Препарат призначений тільки для інгаляційного застосування через рот. слід застосовувати для профілактики захворювання регулярно, навіть у період відсутності нападів астми. Початок терапевтичної дії спостерігається через 4-7 днів.
У разі зменшення ефективності бронходилататорів короткої дії або необхідності їх частого застосування пацієнту слід звернутися до лікаря.
Лікар повинен мати на увазі, що флутиказон пропіонат є ефективним у дозі, становить половину дози інших інгаляційних кортикостероїдів. Наприклад, 100 мкг флутиказону пропіонату приблизно еквівалентні 200 мкг дози беклометазону дипропіонату (що містить фреон) або будесоніду.
Початкова доза повинна відповідати ступеню тяжкості захворювання. Дозування може бути підвищене до досягнення контролю або зменшено до мінімальної ефективної дози, яка дозволяє встановити ефективний контроль за захворюванням.
У зв'язку з ризиком виникнення системних ефектів дози більше 500 мкг 2 рази на добу можуть бути призначені лише дорослим пацієнтам при тяжкій бронхіальній астмі, коли очікується покращення легеневих функцій та/або контролю симптомів, або зменшено застосування пероральних кортикостероїдів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Типова початкова доза
Для пацієнтів з легкою астмою типова початкова доза становить 100 мкг 2 рази на добу. При помірній астмі середньої тяжкості та тяжкій персистуючій астмі початкова доза може становити від 250 до 500 мкг 2 рази на добу. У разі потреби можна призначати дози понад 1000 мкг двічі на добу. Такі дози може призначати тільки фахівець із лікування хворих на астму.
Дозування слід зменшити до мінімальної ефективної дози, яка дозволяє встановити ефективний контроль за захворюванням.
Типова початкова доза для дітей від 4 років: 50-100 мкг 2 рази У добу.
У багатьох дітей астма добре контролюється при застосуванні доз по 50-100 мкг 2 рази на добу.
Дітям, для яких ця доза недостатня, поліпшення може бути досягнуто шляхом збільшення дози до 200 мкг 2 рази на добу. Максимальна доза для дітей становить 200 мкг 2 рази на добу. Дозування слід зменшити до мінімальної ефективної дози, яка дозволяє встановити ефективний контроль за захворюванням. Застосування доз більше 1000 мкг (500 мкг 2 рази на добу) слід. проводити через спейсер для зменшення побічних реакцій з боку рота та горла.
Особливі групи пацієнтів
Корегування дози препарату для лікування пацієнтів похилого віку або пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю не потрібно.
Інструкція до інгалятора
Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтичний ефект може зменшуватися при охолодженні балончика. Балончики не можна розбивати, проколювати або спалювати навіть коли вони будуть порожніми.
Перевірка інгалятора
Перед першим застосуванням інгалятора або після перерви в користуванні більше одного тижня зняти ковпачок мундштука, злегка натискаючи на його з боків, добре струсити інгалятор і зробити два розпилення в повітря, щоб переконатися в адекватній роботі останнього.
Користування інгалятором
- Зняти ковпачок мундштука, злегка натискаючи на нього з боків.
- Переконатися, що всередині та зовні інгалятора, включаючи мундштук, немає сторонніх предметів.
- Ретельно струсити інгалятор для того, щоб будь-який сторонній предмет був видалений з інгалятора і для того, щоб вміст інгалятора був рівномірно перемішаний.
- Взяти інгалятор вертикально між великим і рештою всіх пальців, причому великий палець повинен бути на основі інгалятора нижче мундштука.
- Зробити максимально глибокий видих, потім взяти мундштук у рот між зубами та охопити його губами, а не прикусуючи при цьому.
- Починаючи вдих через рот, натиснути на верхівку інгалятора, щоб виконати розпилення "Фліксотіда", при цьому продовжувати повільно та глибоко вдихати.
- Затримати дихання, вийняти інгалятор із рота та зняти палець із верхівки інгалятора. Продовжувати затримувати подих наскільки можна.
- Якщо необхідно виконати подальше розпилення, слід почекати приблизно 30 секунд, тримаючи інгалятор вертикально. Після цього виконайте дії, описані в пунктах 3-7.
- Сполоснути ротову порожнину водою і сплюнути її.
- Насадити ковпачок мундштука на місце, натиснувши в потрібному напрямку, до появи клацання.
Важливо:
Виконувати дії, описані в пунктах 5, 6 та 7, не поспішаючи. Важливо перед розпиленням почати вдихати якомога повільніше. Перші кілька разів слід потренуватись перед дзеркалом. Якщо у верхівки інгалятора або з боків рота з'явиться хмара аерозолю, необхідно почати знову дії, описані в пункті 2. Відразу після використання закрити ковпачком мундштук, обережно натискаючи на нього до появи клацання. Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтичну ефективність можна зменшити при охолодженні балончика. Не розбирати, не проколювати і не спалювати балон навіть після повного використання.
Чистка
Інгалятор слід чистити не рідше одного разу на тиждень.
- Зняти ковпачок мундштука.
- Не виймати металевий балон із пластикового футляра.
- Протерти зсередини та зовні ковпачок мундштука сухою тканиною.
- Поставити ковпачок мундштука на місце.
- Не класти металевий балон у воду.
Особливості застосування
Лікування бронхіальної астми слід проводити згідно з поетапною програмою, стан пацієнта необхідно регулярно контролювати як клінічно, так і шляхом визначення показників функції зовнішнього дихання.
Необхідно періодично перевіряти техніку інгаляції, аби впевнитися, що натискання на клапан збігається з вдиханням з метою оптимального надходження препарату до легенів.
Під час вдиху бажано щоб пацієнт сидів або стояв, оскільки інгалятор призначений для використання у вертикальному положенні.
Раптове та прогресуюче погіршення контролю над астмою є потенційно життєво небезпечним станом і слід вирішувати питання про збільшення дози коритикостероїдів. У разі виникнення такого ризику пацієнтові слід щоденно проводити пікфлуометрію.
"Фліксотид Евохалер" не призначений для полегшення гострих симптомів при яких необхідно застосовувати короткодіючі бронходилатори. Пацієнти мають бути попереджені про необхідність мати при собі препарати для зняття гострих нападів астми.
Тяжка астма потребує постійного медичного контролю, включаючи визначення показників функції зовнішнього дихання, оскільки існує ризик виникнення гострих нападів астми та навіть летального наслідку у таких пацієнтів. Збільшення частоти застосування та дози короткодіючих інгаляційних бета-2-агоністів сигналізує про поступову втрату контролю за астмою. У разі зменшення ефективності короткодіючих бронходилататорів або необхідності у їх частішому застосуванні, пацієнт повинен звернутись до лікаря. У таких ситуаціях пацієнтам слід пройти додаткове обстеження для визначення необхідності посилення протизапальної терапії (наприклад, підвищення доз інгаляційних кортикостероїдів або призначення курсу прийому кортикостероїдів перорально). При тяжкому загостренні астми призначають звичайну для такого стану терапію.
Існують поодинокі повідомлення про підвищення рівня глюкози в крові як у пацієнтів із діагностованим цукровим діабетом так і у пацієнтів, які не хворіють на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»). Це слід брати до уваги при призначенні "Фліксотиду" хворим на цукровий діабет.
Як і при лікуванні іншими інгаляційними препаратами, можливий розвиток парадоксального бронхоспазму зі швидко зростаючою задишкою після інгаляції. У цьому випадку застосування "Фліксотиду Евохалеру" припиняється, проводиться обстеження пацієнта та у разі необхідності слід призначити альтернативну терапію.
При застосуванні інгаляційних кортикостероїдів, здебільшого у високих дозах і протягом тривалого часу, можливо виникнення системної дії, але вірогідність цього значно менша, ніж при застосуванні пероральних стероїдів. Системна дія може виявлятися синдромом Кушинга, кушингоїдними ознаками, пригніченням надниркових залоз, затримкою росту у дітей і підлітків, зменшенням мінералізації кісток та, в поодиноких випадках, психічними розладами, зміною поведінки, включаючи психомоторну гіперактивність, розлади сну, відчуття неспокою, депресивні та агресивні стани (головним чином у дітей) . Тому важливо, щоб доза інгаляційних кортикостероїдів була зменшена до мінімально можливої, яка б підтримувала ефективний контроль симптомів астми.
Тривале застосування високих доз інгаляційних кортикостероїдів може спричинити пригнічення функції наднирникових залоз та гострий адреналовий криз. Діти, які не досягли 16 років, при застосуванні доз флютиказону, які перевищують затверджені (зазвичай ≥ 1000 мкг/добу) перебувають у зоні особливого ризику. Розвиток гострого адреналового кризу може провокуватися травмами, хірургічними втручаннями, інфекціями або різким зниженням дози лікарського засобу. Симптоми зазвичай нечіткі і можуть проявлятися анорексією, болем у животі, втратою маси тіла, втомою, головним болем, нудотою, блюванням, зниженням рівня свідомості, гіпоглікемією та нападами судом. Можливе додаткове застосування системних кортикостероїдів у випадку стресу або хірургічних втручань.
Рекомендується регулярно перевіряти ріст дітей, які перебувають на тривалому лікуванні інгаляційними кортикостероїдами. Якщо ріст сповільнений, терапію слід переглянути з метою зменшення дози інгаляційних кортикостероїдів, якщо можливо – до мінімальної дози, яка б підтримувала ефективний контроль за симптомами астми. Додатково необхідно проконсультуватися з пульмонологом.
У деяких хворих може бути збільшена чутливість до інгаляційних кортикостероїдів, ніж у більшості пацієнтів.
Доставку препарату в дозуваннях понад 1000 мкг на добу рекомендовано здійснювати за допомогою спейсера, з метою зниження розвитку побічних ефектів з боку ротової порожнини та горла. Але оскільки препарат здебільшого абсорбується через легені, використання спейсера у додатку до інгалятора може підвищити рівень доставки препарату у легені.
Це необхідно мати на увазі, оскільки це потенційно може збільшити ризик розвитку системних побічних ефектів. Можливе виникнення необхідності зменшення дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Ефект від призначення інгаляційного флютиказону пропіонату дає змогу звести до мінімуму потребу у пероральних стероїдах. Але можливість побічної дії у пацієнтів, які раніше лікувалися пероральними стероїдами, зберігається протягом деякого часу. Ступінь порушення функції надниркових залоз в окремих ситуаціях може потребувати оцінки спеціаліста.
Слід мати на увазі можливість порушення функції надниркових залоз у невідкладних ситуаціях, включаючи хірургічні втручання та інші стресові ситуації, і зважити на необхідність призначення відповідного лікування кортикостероїдами.
Недостатня ефективність лікування або тяжке загострення астми потребують збільшення дози "Фліксотиду" та, якщо потрібно, призначення системних стероїдів та/або антибіотиків при наявності інфекції.
Заміна системної стероїдної терапії на інгаляційну інколи може демаскувати алергічні захворювання, такі як алергічний риніт або екзема, раніше контрольовані системним прийомом стероїдів. Ці алергічні прояви треба симптоматично лікувати антигістамінними засобами та/або препаратами для місцевого застосування, у тому числі кортикостероїдами місцевої дії.
Як і при лікуванні іншими інгаляційними кортикостероїдами, з особливою обережністю "Фліксотид Евохалер" слід призначати хворим на активний або латентний туберкульоз легень.
Лікування "Фліксотидом Евохалером" не слід припиняти раптово.
Переведення пацієнтів, які лікувалися пероральними кортикостероїдами, на інгаляційне застосування
У зв’язку з можливістю пригнічення функції надниркових залоз переведення пацієнтів з прийому пероральних кортикостероїдів на "Фліксотид Евохалер" потребує особливої уваги, оскільки відновлення ослабленої внаслідок тривалої системної стероїдної терапії функції надниркових залоз може вимагати тривалого часу.
У пацієнтів, які лікувалися системними стероїдами протягом тривалого часу або у великих дозах, можуть мати місце пригнічення функцій надниркових залоз. Стан функції надниркових залоз у таких пацієнтів слід регулярно контролювати, а дози системних стероїдів зменшувати з обережністю.
Поступова відміна системних стероїдів починається приблизно через тиждень. Зменшення доз відповідає підтримуючому рівню системних стероїдів та відбувається з інтервалами не менше ніж тиждень. Загалом для підтримуючої дози преднізолону (або аналогів) 10 мг на добу або менше зменшення дози не повинно бути більшим ніж 1 мг на добу з інтервалами не менше тижня. Для підтримки дозування преднізолону, що перевищує 10 мг на день, допускається зменшення доз більше ніж на 1 мг на добу з інтервалом не менше тижня, з особливою обережністю.
Деякі пацієнти відчувають неспецифічне погіршення стану протягом перехідного періоду, незважаючи на підтримку або навіть покращення респіраторних функцій. Необхідно продовжувати перехід від системних стероїдів на лікування інгаляційним флютиказону пропіонатом, за винятком появи об’єктивних симптомів надниркової недостатності.
Пацієнтам, які припинили лікування оральними стероїдами, але в яких функція надниркових залоз залишається погіршеною, необхідно мати при собі спеціальну картку з попередженням про необхідність додаткового введення системного стероїду у стресових ситуаціях, наприклад, гострий напад астми, інфекції дихальних шляхів, значні інтеркурентні захворювання, хірургічне втручання, травми.
Ритонавір може значно підвищити концентрацію флютиказону пропіонату у плазмі крові, тому слід уникати одночасного застосування флютиказону пропіонату та ритонавіру, за винятком випадку, коли користь від такого застосування буде більшою за ризик системного впливу кортикостероїдів. Також існує підвищений ризик виникнення системного впливу флютиказону пропіонату при одночасному застосуванні з CYP3A4 інгібіторами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення зору
Порушення зору може спостерігатись при системному і місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо пацієнт має такі симптоми, як порушення чіткості зору або інші порушення зору, його варто направити до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або такі рідкісні хвороби, як центральна серозна хоріоретинопатія, про виникнення яких повідомлялося після використання системних і місцевих кортикостероїдів.