Флуімуцил антибіотик ІТ призначений для внутрішньом'язового та місцевого застосування.
Ліофілізат розвести розчинником, що міститься в комплекті, безпосередньо перед застосуванням. Перед місцевим застосуванням провести шкірну пробу на чутливість.
Місцево
Інгаляційно: дорослим – по 250 мг 1-2 рази на день; дітям від 1-го повного року - по
125 мг 1-2 рази на день.
Лікарський препарат у вигляді розчину помістити в ємність для інгаляції.
Ендотрахеобронхіально: дорослим та дітям від 1-го повного року - по 1-2 мл готового розчину на кожну процедуру, згідно з обраним інструментом (бронхоскоп, катетер тощо).
Промивання порожнин та синусів: дорослим та дітям від 1-го повного року – по 1-2 мл на кожну процедуру.
Інстиляції в ніс, вуха: дорослим та дітям від 1-го повного року - по 2-4 краплі на закопування.
Системне застосування
Внутрішньом'язово
Дорослим: по 500 мг на 2-3 введення на добу через рівні інтервали.
Дітям: до 3-х повних років – по 25 мг/кг двічі на добу;
від 3-х повних років до 7-ми повних років – по 250 мг 2 рази на добу;
від 7 повних років до 12 повних років – по 250 мг 3 рази на добу.
При необхідності дози можна збільшити в 2 рази (у перші 2-3 дні лікування особливо тяжких випадках). Не можна збільшувати дозу недоношеним та новонародженим дітям, а також пацієнтам віком від 65 років.
Курс лікування не повинен перевищувати 10 днів.
Особливості застосування.
При необхідності тривалого лікування (понад 10 днів) рекомендується періодично, кожні 3 дні контролювати склад крові. При зниженні кількості лейкоцитів менше 4000/мкл та зниженні кількості гранулоцитів більш ніж на 40% застосування препарату слід припинити.
При середньому або тяжкому порушенні функції нирок рекомендується призначати муколітик та антибіотик окремо, оскільки дозу тіамфеніколу слід зменшити. Тіамфенікол можна застосовувати при порушенні функції печінки, оскільки він не утворює кон'югатів із глюкуроновою кислотою.
Тіамфенікол може викликати транзиторні гематологічні зміни (уповільнення еритропоезу з ретикулопенією та анемією, рідко – лейкопенією та тромбоцитопенією). Ці зміни оборотні та залежать від дози та тривалості лікування.
Призначення лікарського засобу в основному на початку лікування має розріджувати бронхіальний секрет та збільшувати його обсяг. Якщо пацієнт не може ефективно відкашлюватися, необхідно проводити постуральний дренаж та бронхоаспірацію.
У хворих на бронхіальну астму можливий бронхоспазм, у такому разі слід призначати бронходилататори.
При використанні лікарського засобу необхідно користуватися скляним посудом, уникати контакту з металевими та гумовими поверхнями.
Тривалість лікування тіамфеніколом гліцинатом ацетилцистеїнатом має обмежуватися мінімальним терміном, необхідним для лікування інфекції. Препарат слід застосовувати лише для лікування захворювань, спричинених чутливими до нього мікроорганізмами, не слід застосовувати для профілактики та лікування простих інфекцій. Якщо після лікування інфекції існує необхідність проведення муколітичної терапії, необхідно застосовувати окремо ацетилцистеїн.