Гемцитабін-Тева 1000 мг №1 ліофілізат

Флакони (1) - картонні пачки.

Ліофілізат для приготування розчину для інфузій білого або майже білого кольору.

Фармакокінетичний аналіз досліджень з одноразовим та багаторазовим введенням доз показує, що Vd значною мірою залежить від статі. Зв'язування гемцитабіну з білками плазми незначне.

В організмі гемцитабін швидко метаболізується під дією цитидиндезамінази в печінці, нирках, крові та інших тканинах, внаслідок чого утворюються гемцитабін моно-, ди- і трифосфати (dFdCMP, dFdCDP та dFdCTP), з яких активними вважаються dFdCDP і. >

Гемцитабін швидко виводиться з організму з сечею в основному у вигляді неактивного метаболіту 2-дезокси-2', 2-дифторурідіна. Менше 10% введеної внутрішньовенної дози виявляється у сечі у формі незміненого гемцитабіну. Системний кліренс, який коливається приблизно від 30 л/год/м2 до 90 л/год/м2, залежить від віку та статі: швидкість виведення у жінок приблизно на 25% нижче, ніж у чоловіків; як у чоловіків, так і у жінок швидкість виведення знижується з віком.

T1/2 коливається від 42 хв до 94 хв. При дотриманні рекомендованого режиму дозування повне виведення гемцитабіну відбувається протягом 5-11 годин від початку інфузії. При введенні один раз на тиждень гемцитабін не накопичується в організмі.

Комбінована терапія гемцитабіном та паклітакселом. При сумісному введенні гемцитабіну та паклітакселу фармакокінетика препаратів не змінюється.

Комбінована терапія гемцитабіном та карбоплатином. При сумісному введенні гемцитабіну та карбоплатину фармакокінетика гемцитабіну не змінюється.

Порушення функції нирок. Ниркова недостатність легкого або помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) не істотно впливає на фармакокінетику гемцитабіну.

Протипухлинний засіб, антиметаболіт групи аналогів піримідину, пригнічує синтез ДНК. Виявляє циклоспецифічність, діючи на клітини у фазах S та Gl/S. Метаболізується в клітині під дією нуклеозидкіназ до активних дифосфатних та трифосфатних нуклеозидів. Дифосфатні нуклеозиди пригнічують дію рибонуклеотидредуктази (єдиного ферменту, що каталізує утворення дезоксинуклеозидтрифосфатів, необхідних для синтезу ДНК). Трифосфатні нуклеозиди здатні вбудовуватися в ланцюжок ДНК (меншою мірою РНК), що призводить до припинення подальшого синтезу ДНК та запрограмованої загибелі клітини (апоптоз).

Гемцитабін є також сильним радіосенсибілізуючим засобом навіть у концентраціях нижчих за цитотоксичні.

Протипухлинний засіб, антиметаболіт. КОД АТС L01B C05

Специфічних досліджень взаємодій гемцитабіну не проводилося.

Променева терапія

Супутня променева терапія (одночасно з введенням гемцитабіну або з інтервалом

Послідовна терапія (перерва 7 днів): за існуючими даними, введення гемцитабіну більш ніж за 7 днів до початку променевої терапії або більше ніж через 7 днів після завершення не супроводжується збільшенням токсичності, за винятком ураження шкіри, пов'язаного з введенням хіміопрепарату після опромінення. Лікування гемцитабіном може бути розпочато через 7 днів після опромінення або після вирішення всіх гострих променевих реакцій.

Як при супутньому, так і при послідовному застосуванні гемцитабіну та променевої терапії можливе променеве ураження опромінюваних тканин (напр., езофагіт, коліт та пневмоніт).

Імунодепресанти (азатіоприн, хлорамбуцил, глюкокортикостероїди, циклофосфамід, циклоспорин, меркаптопурин) збільшують ризик розвитку інфекцій.

Інші види взаємодії

При одночасному застосуванні з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини. Тому через ризик системних, можливо, летальних ускладнень, особливо у хворих зі зниженим імунним статусом, інтервал між застосуванням гемцитабіну і таких вакцин повинен бути не менше 3 місяців або більше (до 12 місяців) залежно від імунного статусу хворого.

Дослідження сумісності гемцитабіну не проводилися. Не можна змішувати гемцитабін з іншими лікарськими засобами.

Ліофілізат - 1 фл.: гемцитабін (у формі гідрохлориду) 1000 мг.

Дані про вплив терапії гемцитабіном на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами відсутні, проте деякі побічні дії препарату, такі як підвищена сонливість, можуть негативно впливати на здатність виконувати такі дії. У період лікування гемцитабіном необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Протипоказаний: вагітність та період годування груддю. Протипоказаний дітям до 18 років (відсутність достатніх даних щодо ефективності та безпеки).

Не рекомендується призначати дітям віком до 18 років у зв'язку з недостатньою інформацією щодо безпеки та ефективності препарату в даній популяції.

• місцерозповсюджений або метастатичний недрібноклітинний рак легені як терапія першої лінії в комбінації з цисплатином, а також у монотерапії у літніх пацієнтів з функціональним статусом, рівним 2;
• нерезектабельний, місцеворецидивний або метастатичний рак молочної залози у складі комбінованої терапії з паклітакселом після проведення неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії з включенням антрациклінів за відсутності протипоказань до їх призначення;
• місцерозповсюджений або метастатичний уротеліальний рак (рак сечового міхура, ниркової балії, сечоводів, уретри);
• місцерозповсюджений або метастатичний епітеліальний рак яєчників як монотерапія або у поєднанні з карбоплатином у пацієнтів з прогресуванням захворювання після проведення першої лінії терапії на основі платиносмістких препаратів;
• місцерозповсюджений або метастатичний рак підшлункової залози;
• місцерозповсюджений або метастатичний рак шийки матки.

• підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин;
• вагітність та період годування груддю;
• дитячий вік до 18 років (відсутність достатніх даних щодо ефективності та безпеки).

З обережністю: при порушенні функції печінки та/або нирок, пригніченні кістковомозкового кровотворення (у тому числі на тлі супутньої променевої або хіміотерапії), серцево-судинних захворюваннях в анамнезі, при метастатичному ураженні печінки, гепатиті, алкоголізмі, при одночасно проведеній терапії, гострі інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (у тому числі вітряної віспи, що оперізує лишаї).

Доза гемцитабіну на черговому циклі повинна бути зменшена на 25% при всіх показаннях у випадках, якщо за попереднього циклу спостерігалося:

• зниження абсолютного чиста нейтрофілів < 500/мкл, що триває понад 5 днів;
• зниження абсолютної кількості нейтрофілів < 100/мкл, що триває понад 3 дні;
• фебрильна нейтропенія;
• зниження чиста тромбоцитів < 25000/мкл;
• цикл було відкладено більш ніж на 1 тиждень через гематологічну токсичність.

Корекція дози препарату через явища негематологічної токсичності

Для виявлення негематологічної токсичності повинні проводитись періодичний фізикальний огляд та контроль функцій печінки та нирок. Доза препарату може бути зменшена у кожному наступному циклі або протягом вже розпочатого циклу залежно від ступеня прояву токсичності препаратів, призначених пацієнтові. У разі тяжкої (3 або 4 ступінь) негематологічної токсичності, за винятком випадків нудоти/блювання, терапію гемцитабіном слід призупинити або знизити величину дозування залежно від рішення лікаря. Рішення про відновлення лікування приймає лікар.

Спосіб введення

Інфузійне введення гемцитабіну зазвичай добре переноситься пацієнтами та може проводитися в амбулаторних умовах. У разі екстравазації інфузію припиняють та відновлюють введення препарату в іншу вену. Після введення гемцитабіну пацієнт повинен спостерігатися протягом деякого часу.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок: застосовувати гемцитабін у хворих з печінковою недостатністю або з порушеною функцією нирок слід з обережністю, оскільки достатніх даних щодо застосування препарату у цієї категорії пацієнтів немає. Ниркова недостатність помірної або середньої тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не має помітного впливу на фармакокінетику гемцитабіну

Літні пацієнти (65 років): гемцитабін добре переноситься пацієнтами старше 65 років. Специфічних рекомендацій щодо зміни дози препарату для цієї популяції відсутні.

Діти (< 18 років): гемцитабін не рекомендується призначати дітям віком до 18 років у зв'язку з недостатньою інформацією щодо безпеки та ефективності препарату в даній популяції.

Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій

В якості розчинника використовується лише 0.9% розчин натрію хлориду без консервантів.

Для приготування розчину препарату у флакон повільно вводять необхідну кількість 0.9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій (не менше кількості, вказаної в таблиці нижче) та акуратно струшують флакон до повного розчинення вмісту.

Отриманий розчин має бути прозорим.

Максимальна концентрація відновленого розчину гемцитабіну не повинна перевищувати 38 мг/мл, оскільки при більш високих концентраціях можливе неповне розчинення препарату.

Приготовлений розчин гемцитабіну, що містить потрібну дозу препарату, перед введенням розбавляють 0.9 % розчином натрію хлориду для ін'єкцій у кількості, достатній для 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії.

Перед парентеральним введенням розчину препарату слід переконатися у відсутності в ньому нерозчинених частинок та зміни кольору розчину

Приготовлений розчин препарату призначений лише для одноразового застосування.

Весь невикористаний препарат повинен бути утилізований.

Найпоширенішими небажаними реакціями, пов'язаними з лікуванням гемцитабіном, є нудота з та без блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ (АСТ/АЛТ) і лужної фосфатази, протеїнурія і гематурія, ядуха (найчастіше у хворих на рак легенів), алергічні шкірні реакції, які можуть супроводжуватись свербінням.

Частота і тяжкість небажаних реакцій залежать від дози гемцитабіну, швидкості інфузії та інтервалів між введеннями. Дозолімітуючими небажаними реакціями є зниження кількості тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, мієлосупресія (зазвичай легкого та середнього ступеня тяжкості), яка призводить до гранулоцитозу, анемія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія, тромбоцитоз.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції.

З боку обміну речовин:анорексія.

З боку нервової системи: головний біль, безсоння, сонливість, порушення мозкового кровообігу, синдром зворотної задньої енцефалопатії.

З боку серцевої системи : аритмії, переважно надшлуночкові, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

З боку судинної системи: клінічні ознаки периферичного васкуліту і гангрени, артеріальна гіпотензія, синдром підвищеної проникності капілярів.

З боку дихальної системи: ядуха (в більшості випадків легкого ступеня тяжкості, яка швидко минає без лікування), кашель, риніт, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм (зазвичай транзиторний і легкого ступеня тяжкості, проте в окремих випадках може бути необхідною парентеральна терапія), набряк легенів, респіраторний дистрес-синдром дорослих.

З боку травного тракту :блювання, нудота, діарея, стоматит і виразки ротової порожнини, закреп, ішемічний коліт.

Гепатобіліарні розлади:підвищення активності печінкових трансаміназ (АСТ і АЛТ) та лужної фосфатази, підвищення рівня білірубіну, серйозні гепатотоксичні ефекти, зокрема печінкова недостатність з летальним наслідком, підвищення активності гамаглутамілтрансферази (ГГТ).

З боку шкіри і підшкірної клітковини:алергічні шкірні висипи, часто зі свербежем, алопеція, шкірний свербіж, посилене потовиділення, виразки на шкірі, утворення везикул і уражень шкіри, лущення шкіри, тяжкі шкірні реакції, включаючи десквамацію і бульозні висипи, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини :біль у спині, міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи :гематурія, протеїнурія легкого ступеня, ниркова недостатність, гемолітико-уремічний синдром.

Загальні розлади:грипоподібні симптоми (підвищення температури тіла, головний біль, озноб, міалгія, астенія і анорексія, кашель, риніт, нездужання, підвищене потовиділення і порушення сну), набряк/периферичний набряк, включаючи набряк обличчя (у більшості випадків набряки регресують після припинення лікування), астенія, реакції у місці введення (переважно легкого ступеня тяжкості).

Пошкодження, отруєння та інші процедурні ускладнення:токсичність, спричинена променевою терапією; повернення симптомів радіаційного ураження шкіри.

Комбінована терапія при раку молочної залози:частота виникнення гематологічної токсичності 3-го та 4-го ступенів, зокрема нейтропенії, зростає при комбінованому застосуванні гемцитабіну та паклітакселу. Однак це не пов’язано зі зростанням кількості випадків виникнення інфекцій або геморагій. Стомленість та фебрильна нейтропенія трапляється частіше при комбінованому застосуванні гемцитабіну з паклітакселом. Стомленість, яка не асоційована з анемією, зазвичай зникає після проведення 1-го циклу терапії.

* Нейтропенія IV ступеня, яка тривала понад 7 днів, спостерігалась у 12,6 % пацієнтів при комбінованому застосуванні та у 5 % пацієнтів при застосуванні тільки паклітакселу.

Комбіноване застосування при раку сечового міхура.

Комбіноване застосування при раку яєчників.

Явище сенсорної нейропатії також спостерігалося частіше при комбінованому застосуванні порівняно із застосуванням одного карбоплатину.

Симптоми: мієлодепресія, парестезія, виражена висипання на шкірі. При введенні гемцитабіну в дозах до 5700 мг/м2 внутрішньовенно крапельно за 30 хвилин кожні 2 тижні ознак передозування не спостерігалося. Антидот для гемцитабіну невідомий.

При підозрі на передозування гемцитабіну слід контролювати ступінь цитопенії та при необхідності призначити симптоматичну терапію.

При кімнатній температурі

Гемцитабін-Тева 1000 мг являє собою хіміотерапевтичний препарат, що використовується для лікування ряду видів раку.