Фервекс для дорослих без цукру №8 порошок

8 саше в картонній коробці.

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: гранульований порошок світло-бежевого кольору.

Фармакологічні ефекти, зумовлені компонентами препарату:

• фенірамін малеат – блокатор Н1-гістамінових рецепторів, забезпечує десенсибілізуючу дію, що проявляється зменшенням запальної реакції слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (поліпшується носове дихання, зменшується нежить, чхання та сльозотеча);
• парацетамол має жарознижувальну та знеболювальну дію, що полегшують біль та лихоманку (головний біль, міалгія);
• аскорбінова кислота компенсує потреби організму у вітаміні С.

Парацетамол після прийому внутрішньо швидко та майже повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація парацетамолу в плазмі досягається через 30-60 хвилин після прийому. Парацетамол швидко розподіляється по всіх тканинах. Концентрації в крові, слині та плазмі крові подібні. Зв'язування з білками плазми слабке. Парацетамол метаболізується переважно в печінці з утворенням сполук із глюкуроновою кислотою та сульфатами.

Другорядний метаболічний шлях, який каталізується цитохромом P 450, призводить до утворення проміжного реагенту (N-ацетилбензохіноніміну), який за нормальних умов застосування швидко знешкоджується відновленим глутатіоном і виводиться із сечею після кон'югації з цистеїном та меркаптурою. Однак при тяжкому отруєнні кількість цього токсичного метаболіту підвищується.

Виводиться із сечею, переважно за допомогою метаболітів. 90% прийнятої дози виводиться нирками протягом 24 годин переважно у формі глюкуронідних кон'югатів (60-80%), сульфатних кон'югатів (20-30%).

У незміненому вигляді виводиться приблизно 5% прийнятої дози. Період напіввиведення становить близько 2 годин.

Фенірамін малеат добре всмоктується з травного тракту. Виводиться переважно через нирки. Аскорбінова кислота добре всмоктується з травного тракту. Виводиться переважно із сечею.

Анальгетики та антипіретики. Код ATX N02B E51.

Небажані композиції.

Через наявність феніраміну етанол підвищує седативний ефект блокаторів Н1, тому слід утриматися від керування транспортними засобами чи роботи з іншими механізмами. Під час лікування слід уникати вживання алкогольних напоїв та застосування лікарських засобів, що містять етиловий спирт.

Комбінації, які слід брати до уваги.

• Через наявність феніраміну інші седативні засоби можуть викликати пригнічення центральної нервової системи, це такі препарати як: похідні морфіну (анальгетики, засоби, що пригнічують кашель, та замісна терапія), нейролептики, барбітурати, бензодіазепіни; анксіолітики, бензодіазепіни (наприклад, мепробамат); снодійні засоби, седативні антидепресанти (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні блокатори Н1, антигіпертензивні засоби центральної дії, баклофен та талідомід.
• Через наявність феніраміну лікарські засоби, що мають атропіноподібну дію, такі як: іміпрамінові антидепресанти, більшість атропінових Н1-блокаторів, антихолінергічні, антипаркінсонічні засоби, атропінові спазмолітики, дизопрамід, фенотіазинові нейролептики та клозапін&>>

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном та зменшуватись при застосуванні з холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів із підвищенням ризику кровотечі може бути посилений при одночасному тривалому застосуванні парацетамолу. Періодичний прийом не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з ізоніазидом збільшується ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Аскорбінова кислота підвищує всмоктування заліза в кишечнику, підвищує рівень етинілестрадіолу, пеніцилінів, тетрациклінів; знижує рівень антипсихотичних препаратів, фенотіазинових похідних у крові. Глюкокортикостероїди скорочують запаси аскорбінової кислоти. Одночасний прийом аскорбінової кислоти та дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м'язі, що може призвести до декомпенсації кровообігу. Його можна застосовувати лише через 2 години після ін'єкції дефероксаміну. Великі дози аскорбінової кислоти знижують ефективність трициклічних антидепресантів. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових чи овочевих соків, лужного пиття.

діючі речовини: парацетамол, аскорбінова кислота (вітамін С), феніраміну малеат;

1 саше містить: парацетамолу 500 мг, аскорбінової кислоти (вітаміну С) 200 мг, феніраміну малеату 25 мг;

інші складові: маніт (Е 421), кислота лимонна безводна, повідон, тримагнію дицитрат безводний, аспартам (Е 951), ароматизатор антильський.

Препарат може спричинити сонливість, тому під час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Оскільки вплив препарату протягом вагітності або період годування груддю недостатньо вивчений, не слід призначати його в ці періоди.

Не застосовувати дітям віком до 15 років.

Симптоматичне лікування простудних захворювань, алергічного риніту, грипу, ринофарингіту, що виявляються лихоманкою, головним болем, нежиттю, чханням та сльозотечею.

Підвищена чутливість до компонентів препарату або інших антигістамінних засобів, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, фенілкетонурія, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія, тяжка гіпертензія; тяжкі порушення серцевої провідності, гострий період інфаркту міокарда, тяжкий атеросклероз, некомпенсована серцева недостатність, гіпертиреоз, гостра затримка сечі при гіпертрофії передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура, пилородуоденальна обструкція, тяжкі форми цукрового діабету та протягом двох тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти або бета-блокатори. Сечокам'яна хвороба – за умови, що аскорбінова кислота потрапляє в організм у дозі понад 1 г на добу.

При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату слід порадитися з лікарем. Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтовий ефект. Слід враховувати, що у хворих на алкогольні некротичні ураження печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень вмісту у крові глюкози та сечової кислоти. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, що супроводжуються зниженням рівня глутатіону, під час прийому парацетамолу підвищується ризик метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря з появою цих симптомів.

Не перевищувати вказані дози. Якщо симптоми не зникають, зверніться до лікаря.

З особливою обережністю слід призначати пацієнтам з порушенням метаболізму заліза (гемосидероз, гемохроматоз, таласемія).

Оскільки аскорбінова кислота має легку стимулюючу дію, не рекомендується приймати цей препарат наприкінці дня. У зв'язку зі стимулюючим впливом аскорбінової кислоти на утворення кортикостероїдних гормонів при застосуванні її у великих дозах потрібен контроль функції нирок та артеріального тиску.

Препарат застосовувати з обережністю при підвищеному згортанні крові.

Слід особливо обережно призначати пацієнтам з нефролітіазом в анамнезі (ризик гіпероксалурії та осаду оксалатів у сечовому тракті після прийому великих доз аскорбінової кислоти).

Тривале застосування великих доз аскорбінової кислоти може прискорювати її метаболізм, через що після відміни лікування може виникнути парадоксальний гіповітаміноз. Не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, що містять вітамін С.

Всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватись при порушенні моторики кишечнику, ентериті або ахілії (придушенні шлункової секреції).

Слід враховувати, що застосування вітаміну С у високих дозах може змінювати деякі показники лабораторних аналізів (сечової кислоти, креатиніну, неорганічних фосфатів). Може бути негативним результат дослідження наявності прихованої крові у калі.

Дорослим та дітям від 15 років препарат призначати по 1 саші 2-3 рази на добу. Вміст саше розчиняють у склянці холодної чи теплої води. Пацієнтам із симптомами простудного захворювання краще приймати теплий розчин. Розчин приймають одразу після приготування. Інтервал між прийомами має бути не менше ніж 4 години. Максимальна тривалість лікування становить 5 днів.

Для пацієнтів з тяжкими порушеннями нирок (при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв) інтервал між прийомами повинен бути не менше 8 годин.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія; тромбоз, гіперпротромбінемія, еритроцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, нейтрофільний лейкоцитоз, пурпура, лейкопенія, нейтропенія, синці або кровотечі.

З боку імунної системи: анафілаксія, анафілактичний шок, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висип на шкірі та слизових (зазвичай еритематозна), кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема (синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ.

З боку травної системи: сухість у роті, нудота, печія, блювання, запор, біль в епігастрії, діарея, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми.

З боку нервової системи: рідко – біль голови, запаморочення, порушення сну, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, нервозність, тремтіння; в окремих випадках – кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки, підвищена збудливість; порушення рівноваги та пам'яті, неуважність, особливо у пацієнтів похилого віку.

З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках – тахікардія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні), ортостатична гіпотензія.

З боку обміну речовин: порушення обміну цинку, міді.

З боку сечовивідної системи: затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія, ниркова колька.

З боку шкіри: екзема.

З боку органів зору: сухість очей, мідріаз, порушення акомодації.

При тривалому застосуванні у великих дозах: пошкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках та сечовивідних шляхах; пошкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до розвитку цукрового діабету.

Побічні реакції на аскорбінову кислоту: при застосуванні дози більш ніж 1 г на добу – подразнення слизової оболонки травного тракту, ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія.

Пов'язана з аскорбіновою кислотою.

Кислота аскорбінова добре переноситься. Вона є водорозчинним вітаміном, її надмірна кількість виводиться із сечею. Однак при тривалому застосуванні вітаміну С у великих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози, що потребує контролю стану останньої. Передозування може призвести до змін ниркової екскреції аскорбінової та сечової кислот при ацетилюванні сечі з ризиком випадання осаду оксалатних конкрементів. Застосування великих доз аскорбінової кислоти може призвести до блювання, нудоти або діареї, що зникає після її скасування.

Пов'язана з феніраміном.

Передозування феніраміном може спричинити судоми (особливо у дітей), порушення свідомості, кому.

При передозуванні феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, гіпертермія, атонія кишечника. Пригнічення центральної нервової системи призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардії, артеріальної гіпотензії, колапсу).

Пов'язана з парацетамолом.

Існує ризик розвитку інтоксикації у людей похилого віку і особливо у маленьких дітей (випадки терапевтичного передозування та випадкове отруєння трапляються досить часто).

Передозування парацетамолу може бути летальним.

Симптоми

Нудота, блювання, анорексія, блідість, посилена пітливість, біль у животі, які зазвичай з'являються протягом перших 24 годин.

Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може виявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз центральної нервової системи – запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації; з боку сечовивідної системи – нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз); з боку травної системи – гепатонекроз.

Передозування більше 10 г парацетамолу за один прийом у дорослих та 150 мг/кг маси тіла за один прийом у дітей викликає печінковий цитоліз, що може призвести до повного та незворотного некрозу, що призводить до гепатоцелюлярної недостатності, метаболічного ацидозу, енцефалопатії, що у свою чергу, може призвести до коми та смерті.

В той же час спостерігаються підвищені рівні печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази та білірубіну на фоні підвищеного рівня протромбіну, які можуть проявитися через 12-48 годин після застосування.

У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; зловживання алкоголем; застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до).

Невідкладні заходи

Негайна госпіталізація; визначення початкового рівня парацетамолу у плазмі крові; негайне виведення застосовуваного лікарського засобу шляхом промивання шлунка; звичайне лікування передозування включає застосування антидоту N-ацетилцистеїну внутрішньовенним або пероральним шляхом. Антидот слід застосовувати якомога раніше, бажано протягом 10 годин після передозування; метіонін як симптоматична терапія.

Зберігати при температурі 15-25°С у сухому, недоступному для дітей місці.

Комбінований препарат, який містить парацетамол, фенірамін та аскорбінову кислоту. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу, переважно в ЦНС, впливаючи на центри та терморегуляції; має аналгетичну та жарознижувальну дії.