Лікування препаратом Іломедін слід проводити тільки при дотриманні умов ретельного моніторингу у лікарнях загального профілю або у хірургічних відділеннях, відповідно обладнаних, і тільки лікарями, які мають досвід в ангіології та ознайомлені із сучасними можливостями для постійного моніторингу серцевої та судинної систем.
Дозування
Після розведення відповідно до інструкції для медичного застосування препарат Іломедін вводити у вигляді 6-годинної інфузії щоденно у периферичну вену або у встановлений у центральній вені катетер. Доза препарату, що вводиться за одиницю часу, залежить від індивідуальної переносимості та становить 0,5-2,0 нг ілопросту/кг маси тіла за 1 хвилину.
Протягом перших 2-3 днів слід визначити індивідуальну переносимість препарату – лікування розпочинати з дози 0,5 нг/кг/хв упродовж 30 хвилин. Після цього дозу поступово збільшити на 0,5 нг/кг/хв приблизно через кожні 30 хвилин до досягнення максимальної дози 2,0 нг/кг/хв. Точну швидкість інфузії розраховувати, виходячи з маси тіла, у межах від 0,5 до 2,0 нг/кг/хв (див нижче таблиці швидкості інфузії при використанні інфузійного насоса або автоматичного шприца).
У випадку виникнення таких побічних явищ як головний біль, нудота або небажане зниження артеріального тиску швидкість інфузії необхідно зменшувати, поки не буде підібрана доза, що добре переноситься. При розвитку тяжких побічних реакцій інфузію необхідно припинити. Як правило, дозу, що добре переноситься, підібрану протягом перших 2-3 днів, призначають для лікування на 4 тижні.
Тривалість лікування – до 4 тижнів.
Не рекомендується проводити інфузію безперервно протягом кількох днів через можливість розвитку тахіфілаксії відносно впливу на тромбоцити. При завершенні курсу терапії у таких пацієнтів може виникнути підвищення схильності до агрегації тромбоцитів. Разом з тим повідомлення про будь-які клінічні ускладнення, пов’язані з цими явищами, відсутні.
Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки
При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення ілопросту з організму знижується. У цих випадках необхідно зменшити рекомендовану дозу (наприклад у 2 рази).
Спосіб застосування
Розчин для інфузії слід готувати щодня, щоб забезпечити його стерильність.
Вміст ампули і розчинник необхідно ретельно змішати.
Необхідно визначати частоту серцевих скорочень (ЧСС) і артеріальний тиск (АТ) на початку інфузій та після кожного збільшення дози.
Залежно від техніки інфузії існують два різні способи розведення вмісту ампули препарату Іломедін. Концентрація одного з цих розведених розчинів (0,2 мкг/мл) у 10 разів менша, ніж концентрація іншого розчину (2 мкг/мл), і її можна застосовувати тільки в інфузійному насосі (наприклад Інфузоматі®). І навпаки, розчин із вищою концентрацією (2 мкг/мл) вводиться за допомогою автоматичного шприца (наприклад Perfusor®).
Утилізація
Особливих вимог немає.
Вказівки щодо застосування
Розчин для інфузії слід готувати безпосередньо перед введенням, щоб забезпечити його стерильність. Препарат Іломедін призначати тільки після його розведення відповідно до інструкції для медичного застосування препарату. У підготовлений до введення інфузійний розчин не можна додавати жодного іншого препарату через можливість взаємодії між лікарськими засобами. Розчин для інфузії слід готувати щодня, щоб забезпечити його стерильність.
Готовий до вживання розчин може бути використаний тільки для одного пацієнта і тільки однієї інфузії. Невикористані вміст ампули та/або розчин для інфузії необхідно утилізувати. Будь-який невикористаний лікарський препарат або матеріали слід утилізувати відповідно до локальних вимог.
Якщо розчин для інфузій не було використано одразу після застосування, медичний працівник, який приготував його, несе відповідальність за час та умови зберігання. Як правило, термін зберігання готового розчину для інфузій не може перевищувати 24 години при температурі 2-8 °С (крім випадків, коли приготування розчину здійснювалося у контрольованих належних асептичних умовах).
При потраплянні препарату Іломедін на шкіру її слід негайно промити великою кількістю води або ізотонічного розчину натрію хлориду (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Відповідно від системи для введення, що буде використана, нижче наведені процедури приготування готових розчинів для інфузій.
Застосування за допомогою інфузійного насоса (наприклад Інфузомат®)
Як правило, готовий до вживання розчин вводити у вену за допомогою інфузійного насоса (наприклад Інфузомату®).
Вміст ампули 1 мл (тобто 20 мкг) Іломедіну розвести у стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози, доводячи кінцевий об’єм розчину для інфузії до 100 мл. Вміст ампули і розчинник необхідно ретельно змішати.
При застосуванні Іломедіну у концентрації 0,2 мкг/мл потрібну швидкість інфузії слід визначати відповідно до описаної схеми залежності дози від маси тіла при дозуванні від 0,5 до 2,0 нг/кг/хв (Таблиця 1). Проміжні значення для корекції дози залежно від фактичної маси тіла пацієнта слід визначати таким чином, щоб швидкість інфузії була встановлена у цільовій дозі в нг/кг/хв.
Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз при використанні інфузійного насоса
Готовий для введення інфузійний розчин 0,2 мкг/мл
Доза (нг/кг/хв)
0,5 / 1,0 / 1,5 / 2,0 /
Маса
Швидкість інфузії (мл/год)
40 6,0 / 12 / 18,0 / 24 /
50 7,5 / 15 / 22,5 / 30 /
60 9,0 / 18 / 27,0 / 36 /
70 10,5 / 21 / 31,5 / 42 /
80 12,0 / 24 / 36,0 / 48 /
90 13,5 / 27 / 40,5 / 54 /
100 15,0 / 30 / 45 / 60 /
110 16,5 / 33 / 49,5 / 66 /
Застосування за допомогою автоматичного шприца (наприклад Perfusor®)
Альтернативно для інфузії можна використовувати також 50-мл автоматичний шприц (наприклад Perfusor®). Для цього вміст 1 ампули Іломедіну (тобто 20 мкг ілопросту) розвести у стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду або у 5 % розчині глюкози, доводячи кінцевий об’єм розчину для інфузії до 10 мл. Вміст ампули і розчинник необхідно ретельно змішати.
При застосуванні Іломедіну в концентрації 2 мкг/мл швидкість інфузії слід визначати відповідно до описаної нижче схеми залежності дози від маси тіла при швидкості інфузії від 0,5 до 2,0 нг/кг/хв (Таблиця 2). Проміжні значення для корекції дози залежно від фактичної маси тіла пацієнта повинні бути визначені таким чином, щоб швидкість інфузії була встановлена у цільовій дозі в нг/кг/хв.
Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз при використанні автоматичного шприца
Доза (нг/кг/хв)
0,5 / 1,0 / 1,5 / 2,0 /
Маса
Швидкість інфузії (мл/год)
40 / 0,60 / 1,2 / 1,80 / 2,4 /
50 / 0,75 / 1,5 / 2,25 / 3,0 /
60 / 0,90 / 1,8 / 2,70 / 3,6 /
70 / 1,05 / 2,1 / 3,15 / 4,2 /
80 / 1,20 / 2,4 / 3,60 / 4,8 /
90 / 1,35 / 2,7 / 4,05 / 5,4 /
100 / 1,50 / 3,0 / 4,50 / 6,0 /
110 / 1,65 / 3,3 / 4,95 / 6,6 /