Карбоплатін конц. д/інф. 450 мг фл. 45 мл

По 5 мл або 15 мл, або 45 мл, або 60 мл у флаконі; по 1 флакону у картонній пачці.

Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин - при випуску.

Карбоплатин є антинеопластичним агентом, який є неорганічною комплексною сполукою платини. Протипухлинна активність карбоплатину можна порівняти з активністю цисплатину щодо широкого спектру пухлин, незалежно від їх локалізації. Механізм протипухлинної дії карбоплатину пов'язаний із придушенням синтезу нуклеїнових кислот, що призводить до загибелі клітини. Препарат викликає регресію первинних пухлин та метастазів.

Дослідження методом лужної елюції ДНК та аналізи зв'язування ДНК показали якісну подібність механізмів дії карбоплатину та цисплатину. Карбоплатин, як і цисплатин, викликає зміни у суперспіральній конформації ДНК, які асоціюються з «ефектом укорочення ДНК». Також він викликає утворення міжниткових та внутрішньониткових зшивок у ДНК.

Антинеопластичні засоби. З'єднання платини. Код АТСL01Х А02.

Карбоплатин несумісний із солями алюмінію (при взаємодії спостерігається утворення осаду, що призводить до зниження ефективності). Посилює (взаємно) нефротоксичність пропранололу, аміноглікозидів, а також ефекти інших препаратів, що мають нефротоксичну, нейротоксичну, ото та мієлосупресивну дію. послаблює ефективність імунізації інактивованими вакцинами; при застосуванні вакцин, що містять живі віруси, посилює реплікацію вірусу та побічні ефекти вакцинації.

Карбоплатин посилює викликану раніше цисплатином нейротоксичну та от дію (спостерігається у 30% хворих). Інші мієлотоксичні препарати та променева терапія посилюють депресію кісткового мозку (потенціюють нейтропенію та тромбоцитопенію). Карбоплатин не слід призначати одночасно з препаратами, що містять хелатні сполуки, оскільки вони теоретично можуть послаблювати протипухлинну дію карбоплатину. Карбоплатин діє синергічно з етопозидом та віндесином.

Діюча речовина: carboplatin;1 мл концентрату містить карбоплатину 10 мг;
допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.

Залежно від індивідуальної чутливості карбоплатин може порушувати здатність керувати транспортними засобами та механізмами, тому до з'ясування індивідуальної реакції слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.

Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю через високу токсичність.

Специфічних рекомендацій щодо застосування препарату у дітей надати неможливо через брак даних.

У вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами для лікування епітеліального раку яєчників та дрібноклітинного раку легень.

Карбоплатин протипоказаний хворим при:

• порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації <30 мл/хв);
• гіперчутливість до карбоплатину та інших сполук платини в анамнезі;
• важких формах мієлосупресії;
• порушення слуху
• гострі інфекції;
• пухлини, кровоточиві та інші значні крововтрати.

Рекомендована доза для раніше лікованих дорослих з нормальною функцією нирок становить 400 мг/м 2 поверхні тіла. Препарат вводити шляхом коротких внутрішньовенних інфузій тривалістю 15-60 хвилин. Курс слід повторювати не раніше ніж через 4 тижні після попереднього введення та/або поки вміст нейтрофілів становитиме 2 × 10 9 / л, а вміст тромбоцитів – 100 × 10 9/л.

Хворим на фактори ризику, (після проведення мієлосупресивної терапії та/або променевої терапії, хворим у тяжкому загальному стані) карбоплатин призначати у початковій дозі 300-320 мг/м 2 поверхні тіла. Для хворих старше 65 років, залежно від їхнього фізичного стану, може знадобитися зменшення коригування дози на початковому етапі або при подальшому лікуванні.

Під час проведення початкових курсів лікування карбоплатином необхідно щотижня визначати вміст формених елементів крові для корекції дози в наступних курсах лікування.

Порушення функції нирок. За наявності у пацієнтів порушень функції нирок дози карбоплатину необхідно зменшувати відповідно до показників швидкості клубочкової фільтрації. Відповідні рекомендації наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Комбіноване лікування. Оптимальне застосування карбоплатину з іншими мієлосупресивними препаратами вимагає коригування доз залежно від використаного режиму та схеми лікування.

Визначення дози за формулою.

Дози Карбоплатином також можуть бути розраховані за допомогою формули Кальверта, виходячи зі швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) хворого та бажаної площі під фармакокінетичною кривою (ППК).

Загальна доза (мг) = бажане значення ППК × (ШКФ + 25).

При використанні формули Кальверта доза карбоплатину розраховується в міліграмах, а не в мг/м 2

Інструкції персоналу.

Карбоплатин вводити шляхом коротких внутрішньовенних інфузій тривалістю 15-60 хвилин після розведення 5% розчином глюкози до концентрації карбоплатину 0,4 мг/мл.

Оскільки карбоплатин не містить антибактеріальних консервантів, розчини для інфузій можна зберігати при температурі 2-8°С. З трохи більше 24 годин. З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід вводити негайно.

Карбоплатин не можна вводити через інфузійні системи, до складу яких входять алюмінієві частини, або через голки, що містять алюміній, оскільки можливе зниження його протипухлинної активності.

Набирати розчин із флакона слід безпосередньо перед використанням.

Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакона.

При маніпуляціях з препаратом слід дотримуватись правил роботи з цитостатиками.

Особливості застосування

Введення карбоплатину має здійснюватися під контролем лікаря, який має досвід застосування цитотоксичних препаратів. Постійний контроль за можливими токсичними ефектами при лікуванні карбоплатином є обов'язковим.

Регулярно (1 раз на тиждень), а також перед кожним запровадженням карбоплатину слід здійснювати контроль формених елементів периферичної крові та лабораторних показників функції нирок та печінки.

Перед початком кожного циклу терапії карбоплатином слід проводити неврологічне обстеження з метою виявлення ознак нейротоксичності.

Хворих треба проінформувати про можливість стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення курсу лікування. Локальні помірні парестезії з функціональними порушеннями можуть спостерігатися до 3 років після закінчення лікування за схемою ад'ювантного застосування препарату.

З появою респіраторних симптомів (сухий кашель, задишка, хрипи або виявлення легеневих інфільтратів при рентгенологічному дослідженні), лікування карбоплатином слід призупинити до виключення інтерстиціального пневмоніту.

Такі симптоми як дегідратація, паралітичний ілеус, непрохідність кишечника, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз та ниркова недостатність можуть бути обумовлені вираженою діареєю або блюванням, особливо при застосуванні карбоплатину у комбінації з 5-фторурацилом.

Хворих з алергічними реакціями на інші сполуки платини в анамнезі слід контролювати наявність алергічних симптомів. У разі реакції на карбоплатин, подібну до анафілактичної, інфузію слід негайно перервати та призначити відповідне симптоматичне лікування. Подальше застосування карбоплатину у разі розвитку алергічних реакцій протипоказане.

У разі екстравазації інфузію слід негайно припинити та розпочати місцеве симптоматичне лікування. Дозу препарату залишилася ввести в іншу вену.

Жінкам та чоловікам під час лікування карбоплатином слід використовувати надійні засоби контрацепції.

Мієлосупресивна дія карбоплатину значною мірою залежить від його ниркового кліренсу. Більше тяжке та тривале пригнічення кісткового мозку зазвичай спостерігається у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у хворих, які отримують супутню терапію нефротоксичними препаратами. Тому перед початком та у процесі лікування карбоплатином необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії має бути щонайменше 4 тижнів. Введення карбоплатину спричиняє тромбоцитопенію, лейкопенію та анемію.

Рідко карбоплатин викликає симптоми нейротоксичного ураження – парестезії, зниження глибоких сухожильних рефлексів, ототоксичні явища. Частота та тяжкість побічних ефектів вища у хворих старше 65 років та пацієнтів, які раніше лікувалися цисплатином.

При комбінованій терапії карбоплатином та іншими препаратами з мієлосупресивною дією необхідно ретельно підбирати дози та час введення з метою мінімізації адитивних небажаних ефектів. Пацієнти з тяжким пригніченням функції кісткового мозку можуть вимагати трансфузійної терапії. Премедикація антиеметики може допомогти зменшити частоту та тяжкість нудоти та блювання, викликаних карбоплатином.

Карбоплатин є мутагенним in vitro та in vivo. Канцерогенний потенціал карбоплатину не досліджували, однак інші сполуки зі схожим механізмом дії та мутагенністю є канцерогенними.

При застосуванні карбоплатину слід дотримуватись всіх звичайних інструкцій щодо застосування цитотоксичних препаратів. При попаданні карбоплатину на шкіру або слизові оболонки необхідно негайно ретельно промити водою.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (> 1/10), часто (від> 1/100 до <1/10), нечасто (від> 1/1000 до <1/100), рідко (від&gt 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути визначена за наявними даними).

Інфекції та інвазії: рідко – інфекційні ускладнення.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (у тому числі кісти та поліпи): дуже рідко – вторинні новоутворення на тлі терапії.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: дуже часто – мієлосупресія є дозолімітуючим фактором при лікуванні карбоплатином. При монотерапії карбоплатин у максимально переносимих дозах тромбоцитопенії (мінімальна кількість тромбоцитів <50× 10 9 /л) спостерігається приблизно у 25% пацієнтів. Кількість тромбоцитів у крові зазвичай знижується до мінімуму через 14-21 день та відновлюється протягом 35 днів після введення препарату. Пригнічення кісткового мозку може бути більш важким і тривалим у пацієнтів з порушеннями функції нирок, хворих, які раніше отримували хіміо- та/або променеву терапію, з поганим загальним станом здоров'я та віком старше 65 років. У разі монотерапії карбоплатин у рекомендованих дозах з рекомендованою періодичністю введення мієлосупресія зазвичай є оборотною та некумулятивною. Лейкопенія спостерігається приблизно у 14% пацієнтів. Відновлення кількості лейкоцитів зазвичай відбувається дещо повільніше порівняно з тромбоцитами – протягом 42 днів після введення препарату (мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається через 14-28 днів). Нейтропенія (кількість гранулоцитів <ніж 1 × 10 9 /л) відзначається приблизно у 20% пацієнтів. Анемія з рівнями гемоглобіну <11 г/дл розвивається більш ніж у 2/3 пацієнтів із нормальними вихідними показниками.

Лікування карбоплатином може бути продовжено лише тоді, коли кількість тромбоцитів становить 100 × 10 9 / л, а лейкоцитів – 4 × 109/л. Якщо кількість клітин менше цих рівнів, необхідно припиняти терапію до відновлення нормальних показників (зазвичай через 5-6 тижнів). У важких випадках може знадобитися підтримуюча трансфузійна терапія. Щоб уникнути глибокої мієлосупресії, повторні курси лікування карбоплатином не слід проводити раніше, ніж через 4 тижні.

З боку імунної системи: часто - як і інші препарати, що містять платину, карбоплатин може викликати алергічні реакції, зокрема еритематозні висипання, свербіж та пропасницю. У таких випадках призначають відповідне підтримуюче лікування; рідко – анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок, бронхоспазм, тахікардія, набряк обличчя.

Метаболічні розлади: рідко – анорексія.

З боку нервової системи: часто – периферична нейропатія розвивається у 4% пацієнтів. У більшості з цих хворих симптоми нейротоксичного ураження обмежуються парестезією та зниженням глибоких сухожильних рефлексів. Парестезія, яка є до початку терапії карбоплатином (зокрема викликана попередньою терапією цисплатином), може посилюватися в процесі лікування карбоплатином. Можлива зміна смакових відчуттів. Можливі галюцинації, тривога та страхи; дуже рідко – інсульт. Зміни з боку нервової системи (5%), астенія, судомний синдром.

З боку органу зору: рідко – випадки тимчасового порушення зору, іноді до транзиторної втрати зору, на фоні терапії із застосуванням препаратів платини. Найчастіше такі випадки спостерігаються на тлі терапії із застосуванням високих доз препарату, при лікуванні пацієнтів із пошкодженими функціями нирок дуже рідко – втрата зору.

З боку органів слуху: дуже часто - субклінічне зниження гостроти слуху (виходячи з результатів аудіологічних обстежень) у діапазоні високих частот (4000-8000 Гц) відзначається у 15% пацієнтів. Однак клінічні симптоми, переважно шум у вухах, спостерігаються лише у 1% хворих. При лікуванні карбоплатином пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок лікування цисплатином їх слух може погіршитися; рідко – втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – серцева недостатність, аритмія. Цереброваскулярні порушення.

З боку судинної системи: іноді - геморагічні ускладнення (зазвичай легкі);

Рідко - явища емболії. Гіпотензія.

З боку дихальної системи: кашель, задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота без блювання спостерігається приблизно у 15% пацієнтів. Блювота відзначається більш ніж у половини пацієнтів (приблизно у 20% з них – важке блювання). Зазначені симптоми зазвичай відбуваються протягом 24 годин після введення карбоплатину. Вони можуть бути ослаблені за допомогою антиеметиків. Приблизно у 20% хворих нудота та блювання не виникають. Біль у животі, діарея, запор або зменшення маси тіла виникають у 6% та 4% пацієнтів відповідно; часто – мукозити, стоматити, запалення стравоходу. Шлунково-кишкові кровотечі, порушення функції печінки (ступінь тяжкості зростає при метастатичному ураженні).

З боку шкіри та її придатків: часто - алопеція рідко - еритема, висипання, свербіж, кропив'янка.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто - астенія.

З боку сечостатевої системи: дуже часто - нефротоксичні ефекти зазвичай не вимагають заходів на зразок гідратації великим об'ємом рідини або форсованого діурезу. При терапії карбоплатином можливе підвищення рівнів сечовини та креатиніну у сироватці крові, а також зниження кліренсу креатиніну нижче 60 мл/хв, що свідчить про порушення функції нирок. Частота та тяжкість нефротоксичних уражень може бути більшою серед пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок. Точно не встановлено, чи може відповідна гідратація запобігти таким ефектам. При значних відхиленнях від результатів ниркових тестів необхідно знижувати дози або припиняти терапію карбоплатином. Гіперурикемія спостерігається приблизно у 25% пацієнтів. Для зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці крові можна застосовувати алопуринол; рідко – гемолітико-уремічний синдром. Були зафіксовані випадки гематурії та появи набряків. Болісне, утруднене сечовипускання. Аменорея, азоспермія.

Загальні порушення: часто - озноб і лихоманка, головний біль, гіпертермія.

Реакції у місці введення: дуже часто – больовий синдром рідко – екстравазація; дуже рідко – некроз внаслідок екстравазації.

Лабораторні показники: дуже часто - порушення результатів аналізів для визначення функції нирок (зазвичай від низького до середнього ступеня тяжкості), згідно з повідомленнями, спостерігаються у третини пацієнтів, у яких подібні порушення були відсутні до початку терапії. Рівень лужної фосфатази підвищується частіше, ніж рівень концентрації SGОТ (аспартат амінотрансферази) та SGPT (аланінамінотрансаміназа) або загального білірубіну. Більшість таких порушень проходить спонтанно в період проведення курсу терапії; рідко – випадки зниження рівня електролітів у сироватці крові (натрію, магнію, калію та кальцію), які спостерігалися на фоні терапії із застосуванням карбоплатину, але відсутні повідомлення про випадки, ступінь тяжкості яких зумовлювала б прояви клінічних ознак або симптомів рідко – гіпонатріємія.

У разі передозування очікується тяжкого пригнічення функції кісткового мозку, а також порушення функції печінки та нирок. Гемотрансфузії та пересадка кісткового мозку можуть допомогти зменшити інтенсивність побічних ефектів із боку системи крові. У разі потреби лікар призначає симптоматичну терапію.

Антидот до карбоплатину невідомий.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після розведення 5% розчином глюкози розчин для інфузій фізично та хімічно стабільний протягом 24 годин при зберіганні при температурі 2-8°C або при кімнатній температурі (15-25°C). З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід застосовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не вводити відразу, термін та умови його зберігання має контролювати відповідальна особа. Період зберігання розчину зазвичай не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8°C, якщо тільки він не готувався в контрольованих та валідизованих асептичних умовах.

Препарат Карбоплатин – це сильний і якісний протипухлинний засіб із групи платинових похідних. Потрапляючи в організм, Карбоплатин пригнічує біосинтез нуклеїнових кислот, що спричиняє загибель клітин. Застосування Карбоплатину показано за різних видів онкологічних захворювань. Варто зазначити, що цей препарат не настільки токсичний, як деякі аналоги Карбоплатину, такі як, наприклад, цисплатин. Карбоплатин знижує ототоксичність, нейротоксичність, а також нефротоксичність.