Флюороурацил Медак 50 мг/мл 100 мл №1 розчин для ін'єкцій

По 100 мл препарату у флаконі. По 1 флакону поміщають у картонну коробку.

Розчин для ін`єкцій. 

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або майже безбарвний розчин.

Флюороурацил є аналогом урацилу, компонента рибонуклеїнової кислоти. Вважається, що препарат функціонує як антиметаболіт. Після внутрішньоклітинного перетворення в активний дезоксинуклеотид він перешкоджає синтезу ДНК, блокуючи перетворення дезоксіуридилової кислоти в тимідилову кислоту за допомогою клітинного ферменту тимідилат синтетази. Флюороурацил також може перешкоджати синтезу РНК.

Абсорбція
Флюороурацил після перорального застосування абсорбується з дуже високою мінливістю в шлунково-кишковому тракті шляхом метаболізму першого проходження, спричиненого різними рівнями дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД) - першого ферменту катаболічного перетворення флюороурацилу.

Розподіл
Після внутрішньовенного введення флюороурацил розподіляється по всіх рідинах організму і виводиться з крові протягом 3 годин. Він переважно поглинається активно проліферуючими тканинами і пухлинами після перетворення його в нуклеотид. Флюороурацил легко проходить через гематоенцефалічний бар`єр і тканини мозку.

Біотрансформація
Дигідропіримідиндегідрогеназа – це початковий фермент катаболізму флюороурацилу, який зумовлює катаболізм більше 85% введеної дози до дигідрофлюорорурацилу. Потім дигідрофлюороурацил перетворюється у флюоро-β-уреїдопропіонат, і далі – у флюоро-β-аланін. Дефіцит ферментів в цьому процесі може призвести до тяжкої і навіть загрозливої для життя токсичності флюороурацилу. У разі печінкової недостатності метаболізм флюороурацилу уповільнюється, що може потребувати коригування дози.

Внутрішньоклітинно за допомогою ряду ферментів флюороурацил перетворюється в активні метаболіти флюородезоксіуридину монофосфат, флюородезоксиуридин трифосфат і фторуридин трифосфат.

Елімінація
Після внутрішньовенного введення період напіввиведення флюороурацилу з плазми становить приблизно 10-20 хв і залежить від введеної дози. Після одноразового внутрішньовенного введення флюороурацилу приблизно 15% дози виводиться в незміненому вигляді з сечею протягом 6 годин; більше 90% дози виводиться із організму протягом першої години. Залишок метаболізується, головним чином, в печінці за допомогою звичайних механізмів організму для урацилу.

Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину. Код АТХ L01B C02.

Було відзначено біохімічний вплив різних препаратів на протипухлинну ефективність або токсичність флюороурацилу. Відомі препарати, такі як метотрексат, метронідазол, фолінова кислота, інтерферон альфа, а також алопуринол, можуть впливати на ефективність флюороурацилу.

Для досягнення максимальної ефективності при комбінованому застосуванні флюороурацилу з метотрексатом останній слід застосувати за 24 години до введення флюороурацилу, а не навпаки.

Флюороурацил може сприяти підвищенню кардіотоксичності препаратів антрациклінового ряду. Амінофеназон, фенілбутазон і сульфаніламіди не слід приймати перед або під час лікування флюороурацилом. Алопуринол знижує токсичність та ефективність флюороурацилу. Хлордіазепоксид, дисульфірам, гризеофульвін, ізоніазид можуть підвищувати активність флюороурацилу. Після тривалого лікування флюороурацилом у поєднанні з мітоміцином спостерігається гемолітичний уремічний синдром.

Фолінова кислота

Ефективність і токсичність флюороурацилу може збільшуватися у разі застосування його з фоліновою кислотою. Побічні ефекти можуть бути більш вираженими і можливий сильний пронос. Небезпечні для життя проноси спостерігаються при застосуванні флюороурацилу в дозі 600 мг/м² (болюсне введення один раз на тиждень) разом з фоліновою кислотою.

Цитотоксичні лікарські засоби

Флюороурацил посилює дію інших цитостатиків та променевої терапії. У комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами коригування дози не потрібне.

Кардіотоксичність антрациклінів може збільшуватись.

Променева терапія

При одночасній або попередній променевій терапії потрібне зменшення дози флюороурацилу.

Нуклеозидні аналоги

Фермент дигідропіримідиндегідрогеназа (ДПД) відіграє важливу роль у розпаді флюороурацилу. Аналоги нуклеозидів, такі як бривудин і соривудин, можуть призвести до різкого підвищення у плазмі крові концентрації флюороурацилу або інших фторпіримідинів і тим самим підвищити токсичність. З цієї причини необхідно дотримуватися щонайменше 4-тижневого інтервалу між прийомом флюороурацилу та бривудину, соривудину та їх аналогів. У разі необхідності призначається дослідження активності ферменту ДПД до початку проведення терапії із застосуванням 5-фторпіримідинів.

Клозапін
Слід уникати застосування флюороурацилу в комбінації з клозапіном через збільшення ризику агранулоцитозу.

Варфарин
Виражене збільшення протромбінового часу і міжнародного нормалізаційного індексу (МНІ) були зареєстровані у декількох пацієнтів, стабілізованих терапією варфарином, після початку прийому флюороурацилу.

Циметидин, метронідазол, інтерферон

Циметидин, метронідазол або інтерферон можуть підвищувати концентрацію флюороурацилу в плазмі крові і посилювати токсичні ефекти.

Фенітоїн

При одночасному застосуванні фенітоїну та флюороурацилу повідомлялося про підвищення у плазмі крові рівня фенітоїну, що призводило до появи симптомів інтоксикації фенітоїном.

Левамізол
У пацієнтів, які отримують флюороурацил у комбінації з левамізолом, зазвичай
спостерігається гепатотоксичність (збільшення рівня лужної фосфатази, трансаміназ або білірубіну).

Тамоксифен
У пацієнтів з раком молочної залози комбінована терапія циклофосфамідом, метотрексатом, флюороурацилом і тамоксифеном збільшує ризик тромбоемболічних ускладнень.

Живі вакцини

Слід уникати вакцинації живою вакциною пацієнтам, які отримують флюороурацил, через можливість розвитку тяжких або загрожуючих життю інфекцій. Слід уникати контакту з людьми, які нещодавно отримали вакцину проти вірусу поліомієліту.

Вінорелбін у поєднанні з флюороурацилом може спричинити запалення слизових оболонок.

Діюча речовина: fluorouracil;
1 мл флюороурацилу 50 мг
Допоміжні речовини: гідроксид натрію, вода для ін'єкцій.

Дослідження щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не проводилися. Флюороурацил може викликати побічні ефекти, такі як нудота та блювання. Він може несприятливо впливати на нервову систему та зір, що може перешкоджати керуванню автотранспортом або роботі з важким обладнанням.

Препарат абсолютно протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Фторурацилу не рекомендується застосовувати дітям через недостатність даних з безпеки та ефективності.

• Лікування метастатичного колоректального раку;
• ад`ювантна терапія раку товстої і прямої кишки;
• лікування розповсюдженого раку шлунка;
• лікування розповсюдженого раку підшлункової залози;
• лікування розповсюдженого раку стравоходу;
• лікування розповсюдженого або метастатичного раку молочної залози;
• ад`ювантна терапія операбельного первинного інвазивного раку молочної залози;
• лікування неоперабельного місцеворозповсюдженого плоскоклітинного раку голови та шиї в раніше не лікованих пацієнтів;
• лікування локального рецидиву або метастаз при плоскоклітинному раку голови та шиї.

• Значні відхилення від норми кількості формених елементів у крові.
• Кровотечі.
• Стоматити, виразки слизової оболонки рота і шлунково-кишкового тракту.
• Тяжка діарея.
• Тяжкі порушення функції нирок.
• Рівень білірубіну в плазмі крові > 85 мкмоль/л.
• У період лікування флюороурацилом необхідно уникати вакцинації живими організмами.
• Підвищена чутливість до флюороурацилу або до інших компонентів препарату.
• Тяжкі інфекційні захворювання (оперізувальний герпес, вітряна віспа).
• Пригнічення кісткового мозку після променевої терапії або після лікування іншими протипухлинними засобами.
• Тяжко виснажені хворі.
• Тяжкі порушення функції печінки.
• Не застосовується для лікування доброякісних пухлин.
• Не застосовується одночасно з бривудином, соривудином або з їх аналогами (бривудин, соривудин та аналоги – потужні інгібітори ферменту дигідропіримідину дегідрогенази, що руйнує флюороурацил).
• Не слід призначати пацієнтам з відсутністю/зниженням активності дигідропіримідину дегідрогенази.
• Препарат абсолютно протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Застосовувати тільки під наглядом кваліфікованого лікаря з великим досвідом роботи в галузі протипухлинної хіміотерапії.
Під час лікування стан пацієнта необхідно ретельно та часто контролювати. Перед лікуванням слід зважити на ризик і користь для кожного окремого пацієнта.

Дорослі
Підбір відповідної дози та схема терапії залежать від стану пацієнта, типу раку, який необхідно лікувати, а також залежно від того, застосовується флюороурацил як монотерапія або в комбінації з іншими видами терапії.
Кількість застосовуваних циклів повинен визначати лікар залежно від місцевих лікувальних протоколів та посібників, беручи до уваги ефективність лікування та переносимість препарату.
Починати лікування необхідно в умовах стаціонару.

Колоректальний рак
Флюороурацил застосовують для лікування раку товстої кишки та раку прямої кишки у ряді схем лікування. Фторурацилу застосовують, головним чином, разом із фоліновою кислотою. Часто у схемах лікування поєднують флюороурацил та фолінову кислоту з іншими хіміотерапевтичними препаратами, такими як іринотекан, оксаліплатин або з обома разом.
Зазвичай фторурацилу застосовують у діапазоні доз 200 - 2600 мг/м2. Доза також варіює залежно від способу введення – болюсно чи безперервна інфузія. Режим дозування залежить від схеми хіміотерапії. Дозу флюороурацилу можна призначати один раз на тиждень, раз на два тижні або раз на місяць. Кількість циклів залежить від схеми лікування, що застосовується, а також від клінічного рішення, яке ґрунтується на ефективності лікування та переносимості.

Рак шлунка та гастроезофагеальної сполуки
Пацієнтам з потенційно виліковним раком шлунка рекомендується інтраопераційна хіміотерапія із застосуванням такої схеми: епірубіцин, цисплатин, фторурацилу. Рекомендована доза флюороурацилу за цією схемою становить 200 мг/м поверхні тіла на добу у вигляді безперервної інфузії протягом 3 тижнів. Рекомендується 6 циклів, але це залежить від ефективності лікування та переносимості лікарського засобу пацієнтом.
Пацієнтам з невиліковним місцевопоширеним або метастатичним раком флюороурацил зазвичай застосовують у комбінації з цисплатином і з епірубіцином або доцетакселом або без Фарморубіцину або доцетакселуРак стравоходу
Флюороурацил зазвичай застосовують у комбінації з цисплатином або з цисплатином та епірубіцином, або епірубіцином та оксаліплатином. Доза варіює в діапазоні 200-1000 мг/м2 на добу і вводиться у вигляді безперервної інфузії; курс лікування становить кілька днів і циклічно повторюється в залежності від схеми лікування. Для лікування раку нижньої частини стравоходу рекомендується інтраопераційна хіміотерапія за наступною схемою: епірубіцин, цисплатин, флюороурацил. Рекомендована доза флюороурацилу за цією схемою становить 200 мг/м поверхні тіла на добу у вигляді безперервної інфузії протягом 3 тижнів, що повторюється циклічно.

Рак підшлункової залози
Флюороурацил застосовують, головним чином, у поєднанні з фоліновою кислотою або гемцитабіном. Доза варіює в діапазоні 200-500 мг/м2 на добу та вводиться залежно від схеми лікування, у вигляді болюсної ін'єкції чи інфузії, що циклічно повторюється.

Рак молочної залози
Флюороурацил часто застосовують у хіміотерапії в комбінації з циклофосфамідом та метотрексатом, або епірубіцином та циклофосфамідом; або з метотрексатом та лейковорином. Рекомендована доза становить 500-600 мг/м поверхні тіла і вводиться у вигляді внутрішньовенного болюса, при необхідності повторюється кожні 3-4 тижні. Тривалість ад'ювантної терапії первинного інвазивного раку молочної залози становить 6 циклів.

Рак голови та шиї
Флюороурацил застосовують, головним чином, у комбінації з цисплатином або карбоплатином. Доза варіює в діапазоні 600-1200 мг/м2 на добу та вводиться у вигляді безперервної інфузії протягом кількох днів. Циклічно повторюється залежно від схеми лікування.

Ніркова або печінкова недостатність
З обережністю застосовують у хворих з нирковою або печінковою недостатністю, при необхідності дозу препарату зменшують.
Пацієнти похилого віку корекція дози не потрібна.

Найчастішими побічними ефектами є шлунково-кишкові розлади: діарея, нудота та мікозит. Найчастіше спостерігається також лейкопенія.

Нижче описані побічні ефекти. Оцінка частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000 , <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

Інфекції та інвазії: дуже часто — інфекції; нечасто — сепсис; дуже рідко — псевдомембранозний коліт.

Кров та лімфатична система: дуже часто — лейкопенія, мієлосупресія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія; рідко — агранулоцитоз.

Імунна система: дуже часто — імуносупресія; дуже рідко — анафілактичні реакції, анафілактичний шок.

Ендокринні розлади: рідко — збільшення загальної кількості тироксину (Т4), збільшення загальної кількості трийодтироніну (Т3).

Метаболізм та розлади харчування: нечасто — гіперурикемія, дегідратація. Психічні розлади: рідко — сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: нечасто — ністагм, головний біль, запаморочення, симптоми хвороби Паркінсона, пірамідні симптоми, ейфорія, сонливість; рідко — кортикальні розлади, екстрапірамідні розлади, неврит зорового нерва, периферична нейропатія; дуже рідко — симптоми лейкоенцефалопатії, у тому числі атаксія, гострі мозочкові порушення, дизартрія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, міастенія, афазія, судоми або кома у пацієнтів, які отримують високі дози флуороурацилу, та у пацієнтів з дефіцитом ферменту дигідропірези. Поодинокі випадки інфаркту головного мозку при комбінованій хіміотерапії з мітоміцином С або цисплатином.

Органи зору: часто — кон'юнктивіт; нечасто — посилена сльозотеча, дакріостеноз, зниження гостроти зору, порушення руху очного яблука, фотофобія, диплопія, блефарит, кератит, ектропіон.

Серцеві розлади: дуже часто — зміни на ЕКГ; часто — біль у грудях, подібний до болю при стенокардії; нечасто — аритмія, інфаркт міокарда, міокардит, серцева недостатність; рідко — інфаркт міокарда, дилатаційна кардіоміопатія, гостра серцева слабкість; дуже рідко — зупинка серця, раптова серцева смерть. Кардіотоксичні побічні реакції з'являються в основному під час або протягом декількох годин після першого циклу лікування. Існує підвищений ризик кардіотоксичності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або кардіоміопатією в анамнезі.

Судинні розлади: нечасто — артеріальна гіпотензія; рідко — мозкова ішемія, шлуночкова ішемія, периферична ішемія, ішемія міокарда, кишкова ішемія, синдром Рейно, васкуліт, тромбофлебіт/vein tracking, тромбоемболія.

Органи дихання: нечасто — носова кровотеча, задишка, бронхоспазм.

Шлунково-кишкові розлади: дуже часто — шлунково-кишкові побічні ефекти дуже поширені і можуть бути небезпечними для життя: запалення слизової оболонки, стоматит, езофагіт, фарингіт, гастроентерит, ентерит, коліт, проктит, рідка діарея, нудота, блювання, анорексія; нечасто — виразка шлунка, шлунково-кишкова кровотеча.

З боку печінки: нечасто — печінково-клітинні порушення; дуже рідко — некроз печінки (випадки з летальним кінцем), склероз жовчних шляхів, холецистит.

Шкіра та підшкірні тканини: дуже часто — алопеція. Синдром долонно-підошовної еритродизестезії спостерігався при тривалій та безперервній інфузії високими дозами препарату. Синдром починався з дизестезії долонь і підошв, що переходить у біль та болючість. Паралельно розвивався набряк та еритема рук та ніг; нечасто — дерматит, висип, кропив'янка, зміни стану шкіри (сухість шкіри, тріщини, еритема, свербляча макулопапульозна висипка, гіперпігментація, гіпопігментація), смугаста гіперпігментація або депігментація поблизу вен, зміна нігтьових пластинок (знебарвлення, , фоточутливість, місцева запальна реакція.; рідко — шкірний червоний вовчак.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто — некроз носових кісток.

З боку нирок та сечовивідної системи: нечасто — ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: нечасто — порушення сперматогенезу та овуляції.

Симптоми та ознаки передозування флюороурацилом якісно подібні з побічними реакціями, але зазвичай більш виражені. Зокрема, можуть виникнути такі побічні реакції: нудота, блювання, діарея, шлунково-кишкові виразки та кровотечі, пригнічення функції кісткового мозку (у тому числі тромбоцитопенія, лейкопенія та агранулоцитоз).

Лікування полягає у припиненні застосування препарату та проведенні підтримуючих заходів. Специфічний антидот невідомий. Пацієнтам необхідно проводити аналізи крові, принаймні, протягом 4 тижнів після передозування. При появі патологічних змін слід застосовувати відповідну терапію.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не заморожувати.

Флюороурацил - метаболіт, який застосовується при лікуванні злоякісних пухлин.