Колдрекс Ментол Актив порошок для орального розчину N10

Порошок у пакетиках. По 10 пакетиків у картонній коробці.

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: майже білий/бежевий, легкосипучий, гетерогенний порошок із запахом меду, лимона та ментолу.

Парацетамол - це анальгетик та антипіретик.

Механізм його дії пояснюється пригніченням синтезу простагландинів, насамперед у центральній нервовій системі. Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметик. Його дія пов'язана в першу чергу з прямою стимуляцією адренорецепторів, в основному альфа-адренорецепторів.

Фенілефрину гідрохлорид зменшує набряк слизової оболонки носа. Аскорбінова кислота є життєво необхідним вітаміном, який додається до складу препарату для компенсації втрати вітаміну С, який може виникнути на початку вірусної інфекції. Відомо, що аскорбінова кислота відіграє важливу роль у реалізації захисної функції організму від інфекції та необхідна для нормального функціонування Т-лімфоцитів та ефективної фагоцитарної активності лейкоцитів.

Парацетамол добре всмоктується у травному тракті, метаболізується в печінці та виводиться із сечею переважно у формі глюкуронід- та сульфат-кон'югатів. Аскорбінова кислота легко всмоктується з травного тракту, 25% зв'язується з білками крові. Залишок аскорбінової кислоти, що перевищує потреби організму, виводиться із сечею у вигляді метаболітів.

Фенілефрину гідрохлорид метаболізується МАО в кишечнику та печінці. Виводиться із сечею у формі сульфат-кон'югатів.

Анальгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном та зменшуватись – з холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може посилюватися з підвищенням ризику кровотечі при одночасному тривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу.

При нетривалому застосуванні відповідно до рекомендованого режиму зазначені взаємодії не мають клінічного значення.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичну дію парацетамолу на печінку внаслідок підвищення перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.

Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Фенілефрин вимагає обережності при застосуванні у таких комбінаціях:

• Інгібітори моноаміноксидази.
• Взаємодія з симпатоміметичними амінами, такими як фенілефрин, та інгібіторами МАО викликає гіпертензивний ефект.
• Симпатоміметичні аміни.
• Одночасне застосування фенілефрину підвищує ризик серцево-судинних побічних реакцій.
• Бета-блокатори та інші антигіпертензивні препарати (в т.ч. дебрізохін, гуанетидин, резерпін, метилдопа).
• Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів. Підвищений ризик гіпертензії та інших серцево-судинних побічних реакцій.
• Трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптілін).
• Підвищений ризик серцево-судинних побічних реакцій із фенілефрину.
• Дігоксин та серцеві глікозиди. Підвищений ризик порушення серцевого ритму чи інфаркту міокарда.
• Алкалоїди ріжків (наприклад ерготамін і метисергід). Одночасне застосування може підвищити ризик ерготизму

Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів.

Аскорбінову кислоту можна приймати лише через 2 години після ін'єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді. Тривалий прийом великих доз у осіб, які лікуються дисульфірамом, гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь.

Діючі речовини: парацетамол, фенілефрину гідрохлорид, аскорбінова кислота;

1 пакетик містить парацетамолу 600 мг, аскорбінової кислоти 40 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг;

Допоміжні речовини: сахароза, натрію, лимонна кислота, крохмаль кукурудзяний, порошок ментолу E41580, ароматизатор лимона 610399E, ароматизатор меду PFWIS PHS-050860, ароматизатор меду F7624/P, A9E1

У разі виникнення побічних ефектів, таких як запаморочення, рекомендується уникати керування автотранспортом та роботи з механізмами.

Не застосовувати у період вагітності та годування груддю. Фенілефрин може проникати у грудне молоко.

Не застосовувати дітям віком до 12 років.

Для полегшення симптомів застудних захворювань та грипу, включаючи головний біль, біль у горлі, ломоту та біль у тілі, закладеність носа, синусити та пов'язаний з ними біль, гострий катаральний риніт, лихоманка.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Одночасне застосування інших симпатоміметичних деконгестантів (навіть місцевої дії).

Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, тяжкі форми цукрового діабету, гіпертрофія передміхурової залози із затримкою сечі, гіпертиреоз, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, тяжка артеріальна гіпертензія.

Феохромоцитома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові (у тому числі виражена анемія, лейкопенія), гострий панкреатит, епілепсія, глаукома.

Не застосовувати одночасно і протягом 2 тижнів після застосування інгібіторів МАО, разом із трициклічними антидепресантами, бета-блокаторами, іншими антигіпертензивними засобами.

Не застосовувати хворим на фенілкетонурію через наявність у складі аспартаму (Е 951).

Препарат приймають внутрішньо.

Висипати вміст одного пакетика в чашку об'ємом 200-300 мл і залити до половини чашки гарячою водою (не окропом). Перемішати до розчинення. Додати за необхідності холодну воду. Приймати теплим.

Дорослим та дітям старше 12 років по 1 пакетику через 4 - 6 годин, за необхідності. Не приймати частіше ніж за 4 години. Максимальна добова доза – 6 пакетиків. Максимальна тривалість лікування без консультації лікаря – 7 днів.

Не перевищувати вказані дози.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (зокрема Гемолітична), сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, синці або кровотечі.

З боку імунної системи: анафілаксія, шкірні алергічні реакції (включаючи висипання, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса - Джонсона/токсичний епідермальний некроліз), реакції гіперчутливості.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів.

Гепатобіліарна система: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, гепатонекроз (дозозалежний ефект), печінкова недостатність.

Психічні розлади: стурбованість, нервове збудження, дратівливість, порушення сну.

Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, безсоння.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах.

Шлунково-кишкові розлади: нудота, блювання, сухість у роті, гіперсалівація, дискомфорт та біль у животі, зниження апетиту, печія, діарея.

Порушення зору: мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, гострий напад глаукоми у пацієнтів із закритокутовою глаукомою.

З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, тахікардія або рефлекторна брадикардія, серцебиття, задишка.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні алергічні реакції (наприклад, висип, кропив'янка, алергічний дерматит). Можливі реакції перехресної гіперчутливості з іншими симпатоміметиками.

Порушення сечовипускання, затримка сечі (частіше у хворих на гіпертрофію передміхурової залози), ниркова колька, нефротоксичний ефект.

Інші: загальна слабкість, лихоманка, гіпоглікемія, глюкозурія, порушення обміну цинку та міді.

Препарат може мати незначний проносний ефект.

Парацетамол

Ризик передозування підвищений у пацієнтів із захворюванням печінки та у тих, хто зловживає алкоголем. Передозування парацетамолом може спричинити печінкову недостатність, може зумовити необхідність трансплантації печінки або призвести до смерті.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли більше 10 г парацетамолу, і у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. Застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробою або іншими лікарськими засобами, які індукують ферменти печінки. , муковісцидоз, ВІЛ-інфекції, голод, кахексія).

Симптоми

У перші 24 години – блідість, нудота, блювання, анорексія, біль у животі. Поразка печінки розвивається протягом 12 - 48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, серцева аритмія.

При тяжкому отруєнні порушення функцій печінки можуть прогресувати в енцефалопатію з порушенням свідомості, крововиливу, гіпоглікемію, набряк мозку, в окремих випадках – з летальним результатом. Гостро порушення функції нирок з гострим некрозом канальців може виявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Спостерігався також гострий панкреатит, зазвичай у пацієнтів з дисфункцією та токсичним ураженням печінки.

Лікування

При передозуванні потрібна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити до лікарні, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів. Допомога потрібно надавати у повному обсязі за будь-яких обставин. Лікування активованим вугіллям слід розглянути, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїн може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає за його застосування протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього. У разі потреби пацієнту вводять N-ацетилцистеїн згідно з встановленим переліком доз. За відсутності блювоти може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею. Лікування серйозних порушень функції печінки після 24 години від прийому проводиться за вказівками токсиколог або гепатолога.

Фенілефрин

Симптоми. Передозування фенілефрину найчастіше проявляється симптомами, описаними в розділі «Побічні реакції». Додатково може спричинити дратівливість, занепокоєння, гіпертензію та, можливо, рефлекторну брадикардію. У тяжких випадках можливе порушення свідомості, галюцинації, судоми та аритмія. Однак для передозування фенілефрину потрібна значно більша кількість препарату, ніж для передозування парацетамолом.

Лікування. Лікування має відповідати клінічним симптомам. У разі тяжкої гіпертензії слід застосовувати альфа-блокатори, такі як фентоламін.

Аскорбінова кислота

Симптоми. Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота та дискомфорт у ділянці живота. Зазвичай, прояви передозування аскорбіновою кислотою маскуються більш вираженими проявами передозування парацетамолом.

Зберігати при температурі від 5°C до 25°C у недоступному для дітей місці.

Колдрекс Ментол Актив порошок для орального розчину N10 застосовують для полегшення симптомів простудних захворювань.