Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Ліки та профілактичні засоби
Інше
ГЛІБЕНКЛАМІД
Глібенкламід-Здоров'я таблетки по 5 мг, 50 шт.
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Ціни у місті
Знайдено в аптеках:
від 18.50 ₴ до 25.20 ₴
Характеристики
Категорія
Дозування
5 мг
Виробник
ТОВ Фармацевтична компанія «Здоров’я»
Країна-виробник
Україна
Торгова назва
Форма випуску
Таблетки
Термін придатності
3 роки
Активні речовини
Глібенкламід
Кількість в упаковці
50
Спосіб введення
перорально
Код Моріон
78796
Код АТС/ATX
A10B B01
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ВОДІЯМ
з обережністю
ДІТЯМ
Протипоказано
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
без рецепту
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 50 штук у контейнері.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору плоскоциліндричної форми з фаскою і рискою.
Глібенкламід чинить гіпоглікемічну дію як у хворих на цукровий діабет ІІ типу, так і у здорових людей, оскільки він підвищує секрецію інсуліну b-клітинами підшлункової залози за рахунок їх стимуляції. Ця дія залежить від концентрації глюкози у середовищі, що оточує b-клітини.
Після перорального застосування глібенкламід швидко і майже повністю всмоктується. Одночасний прийом їжі суттєво на це не впливає. Зв’язування глібенкламіду з білками плазми крові становить більше 98 %. Cmax у сироватці крові досягається через 2,5 години і становить 100 нг/мл. Через 8–10 годин концентрація у сироватці крові знижується, залежно від введеної дози, на 10–20 нг/мл. Т½ після внутрішньовенного введення становить близько 2 годин, а після перорального – 7 годин. Однак деякі дослідження вказують на те, що у хворих на діабет цей час може подовжуватися до 8–10 годин. Глібенкламід повністю метаболізується у печінці до кількох метаболітів, які не беруть суттєвої участі у цукрознижувальному ефекті глібенкламіду. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю приблизно в однакових кількостях, а їхнє повне виведення закінчується через 45–72 години. У хворих зі зниженою функцією печінки виведення глібенкламіду з плазми сповільнене. У хворих із нирковою недостатністю, залежно від ступеня порушення функції нирок, компенсаторно збільшується виведення метаболітів із сечею. При помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) сумарна елімінація залишається без змін, а при тяжкій недостатності нирок можлива кумуляція.
Лікарські засоби, що застосовуються при діабеті. Гіпоглікемічні препарати, за винятком інсулінів. Сульфонілсечовина. Глібенкламід.
Код АТХ А10В В01.
При одночасному застосуванні лікарського засобу з іншими препаратами його дія може посилюватись або послаблюватися, тому треба проконсультуватися з лікарем щодо застосування інших препаратів. Глібенкламід метаболізується за допомогою CYP 2C9 та меншою мірою за допомогою CYP 3A4. Це слід враховувати при одночасному прийомі глибенкламіду з індукторами або інгібіторами CYP 2C9.
Гіпоглікемічні реакції як прояв посилення дії лікарського засобу можливі при одночасному застосуванні з: пероральними гіпоглікемічними препаратами та інсуліном, інгібіторами АПФ (АПФ), анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами засобів, антидепресантами (такими як флу інгібітори МАО), похідними хінолону, хлорамфеніколом, кларитроміцином, клофібратом та його аналогами, похідними кумарину, дизопірамідом, фенфлураміном, міконазолом, флуконазолом, парааміносаліцилової кислотою, пентоксифіліном (при застосуванні паренеціон , сульфаніламідами, симпатоліками (такими як блокатори β адренорецепторів), препаратами тетрациклінового ряду, тритокваліном, цитостатиками типу циклофосфаміду.
Прийом блокаторів β-адренорецепторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну може знижувати сприйняття ранніх симптомів гіпоглікемії.
Гіперглікемічні реакції як прояв ослаблення дії лікарського засобу можливі при одночасному застосуванні з: ацетазоламідом, β-адреноблокаторами, барбітуратами, діазоксидом, діуретики, глюкагон, ізоніазид, глюкокортикостероїдами, проносними засобами, нікотинат, похідними , фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, жіночими статевими гормонами (прогестерон, естрогени), симпатоміметиками. Блокатори Н2-рецепторів, клонідин та резерпін можуть як послаблювати, так і посилювати цукрознижувальну дію препарату. В окремих випадках пентамідин може спричинити тяжку гіпоглікемію або гіперглікемію. Дія похідних кумарину може посилюватися, так і послаблюватися.
У пацієнтів, які отримували глібенкламід одночасно з бозентаном, спостерігалося зростання частоти підвищення рівня печінкових ферментів. Як глібенкламід, так і бозентан пригнічують білок-переносник солей жовчних кислот, що призводить до внутрішньоклітинного накопичення цитотоксичних солей жовчних кислот, тому таку комбінацію застосовувати не слід.
Глібенкламід може спричинити підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові та таким чином посилювати його токсичність. Тому в разі одночасного застосування цих речовин рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі та коригувати дозу.
Колесевелам пов'язує глібенкламід і таким чином знижує його всмоктування із шлунково-кишкового тракту. Глібенкламід слід приймати не менше ніж за 4 години до застосування колесовелу - за таких умов взаємодія не спостерігалася.
Інші види взаємодій. Гостро або хронічне вживання алкоголю може непередбачуваним чином посилювати або послаблювати гіпоглікемічну дію глибенкламіду.
діюча речовина: глібенкламід;
1 таблетка містить глібенкламіду 5 мг;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), повідон, кальцію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат.
Гіпоглікемія може знижувати здатність до концентрації уваги та реакцію хворого. Це може становити ризик під час керування автомобілем або іншими механізмами. Хворим слід уживати заходи безпеки для уникнення гіпоглікемії під час керування автомобілем та іншими механізмами. Це особливо важливо для хворих, у яких часто бувають випадки гіпоглікемії або відсутнє сприйняття симптомів-передвісників гіпоглікемії. У таких випадках треба вирішити питання про доцільність керування автомобілем.
Вагітність
Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності. Оскільки пероральні антидіабетичні препарати не регулюють рівень глюкози в крові так само надійно, як інсулін, вони зовсім не підходять для лікування цукрового діабету у період вагітності. Контроль діабету інсуліном є терапією вибору у період вагітності або годування груддю. Якщо це можливо, терапію пероральними протидіабетичними засобами слід відмінити і замінити інсуліном ще до настання запланованої вагітності.
Період годування груддю
Оскільки невідомо, чи проникає лікарський засіб у грудне молоко, він протипоказаний у період годування груддю.
Пацієнткам, які годують груддю, слід застосовувати інсулін з метою контролю цукрового діабету або їм слід припинити годувати груддю.
Фертильність
Даних про вплив глібенкламіду на фертильність у людини немає.
Глібенкламід не застосовується у педіатричній практиці.
Інсулінонезалежний діабет дорослих (цукровий діабет ІІ типу), якщо інші заходи, як, наприклад, суворе дотримання дієти, зниження зайвої маси тіла, достатня фізична активність не призвели до задовільної корекції рівня глюкози у крові.
Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу, інших препаратів сульфонілсечовини, сульфонамідів, cульфонамідних діуретиків та пробенециду. Випадки цукрового діабету, коли вимагається лікування інсуліном: інсулінозалежний цукровий діабет (цукровий діабет І типу), повна вторинна неефективність терапії глібенкламідом при цукровому діабеті ІІ типу, метаболізм з ухилом у бік ацидозу, прекома або діабетична кома, стан після резекції підшлункової залози. Тяжкі порушення функції печінки. Тяжкі порушення функції нирок. Застосування разом з бозентаном.
Лікарський засіб слід приймати лише за призначенням лікаря та обов'язково з корекцією дієти. Дозування залежить від результатів дослідження стану обміну речовин (рівень цукру в крові та сечі). Контроль рівня цукру в крові та сечі необхідний при переході з іншого гіпоглікемічного засобу.
Перше та наступні призначення. Терапію починати з якомога менших доз, насамперед це стосується хворих з підвищеною схильністю до гіпоглікемії або масою тіла менше 50 кг. Спочатку призначати ½ до 1 таблетки лікарського засобу (що відповідає 2,5-5 мг глібенкламіду) на добу. При недостатній корекції метаболічного стану дозу слід поступово збільшувати з інтервалами від декількох днів до одного тижня до необхідної добової терапевтичної дози. Максимальна доза становить 3 таблетки лікарського засобу (що відповідає 15 мг глібенкламіду) на добу.
Переклад хворого на застосування інших протидіабетичних препаратів. Лікарі слід переводити пацієнта на цей препарат дуже обережно та починати з призначення від ½ таблетки (2,5 мг глибенкламіду) до 1 таблетки (5 мг глибенкламіду) препарату на добу.
Підбір дози. Для хворих похилого віку, ослаблених хворих, при недостатньому харчуванні, а також для пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки початкову та підтримуючу дозу необхідно зменшити через можливість розвитку гіпоглікемії. При зниженні маси тіла хворого або зміні способу життя може знадобитися коригування дози.
Комбінація з іншими гіпоглікемічними засобами. Лікарський засіб можна застосовувати окремо (монотерапія) або у комбінації з метформіном. В окремих випадках хворим з непереносимістю метформіну може бути показане додаткове призначення препаратів групи глітазонами (розіглітазон, піоглітазон). Лікарський засіб також можна комбінувати з пероральними гіпоглікемічними препаратами, що не стимулюють викид β-клітинами ендогенного інсуліну (гуармель або акарбозу). При появі вторинної неефективності терапії глібенкламідом (зниження вироблення інсуліну в результаті виснаження β-клітин) можна спробувати комбіноване лікування з інсуліном. Однак, при повному припиненні секреції власного інсуліну організмом показана монотерапія інсуліном.
Пацієнту слід проконсультуватися з лікарем, якщо у нього створюється враження, що ефект лікарського засобу занадто сильний або занадто слабкий.
Хворі не повинні припиняти лікування або змінювати дозу або діабетичну дієту без консультації з лікарем. У разі потреби змін пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем заздалегідь.
Режим та тривалість лікування. Препарат слід приймати перед їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (краще склянкою води). Добову дозу, яка становить не більше 2 таблеток, слід прийняти перед сніданком. При добовій дозі, що становить понад 2 таблетки препарату, рекомендується всю кількість розподіляти на один ранковий та один вечірній прийоми у співвідношенні 2:1. Дуже важливо застосовувати препарат щоразу в один і той же час. Якщо хворий помилково пропустив один прийом, не слід доповнювати наступний прийом вищою дозою.
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Під час лікування необхідно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові та сечі; крім того, рекомендується додатково визначати такі параметри, як рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та/або фруктозаміну , а також інші показники (наприклад, рівень ліпідів крові).
Пацієнти похилого віку. Пацієнти віком від 65 років: початкова та підтримуюча дози глибенкламіду повинні бути ретельно скориговані з метою зниження ризику розвитку гіпоглікемії. Лікування слід розпочинати з низької можливої дози та за необхідності поступово її підвищувати.
Хворий має бути поінформований про те, що при появі інших розладів під час терапії глібенкламідом необхідно негайно проконсультуватися з лікарем, а при зміні лікаря - звернути його увагу на наявний цукровий діабет (наприклад, при госпіталізації, після нещасного випадку, у разі захворювання під час відпустки).
Гіпоглікемія
Слід звернути увагу пацієнта на ризик гіпоглікемії при терапії лікарськими засобами, що знижують рівень глюкози в крові. Значні інтервали між прийомами їжі, недостатнє забезпечення вуглеводами, незвичне фізичне навантаження, діарея або блювання підвищують ризик розвитку гіпоглікемії (див. розділ «Побічні реакції»). Хворі із вираженими ознаками церебрального склерозу та пацієнти, які не дотримуються рекомендацій лікаря, більше схильні до розвитку гіпоглікемії. Лікарські засоби, що діють на центральну нервову систему, блокатори β-адренорецепторів, а також автономні нейропатії можуть маскувати симптоми-передвісники гіпоглікемії.
Незважаючи на початкові успіхи лікування гіпоглікемії, можливий її рецидив. Тому пацієнтам слід перебувати під наглядом лікаря. Тяжка гіпоглікемія або тривалі епізоди, які можна лише на короткий час контролювати за допомогою звичайних кількостей цукру, потребують негайного лікування (див. розділ «Передозування»).
Гіперглікемія
При недотриманні плану лікування, при недостатній цукрознижувальній дії лікарського засобу або при наявності стресових ситуацій рівень цукру у крові може підвищуватися. Симптомами гіперглікемії можуть бути відчуття сильної спраги, сухості у роті, часте сечовипускання, свербіж та/або сухість шкіри, грибкові або інфекційні захворювання шкіри та зниження працездатності. У надзвичайних стресових ситуаціях (травма, операція, інфекційне захворювання, що супроводжується підвищенням температури тіла) може погіршитись обмін речовин, що може призвести до гіперглікемії, іноді настільки значної, що може вимагати тимчасового переведення хворого на інсулін.
Проносні засоби
Постійне зловживання проносними засобами може призвести до погіршення стану обміну речовин.
Алкоголь
Гостре або хронічне зловживання алкоголю може непередбачуваним чином посилити або послабити дію препарату.
Порушення функції печінки і нирок та ендокринні розлади
При застосуванні препарату хворим із порушенням функції нирок або печінки чи зниженою функцією щитовидної залози, гіпофіза або кори надниркових залоз необхідна особлива обережність.
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (дефіцит Г6ФД)
У хворих із дефіцитом Г6ФД лікування препаратами сульфонілсечовини, у т. ч. глібенкламідом, може спричинити гемолітичну анемію, тому слід застосовувати його лише з обережністю та розглянути можливість переведення на препарати, альтернативні похідним сульфонілсечовини.
Пацієнти літнього віку
Вік 65 років і більше є фактором ризику гіпоглікемії у пацієнтів, які отримують лікування препаратами сульфонілсечовини. У пацієнтів літнього віку може бути складно розпізнати гіпоглікемію. Початкова і підтримувальна дози глібенкламіду повинні бути ретельно скориговані з метою зниження ризику гіпоглікемії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Призначаючи лікування для пацієнтів цієї вікової групи, слід надавати перевагу препаратам сульфонілсечовини з коротшим часом дії.
Побічні реакції класифікуються за частотою:
Гіпоглікемія
Гіпоглікемія - найпоширеніша побічна реакція при терапії глибенкламідом.
Вона може приймати затяжний характер на фоні прийому глибенкламіду і призводити до тяжкої гіпоглікемії з комою, що загрожує життю хворого. У разі дуже замаскованого перебігу гіпоглікемії, при автономній нейропатії або супутній терапії симпатолітичними засобами, типові симптоми-провісники гіпоглікемії можуть бути ослаблені або відсутні. Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати інсульт.
Гіпоглікемію визначають як падіння рівня глюкози в крові нижче приблизно 50 мг/дл. Для пацієнта або тих, хто знаходиться поряд з ним, сигналом, що свідчить про надмірне падіння рівня глюкози в крові, можуть бути такі симптоми-провісники: раптове потовиділення, прискорене серцебиття, тремтіння, почуття голоду, неспокій, відчуття повзання мурашок у порожнині рота, бле шкіри, головний біль, сонливість, порушення сну, тривожність, невпевненість рухів, зворотні неврологічні симптоми (наприклад, порушення мови та зору, ознаки паралічу або порушення чутливості).
У разі прогресування гіпоглікемії хворий може втратити самоконтроль та свідомість. У таких пацієнтів зазвичай волога холодна шкіра і вони схильні до судом.
Хворий на цукровий діабет може контролювати легку гіпоглікемію шляхом застосування цукру або їжі або напоїв, що містять велику кількість цукру. Тому їм завжди слід носити із собою 20 грамів глюкози.
Якщо неможливо відразу усунути гіпоглікемію, необхідно негайно викликати лікаря.
Інші побічні реакції
З боку обміну речовин та живлення
Часто: збільшення маси тіла.
Дуже рідко: гіпонатріємія, протромбіну.
З боку органів зору
Дуже рідко: у зв'язку зі зміною концентрації глюкози в крові можливі тимчасові порушення зору та акомодації, особливо на початку лікування.
З боку шлунково-кишкового тракту
Нечасто: нудота, відчуття переповнення/здуття у шлунку, блювання, біль у животі, діарея, відрижка, металевий присмак у роті.
Ці скарги мають тимчасовий характер і загалом не вимагають відміни препарату.
З боку печінки та жовчного міхура
Дуже рідко: минуще підвищення рівня АсАТ та АлАТ, лужної фосфатази, медикаментозний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, що, можливо, викликані алергічною реакцією гіперергічного типу клітин печінки.
Ці порушення мають оборотний характер після відміни препарату, але можуть призвести до печінкової недостатності, що загрожує життю.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Нечасто: свербіж, кропив'янка, вузлувата еритема (erythema nоdоsum), кореподібний або макулопапульозний висип, пурпура, підвищена світлочутливість.
Ці реакції підвищеної чутливості мають оборотний характер, але дуже рідко можуть перейти в загрозливі для життя стани, що супроводжуються задишкою та зниженням артеріального тиску аж до розвитку шоку.
Дуже рідко: алергічний васкуліт, становить загрозу життю; генералізовані реакції підвищеної чутливості, що супроводжуються шкірним висипанням, артралгією, лихоманкою, протеїнурією та жовтяницею.
При появі шкірних реакцій слід відразу звернутися до лікаря.
З боку системи крові та лімфатичної системи
Рідко: тромбоцитопенія.
Дуже рідко: лейкопенія, еритроцитопенію, гранулоцитопенію, аж до розвитку агранулоцитозу; панцитопенія, гемолітична анемія Зазначені зміни картини крові мають оборотний характер після відміни препарату, але дуже рідко можуть становити загрозу життю.
З боку імунної системи
Дуже рідко: можлива перехресна алергія з сульфаніламідами, похідними сульфонамідів та пробенецидом.
З боку нирок та сечовидільної системи
Дуже рідко: помірна діуретична дія, зворотна протеїнурія.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дозволяє спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.
Гостре виражене передозування глібенкламіду, наприклад застосування незначно підвищених доз протягом тривалого часу, може призвести до тяжкої пролонгованої гіпоглікемії, що становить загрозу життю. При передозуванні необхідне ретельне спостереження, доки не буде встановлено, що пацієнтові більше не загрожує небезпека. Необхідно врахувати, що гіпоглікемія та її клінічні прояви після тимчасового одужання пацієнта можуть виникнути знову. Значне передозування та тяжкі реакції, такі як втрата свідомості та інші серйозні неврологічні порушення, слід розглядати як невідкладні стани, які потребують негайного лікування та госпіталізації.
Симптоми передозування
При умисному передозуванні є небезпека затяжної гіпоглікемії, з можливими рецидивами після кількох днів успішного лікування. У пацієнтів з помутнінням свідомості може швидко розвинутися гіпоглікемічна кома, проявляється втратою свідомості, тахікардією, вологою шкірою, гіпертермією, руховим збудженням, гіперрефлексією, парезами з позитивним рефлексом Бабинського.
Терапевтичні заходи при передозуванні
Див. розділ «Побічні реакції» з легкої гіпоглікемії.
У більш тяжких випадках інтоксикацій за наявності контакту з пацієнтом, за відсутності у нього схильності до судом, додатково до введення глюкози слід спочатку викликати блювання або провести промивання шлунка.
Якщо пацієнт непритомний, слід негайно розпочати внутрішньовенне введення глюкози (40-80 мл 40% розчину глюкози у вигляді ін'єкції з подальшою інфузією 5-10% розчину глюкози).
Після цього можна додатково ввести 1 мг глюкагону внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Якщо після цього хворий не приходить до тями, такий захід можна повторити, а надалі може знадобитися проведення інтенсивної терапії.
Розчин глюкози необхідно дозувати обережно, щоб уникнути небезпечної гіперглікемії, особливо для дітей, які ненароком прийняли глібенкламід. Надалі потрібний ретельний контроль рівня глюкози в крові.
Пацієнтам, які прийняли глібенкламід у кількостях, що становлять загрозу для життя, необхідно проведення детоксикації шляхом промивання шлунка та прийом активованого вугілля за умови, що лікарський засіб застосовувався нещодавно.
При затяжній гіпоглікемії потрібне спостереження за хворим протягом декількох днів з регулярним контролем рівня глюкози в крові та проведення інфузійної терапії у разі потреби.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Лікарський засіб застосовується при інсуліннезалежному діабеті дорослих (цукровий діабет II типу).
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.