Фелодип таблетки з модифікованим вивільненням по 5 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістера у коробці.

Таблетки з модифікованим вивільненням. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, діаметром 9 мм, з відображенням «5» з одного боку.

Фелодипін – вазоселективний блокатор кальцієвих каналів, який знижує артеріальний тиск шляхом зменшення периферичного судинного опору. У терапевтичних дозах фелодипін вибірково впливає на гладкі м'язи артеріол, не безпосередньо впливає на скоротливість і провідність серця. Препарат не впливає на гладкі м'язи вен та адренергічні вазомоторні механізми, і, отже, прийом фелодипіну не пов'язаний із симптомами ортостатичної гіпотензії. Фелодипін має свій власний помірний натрійуретичний та діуретичний ефект і таким чином не викликає затримки рідини в організмі. Фелодипін ефективний при різних ступенях артеріальної гіпертензії. Його можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад, блокаторами, діуретиками або інгібіторами АПФ (АПФ)) для посилення антигіпертензивної дії. Фелодипін знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, і його можна призначати у разі ізольованої систолічної гіпертензії. Фелодипін зберігає свою антигіпертензивну ефективність також у комбінації з нестероїдними протизапальними засобами. Фелодипін виявляє антиангінальну та протиішемічну дію завдяки впливу на баланс між споживанням та поставкою міокарда киснем. Фелодипін зменшує опір коронарних судин. Кровоток через коронарні судини та насичення міокарда киснем також підвищуються завдяки дилатації епікардіальних артерій та артеріол. Фелодипін ефективно попереджає утворення та розвиток спазму коронарних судин. Зниження системного артеріального тиску, зумовлене фелодипіном, послаблює поста навантаження на лівий шлуночок і знижує потребу міокарда в кисні. Фелодипін покращує переносимість навантажень та зменшує частоту виникнення нападів у пацієнтів із стабільною стенокардією напруги. Пацієнтам зі стабільною стенокардією фелодипін можна призначати як монотерапію або в комбінації з блокаторами ß-адренорецепторів. Фелодипін є ефективним засобом, добре переноситься дорослими пацієнтами, незважаючи на вік, расу, у пацієнтів із супутніми захворюваннями, такими як застійна серцева недостатність, бронхіальна астма та інші обструктивні захворювання легень, ниркова недостатність, цукровий діабет, подагра, гіперліпідемія, феномен Рейно, а також пацієнтам після трансплантації нирок. Фелодипін не впливає на рівень глюкози в крові та ліпідний профіль. Місце та механізм дії. Основна фармакодинамічна риса фелодипіну полягає у високому ступені судинної селективності. Міогенні активні гладкі м'язи резистивних артеріол особливо чутливі до дії фелодипіну. Фелодипін пригнічує електричну та скорочувальну активність гладких м'язів судин, впливаючи на кальцієві канали у клітинній мембрані. Гемодинамічні ефекти. Первинний гемодинамічний ефект фелодипіну полягає у зниженні загального периферичного судинного опору, що спричиняє зниження артеріального тиску. Цей ефект залежить від дози. Загалом зниження артеріального тиску спостерігається через 2 години після одноразового прийому і триває щонайменше 24 години, а співвідношення Т/Р (trough/peak - співвідношення кінцевого та пікового ефекту) досягає величин вищих, ніж 50%. Існує позитивне співвідношення між концентрацією фелодипіну в плазмі крові, зниженням периферичного судинного опору та артеріального тиску. Серцеві ефекти. У терапевтичних дозах фелодипін не впливає на скоротливість серця, AV-провідність та рефрактерний період AV-вузла. Гіпотензивна терапія фелодипіном пов'язана із значною регресією існуючої гіпертрофії лівого шлуночка. Ниркові ефекти. Фелодипін має незначну натрійуретичну та діуретичну дію, оскільки знижує канальцеву реабсорбцію натрію. Фелодипін не впливає на добове виведення калію або альбуміну. Судинний опір нирок зменшується після прийому фелодипіну. Нормальна швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) не змінюється. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією в процесі лікування фелодипіном СКФ може підвищуватися. У пацієнтів, які приймають циклоспорин після трансплантації нирок, фелодипін знижує артеріальний тиск, покращує нирковий кровотік та швидкість ШКФ. Фелодипін може покращувати функціонування трансплантату на ранніх стадіях після трансплантації. Ефективне зниження високого артеріального тиску особливо корисне для пацієнтів з цукровим діабетом. Клінічна ефективність. У дослідженні HOT (Hypertension Optimal Treatment - Оптимальне лікування артеріальної гіпертензії») вивчалася залежність великих серцево-судинних подій (таких як гострий інфаркт міокарда, інсульт та летальний результат через серцево- від цільового діастолічного артеріального тиску ≤ 90 мм рт. ст., ≤ 85 мм рт. ст. та ≤ 80 мм рт. ст. та досягнутого показника артеріального тиску, при цьому фелодипін застосовувався як базова терапія. Загалом 18790 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (діастолічний артеріальний тиск 100-115 мм рт. ст.) у віці 50-80 років перебували під наглядом протягом у середньому 3,8 року (від 3,3 до 4,9) . Фелодипін застосовувався як монотерапія або в комбінації з блокаторами та/або інгібітором АПФ та/або діуретиками. Позитивними результатами дослідження було зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску до 139 та 83 мм рт. ст. відповідно. У дослідженні STOP-2 (Swedish Trial in Old Patients with Hypertension-2 - «Шведське дослідження за участю пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією-2), в якому брали участь 6614 пацієнтів віком від 70 до 84 років, блокатори кальцієвих каналів, які є похідними дигідропіридину (фелодипін та ісрадипін), показали такий самий захід ефект щодо смертності та захворюваності внаслідок серцево-судинних патологій, як і інші широко застосовувані класи антигіпертензивних лікарських засобів - інгібітори АПФ, β-блокатори та діуретики

Всмоктування Фелодипін повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті після перорального прийому таблеток з модифікованим вивільненням. Біодоступність у людини становить приблизно 15% і не залежить від прийнятої дози у діапазоні терапевтичного інтервалу. Завдяки особливостям лікарської форми модифіковане вивільнення фелодипіну подовжує фазу всмоктування та забезпечує його рівномірну концентрацію у плазмі крові протягом 24 годин. При застосуванні лікарської форми з пролонгованою дією максимальний рівень фелодипіну у плазмі крові (tmax) досягається через 3-5 годин. У разі одночасного застосування фелодипіну з жирною їжею підвищується швидкість абсорбції без зміни ступеня абсорбції. Розподіл 99% фелодипіну пов'язується з протеїнами плазми крові, переважно з альбумінами. Об'єм розподілу у рівноважному стані становить 10 л/кг. Метаболізм Фелодипін метаболізується в печінці за допомогою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4), всі його метаболіти неактивні. Фелодипін відноситься до лікарських засобів з високим кліренсом, що в середньому становить 1200 мл/хв. При тривалому застосуванні не відмічено значної кумуляції лікарського засобу. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції печінки концентрація фелодипіну в плазмі крові вища, ніж у молодших пацієнтів. Фармакокінетика фелодипіну не змінюється у пацієнтів з порушенням функції нирок, у тому числі пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Висновок Період напіввиведення фелодипіну становить близько 25 годин, а рівноважна концентрація досягається через 5 днів. При тривалому застосуванні кумуляції діючої речовини немає. Приблизно 70% дози препарату виводиться із сечею, а решта – з калом у вигляді метаболітів. У незміненому вигляді із сечею виводиться менше 0,5% дози. Лінійність/нелінійність. Концентрації в плазмі крові прямо пропорційні дозі в межах терапевтичного діапазону, що становить 2,5-10 мг.

Cелективні блокатори кальцієвих каналів з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТX C08C A02.

Фелодипін метаболізується у печінці за допомогою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Одночасне застосування речовин, що взаємодіють із ферментною системою цитохрому P450 3A4, може вплинути на рівні фелодипіну в плазмі крові. Ферментна взаємодія Препарати, які є інгібіторами або індукторами ізоферменту 3А4 цитохрому Р450, можуть впливати на рівень фелодипіну в плазмі. Взаємодії, що призводять до підвищення концентрації фелодипіну в плазмі Інгібітори ензимів, такі як циметидин, ранітидин, еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, анти-ВІЛ-препарати/інгібітори протеази (наприклад, ритонавір), хінідин та деякі флавоноїди, що містяться в грейпфрутовому соку, При застосуванні спільно з потужним інгібітором CYP3A4 ітраконазолом Cmax та AUC фелодипіну зростали у 8 та 6 разів відповідно. При одночасному застосуванні з еритроміцином Cmax та AUC фелодипіну збільшувалися у 2,5 рази, а циметидин підвищував Cmax та AUC фелодипіну приблизно на 55%. Слід уникати комбінацій фелодипіну із потужними інгібіторами CYP3A4. У разі розвитку клінічно значущих побічних явищ внаслідок надмірної дії фелодипіну, що виник при комбінації препарату з потужними інгібіторами CYP3A4, рекомендується відкоригувати дозу фелодипіну та/або припинити застосування інгібітору CYP3A4. Взаємодії, що призводять до зниження концентрації фелодипіну в плазмі крові Індуктори ферментів, такі як фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, барбітурати, ефавіренз, невірапін та звіробій (Hypericum perforatum), можуть знижувати концентрацію фелодипіну в плазмі крові, тому пацієнтам, які приймають ці ліки, можуть знадобитися вищі. При застосуванні фелодипіну разом з карбамазепіном, фенітоїном або фенобарбіталом Cmax фелодипін знижувався на 82%, а AUC – на 96%. Слід уникати комбінацій фелодипіну із потужними індукторами CYP3A4. У разі недостатньої клінічної ефективності внаслідок зниження концентрації фелодипіну при його застосуванні у комбінації з потужними індукторами CYP3A4 рекомендується відкоригувати дозу фелодипіну та/або припинити використання індуктора CYP3A4. Додаткові взаємодії Фелодипін може збільшувати концентрацію такролімусу. У разі одночасного застосування фелодипіну та такролімусу необхідно контролювати концентрацію такролімусу в плазмі крові та відповідно відкоригувати дозу. Фелодипін не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Грейпфрутовий сік підвищує плазмовий рівень та біодоступність фелодипіну через наявність у ньому флавоноїдів, тому його не можна застосовувати разом із фелодипіном. Антигіпертензивні препарати пролонгують гіпотензивну дію фелодипіну. Симпатоміметики знижують ефект фелодипіну. Коректування дози не потрібне при одночасному застосуванні фелодипіну з дигоксином. Фелодипін не впливає на частку вільних фракцій інших ліків, які характеризуються значним зв'язуванням з білками плазми, наприклад, варфарин.

Діюча речовина: фелодипін; 1 таблетка містить 5 мг фелодипіну; допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, повідон, пропілгалат, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат; оболонка таблетки: гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е 171), тальк, пропіленгліколь.

Фелодипін має незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Якщо під час застосування лікарського засобу пацієнти відчувають головний біль, нудоту, запаморочення або слабкість, швидкість їхньої реакції може бути порушена. Особливу обережність слід проявляти на початку терапії.

Вагітність Фелодип протипоказаний у період вагітності. Неклінічні дослідження репродуктивної токсичності показали вплив на розвиток плода, пов'язаний із фармакологічною дією фелодипіну. Годування грудьми Фелодип може проникати у грудне молоко, але невідомо, чи надає він негативний вплив на новонароджених. Через обмежені дані щодо безпеки препарату для немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, фелодипін не слід застосовувати під час годування груддю. Фертильність Відсутні дані щодо впливу фелодипіну на фертильність. Дослідження на щурах показали наявність певного впливу на розвиток плода та відсутність впливу на фертильність при застосуванні терапевтичних доз.

З огляду на обмежений досвід застосування у педіатричній практиці лікарський засіб не слід призначати дітям.

Артеріальна гіпертензія. Профілактичне лікування хронічної стабільної стенокардії.

Підвищена чутливість до фелодипіну та інших дигідропіридинів (теоретичний ризик перехресної реактивності) або до інших компонентів препарату. Декомпенсована серцева недостатність. Нестабільна стенокардія. Гострий інфаркт міокарда. Динамічна обструкція лівого шлуночка, що виносить. Виражений аортальний/мітральний стеноз.

Дорослі Артеріальна гіпертензія. Режим дозування завжди визначається індивідуально. Терапія починається з дози 5 мг 1 раз на добу. Залежно від клінічної відповіді, дозу можна зменшити до 2,5 мг, підвищити до 10 мг на добу. У разі потреби можна додати інший антигіпертензивний препарат. Стандартна доза, що підтримує, становить 5 мг 1 раз на добу. Стенокардія. Режим дозування завжди визначається індивідуально. Терапія починається з дози 5 мг 1 раз на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Фелодипін можна застосовувати в комбінації з β-блокаторами, інгібіторами АПФ або діуретиками. Гіпотензивна дія вказаних препаратів може мати адитивний ефект, тому комбіновану терапію слід застосовувати з обережністю, щоб уникнути гіпотензії. Пацієнти похилого віку: лікування слід розпочинати з найменшої можливої дози препарату. Пацієнти з порушенням функції нирок: пацієнти з порушенням функції нирок не потрібні корекції дози. Пацієнти з порушенням функції печінки у пацієнтів з порушенням функції печінки можливе підвищення концентрації фелодипіну в плазмі. Такі пацієнти можуть бути чутливими до лікування нижче доз. Спосіб застосування: препарат краще приймати вранці перед їжею або після легкого сніданку, не містить великої кількості жирів та вуглеводів. Таблетки не можна розжовувати, ділити або подрібнювати, щоб зберегти їх властивості модифікованого вивільнення. Таблетки ковтати повністю, запиваючи водою.

Препарат може викликати почервоніння обличчя, головний біль, серцебиття, запаморочення та стомлюваність. Більшість цих реакцій дозозалежні і найчастіше виявляються на початку лікування або при підвищенні дози. Зазвичай вони є тимчасовими. Також можуть виникнути залежно від дози, набряки в ділянці кісточок, які є наслідком прекапілярної вазодилатації, а не схильністю до затримки рідини в організмі. У пацієнтів із запаленням ясен або з періодонтитом може виникнути гіперплазія ясен, це можна запобігти, дотримуючись ретельної гігієни ротової порожнини. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (наприклад, кропив'янка та ангіоневротичний набряк). З боку нервової системи: головний біль, порушення сну, сонливість, запаморочення, парестезії, занепокоєння, дратівливість, сплутаність свідомості, депресія. З боку дихальної системи: задишка, носова кровотеча. З боку серцево-судинної системи: погіршення проявів стенокардії (особливо на початку лікування). Переважно у пацієнтів із симптоматичною ішемічною хворобою серця: непритомність, пальпітація, тахікардія, інфаркт міокарда, припливи, периферичний набряк (ступінь набряку в області кісточок залежить від дози), артеріальна гіпотензія. З боку репродуктивної системи: імпотенція/статева дисфункція. З боку сечовивідної системи: часте сечовипускання. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, гінгівіт, гіперплазія ясен, біль у животі, блювання, періодонтит, діарея, запор, сухість у роті. З боку травної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, холестатичний гепатит. З боку шкіри: гіперемія, висипання на шкірі, свербіж, чутливість до світла, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, вузлувата еритема, лейкоцитокластичний васкуліт. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, тремор. Системні порушення та місцеві реакції: підвищена стомлюваність, підвищення температури тіла.

Симптоми Передозування може спричинити надмірну периферичну вазодилатацію з вираженою артеріальною гіпотензією, яка іноді може супроводжуватися брадикардією. Лікування По можливості застосовувати активоване вугілля, промивання шлунка, якщо пройшло не більше 1 години після прийому надмірної дози. При тяжкій артеріальній гіпотензії показано симптоматичне лікування. Слід надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами. При брадикардії внутрішньовенно запровадити атропін 0,5-1 мг. Якщо цього недостатньо, необхідно поповнити об'єм плазми за допомогою інфузії, наприклад, глюкози, 0,9% розчину натрію хлориду, декстрану. Якщо вжиті заходи не призвели до нормалізації клінічного стану, можна застосувати симпатоміметики з переважним впливом на α1-адренорецептори.

Зберігати при температурі не вище 25 ˚C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Фелодип застосовується при лікуванні артеріальної гіпертензії, а також при профілактичному лікуванні хронічної стабільної стенокардії.