Глінова 3 мг №30 таблетки

По 10 таблеток у блістері з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги.
По 1 або 3 блістери в пачці з картону.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 3 мг – таблетки капсулоподібної форми з плоскою поверхнею, зі скошеними краями, з рискою з обох сторін, світлого жовтого кольору.

Глімепірид – це гіпоглікемічна речовина, активна при пероральному прийомі, що відноситься до групи сульфонілсечовини. Його можна застосовувати при інсуліннезалежному цукровому діабеті.

Глімепірид діє переважно шляхом стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози.

Як і в разі інших препаратів сульфонілсечовини, такий ефект ґрунтується на підвищенні чутливості клітин підшлункової залози глюкозою. Крім цього, глімепірид має виражену позапанкреатичну дію, яка також характерна і для інших препаратів сульфонілсечовини.

Вивільнення інсуліну
Препарати сульфонілсечовини регулюють секрецію інсуліну шляхом закриття АТФ-калієвого каналу, розташованого в мембрані бета-клітини підшлункової залози. Закриття калієвого каналу призводить до деполяризації бета-клітини і в результаті відкриття кальцієвих каналів призводить до збільшення припливу кальцію в клітину, що, у свою чергу, призводить до вивільнення інсуліну шляхом екзоцитозу. Глімепірид з високою швидкістю заміщення зв'язується з білком мембрани бета -клітин, пов'язаних з АТФ-залежним калієвим каналом, однак розташування його місця зв'язування відрізняється від звичайного місця зв'язування препаратів сульфонілсечовини.

Позапанкретична активність

До позапанкреатичних ефектів відносяться, наприклад, поліпшення чутливості периферичних тканин до інсуліну та зменшення утилізації інсуліну печінкою. Утилізація глюкози крові периферичними тканинами (м'язової та жирової) відбувається за допомогою спеціальних транспортних білків, розташованих у клітинній мембрані. Транспорт глюкози до цих тканин є обмеженим за швидкістю етапом утилізації глюкози. Глімепірид дуже швидко збільшує кількість активних молекул, що транспортують глюкозу, на плазматичних мембранах клітин м'язової та жирової тканини, що призводить до стимуляції захоплення глюкози. ліпогенез та глікогенез.

Глімепірид інгібує продукування глюкози в печінці шляхом збільшення внутрішньоклітинних концентрацій фруктозо-2,6-біфосфату, який, у свою чергу, інгібує глюконеогенез.

Загальні властивості. здорових осіб мінімальне ефективне пероральне дозування становить приблизно 0,6 мг. Вплив глімепіриду є дозозалежним та відтворюваним. Фізіологічна реакція на гострі фізичні навантаження, тобто зменшення секреції інсуліну, в умовах дії глімепіриду зберігається. Не було виявлено достовірної різниці в дії глімепіриду при прийомі препарату за 30 хвилин до їди або безпосередньо перед їдою. У пацієнтів з цукровим діабетом належний метаболічний контроль протягом 24 годин забезпечувався при прийомі препарату 1 раз на добу.

Хоча гідроксильований метаболіт призводить до незначного, але достовірного зниження рівня глюкози крові у здорових осіб, це лише незначна складова загальної дії препарату.

Застосування у поєднанні з метформіном

Під час одного дослідження було продемонстровано поліпшення метаболічного контролю при супутній терапії глімепіридом у порівнянні з монотерапією метформіном у пацієнтів, у яких діабет належним чином не контролюється при застосуванні максимальних доз метформіну.

Застосування у поєднанні з інсуліном

Дані щодо застосування препарату у комбінації з інсуліном обмежені. Можна розпочати супутнє лікування інсуліном у пацієнтів, які мають діабет належним чином не контролюється при застосуванні максимальних доз глімепіриду. У ході двох досліджень завдяки цій комбінації вдалося досягти такого ж покращення метаболічного контролю, як і при монотерапії інсуліном; проте при комбінованій терапії потрібна менша середня доза інсуліну.

Особливі категорії пацієнтів

Діти та діти. У ході 24-тижневого клінічного дослідження з активним контролем (глімепірид у дозі до 8 мг на добу або метформін у дозі до 2 000 мг на добу) брали участь 285 дітей (віком 8-17 років) з діабетом II типу.

Як глімепірид, так і метформін призвели до достовірного зниження НbА1c у порівнянні з початковим показником (глімепірид – 0,95 (СП 0,41); метформін – 1,39 (СП 0,40)). Однак для глімепіриду не була продемонстрована не менша ефективність порівняно з метформіном з точки зору середньої зміни НbА1c порівняно з початковим показником. Різниця між двома видами лікування становила 0,44% на користь метформіну. Верхня межа (1,05) 95% довірчого інтервалу для цієї різниці була не нижче 0,3% межі не меншої ефективності. За результатами лікування глімепіридом жодних нових проблем безпеки препарату для дітей порівняно з такими для дорослих пацієнтів, хворих на цукровий діабет II типу, не було виявлено. Даних щодо боргутермінової ефективності та безпеки препарату для дітей немає.

Всмоктування: після перорального прийому глімепірид має 100 % біодоступність. Прийом їжі не виявляє значного впливу на всмоктування, а лише дещо уповільнює швидкість всмоктування. Максимальні концентрації препарату у сироватці крові (Сmax) досягаються приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату (середній показник становить 0,3 мкг/мл при прийомі багатократної добової дози 4 мг). Існує лінійне співвідношення між дозою та Сmах, а також дозою та AUC (площа під кривою «концентрація – час»).

Розподіл. Глімепірид має дуже низький об'єм розподілу (близько 8,8 л), що приблизно дорівнює об'єму розподілу альбуміну, високий ступінь зв'язування з білками плазми (більше 99 %) і низький кліренс (близько 48 мл/хв).

У тварин глімепірид проникає у грудне молоко. Глімепірид проникає крізь плаценту. Проникнення через гематоенцефалічний бар'єр є низьким.

Біотрансформація та виведення. Середній основний період напіввиведення при концентраціях препарату у плазмі крові, що відповідають багаторазовому режиму дозування, становить приблизно від 5 до 8 годин. Після прийому великих доз спостерігалося незначне збільшення періоду напіввиведення.

Після прийому одноразової дози глімепіриду, міченого радіоактивним ізотопом, 58 % радіоактивної речовини виявлялось у сечі та 35 % – у калі. Незмінена речовина в сечі не виявлялась. У сечі та калі виявляються два метаболіти, які, найбільш імовірно, утворюються у результаті метаболізму у печінці (головний фермент СУР2С9), один з яких є гідроксипохідним, а інший – карбоксипохідним. Після перорального прийому глімепіриду термінальні періоди напіввиведення цих метаболітів становили від 3 до 6 та від 5 до 6 годин відповідно.

Порівняння фармакокінетики після одноразового прийому та багаторазового прийому препарату один раз на добу не виявило достовірних відмінностей. Міжіндивідуальна варіабельність була дуже низькою. Кумуляції, яка б мала важливе значення, не спостерігалося.

Особливі категорії пацієнтів

Фармакокінетичні параметри у чоловіків та жінок, так само як у молодих та осіб літнього віку (від 65 років), були подібними. У пацієнтів зі зниженим кліренсом креатиніну спостерігалася тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середніх концентрацій у плазмі крові, що, найімовірніше, зумовлено більш швидким виведенням внаслідок меншого ступеня зв'язування з білками. Виведення обох метаболітів через нирки порушувалося. Загалом у цих пацієнтів не очікується додаткового ризику кумуляції препарату.

Фармакокінетичні показники у п'яти пацієнтів, які перенесли хірургічне втручання на жовчовивідних шляхах, були подібні до таких у здорових осіб.

Діти та підлітки

Дослідження фармакокінетики безпечності та переносимості після одноразового прийому 1 мг глімепіриду у ситому стані у 30 дітей (4 дітей віком 10-12 років та 26 дітей віком 12-17 років), хворих на цукровий діабет ІІ типу, продемонструвало, що середні показники AUC(0-last), Сmax та t1/2 були подібні до тих, що раніше спостерігалися у дорослих.

Доклінічні дані з безпеки

Ефекти, що спостерігалися під час доклінічних досліджень, виникали при рівнях експозиції, які набагато перевищували максимальні рівні експозиції у людини, що вказує на їх незначну цінність для клінічної практики, або ж були спричинені фармакодинамічною дією препарату (гіпоглікемією). Ці результати були отримані у межах традиційних фармакологічних досліджень з безпеки, досліджень токсичності при введенні повторних доз, тестів на генотоксичність, онкогенний потенціал та репродуктивну токсичність. Побічні ефекти, виявлені в ході останніх (які охоплювали вивчення ембріотоксичності, тератогенності та токсичного впливу на розвиток організму), вважалися наслідком гіпоглікемічних ефектів, спричинених препаратом у самиць та у дитинчат.

Антидіабетичні препарати. Пероральні гіпоглікемічні засоби, крім інсулінів. Сульфонаміди, похідні сечовини. Глімепірид.

Код АТХ А10В В12.

Одночасний прийом Глінова з певними лікарськими засобами може спричиняти як ослаблення, так і посилення гіпоглікемічної дії глімепіриду. Тому інші препарати слід приймати лише за згодою (або призначенням) лікаря. Глімепірид метаболізується за допомогою цитохрому Р450 2С9 (CYP2C9). Відомо, що в результаті одночасного прийому індукторів (наприклад, рифампіцину) або інгібіторів CYP2C9 (наприклад флуконазолу) цей метаболізм може змінюватися. Результати дослідження взаємодії in vivo показали, що флуконазол, один із найсильніших інгібіторів CYP2C9, збільшує AUC глімепіриду приблизно вдвічі. Про існування цих типів взаємодій свідчить досвід застосування Глінова та інших похідних сульфонілсечовини.

Потенціювання ефекту зниження рівня глюкози в крові, а отже, в деяких випадках і гіпоглікемія можуть виникати у разі одночасного прийому з глімепіридом таких препаратів як фенілбутазон, азапропазон та фен , інсулін та пероральні протидіабетичні преперати, деякі сульфонаміди тривалої дії, цикли р-аміно-саліцилова кислота, інгібітори МАО, анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони, хінолонові антибіотики та кларитроміцин, хлорамфенікол, пробенефен, бен, , флуконазол, флуоксетин, алопуринол, симпатолітики, цикло-, тро- та іфосфаміди. Послаблення ефекту зниження рівня глюкози в крові і відповідно збільшення цього рівня може відбуватися, коли хворий одночасно приймає такі ліки: естрогени та прогестагени; салуретики, тіазидні діуретики; препарати, що стимулюють функцію щитовидної залози, глюкокортикоїди; похідні фенотіазину, хлорпромазину; адреналін та симпатоміметики; нікотинова кислота (високі дози) та її похідні; проносні засоби (тривале застосування); фенітоїн, діазоксид; глюкагон, барбітурати та рифампіцин; ацетозоламід.

Антагоністи Н2-рецепторів, бета-адренорецепторів, клонідин та резерпін можуть призводити як до потенціювання, так і до послаблення ефекту зниження рівня глюкози в крові. Під впливом симпатолітика, таких як бета-блокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, прояви адренергічної оборотної регуляції гіпоглікемії можуть зменшуватися або зникати. Вживання алкоголю може посилювати або послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду непередбачуваним чином. Глинова здатна як збільшувати, так і зменшувати вплив похідних кумарину. Жодних взаємодій не спостерігалося, якщо глімепірид приймали щонайменше за 4 години до застосування колесевеламу. У зв'язку з цим глімепірид не слід приймати щонайменше за 4 години до застосування колеса.

Діюча речовина: glimepiride;діюча речовина: glimepiride;

1 таблетка містить 1 мг або 2 мг, або 3 мг, або 4 мг глімепіриду,

інші складові: таблетки по 3 мг: лактоза моногідрат, крохмальгліколят натрію (тип А), повідон, полісорбат 80, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, індигокармін алюмінієвий лак (Е 132).

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилося. Здатність до концентрації та швидкість реакції можуть знижуватися внаслідок гіпоглікемії або гіперглікемії або, наприклад, через погіршення зору. Це може викликати ризик у ситуаціях, коли така здатність є особливо важливою (наприклад при керуванні автомобілем або роботі з механізмами).

Пацієнтів слід попередити, що вони не повинні допускати розвитку гіпоглікемії при керуванні транспортним засобом. Це особливо стосується тих осіб, які погано або зовсім не можуть розпізнавати у себе симптоми провісники гіпоглікемії, і для тих, хто має напади гіпоглікемії часті. Необхідно серйозно зважити, чи слід за таких обставин сідати за кермо чи працювати з механізмами.

Відхилення від норми глюкози в крові в період вагітності можуть бути причиною збільшення ймовірності виникнення вроджених вад розвитку та перинатальної летальності. Тому слід ретельно контролювати кількість глюкози в крові вагітної жінки, щоб уникнути тератогенного ризику.

Вагітну, хвору на цукровий діабет, потрібно перевести на інсулін. Жінки, які страждають на цукровий діабет, повинні інформувати свого лікаря про заплановану вагітність для корекції лікування та переходу на інсулін.

Ризик, пов'язаний з глімепіридом.

Немає даних щодо застосування глімепіриду вагітним. Враховуючи результати експериментів на тваринах, препарат має репродуктивну токсичність, пов'язану імовірно з фармакологічною дією глімепіриду (гіпоглікемією).

Тому протягом усього періоду вагітності жінці глімепірид застосовувати не можна. , її можна швидше перевести на терапію інсуліном.

Період годування груддю.

Невідомо, чи глімепірид екскретується в грудне молоко. Відомо, що він виводиться із молоком у щурів. Рекомендується припинити лікування глімепіридом у період годування груддю, оскільки інші похідні сульфонілсечовини виявляються у грудному молоці та існує ризик виникнення гіпоглікемії у новонародженого.

Клінічних даних щодо застосування глімепіриду дітям віком до 8 років немає. Для дітей та підлітків віком від 8 до 17 років існують обмежені дані щодо застосування глімепіриду у вигляді монотерапії.

Існуючих даних щодо безпеки та ефективності препарату для дітей недостатньо, тому не рекомендується застосовувати цю категорію пацієнтів.

Інсуліннезалежний цукровий діабет II типу, якщо рівень цукру в крові не можна адекватно підтримувати лише дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла.

Глінова не призначена для лікування інсулінозалежного цукрового діабету І типу, діабетичного кетоацидозу, діабетичної прекоми та коми, важких функціональних ниркових або печінкових розладів.

Глінову не можна призначати хворим з гіперчутливістю до глімепіриду або до будь-якого допоміжного складу препарату, до похідних сульфонілсечовини або інших сульфоніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості).

Успішне лікування діабету залежить від дотримання хворим відповідного раціону харчування, регулярної фізичної активності, а також постійного контролю рівня глюкози в крові та сечі. Недотримання хворим дієти не можна компенсувати прийомом таблеток чи інсуліну.

Препарат застосовувати дорослим пацієнтам.

Дозування залежить від результатів аналізів вмісту глюкози в крові та сечі. Початкова доза становить 1 мг глімепіриду на добу. Якщо така доза дає можливість досягти контрольованості захворювання, її слід застосовувати для підтримувальної терапії.

Якщо глікемічний контроль не є оптимальним, дозування потрібно збільшувати до 2, 3 або 4 мг глімепіриду на добу поетапно (з інтервалами в 1-2 тижні).

Доза понад 4 мг на добу дає кращі результати тільки в окремих випадках. Максимальна рекомендована доза – 6 мг глімепіриду на добу.

Якщо максимальна добова доза метформіну не забезпечує достатнього глікемічного контролю, можна розпочати супутню терапію глімепіридом.

Дотримуючись попереднього дозування метформіну, прийом глімепіриду слід розпочати з низької дози, яку потім можна поступово підвищувати до максимальної добової дози, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію потрібно проводити під пильним наглядом лікаря.

Якщо максимальна добова доза Глінова не забезпечує достатнього глікемічного контролю, у разі необхідності можна розпочати супутню терапію інсуліном. Дотримуючись попереднього дозування глімепіриду, лікування інсуліном слід починати з низької дози, яку потім можна підвищувати, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію потрібно проводити під пильним наглядом лікаря.

Зазвичай одна доза глімепіриду на добу є достатньою. Її рекомендується приймати незадовго до чи під час ситного сніданку або – якщо сніданку немає – незадовго перед або під час першого основного прийому їжі. Помилки в застосуванні препарату, наприклад пропуск прийому чергової дози, ніколи не можна виправляти шляхом наступного прийому вищої дози. Таблетку слід ковтати не розжовуючи, запиваючи рідиною.

Якщо у хворого спостерігається гіпоглікемічна реакція на прийом глімепіриду в дозі 1 мг на добу, це означає, що хворобу можна контролювати тільки за допомогою дотримання дієти.

Поліпшення контрольованості діабету супроводжується підвищенням чутливості до інсуліну, тому під час курсу лікування потреба в глімепіриді може зменшуватися. З метою уникнення гіпоглікемії слід поступово зменшувати дозу або взагалі перервати терапію. Необхідність у перегляді дозування також може виникнути, якщо у хворого змінюється маса тіла чи спосіб життя або діють інші чинники, які підвищують ризик гіпо- чи гіперглікемії.

Перехід від пероральних гіпоглікемічних агентів до Глінова.

Від інших пероральних гіпоглікемічних агентів зазвичай можна здійснити перехід до Глінова. Під час такого переходу слід враховувати силу та період напіввиведення попереднього засобу. У деяких випадках, особливо якщо протидіабетичний препарат має довгий період напіввиведення (наприклад хлорпропамід), перед початком прийому Глінова рекомендується почекати декілька днів. Це дасть можливість зменшити ризик гіпоглікемічних реакцій внаслідок адитивної дії двох агентів.

Рекомендована початкова доза – 1 мг глімепіриду на добу. Як зазначалося вище, дозу можна поетапно збільшувати з урахуванням реакцій на препарат.

Перехід від інсуліну до Глінова.

У виняткових випадках хворим на діабет II типу, які приймають інсулін, може бути показана заміна його на Глінова. Такий перехід слід проводити під пильним наглядом лікаря.

Особливості застосування

Глімепірид необхідно приймати незадовго до або під час прийому їжі.

У випадку нерегулярного харчування або пропуску прийому їжі лікування препаратом Глімепірид може спричинити гіпоглікемію. До можливих симптомів гіпоглікемії належать головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, втома, сонливість, розлади сну, підвищення рухової активності, агресія, порушення концентрації, тривожність і затримка реакції, депресивний стан, сплутаність свідомості, порушення мовлення та зорові розлади, афазія, тремор, парез, сенсорні порушення, запаморочення, безпомічність, втрата самоконтролю, делірій, мозкові судоми, сонливість та втрата свідомості аж до коми, поверхневе дихання і брадикардія. Крім того, можуть спостерігатися ознаки адренергічної контррегуляції, такі як спітніння, холодна і волога шкіра, тривожність, тахікардія, артеріальна гіпертензія, посилене серцебиття, стенокардія та серцеві аритмії.

Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати клінічну картину інсульту. Симптоми гіпоглікемії майже завжди можна швидко усунути шляхом негайного вживання вуглеводів (цукор). Штучні підсолоджувачі не ефективні.

Із досвіду застосування інших похідних сульфонілсечовини відомо, що, незважаючи на початкову ефективність заходів з усунення гіпоглікемії, вона може виникнути знову. Тяжка або тривала гіпоглікемія, яка тільки тимчасово усувається шляхом прийому звичайної кількості цукру, вимагає негайного лікування, іноді – госпіталізації.

До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, належать:

• небажання або (особливо в літньому віці) нездатність пацієнта до співпраці з лікарем;
• недоїдання, нерегулярне харчування чи пропуск прийому їжі або період голодування;
• порушення дієти;
• невідповідність між фізичним навантаженням та споживанням вуглеводів;
• вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропуском прийому їжі;
• порушення функції нирок;
• тяжке порушення функції печінки;
• передозування препаратом Глінова;
• певні декомпенсовані захворювання ендокринної системи, які впливають на вуглеводний обмін або контррегуляцію гіпоглікемії (наприклад, при деяких порушеннях функції щитовидної залози та недостатності функції передньої долі гіпофіза або кори надниркових залоз);
• одночасне застосування деяких інших лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування препаратом Глінова вимагає регулярного контролю рівня глюкози в крові та сечі. Крім того, рекомендується визначати вміст глікозильованого гемоглобіну в крові.

Під час лікування препаратом Глінова необхідно регулярно контролювати показники функції печінки та гематологічні показники (особливо кількість лейкоцитів і тромбоцитів).

У стресових ситуаціях (наприклад при травмах, незапланованих хірургічних втручаннях, інфекціях, що супроводжуються підвищенням температури тіла) може бути показане тимчасове переведення пацієнта на інсулін.

Досвіду застосування Глінова пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки або пацієнтам, які знаходяться на діалізі, немає.

Пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок або печінки показано переведення на інсулін.

Лікування пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази препаратами сульфонілсечовини може призвести до розвитку гемолітичної анемії. Оскільки глімепірид належить до класу препаратів сульфонілсечовини, його слід з обережністю призначати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Їм слід призначати альтернативні препарати, що не містять сульфонілсечовини.

Глінова містить лактози моногідрат. Цей препарат не слід приймати пацієнтам, які мають досить рідкісну спадкову непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або порушення абсорбції глюкози-галактози.

З огляду на досвід застосування глімепіриду та інших похідних сульфонілсечовини необхідно враховувати можливість виникнення побічних реакцій, наведених нижче за класами систем органів у порядку зменшення їх частоти: дуже часто ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 до <1/10; нечасто: ≥ 1/1000 до < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 до <1/1000; дуже рідко: <1/10000, невідомо (не можна розрахувати за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи

Рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, еритропенія, гемолітична анемія та панцитопенія, які, як правило, є оборотними після відміни препарату.

З боку імунної системи

Дуже рідко: лейкоцитокластичний васкуліт, помірні реакції гіперчутливості, які можуть прогресувати до тяжких форм, супроводжуючись задишкою, зниженням артеріального тиску та іноді шоком.

Невідомо: можлива перехресна алергія з сульфонілсечовиною, сульфонамідами або спорідненими речовинами.

Метаболічні та аліментарні розлади

Рідко: гіпоглікемія.

Такі гіпоглікемічні реакції переважно виникають негайно, можуть бути тяжкими та не завжди легко можуть бути скореговані. Виникнення подібних реакцій, як і у випадку лікування іншими гіпоглікемічними засобами, залежить від індивідуальних факторів, таких як звички у харчуванні та доза (детальніше див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору

Невідомо: можуть виникати транзиторні зорові розлади, особливо на початку лікування, зумовлені зміною рівня глюкози у крові.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже рідко: нудота, блювання, діарея, відчуття тяжкості та дискомфорту у животі, біль у животі, які рідко призводять до необхідності припинення лікування.

Гепатобіліарні розлади

Невідомо: підвищення рівнів печінкових ферментів.

Дуже рідко: порушення функції печінки (наприклад холестаз або жовтяниця), гепатит та печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Невідомо: можуть виникнути шкірні реакції гіперчутливості, такі як свербіж, висипання, кропив'янка та чутливість до світла.

Лабораторні показники

Дуже рідко: зниження рівня натрію у крові.

Передозування може призводити до гіпоглікемії, що триває від 12 до 72 годин, і після першого полегшення може з'являтися повторно. Симптоми можуть виявитися через 24 години після всмоктування препарату. Як правило, для таких хворих рекомендується спостереження у клініці. Можуть виникати нудота, блювання та біль у надчеревній ділянці. Гіпоглікемія часто може супроводжуватися неврологічними симптомами, такими як занепокоєння, тремор, розлади зору, порушення координації, сонливість, кома і судоми. Лікування передозування. Лікування складається, в першу чергу, у запобіганні абсорбції препарату. Для цього необхідно викликати блювання, а потім випити воду або лимонад з активованим вугіллям (адсорбент) та сульфатом натрію (проносне). Якщо прийнято велику кількість глімепіриду, показано промивання шлунка, після чого застосування активованого вугілля та сульфату натрію. При тяжкому передозуванні необхідна госпіталізація у відділення реанімації. Якнайшвидше слід розпочати введення глюкози: у разі необхідності спочатку одноразова внутрішньовенна ін'єкція 50 мл 50% розчину, а потім вливання 10% розчину та постійний контроль рівня глюкози в крові. Подальше лікування симптоматичне.

При лікуванні гіпоглікемії, викликаної випадковим прийомом Глінова, у немовлят та дітей молодшого віку дозу глюкози слід особливо ретельно коригувати з урахуванням можливості виникнення небезпечної гіперглікемії, а її контроль здійснювати шляхом уважного спостереження за рівнем глюкози у крові.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат застосовується при інсуліннезалежному цукровому діабеті II типу.