Грастим розчин для ін'єкцій, 0,3 мг/мл

По 1 мл у флаконі, по 1 флаконі у картонній коробці.

По 1 мл у попередньо наповненому шприці, по 1 шприцю в картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина, вільна від видимих частинок та сторонніх включень.

Активною речовиною препарату є філграстим – рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (G-CSF). Філграстим має таку ж біологічну активність, як і ендогенний людський G-CSF, і від останнього відрізняється тим, що є неглікозильованим білок з додатковим N-кінцевим залишком метіоніну. Філграстим, який отримують за технологією рекомбінантної ДНК, виділяють із клітин бактерії Esherichia coli, до складу генетичного апарату яких введено ген, що кодує білок G-CSF.

Ендогенний G-CSF являє собою синтезований моноцитами, ендотеліальними клітинами та фібробластами фактор росту. На секрецію G-CSF цими клітинами впливає коливання концентрацій нейтрофілів крові та стимуляція клітин, індукованих посередниками запальних реакцій. Сам фактор росту безпосередньо пов'язується з високоафінними рецепторами на поверхні гранулоцитів, таким чином стимулюючи їх проліферацію, диференціацію та активацію. Препарат діє тільки ті гемопоетичні клітини, які можуть стати нейтрофілами, тому він відомий як лінійний специфічний агент. Фізіологічні дії колонієстимулюючий фактор численні та складні, і наслідки дії цих факторів не були повністю вивчені.

Людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор - глікопротеїн - регулює функціонально активні нейтрофіли та їх вихід у кров з кісткового мозку. Філграстим значно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові вже протягом перших 24 годин після введення та одночасно призводить до деякого збільшення кількості моноцитів. Збільшення кількості нейтрофілів при застосуванні препарату в діапазоні доз, що рекомендуються, залежить від величини дози. Їхні функціональні властивості нормальні або посилені, про що свідчать результати дослідження хемотаксису та фагоцитозу. Після закінчення лікування кількість нейтрофілів у периферичній крові знижується на 50% протягом 1-2 днів та до нормального рівня – протягом 1-7 днів.

Застосування філграстиму значно зменшує частоту, тяжкість та тривалість нейтропенії у хворих після хіміотерапії цитостатиками або мієлоаблативної терапії з подальшою пересадкою кісткового мозку. Застосування філграстиму, як первинне, і після хіміотерапії, активує клітини-попередники гемоцитів периферичної крові (КПГПК). Ці аутологічні КПГПК можна забирати у хворого та вводити йому після лікування цитостатиками у високих дозах замість пересадки кісткового мозку, або як доповнення до неї. Введення КПГПК прискорює відновлення кровотворення, зменшує небезпеку геморагічних ускладнень та потребу у переливанні тромбоцитарної маси.

У дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією філграстим стабільно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові та знижує частоту інфекційних ускладнень.

Застосування філграстиму пацієнтам з нейтропенією, пов'язаною з хіміотерапією, призводить до зменшення лихоманки та ризику виникнення пов'язаної з тяжкою нейтропенією інфекції, до стимулювання проліферації, диференціювання та дозрівання клітин-попередників нейтрофілів та потенціювання впливу зрілих інфекцій. ), інфільтрації, фагоцитозу та хемотаксису. Клінічна відповідь на терапію філграстимом може бути знижена у пацієнтів, які попередньо отримали курс широкої променевої терапії або довгострокову хіміотерапію, оскільки у цих пацієнтів може бути зменшена кількість цільових клітин-попередників.

Під час введення препарату спостерігається позитивна лінійна залежність його концентрації в плазмі крові від дози.

Після підшкірного введення рекомендованих доз препарату концентрація у сироватці крові перевищує 10 нг/мл протягом 8-16 годин; обсяг розподілу у крові становить близько 150 мл/кг. Як після підшкірного, так і після введення препарату елімінація з організму відповідає кінетиці 1-го порядку. Середнє значення періоду напіввиведення філграстиму із сироватки крові становить близько 3,5 години, а швидкість кліренсу – приблизно 0,6 мл/хв/кг.

Безперервне введення шляхом інфузії протягом 28 днів хворим, які одужують після аутологічної пересадки кісткового мозку, не супроводжувалося ознаками кумуляції та збільшення періоду напіввиведення препарату.

Імуностимулятори. Колонієстимулюючі фактори.

Код АТХ L0ЗА A02.

Не встановлено безпеку та ефективність введення препарату в один день з мієлосупресивними цитотоксичними хіміопрепаратами. Через чутливість мієлоїдних клітин, швидко діляться, призначати Грастим ® в інтервалі 24 годин до або після введення препаратів для мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії не рекомендується.

При одночасному призначенні філграстиму та 5-фторурацилу тяжкість нейтропенії може посилитися. Взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами невідома.

Оскільки літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення дії препарату при комбінованому введенні.
З огляду на фармацевтичну несумісність не можна змішувати препарат з 0,9% розчином натрію хлориду.

Діюча речовина: filgrastim;

1 мл людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (G-CSF) 0,3 мг (30 млн ОД або 300 мкг);

допоміжні речовини: сорбіт (E 420), полісорбат 80, натрію ацетат тригідрат, оцтова кислота крижана, вода для ін'єкцій.

Не повідомлялося про випадки небажаного впливу препарату Грастим ® на швидкість психомоторних реакцій.

Не встановлено впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Вагітність

Про застосування філграстиму вагітним жінкам немає достатніх даних. У дослідженнях на тваринах було виявлено репродуктивну токсичність. Збільшено частоту випадків втрати плода та материнську токсичність спостерігалися у кроликів. Опубліковано дані про трансплацентарне проникнення філграстиму при застосуванні вагітним жінкам. Застосування філграстиму під час вагітності не рекомендується.

Годування грудьми

Невідомо, чи проникає філграстим у грудне молоко. Ризик для новонародженого/плода не може бути виключено. Рішення про припинення годування груддю або утримання/припинення прийому препарату приймають з огляду на співвідношення ризику для дитини та для матері, яка отримує лікування. Застосовувати його під час годування груддю не рекомендується.

Фертильність

Філграстим не впливав на репродуктивну функцію або фертильність у щурів.

Безпека та ефективність застосування препарату новонародженим не встановлені. Рекомендації щодо дозування для хворих дитячого віку такі ж, як і для дорослих, які отримують мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію.

• Скорочення тривалості та зниження частоти виникнення нейтропенії та фебрильної нейтропенії у хворих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу та МДС);
• скорочення тривалості нейтропенії та її клінічних наслідків у хворих, які отримують мієлоаблативну терапію з подальшою алогенною або аутологічною трансплантацією кісткового мозку;
• мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК), у тому числі після мієлосупресивної терапії;
• довготривала терапія для збільшення кількості нейтрофілів та зменшення частоти та тривалості інфекційних ускладнень у дітей та дорослих з тяжкою спадковою, періодичною або ідіопатичною нейтропенією та абсолютною кількістю нейтрофілів ≤ 0,5 · 10 9/л та тяжкими або рецидивуючими інфекціями в анамнезі;
• зниження ризику бактеріальних інфекцій та лікування стійкої нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів ≤1 x 10 9 /л) у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції при неефективності інших засобів контролю нейтропенії;
• мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у здорових донорів для алогенної трансплантації ПСКК.

Підвищена чутливість до філграстиму, колонієстимулюючий фактор, Escherichia coli або до будь-яких допоміжних речовин.

Важка спадкова нейтропенія (синдром Костмана) з цитогенетичними порушеннями та аутоімуна нейтропенія.

Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності.

Хронічний мієлолейкоз та мієлодиспластичний синдром.

Терапію Грастим ® можна проводити у лікувальних закладах, де є необхідне діагностичне обладнання. Лікарі повинні мати досвід застосування лікарських засобів, що містять гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (G-CSF), та лікування хворих на гематологічні захворювання.

Процедури мобілізації та аферезу слід проводити при взаємодії з лікарями, які мають відповідний досвід та можливість необхідного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.

Нейтропенія у хворих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань.

Рекомендована добова доза становить 0500000 ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла 1 раз на добу. Першу дозу препарату слід вводити не раніше, ніж через 24 години після курсу цитотоксичної хіміотерапії. Препарат застосовувати, доки загальна кількість нейтрофілів у клінічному аналізі крові не перевищить очікуваний рівень і не досягне норми. Після хіміотерапії з приводу солідних пухлин, лімфом та лімфолейкозу тривалість лікування до досягнення зазначених значень становить до 14 днів. Після індукційної та консолідаційної терапії гострого мієлоїдного лейкозу тривалість лікування може бути значно збільшена (до 38 днів) залежно від виду, дози та схеми застосованої цитотоксичної хіміотерапії.

У пацієнтів, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, скорочене збільшення кількості нейтрофілів зазвичай спостерігається через 1-2 доби після початку лікування Грастим ®. Але для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати терапію, поки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваного мінімуму і не досягне нормальних значень. Не рекомендується передчасно скасовувати лікування до переходу кількості нейтрофілів через очікуваний мінімум.

Спосіб введення

Препарат Грастим ® застосовувати 1 раз на добу як підшкірні ін'єкції або інфузії після розведення 5% розчином глюкози протягом 30 хвилин. Найчастіше переважає підшкірний шлях введення. При внутрішньовенному введенні одноразової дози тривалість ефекту може скорочуватися. Клінічна значимість цих даних щодо застосування багаторазових доз препарату не встановлена. Вибір способу введення залежить від особливостей конкретної клінічної ситуації та визначається для кожного хворого окремо.

Хворі, які отримують мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку.

Рекомендована початкова доза препарату Грастим ® - 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу. Першу дозу слід вводити не раніше ніж через 24 години після проведення цитотоксичної хіміотерапії та не пізніше ніж через 24 години після трансплантації кісткового мозку.

Корекція дози

Після максимального зниження кількості нейтрофілів добову дозу препарату необхідно скоригувати залежно від зміни кількості нейтрофілів (див. Таблицю 1).

Таблиця 1

Підбір дози Грастим ® після досягнення найнижчого рівня кількості нейтрофілів. 

Спосіб введення

Препарат розчиняють у 20 мл 5% розчину глюкози та застосовують у вигляді короткої інфузії протягом 30 хвилин тривалої підшкірної або внутрішньовенної інфузії протягом 24 годин.

Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у пацієнтів, які отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою аутологічною трансфузією ПСКК.

Для мобілізації ПСКК при застосуванні препарату Грастим ® як монотерапія рекомендована доза становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 5-7 діб поспіль у вигляді тривалої підшкірної інфузії протягом 24 годин. Проводити 1-2 сеанси лейкаферезу на 5-ту та 6-ту добу. У деяких випадках додатково проводити 1 сеанс лейкаферезу. Не слід змінювати дозу препарату до завершального лейкаферезу.

Для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної хіміотерапії рекомендована доза Грастим ® становить 0500000 ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу щодня, починаючи з першого дня після завершення курсу хіміотерапії і доки кількість нейтрофілів перейде очікуваний мінімум і не досягне норми. Лейкаферез слід проводити протягом періоду зростання АКН з <0,5х109/л до> 5х10 9/л. Хворим, які не отримували інтенсивної хіміотерапії, слід проводити 1 сеанс лейкаферезу. В окремих випадках рекомендується проводити додаткові сеанси лейкаферезу.

Мобілізація ПСКК у здорових донорів перед алогенною трансплантацією ПСКК.

Для мобілізації ПСКК перед алогенною трансплантацією ПСКК для здорових донорів рекомендована доза Грастим ® становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 4-5 діб поспіль. Лейкаферез проводити з 5 діб і при необхідності продовжувати до 6 діб з метою отримання 4x10 6 CD34 + клітин/кг маси тіла реципієнта.

Спосіб введення

Препарат слід вводити шляхом підшкірної ін'єкції.

Пацієнти з тяжкою хронічною нейтропенією

Спадкова нейтропенія

Рекомендована початкова доза - 1200000 ОД/кг (12 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразового введення препарату або розділивши на кілька введень.

Ідіопатична або періодична нейтропенія

Рекомендована початкова доза - 0500000 ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу одноразово або дрібними дозами п.

Підбір дози

Препарат Грастим ® вводити щодня до досягнення та стабільного перевищення показника кількості нейтрофілів 1,5х109/л. Після досягнення терапевтичного ефекту слід визначати найменшу ефективну дозу для підтримання цього рівня. Для підтримки необхідної кількості нейтрофілів потрібне тривале щоденне введення препарату. Через 1-2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або зменшити наполовину в залежності від ефективності терапії. Надалі кожні 1-2 тижні проводити індивідуальну корекцію дози для стабілізації середньої кількості нейтрофілів у діапазоні від 1,5 х 109/л до 10х109/Л. Хворим з важкими інфекціями можна застосувати схему з більш швидким збільшенням дози. Безпека застосування філграстиму при тривалому лікуванні хворих на дози більше 2400000 ОД (24 мкг/кг) на добу не встановлена.

Зниження ризику бактеріальних інфекцій та лікування стійкої нейтропенії у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції.

Відновлення кількості нейтрофілів

Рекомендована початкова доза препарату - 0100000 ОД/кг (1 мкг/кг) маси тіла на добу зі збільшенням дози до 0400000 ОД (4 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразового введення препарату до нормалізації кількості нейтрофілів (АКН> ,0x10 9/л). Нормалізація кількості нейтрофілів зазвичай настає через 2 доби. У поодиноких випадках (<1% пацієнтів) для відновлення кількості нейтрофілів доза препарату може бути збільшена до 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг маси тіла на добу).

Підтримка нормальної кількості нейтрофілів

Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза становить 30 млн ОД (300 мкг) на добу 2-3 рази на тиждень за альтернативною схемою (через день). Надалі може бути необхідна індивідуальна корекція дози та тривале застосування препарату для підтримки середньої кількості нейтрофілів. 2х10 9/л.

Особливі категорії хворих

Корекція дози не потрібна пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, оскільки їх фармакокінетичні та фармакодинамічні показники виявилися подібними до здорових добровольців.

Особливих рекомендацій щодо застосування препарату у пацієнтів похилого віку немає.

Рекомендації щодо розведення препарату

Препарат Грастим ® можна вводити у розведеному вигляді у 5% розчині глюкози. Розведення в концентрації менше 0200000 ОД/мл (2 мкг/мл) не рекомендується. При розведенні концентрації

1500000 ОД/мл (15 мкг/мл) необхідно додатково ввести людський альбумін для досягнення концентрації 2 мг/мл. Наприклад, при кінцевому обсязі розчину 20 мл та загальній дозі філграстиму 30 млн ОД (300 мкг) необхідно додаткове введення 0,2 мл 20% (200 мг/мл) розчину альбуміну. Розведений препарат може адсорбуватися склом та іншими матеріалами, які використовуються для інфузії. Невикористаний препарат слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Заборонено використовувати розчин хлориду натрію для розведення препарату.

Рекомендації перед застосуванням

Перед застосуванням препарату проводять візуальний контроль вмісту флакона або попередньо наповненого шприца. Приготування розчину слід проводити у асептичних умовах. Розчин має бути прозорим, без видимих ​​частинок.

Фізична та хімічна стабільність розведеного розчину зберігається до 24 годин при температурі від 2 до 8 ° C. У певних випадках короткочасного впливу низьких температур не виявлено негативного впливу на стабільність препарату. З мікробіологічної точки зору, приготовлений розчин слід використовувати відразу. Якщо приготовлений розчин не використано одразу, відповідальність за його стан після приготування несе користувач. Флакони та попередньо наповнені шприци з препаратом призначені лише для одноразового використання.

Переважні ділянки тіла для підшкірного введення препарату показані на малюнку:

Не слід перевищувати встановлену дозу препарату при хіміотіерапії цитотоксичними препаратами.

Препарат не слід призначати пацієнтам з тяжкою вродженою нейтропенією, у яких розвинулася лейкемія або ознаки її розвитку.

У пацієнтів, які отримували терапію філграстимом, відзначалися реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні реакції, що виникали на початку застосування препарату або при подальшому прийомі. Пацієнтам із клінічно значущою гіперчутливістю слід повністю відмінити застосування філграстиму. Не застосовувати філграстим пацієнтам з гіперчутливістю до філграстиму або пегфілграстиму в анамнезі.

Як і для всіх терапевтичних протеїнів, існує потенціал імуногенності. Зазвичай частота утворення антитіл до філграстиму низька. Зв'язування антитіл, як і очікується, відбувається з усіма біологічними препаратами, проте поки що вони не пов'язані з нейтралізуючою активністю.

Одночасне застосування з хіміотерапією та променевою терапією

Безпека та ефективність філграстиму при одночасному застосуванні з цитотоксичною хіміотерапією не встановлені. Через потенційну чутливість до цитотоксичної хіміотерапії мієлоїдних клітин, які швидко діляться, не слід застосовувати філграстим протягом 24 годин до або 24 годин після проведення цитотоксичної хіміотерапії.

Ефективність філграстиму НЕ оцінювалася у пацієнтів, які отримували хіміотерапію, пов'язану з відстроченою мієлосупресією (наприклад, нітрозосечовини), або з мітоміцином-С, або мієлосупресивними дозами таких антиметаболітів, як 5-фторурацил.

Безпеку та ефективність філграстиму не оцінювали у пацієнтів, які паралельно отримували променеву терапію; у зв'язку з цим, слід уникати одночасного застосування філграстиму з хіміотерапією та променевою терапією.

Потенційний вплив на злоякісні клітини

Філграстим – це фактор зростання, який насамперед стимулює нейтрофіли. Однак не можна виключити, що філграстим може діяти як фактор росту для будь-якого типу пухлини. У рандомізованому дослідженні, яке оцінювало ефекти філграстиму порівняно з плацебо у пацієнтів, які пройшли індукцію ремісії гострого мієлоїдного лейкозу (ОМЛ), не спостерігалося суттєвих відмінностей у частоті ремісій, безрецидивної чи загальної виживаності. Коли філграстим використовується для мобілізації клітин-попередників периферичної крові, клітини пухлини можуть бути виділені з кісткового мозку або згодом збиратися в продукт лейкаферезу. Ефект реінфузії пухлинних клітин недостатньо вивчений, а доступні обмежені дані є переконливими. Гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор може сприяти зростанню мієлоїдних клітин in vitro, А аналогічні ефекти можуть спостерігатися в деяких немієлоїдних клітинах in vitro.

Безпека та ефективність застосування філграстиму у пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом або хронічним мієлоїдним лейкозом не встановлені. Філграстим не показаний для застосування у цих станах. Особливу увагу слід приділяти тому, щоб відрізнити бластну трансформацію хронічного мієлоїдного лейкозу від гострого мієлоїдного лейкозу. З огляду на обмежені дані щодо безпеки та ефективності у пацієнтів з вторинною формою ОМЛ філграстим слід застосовувати з обережністю.

Безпека та ефективність застосування філграстиму пацієнтам віком до 55 років, які раніше не хворіли на ОМЛ, у разі прогностично сприятливих цитогенетичних факторів {t(8; 21), t(15; 17) та inv(16)} не встановлені.

Інші спеціальні заходи

Моніторинг щільності кісткової тканини може бути показаний пацієнтам з остеопоротичними ураженнями кісток, які протягом більше 6 місяців проходять постійну терапію філграстимом.

Після застосування G-CSF було зареєстровано побічні ефекти з боку легень, зокрема, інтерстиціальне захворювання легень. Пацієнти, у яких недавно були легеневі інфільтрати або пневмонія, можуть наражатися на більш високий ризик. Поява легеневих симптомів, таких як кашель, лихоманка та задишка у поєднанні з рентгенологічними ознаками інфільтратів у легенях та погіршенням функції легень можуть бути початковими ознаками гострого респіраторного дистрес-синдрому (ОРДС). У разі розвитку ОРДС філграстим слід відмінити та призначити відповідне лікування.

Повідомлялося про виникнення синдрому підвищеної капілярної проникності, що характеризується гіпотонією, гіпоальбумінемією, набряком та гемоконцентрацією після введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. За станом пацієнтів, у яких розвиваються симптоми підвищеної капілярної проникності, потрібно ретельно спостерігати та проводити стандартне симптоматичне лікування, яке може включати необхідність проведення інтенсивної терапії.

Повідомлялося про випадки виникнення гломерулонефриту у пацієнтів, які отримували філграстим та пегфілграстим. Як правило, прояви гломерулонефриту зникали після зменшення дози або відміни філграстиму та пегфілграстіму. Рекомендується контролювати показники аналізу сечі.

Ковпачок голки попередньо заповненого шприца може містити сухий натуральний каучук (похідна латексу), який може спричинити алергічні реакції.

Пацієнти з раком, які отримують мієлосупресивну хіміотерапію

Про випадки спленомегалії та розриву селезінки після застосування філграстиму повідомлялося рідко. Деякі випадки розриву селезінки були летальними. Особ, які отримують філграстим і повідомляють про біль у лівій верхній частині живота та (або) верхній частині плеча, слід оцінювати зі збільшенням селезінки або її розриву.

Лейкоцитоз

Кількість лейкоцитів 100 x 109/л або більше спостерігається у менш ніж 5% пацієнтів, які отримували філграстим у дозах більше 0300000 ОД/кг на добу (3 мкг/кг на добу). Не повідомлялося про побічні ефекти, безпосередньо пов'язані з таким ступенем лейкоцитозу. Враховуючи потенційний ризик, пов'язаний із тяжким лейкоцитозом, під час терапії філграстимом підрахунок кількості лейкоцитів слід проводити через регулярні проміжки часу. Якщо кількість лейкоцитів перевищує 50 x 109/л після очікуваного мінімуму, застосування філграстиму слід негайно відмінити. Однак протягом періоду застосування філграстиму для мобілізації КПГПК (клітин-попередників гемопоезу периферичної крові) його слід відмінити або зменшити дозування, якщо кількість лейкоцитів збільшується до рівня. 70 х 109/л.

Ризики, пов'язані з підвищеними дозами хіміотерапевтичних препаратів

Лікування пацієнтів високодозової хіміотерапії слід проводити з особливою обережністю,

оскільки покращення відповіді пухлини на таке лікування не спостерігалося, тоді як підвищені дози хіміотерапевтичних препаратів можуть призвести до підвищення токсичності, зокрема виникнення серцевих, легеневих, неврологічних та дерматологічних проявів (див. інструкції щодо застосування конкретних хіміопрепаратів). Лікування одним філграстимом не виключає виникнення тромбоцитопенії та анемії внаслідок мієлосупресивної хіміотерапії.

Через можливість застосування більш високих доз хіміотерапевтичних препаратів (наприклад, повні дози за призначеним графіком) у пацієнта підвищується ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії. Рекомендується регулярний моніторинг кількості тромбоцитів та гематокриту. Особливу увагу слід приділяти при застосуванні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних схем, які можуть завдати серйозної тромбоцитопенії.

Інші спеціальні заходи

Ефекти філграстиму у пацієнтів із суттєво зниженою кількістю мієлоїдних клітин-попередників не вивчені. Філграстим діє переважно на клітини-попередники нейтрофілів, що призводить до збільшення кількості нейтрофілів. Тому у пацієнтів із зменшеною кількістю клітин-попередників нейтрофільна реакція може бути знижена (наприклад, у пацієнтів, які отримували велику променеву терапію або хіміотерапію, або у пацієнтів з інфільтрацією кісткового мозку пухлиною).

Іноді у пацієнтів, які отримують хіміотерапію у високих дозах з подальшою трансплантацією, повідомляють про судинні захворювання, зокрема про тромбоз вен та порушення водно-електролітного обміну.

Повідомлялося про реакцію трансплантат проти господаря (РТПХ) та летальні випадки у пацієнтів, які отримували G-CSF після алогенної трансплантації кісткового мозку.

Підвищена ГЕМОПОЕТИЧНА активність кісткового мозку у відповідь на терапію фактором росту була пов'язана з тимчасовими патологічними змінами, виявленими при візуалізації кісток. Це слід враховувати під час інтерпретації результатів знімків кісток.

Особливі запобіжні заходи для пацієнтів з ВІЛ-інфекцією

Часто повідомлялося про випадки спленомегалії після застосування філграстиму. Отже, стан пацієнтів, які отримують філграстим та повідомляють про біль у лівій верхній частині живота та (або) верхній частині лівого плеча, слід моніторити щодо збільшення селезінки або її розриву.

Загальний аналіз крові

Необхідно регулярно визначати абсолютну кількість нейтрофілів (АКН), особливо протягом перших кількох тижнів лікування філграстимом. У деяких пацієнтів може спостерігатись дуже швидка реакція зі значним збільшенням кількості нейтрофілів на введення початкової дози філграстиму. Рекомендується визначати АКН щодня протягом перших 2-3 днів після введення філграстиму. Після цього рекомендується визначати АКН двічі на тиждень протягом перших двох тижнів, а потім – 1 раз на тиждень або через 1 тиждень протягом підтримуючої терапії. Під час чергового введення філграстиму дозою 30 мг (300 мкг) на добу філграстиму можуть спостерігатись широкі коливання АКН у пацієнта. Для визначення пацієнта мінімальної або низької АКН рекомендується взяти зразки крові для такого визначення безпосередньо перед будь-яким плановим застосуванням філграстиму.

Ризик, пов'язаний з підвищеними дозами мієлосупресивних препаратів

При монотерапії філграстимом у пацієнтів, які отримують мієлотоксичну терапію, залишається ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії. Через потенційне застосування хіміотерапії у високих дозах пацієнт може мати більший ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії. Рекомендується регулярний моніторинг показників аналізу крові.

Інфекції та злоякісні новоутворення, викликають мієлосупресії

Нейтропенія може бути пов'язана з такими інфільтративними опортуністичними інфекціями кісткового мозку, як Mycobacterium avium complex, або зі злоякісними пухлинами, зокрема з лімфомою. У пацієнтів з інфільтративними інфекціями або злоякісними пухлинами кісткового мозку, крім лікування філграстимом нейтропенії, слід враховувати відповідну терапію для лікування основного захворювання. Вплив філграстиму на нейтропенію, що виникла з інфільтративною інфекцією кісткового мозку або малігнізацією, достатнім чином не встановлено.

Особливі запобіжні заходи при серповидноклітинній аномалії еритроцитів та серповидноклітинній анемії

Серповидноклітинна криза, в деяких випадках з летальним результатом, спостерігалася при застосуванні філграстиму у осіб з серповидноклітинною аномалією або серповидноклітинною анемією. Лікарі повинні бути обережними при вирішенні питання про призначення філграстиму пацієнтам з серповидно-клітинною аномалією еритроцитів або серповидноклітинною анемією.

Всі пацієнти

Препарат містить сорбіт (Е 420). Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози не слід приймати препарат.

Філграстим містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 0,6 мг/мл, тобто практично не містить натрію.

Аортит

Випадки аортиту спостерігалися після застосування колонієстимулюючого фактора здоровим добровольцям та онкологічним хворим. Симптоми включали: лихоманку, біль у животі, спині, нездужання, і підвищений рівень маркерів запалення - наприклад, среактивний протеїн і кількість білих кров'яних тілець. У більшості випадків аортит був діагностований КТ-скануванням і взагалі зникав після відміни колонієстимулюючого фактора.

Пацієнтам з онкологічними захворюваннями, які отримують філграстим як доповнення до мієлосупресивної хіміотерапії, рекомендується уникати потенційного ризику надмірного лейкоцитозу; терапію філграстимом слід припинити, якщо АКН перевищить 10 000/мм 3 після найнижчого рівня АКН, спричиненого хіміотерапією. Дози філграстиму, які підвищують АКН до рівня понад 10 000/мм3, можуть не надати додаткових клінічних переваг. Максимальна припустима доза філграстиму не визначена. Ефективність спостерігалася при дозах 4-8 мкг/кг на добу при немієлоаблативній хіміотерапії. Пацієнти з трансплантатом кісткового мозку отримували до 138 мкг/кг на добу без появи токсичних ефектів, хоч і спостерігалася менш помітна реакція при перевищенні добової дози. 10 мкг/кг на добу.

Через 1-2 дні після припинення лікування кількість циркулюючих нейтрофілів зазвичай знижується на 50%, а через 1-7 днів повертається до норми.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від 2°С до 8°С.

Не заморожувати.

Препарат з імуностимулюючою дією.