Інші агтигіпертензивні препарати. Антигіпертензивний ефект препарату Ко-Ірбесан може посилюватися за рахунок одночасного застосування інших антигіпертензивних препаратів. Ірбесартан та гідрохлортіазид (у дозах до 300 мг ірбесартану / 25 мг гідрохлортіазиду) безпечно застосовували з іншими протигіпертензивними препаратами, включаючи блокатори кальцієвих каналів та β-адреноблокаторів. Попереднє лікування діуретиками у високих дозах може призводити до зменшення об'єму крові та ризику зниження артеріального тиску з початком застосування ірбесартану з тіазидними діуретиками, якщо тільки попередньо не було усунено зменшення об'єму крові.
Препарати, що містять аліскерин. Одночасне застосування препарату Ко-Ірбесан з препаратами, що містять аліскерин, протипоказане пацієнтам, хворим на цукровий діабет та пацієнтам з помірним та тяжким ураженням нирок (швидкість клубочкової фільтрації <60 мл/хв/1,73 м 2 ) та не рекомендовано всім іншим пацієнтам.
Препарати літію. Повідомлялося про тимчасове підвищення рівня концентрації літію у сироватці крові та токсичності при одночасному застосуванні літію з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту. В даний час повідомлялося про дуже рідкісні випадки подібних ефектів при застосуванні ірбесартану. Крім того, тіазиди зменшують виведення літію нирками, тому при застосуванні препарату Ко-Ірбесан ризик токсичної дії літію може підвищуватися. Таким чином, поєднувати літій та Ко-Ірбесан ® не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).Якщо таке поєднання виявиться потрібним, рекомендується здійснювати ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові.
Лікарські засоби, які виводять калій. Ефект виведення калію за рахунок гідрохлортіазиду пом'якшується ефектом збереження калію за рахунок ірбесартану. Однак вважається, що цей вплив гідрохлортіазиду на рівень калію в сироватці крові може відбуватися за рахунок інших лікарських засобів, пов'язаних із втратою калію та гіпокаліємією (наприклад, інших діуретиків, які виводять калій, проносних засобів, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G натрію). І навпаки, виходячи з досвіду застосування інших лікарських засобів, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему, одночасне застосування діуретиків, які не виводять калій, додаткових засобів, що містять калій, замінниками солей, що містять калій, або інших лікарських засобів, які можуть підвищувати рівень калію сироватці крові (наприклад, гепарину натрію) можуть призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові.
Лікарські засоби, які схильні до впливу з боку порушення вмісту калію в сироватці крові. Рекомендується здійснювати періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові, якщо Ко-Ірбесан застосовувати одночасно з лікарськими засобами, токсичність яких підвищується при порушенні вмісту калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки, антиаритмічні засоби).
Інгібітори АПФ. Одночасне застосування препарату Ко-Ірбесан з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією і не рекомендується всім іншим пацієнтам.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Якщо антагоністи ангіотензину-II застосовувати одночасно з нестероїдними протизапальними засобами (тобто селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними нестероїдними протизапальними засобами) може спостерігатися послаблення протигіпертензивного ефекту.
Як і у разі застосування інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливе виникнення гострої ниркової недостатності та підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із попередньо існуючим несприятливим станом функції. нирок. Поєднання слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнти мають у належній кількості отримувати рідину, увагу слід звертати на моніторинг функції нирок після початку такої комбінованої терапії, а також періодично та пізніше.
Додаткова інформація про взаємодію ірбесартану.За даними досліджень фармакокінетика ірбесартану гідрохлортіазидом не порушується. Ірбесартан головним чином виводиться CYP2С9 і меншою мірою за рахунок глюкуронізації. Суттєвої фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося, коли ірбесартан застосовували разом із варфарином, лікарським засобом, що метаболізується CYP2С9. Вплив таких індукторів CYP2С9 як рифампіцин на фармакокінетику ірбесартану не визначено. Внаслідок паралельного застосування ірбесартану фармакокінетика дигоксину не змінювалася.
Калієві харчові добавки та калійзберігаючі діуретики. Виходячи з досвіду застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, калієвих харчових добавок, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад гепарину), може призводити до підвищення рівня калію у сироватці крові і тому не рекомендується
Додаткова інформація про взаємодію гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками можлива взаємодія з наведеними нижче лікарськими засобами.
Алкоголь. Може призвести до ортостатичної гіпотензії.
Протидіабетичні лікарські засоби (пероральні засоби та інсуліни). Може знадобитися корекція дози протидіабетичних лікарських засобів.
Метформін слід застосовувати з обережністю, враховуючи ризик лактатного ацидозу за рахунок можливої обумовленої гідрохлортіазидом функціональної ниркової недостатності.
Холестирамін і колестипол смоли. У присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду. Препарат Ко-Ірбесан® слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 4 години після прийому цих лікарських засобів.
Кортикостероїди, АКТГ. Зменшення обсягу електролітів, особливо може посилюватись гіпокаліємія.
Глікозиди наперстянки. Тіазидиндукована гіпокаліємія або гіпомагніємія сприяє розвитку серцевих аритмій, індукованих глікозидами наперстянки.
Нестероїдні протизапальні засоби. Застосування нестероїдних протизапальних засобів може у деяких пацієнтів зменшувати діуретичний, натрійуретичний та протигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків.
Пресорні аміни (наприклад, норадреналін). Дія пресорних амінів може послаблюватися, але не настільки, щоб унеможливлювати їх застосування.
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин): дія недеполяризуючих міорелаксантів може посилюватися гідрохлортіазидом.
Лікарські засоби від подагри. Може знадобитися корекція дози лікарських засобів від подагри, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. При сумісному застосуванні тіазидних діуретиків може збільшуватись кількість випадків реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу.
Солі кальцію.Тіазидні діуретики можуть підвищувати рівень кальцію в сироватці через зменшення висновку. Якщо необхідно призначати додаткові засоби, що містять кальцій, або лікарські засоби, які не виводять кальцію (наприклад вітаміну D), слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові та відповідним чином коригувати дозування кальцію.
Карбамазепін. Одночасне застосування карбамазепіну та гідрохлортіазиду було асоційовано з ризиком виникнення симптоматичної гіпонатріємії. У разі одночасного застосування цих препаратів слід контролювати рівень електролітів. Якщо можливо, слід застосовувати діуретики іншого класу.
Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові:
Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлортіазид приймають одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці (такими як глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби) та нижчезазначених препаратів, що викликають поліморфне та типу (шлуночкової тахікардії) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії:
- антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід)
- антиаритмічні засоби класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід)
- деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол)
- інші лікарські засоби (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).
Метілдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.
Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему.
Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурикемія та зростати ризик ускладнень на кшталт подагри.
Алкоголь, барбітурати, наркотики чи антидепресанти. Можуть посилювати ортостатичну гіпотензію.
β-блокатори та діаксозиду. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, з β-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.
Амантадін. Тіазиди, у тому числі гідрохлортіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, амантадину.
Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів. Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз.
Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає ймовірність виникнення та тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект також може спостерігатися і за іншими алергенами.
Йодовмісні контрастні засоби. У разі індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів.Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.
Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ та стимулюючі проносні засоби. Гідрохлортіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємії.
Інші форми взаємодії. Гіперглікемічний ефект β-блокаторів та діазоксиду може посилюватися тіазидами.
Антихолінергічні засоби (наприклад атропін, біпериден) можуть підвищувати біодоступність діуретиків тіазидного типу шляхом зменшення тонусу шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка.
Тіазиди можуть підвищувати ризик несприятливих ефектів, амантадину. Тіазиди можуть зменшувати нирковий кліренс цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду, метотрексану) та посилювати їх ефекти пригнічення функції кісткового мозку.