до пенісу.