Гемаксам порошок для розчину для ін'єкцій 50 мг/мл в ампулах по 10 мл, 10 шт.

По 10 мл в ампулах, по 10 ампул у пачці з картону.

Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора або майже прозора, безбарвна або зі світло-коричневим відтінком рідина.

Транексамова кислота – антифібринолітичний засіб, що специфічно інгібує активацію профібринолізину (плазміногену) та його перетворення на фібринолізин (плазмін). Чинить місцеву та системну гемостатичну дію при кровотечах, пов’язаних із підвищенням фібринолізу (патологія тромбоцитів, менорагії). Також транексамова кислота шляхом стримування утворення кінінів та інших активних пептидів, що беруть участь в алергічних та запальних реакціях, чинить протизапальну, протиалергічну, протиінфекційну та протипухлинну дію. Експериментально підтверджена власна аналгетична активність транексамової кислоти, а також здатність посилювати знеболювальну дію опіатів.

Розподіляється у тканинах відносно рівномірно (за винятком спинномозкової рідини, де концентрація становить 1/10 від плазмової); проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, у грудне молоко (близько 1% від концентрації у плазмі матері). Виявляється у сім’яній рідині, де знижує фібринолітичну активність, але не впливає на міграцію сперматозоїдів. Початковий об’єм розподілу – 9-12 л. З білками плазми крові (профібринолізином) сполучається менше 3%.
Антифібринолітична концентрація у різних тканинах зберігається 17 годин, у плазмі – до 7‑8 годин.
Метаболізується незначна частина. Крива «концентрація–час» має трифазну форму з періодом напіввиведення у термінальній фазі – 2 години. Загальний нирковий кліренс дорівнює плазмовому (7 л/год).
Виводиться нирками (основний шлях – гломерулярна фільтрація): близько 95% – у незміненому вигляді протягом перших 12 годин.
Ідентифіковано два метаболіти транексамової кислоти (N-ацетильований та дезамінований). При порушенні функції нирок існує ризик кумуляції транексамової кислоти.

Інгібітори фібринолізу. Код АТХ B02A A02.

Препарат можна застосовувати з ізотонічним розчином натрію хлориду та розчином глюкози, 20% розчином фруктози, 10% розчином інвертази, декстрану 40 або 70, розчином Рінгера. При внутрішньовенному краплинному введенні можна додавати гепарин. У комбінації з гепарином препарат потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням згортання крові.
Фармацевтично несумісний з препаратами крові, розчинами, що містять пеніцилін, гіпертензивні засоби (норепінефрин, дезоксіепінефрину гідрохлорид), тетрациклінами, дипіридамолом, діазепамом. Несумісний з урокіназою, окрім випадків застосування як антидоту після передозування останньої.
Існує ризик збільшення тромбоутворення при застосуванні з естрогенами. Не застосовувати разом з тромболітиками. Транексамова кислота несумісна з метарміном бітартратом.
Високоактивні протромбінові комплекси та антифібринолітичні агенти, антиінгібіторні коагуляційні комплекси не слід застосовувати одночасно з транексамовою кислотою. Необхідно уникати комбінації хлорпромазину і транексамової кислоти пацієнтам із субарахноїдальним крововиливом; це може призводити до спазму мозкових судин і церебральної ішемії і, можливо, до зниження церебрального потоку крові; симптоматичні властивості обох препаратів, можливо, сприяють розвитку спазму судин і церебральної ішемії у цих пацієнтів.

діюча речовина: транексамова кислота;
1 мл розчину містить 50 мг транексамової кислоти;
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

При застосуванні Гемаксаму у звичайних дозах можливе виникнення запаморочення та артеріальної гіпотензії, погіршення якості кольорового сприйняття і чіткості зору, тому у період лікування слід уникати керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами, яка передбачає необхідність концентрації уваги та швидкості реакції.

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективну контрацепцію під час лікування.
Транексамова кислота проникає через плаценту та у грудне молоко. Адекватних і суворо контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування транексамової кислоти у період вагітності не проводили, тому у цей період призначати препарат можна лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі необхідності застосування препарату слід вирішити питання про припинення годування груддю.

Максимальна разова доза не повинна перевищувати 10 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза становить 20 мг/кг маси тіла.

Кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу, як генералізованого (кровотеча під час операцій і в післяопераційному періоді на передміхуровій залозі, геморагічні ускладнення фібринолітичної терапії), так і місцевого (маткова, шлунково-кишкова кровотеча, кровотеча після простатектомії, тонзилектомії, конізації шийки матки, екстракції зуба у хворих на гемофілію).

• Підвищена чутливість до препарату;
• субарахноїдальний крововилив;
• важка ниркова недостатність;
• коагулопатія внаслідок дифузного внутрішньосудинного згортання крові (ДВСК-синдром) без значної активації фібринолізу;
• гострий артеріальний або венозний тромбоз; 
• судоми в анамнезі;
• фібринолітичні стани після коагулопатії внаслідок виснаження, за винятком надмірної активації фібринолітичної системи при гострій тяжкій кровотечі;
• інтратекальні та внутрішньошлуночкові аплікації (небезпека набряку мозку та судом);
• порушення сприйняття кольорів;
• макроскопічна гематурія;
• високий ризик тромбоутворення; 
• тромбофлебіт;
• інфаркт міокарда.

Особливі заходи безпеки.

Щоб уникнути артеріальної гіпотензії, препарат слід вводити повільно в дозі не більше 1 мг на хвилину.

Несумісність.

Гемаксам не сумісний із препаратами крові, розчинами, що містять пеніцилін, гіпертензивні засоби (норепінефрин, дезоксиепінефрину гідрохлорид), тетрациклінами, дипіридамолом, діазепамом.

Несумісний з урокіназою, крім випадків застосування як антидоту після передозування.

Гемаксам вводити внутрішньовенно (краплинно, струминно).

Режим дозування індивідуальний, залежить від клінічної ситуації.

При генералізованому фібринолізі вводити в разовій дозі 15 мг/кг маси тіла кожні 6-8 годин, швидкість введення - 1 мл/хв.

При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати препарат по 200-500 мг 2-3 рази на добу.

При простатектомії або операції на сечовому міхурі вводити під час операції 1 г, потім по 1 г кожні 8 годин протягом 3 днів, після чого переходити на прийом таблетованої форми до зникнення макрогематурії. /p>

Якщо існує великий ризик кровотечі при системній запальній реакції, рекомендується застосовувати препарат у дозі 10-11 мг/кг за 20-30 хвилин до хірургічного втручання.

Хворим на коагулопатію перед екстракцією зуба препарат вводити в дозі 10 мг/кг маси тіла, після екстракції зуба призначати прийом внутрішньо таблетованої форми транексамової кислоти.

У разі порушення функції виділення нирок необхідна корекція режиму дозування:

• при концентрації креатиніну в крові 120-250 мкмоль/л призначати по 10 мг/кг двічі на добу;
• при концентрації 250-500 мкмоль/л – по 10 мг/кг 1 раз на добу;
• при концентрації понад 500 мкмоль/л по 5 мг/кг 1 раз на добу. 

З боку імунної системи: алергічні реакції (висипання, свербіж, кропив'янка), алергічний дерматит, реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію.

З боку травного тракту: диспепсичні явища (анорексія, нудота, блювання, печія, діарея, відчуття дискомфорту у шлунку та кишечнику).

З боку серця: тахікардія, біль у грудній клітці, артеріальна або венозна емболія, гіпотензія з або без втрати свідомості (після швидкої внутрішньовенної ін'єкції або у виняткових випадках після прийому внутрішньо).

З боку органів зору: порушення сприйняття кольорів, нечіткість зору.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоз або тромбоемболія (ризик розвитку мінімальний).

З боку нирок: гострий некроз кіркового шару нирок.

Загальні розлади: судоми, запаморочення, слабкість, сонливість, нездужання.

У разі передозування можливі тошнота, блювання, ортостатична гіпотензія. Лікування симптоматичне, показань форсований діурез. Необхідно підтримувати водно-соловий баланс.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.с.

Препарат застосовується при кровотечах при посиленні фібринолізу.