Комбісарт таблетки, в/плів. обол. по 5 мг/160 мг №30 (10х3)

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: пігулки 5 мг/160 мг: пігулки овальної форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями, покриті плівковою оболонкою, світлого коричнево-жовтого кольору.

Комбісарт містить два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін відноситься до класу антагоністів кальцію, а валсартан до класу антагоністів ангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект і знижує артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

Амлодипін

Амлодипін пригнічує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м'язи серця та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м'язи судин, що обумовлює зменшення периферичного судинного опору та призводить до зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв'язується по дигідропіридинових та негідропіридинових місцях зв'язку. Скоротливі процеси серцевого м'яза та гладких м'язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини через специфічні іонні канали.

Після введення терапевтичних доз пацієнтам з артеріальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях пацієнта лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується істотною зміною швидкості серцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі при тривалому застосуванні.

Ефект корелює з концентраціями у плазмі у молодих та літніх пацієнтів.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну призводять до зниження ренального судинного опору та підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми без змін фракції або протеїнурії.

Як і у випадку з іншими блокаторами кальцієвих каналів, вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні (або при ходьбі) у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, загалом показали невелике підвищення серцевого індексу без суттєвого впливу на dP/ dt або кінцевий діастолічний тиск або обсяг лівого шлуночка. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не проявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні в терапевтичних дозах навіть при сумісному введенні з бета-блокаторами.

Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-блокаторами у пацієнтів з есенціальною гіпертензією або стенокардією зміни показників електрокардіограми не спостерігаються.

Спостерігалися позитивні клінічні ефекти амлодипіну у пацієнтів із хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ішемічною хворобою, підтвердженою ангіографічно. 

Валсартан

Валсартан є активним, потужним та специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, який призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які рідко поширені та відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста щодо АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) схожість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.

Призначення препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призначення внутрішньоразової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин. 

Антигіпертензивний ефект зберігається понад 24 години після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове скасування валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.

Встановлено, що валсартан значно знижує рівень госпіталізації пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (NYHA класу II-IY). Значніший ефект досягався у пацієнтів, які не отримували інгібітори АПФ або бета-блокатори. Також встановлено, що валсартан знижував серцево-судинну смертність у клінічно стабільних пацієнтів із патологією лівого шлуночка або лівошлуночковою дисфункцією після інфаркту міокарда.

Валсартан/амлодипін

Комбінація амлодипіну та валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниження артеріального тиску у всьому інтервалі терапевтичних доз. Гіпотензивна дія після прийому одноразової дози комбінації зберігається протягом 24 годин.

Лінійність

Валсартан та амлодипін виявляють лінійність фармакокінетики

Амлодипін

Всмоктування. Після внутрішнього застосування терапевтичних доз амлодипіну окремо максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається протягом 6-12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить від 64 до 80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми.

Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.

Виведення. Виведення амлодипіну із плазми двофазне з періодом напіввиведення приблизно 30-50 годин. Рівноважні рівні у плазмі досягаються після постійного введення протягом 7-8 днів. 10% початкового амлодипіну та 60% метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан

Всмоктування. Після прийому препарату внутрішньо Сmax валсартану в плазмі досягається протягом 2-4 годин. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23%. Їжа знижує експозицію валсартану, як показує AUC (концентрація в плазмі – час), приблизно на 40%, а Сmax – ndash; на 50%, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану в плазмі однакова для групи, яка приймала препарат натще, та групи пацієнтів, яка приймала препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від їди.

Розподіл. Рівноважний обсяг розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється у тканинах не інтенсивно. Валсартан міцно зв'язується з білками плазми (94-97%), головним чином із сироватковим альбуміном.

Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки лише 20 % дози переходить у метаболіти. У плазмі в низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану) ідентифікований гідроксиметаболіт, який фармакологічно неактивний.

Виведення. Для валсартану характерна багатоекспоненційна кінетика виведення (період напіввиведення Т1/2a < 1 години та Т1/2b приблизно 9 годин). Валсартан виводиться головним чином у незміненому стані з калом (приблизно 83 % від дози) та сечею (приблизно 13 % дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану в плазмі становить приблизно 2 л/годину, а його ренальний кліренс – ndash; приблизно 0,62 л/годину (приблизно 30% від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Валсартан/амлодипін

Після перорального застосування лікарського засобу Комбісарт Сmax валсартану та амлодипіну в плазмі крові досягається за 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при призначенні в окремих таблетках.

Особливі популяції

Діти 

Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років)

Час досягнення Сmax амлодипіну в плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку та пацієнтів похилого віку. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до збільшення AUC та подовження періоду напіввиведення. Середня системна AUC валсартану в осіб похилого віку на 70% вища, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому слід дотримуватися обережності при підвищенні дози.

Ніркова недостатність

Порушення функції нирок суттєво не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Щодо сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу, кореляція між станом функції нирок та системною експозицією валсартану не відзначалася.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У пацієнтів з легкими та помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція валсартану (визначена за значеннями AUC) у середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Пацієнтам, які мають захворювання печінки, слід бути обережними при застосуванні препарату.

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ.
Код АТХ С09D B01.

Міжлікарські взаємодії

Дослідження міжлікових взаємодій препарату Комбісарт з іншими лікарськими засобами не проводилися.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інші гіпотензивні препарати

Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть викликати появу небажаних гіпотензивних явищ (наприклад трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензію. .

Взаємодії, пов'язані з амлодипіном

Одночасне застосування не рекомендується

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Не рекомендується застосування амлодипіну з грейпфрутовим соком або з грейпфрутом, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність препарату може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту.

Лікарські засоби, при одночасному застосуванні яких слід бути уважними

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну з більш-менш потужними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеази, азоловими протигрибковими препаратами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного посилення системного впливу. Клінічні прояви таких фармакокінетичних змін можуть бути посилені у пацієнтів похилого віку. Можуть бути потрібні клінічний моніторинг та корекція доз.

Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій звичайний (Hypericum perforatum)

Немає досліджень щодо ефектів індукторів CYP3A4 на амлодипін. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, Hypericum perforatum) може призвести до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Рекомендується з обережністю застосовувати амлодипін із індукторами CYP3A4.

Сімвастатин

Дантролен (інфузії)

Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати спільного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до розвитку злоякісної гіпертермії та при лікуванні злоякісних гіпертермій.

Лікарські засоби, при одночасному застосуванні яких слід бути уважними

Інші

Амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, діоксину, варфарину або циклоспорину.
Взаємодії, пов'язані з валсартаном

Одночасне застосування не рекомендується

Літій

При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ або антагоністи рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, відзначалося оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію та його токсичності. Одночасне застосування валсартану та літію не рекомендується. Якщо застосування такої комбінації необхідно, слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові. Ризик підвищення токсичності літію може бути надалі підвищений при сумісному застосуванні з Комбісартом та діуретиками.
Калієві добавки, калійзберігаючі діуретики, сольові замінники, що містять калій, або інші препарати, які можуть підвищувати рівень калію

Якщо лікарські засоби, що впливають на калієві канали, призначають у поєднанні з валсартаном, слід передбачити регулярний контроль вмісту калію в плазмі.
Лікарські засоби, при одночасному застосуванні яких слід бути уважними
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) ), у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (> 3 г на добу) та неселективні НПЗП

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II та НПЗЗ можливе ослаблення гіпотензивної дії. Також одночасне застосування антагоністів ангіотензину II та НПЗЗ може підвищувати ризик погіршення функції нирок та рівня калію у сироватці крові.

Тож на початку лікування рекомендується контролювати стан функції нирок, а також забезпечувати належний рівень рідини в організмі пацієнта.

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)

Валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Одночасне застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану.

Подвійна блокада РААС з АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

Подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з лікуванням одним лікарським засобом, що впливає на АС . Тому одночасне застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

Інші

При монотерапії валсартаном не встановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.

Діючі речовини: амлодипін, валсартан;

1 таблетка по 5 мг/160 мг містить: амлодипіну бесилату 6, 94 мг, що відповідає 5 мг амлодипіну, валсартану 160 мг; 

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II Yellow (гіпромелоза (гідроксипропілметилцеллюлоза), лактоза, моногідрат, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь (макрогол), заліза оксид жовтий (Е 172));

У пацієнтів, які застосовують лікарський засіб Комбісарт, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це при керуванні автотранспортом та роботі з потенційно небезпечними механізмами.

Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Якщо пацієнти при застосуванні амлодипіну відчувають запаморочення, біль голови, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказаний застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРАII) відсутні, подібний ризик може виникати при застосуванні препаратів цього класу.

Зміна АРАII у другому та третьому триместрі, як відомо, призводить до токсичної дії на плід людини (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

У разі якщо АРАII застосовували починаючи з другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода.

Немовлята, матері яких приймали АРАII, повинні перебувати під ретельним наглядом у разі розвитку артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Оскільки інформація про застосування лікарського засобу Комбісарт у період годування груддю відсутня, препарат не рекомендується застосовувати у період годування груддю; бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо у разі годування груддю новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність

Клінічні дослідження впливу на фертильність не проводилися.

Дослідження лікування цим лікарським засобом дітей (віком до 18 років) не проводилося. Тому до отримання повної інформації Комбісарт не рекомендується застосовувати дітям.

Ессенційна гіпертензія у дорослих пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном або валсартаном.

• Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз;
• тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 30 мг/хв/1,73 м2); також препарат протипоказаний пацієнтам, які перебувають на діалізі;
• одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (СКФ 60 мг/хв/1,73 м2); li>
• вагітність або планування вагітності;
• тяжка гіпотензія;
• шок (включаючи кардіогенний шок);
• обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня);
• гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Пацієнти, у яких артеріальний тиск неадекватно регулюється монопрепаратами амлодипіну або валсартану, може бути переведений на комбіновану терапію лікарським засобом Комбісарт. Рекомендована доза – 1 таблетка на добу. Таблетки Комбісарт можна приймати незалежно від їди. Рекомендується приймати комбісарти, запиваючи його невеликою кількістю води.

Пацієнтів, які приймають валсартан та амлодипін окремо, можна перевести на Комбісарт, який містить такі ж дози компонентів. 

Перед переходом на комбінацію фіксованих доз рекомендується індивідуальний підбір дози за компонентами (тобто за амплодипіном та валсартаном). У разі клінічної необхідності можна розглянути можливість безпосередньої заміни монотерапії на комбінацію фіксованими дозами.

Максимальна добова доза препарату Комбісарт – 2 таблетки по 5 мг/160 мг або 1 таблетка по 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату – 10 мг за вмістом амлодипіну, 320 мг за вмістом валсартану).

Дозування для окремих груп пацієнтів

Порушення функції нирок

Лікарський засіб Комбісарт протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня тяжкості рекомендується контролювати рівні калію та креатиніну в крові.

Одночасне застосування лікарського засобу Комбісарт з аліскіреном протипоказане пацієнтам з порушеннями функції нирок (СКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

Цукровий діабет

Одночасне застосування лікарського засобу Комбісарт з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом.

Порушення функції печінки

Ліковий засіб Комбісарт протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

З обережністю слід застосовувати Комбісарт пацієнтам із порушеннями функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Рекомендації щодо дозування амлодипіну пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки не розроблені.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років)

Для літніх пацієнтів рекомендовано звичайні схеми дозування.

Слід дотримуватись обережності при підвищенні дози препарату у пацієнтів похилого віку.

Педіатричні популяції

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Комбісартан дітям (віком до 18 років) не досліджено. Дані відсутні.

Під час застосування препарату можливе виникнення наступних побічних реакцій:

• з боку імунної системи: гіперчутливість;
• з боку органів зору: порушення зору, ослаблення зору;
• з боку психіки: збудження;
• з боку нервової системи: головний біль, порушення координації, запаморочення, сонливість, постуральне запаморочення, парестезія;
• з боку органів слуху та лабіринту: запаморочення, шум у вухах;
• з боку серця: тахікардія, відчуттяня серцебиття, непритомність;
• з боку судинної системи: ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія;
• з боку дихальної системи: кашель, біль у горлі та гортані
• з боку харчування та метаболізму: гіпокаліємія, анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія;
• з боку травного тракту: абдомінальний дискомфорт і біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, сухість у роті;
• з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, еритема, підвищена пітливість, кропив'янка, висип, свербіж;
• з боку кістково-м'язової системи: припухлість суглобів, біль у спині, артралгія, м'язові судоми, почуття тяжкості;
• з боку нирок та сечовидільної системи: прискорене сечовипускання, підвищене виділення сечі;
• з боку репродуктивної системи: порушення еректильної функції;
• загальні порушення: набряки, набряк м'яких тканин, набряк обличчя, периферичний набряк, підвищена стомлюваність, почервоніння обличчя, припливи, астенія, гіперемія;
• інфекції: назофарингіт, грип.

Додаткова інформація щодо комбінації

Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію амлодипін/валсартан, загалом відзначався з меншою частотою, ніж на фоні застосування амлодипіну окремо. 

Додаткова інформація щодо компонентів препарату

Небажані реакції, які спостерігалися раніше при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), можуть також виникати і при застосуванні лікарського засобу Комбісарту, навіть якщо вони не були відзначені в ході проведення клінічних досліджень.

Побічні реакції, характерні для амлодипіну

Блювота, нудота, алопеція, диспепсія, диспное, риніт, гастрит, абдомінальний біль, гіперплазія ясен, гінекомастія, гіперглікемія, імпотенція, сечові порушення, збільшення частоти сечовипускання, лейкопенія, загальне нездужання, шум у уш ), міалгія, м'язові судоми, припухлість кісточки, периферична нейропатія, панкреатит, гепатит, тромбоцитопенія, васкуліт, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, набряк Квінке, мультиформна еритема, безсоння, депресія, сплутаність сон, гіпостезія, порушення зору (включаючи диплопію), зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість, збільшення або зменшення маси тіла, жовтяниця, кропив'янка, пурпура, висип, свербіж; відзначалися окремі випадки екстрапірамідного синдрому, підвищення рівня ферментів печінки (зазвичай пов'язані з холестазом), біль у грудній клітці, відчуття серцебиття, гіпертонія, аритмія, інфаркт міокарда (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію та фібриляцію передсердій).

Побічні реакції, характерні для валсартану 

Зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня калію у сироватці крові, підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну у сироватці крові, ниркова недостатність та порушення ниркових функцій, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, реакції гіперчутливості, у тому числі сироваткова хвороба.

Симптоми

Досі немає досвіду передозування лікарського засобу Комбісарт. Основним симптомом передозування валсартаном, ймовірно, є виражена гіпотензія з запамороченням. Передозування амлодипіном може призвести до периферичної вазодилатації, що наростає, і, ймовірно, до рефлекторної тахікардії. Є дані про значну та потенційно пролонговану системну гіпотензію, аж до шоку та летального результату.

Лікування

Якщо препарат прийнятий нещодавно, слід спричинити блювання або промити шлунок. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля відразу або протягом двох годин після прийому амлодипіну.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, викликана передозуванням лікарським засобом Комбісарт, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої та дихальної функцій, підйом нижніх кінцівок пацієнта, увагу до обсягу циркулюючої рідини та сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальний препарат за відсутності протипоказань для його застосування. При стійкому зниженні артеріального тиску, що є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення глюконату кальцію.

Виведення валсартану та амлодипіну за допомогою гемодіалізу малоймовірне.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 5°C до 25°C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат використовується при есенціальній гіпертензії.