Призначати дорослим і дітям віком від 14 років (з масою тіла не менше 45 кг) внутрішньо після їди.
Дозу встановлює лікар індивідуально з урахуванням чутливості до препарату, характеру захворювання, особливостей харчування і супутнього лікування.
Дорослим призначати у перший день лікування у добовій дозі 120–180 мг (4–6 таблеток) за 3–4 прийоми, у другий день - у добовій дозі 90–150 мг (3–5 таблеток), потім - по 30–60 мг (1–2 таблетки) за 1–2 прийоми, залежно від рівня протромбіну у крові.
Дітям віком від 14 років (з масою тіла не менше 45 кг) призначати у перший і другий дні лікування у добовій дозі 90–150 мг (3–5 таблеток) за 3–4 прийоми, потім - по 30–60 мг (1–2 таблетки) за 1–2 прийоми, залежно від рівня протромбіну у крові.
Разова доза, частота і тривалість застосування встановлюються індивідуально лікарем залежно від значення протромбінового індексу крові, який підтримують на рівні 40–60%. При рівні протромбіну менше 40–50% препарат слід негайно відмінити.
Для профілактики тромбоемболічних ускладнень призначати по 30 мг (1 таблетка) 1–2 рази на день.
Найвищі дози для дорослих: разова - 50 мг, добова - 200 мг.
Відміняти препарат слід поступово.
Особливості застосування
З обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку (підвищений ризик кровотечі, особливо внутрішньочерепної), при печінковій і/або нирковій недостатності помірного ступеня, підвищеній проникності судин, перикардиті, у післяпологовий період, при гінекологічних захворюваннях.
Особливої уваги потребує застосування пероральних антикоагулянтів пацієнтам перед проведенням хірургічного втручання, включаючи видалення зубів. Внутрішньом’язові і підшкірні ін’єкції під час лікування препаратом слід виконувати з обережністю, щоб уникнути появи гематом; ризик розвитку кровотеч підвищений у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, зі схильністю до тромбозів, а також у жінок віком від 60 років.
При гострих тромбозах призначати сумісно з гепарином.
Кальцифілаксія є рідким синдромом кальцифікації судин зі шкірним некрозом, пов’язаним з високою смертністю. Цей стан в основному спостерігається у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які піддаються гемодіалізу, або у пацієнтів з факторами ризику, наприклад з дефіцитом білка C або S, гіперфосфатемією, гіперкальціємією або гіпоальбумінемією. Повідомлялося про рідкі випадки кальцифікації у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К, включаючи феніндіон, при відсутності захворювання нирок. У разі діагностики кальцифілаксій слід розпочати відповідне лікування і розглянути питання про припинення застосування лікарського засобу.
Під час лікування препаратом необхідний систематичний контроль протромбінового співвідношення (нормальні показники — 2,0–4,0), регулярне розширене коагулогічне дослідження крові (коагулограма, тромбоеластограма, кількість тромбоцитів), аналіз сечі для раннього виявлення гематурії.
Для контролю антикоагуляційної активності використовувати показник протромбінового часу: надійна профілактика венозного тромбозу досягається при збільшенні протромбінового часу у 2 рази, артеріального — у 3–4 рази (норма — 11–14 секунд).
Не слід призначати препарат під час менструації (слід припинити прийом за 2 дні до її початку) і у перші дні після пологів.
Забарвлення сечі у рожевий колір і долонь в оранжевий обумовлене метаболізмом феніндіону (перехід в енольну форму) і не становить небезпеки. При підкисленні сечі її колір змінюється, що можна використовувати для диференціювання забарвлення сечі від гематурії. При забарвленні долонь і зміні кольору сечі препарат рекомендується замінити іншим антикоагулянтом, за винятком омефіну.
Препарат містить лактозу, тому, якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, треба проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.