Езопрекс 10 мг №30 таблетки

№30 (10х3), №60 (10х6): по 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Овальні таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з розподільною лінією з одного боку.

Есциталопрам — це селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (5-HT), який характеризується високою афінністю до основної ділянки зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою транспортеру серотоніну, при цьому афінність до цієї ділянки у 1000 разів нижча.

Есциталопрам має нульову або низьку афінність до цілого ряду різних рецепторів, таких як 5-HT1A-, 5-HT2-, дофамінові D1— та D2-рецептори, α1-, α2-, β-адренорецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Інгібування зворотного захоплення 5-HT є єдиним можливим механізмом дії, який може пояснювати фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Абсорбція.

Абсорбція препарату є майже повною та не залежить від вживання їжі (середній період до досягнення максимальної концентрації (середній Tmax) при багаторазовому прийомі препарату становить 4 години). Як і для рацемічного циталопраму, абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80%.

Розподіл.

Уявний об’єм розподілу (Vd,β/F) після перорального прийому препарату становить 12–26 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові для есциталопраму та для його основних метаболітів становить менше 80%.

Біотрансформація.

Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого і дидеметильованого метаболітів. Обидва ці метаболіти є фармакологічно активними. При багаторазовому прийомі препарату середні концентрації деметильованого та дидеметильованого метаболітів зазвичай становлять відповідно 28–31% і <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту опосередковується переважно CYP2C19. Можлива деяка участь у цьому процесі ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Елімінація.

Період напіввиведення (t½) при багаторазовому прийомі препарату становить 30 годин, а плазмовий кліренс при пероральному застосуванні препарату (Cloral) становить 0,6 л/хв. t½ основних метаболітів значно довший. Вважається, що есциталопрам і його основні метаболіти елімінуються як через печінку (метаболічний шлях елімінації), так і нирками, при цьому основна частина дози екскретується у вигляді метаболітів із сечею.

Фармакокінетика препарату лінійна. Рівноважні рівні у плазмі крові досягаються приблизно через 1 тиждень. Середні рівноважні концентрації, які становлять 50 нмоль/л (діапазон: 20–125 нмоль/л), досягаються при застосуванні добової дози 10 мг.

Пацієнти літнього віку (>65 років).

Було показано, що в пацієнтів літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у більш молодих пацієнтів. Системна експозиція (AUC) у здорових добровольців літнього віку приблизно на 50% вища за таку у молодих здорових добровольців.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів з легкою або помірною дисфункцією печінки (класи А і В за шкалою Чайлда-П’ю) t½ есциталопраму був приблизно удвічі довший, ніж у осіб з нормальною функцією печінки, а експозиція — приблизно на 60% вищою.

Порушення функції нирок.

При застосуванні рацемічного циталопраму у пацієнтів з нирковою дисфункцією (CLCR 10–53 мл/хв) спостерігався довший t½ та невелике зростання експозиції. Концентрації метаболітів у плазмі крові при цьому не вивчалися, але вони можуть бути збільшеними.

Поліморфізм.

Було виявлено, що у повільних метаболізаторів за ферментом CYP2C19 концентрації есциталопраму у плазмі крові удвічі вищі за такі у швидких метаболізаторів. У повільних метаболізаторів за ферментом CYP2D6 жодних значущих змін експозиції препарату не спостерігалося.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТХ N06A B10.

Фармакодинамічні взаємодії.

Препарати, одночасне застосування яких протипоказане.

Неселективні незворотні інгібітори МАО. У пацієнтів, які отримували СІОС у комбінації з неселективними незворотними інгібіторами МАО, і у пацієнтів, які нещодавно припинили приймати СІЗОС та почали лікування такими інгібіторами МАО, повідомлялося про випадки розвитку серйозних побічних реакцій. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.

Есциталопрам протипоказаний для застосування в комбінації з неселективними необоротними інгібіторами МАО. Прийом есциталопраму можна розпочати через 14 днів після відміни лікування незворотними інгібіторами МАО. Після відміни есциталопраму має пройти не менше 7 днів, перш ніж розпочинати лікування неселективними необоротними інгібіторами МАО.

Збільшення інтервалу QT. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження щодо вивчення комбінованого застосування есциталопраму з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, не проводилися. При застосуванні есциталопраму разом із такими препаратами не можна виключати виникнення адитивного ефекту. У зв'язку з цим протипоказано одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, здатними збільшувати інтервал QT, такими як протиаритмічні засоби класів IA та III, антипсихотичні засоби (наприклад, похідні фенотіазину, пімозід, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі антимікробні. спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин, деякі антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин).

Пімозід. Через взаємодію есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посилення побічної дії останньої протипоказано одночасне застосування цих препаратів.

Комбінації, які потребують обережності.

Селективний зворотний інгібітор МАО-А (моклобемід). У зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому комбіноване застосування есциталопраму та інгібітора МАО-А протипоказане. Якщо таке поєднання необхідне, його застосування слід починати з мінімальних рекомендованих доз препаратів і при цьому посилити клінічне спостереження за пацієнтом.

Лікування есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому зворотного ІМАО моклобеміду.

Неселективний зворотний інгібітор МАО (лінезолід). Антибіотик лінезолід є неселективним інгібітором зворотного МАО і не повинен призначатися пацієнтам, які отримують есциталопрам. Якщо така комбінація необхідна, вона повинна застосовуватися з прийомом мінімальних доз препаратів та під ретельним клінічним наглядом (див. «Протипоказання»).

Селективний необоротний інгібітор МАО-В (селегілін). При застосуванні препарату в комбінації з селегіліном (необоротний інгібітор МАО-В) слід бути обережним у зв'язку з ризиком серотонінового синдрому. Селегілін у дозах до 10 мг на добу включно безпечно застосовувався разом із рацемічним циталопрамом.

Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне застосування препарату разом із серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призводити до розвитку серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. СІЗОС можуть знижувати судомний поріг. При одночасному застосуванні цих препаратів з іншими лікарськими засобами, які можуть знижувати судомний поріг (наприклад, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, СІОЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени та бутирофенони), мефлохін, бупропіон та трамадол), рекомендується дотримуватися.

Литий, триптофан. Надходили повідомлення про посилення ефектів СІЗОС при їх застосуванні разом із літієм або триптофаном, тому вимагає обережності одночасне застосування СІОС із цими лікарськими засобами.

Звіробій. Одночасне застосування СІОС та рослинних лікарських засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти. При застосуванні есциталопраму у поєднанні з пероральними антикоагулянтами можуть змінюватися антикоагулянтні ефекти цих засобів. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно моніторувати стан зсідання крові на початку лікування есциталопрамом або при його скасуванні (див. розділ "Особливості застосування"). Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) може посилити схильність до кровотечі.

Алкоголь. Між есциталопрамом та алкоголем не очікується жодних фармакодинамічних чи фармакокінетичних взаємодій. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, вживати алкоголь на фоні лікування не рекомендується.

Фармакокінетичні взаємодії.

Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму.

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19. CYP3A4 та CYP2D6 також можуть брати участь у його метаболізмі, хоча й меншою мірою. Метаболізм головного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму), зважаючи на все, частково каталізується CYP2D6. Сумісне призначення есциталопраму та омепразолу 30 мг один раз на добу (інгібітору CYP2C19) призводить до помірного (приблизно на 50%) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі.

Спільне призначення есциталопраму та циметидину 400 мг двічі на добу (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Слід обережно при комбінованому застосуванні есциталопраму з циметидином. Можливе коригування дози.

Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з CYP2C19 інгібіторами (наприклад, омепразолом, езомепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) та етиметидином слід бути обережними, призначаючи верхні межі. Зниження дози есциталопраму може бути потрібним залежно від клінічної оцінки.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів. Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які переважно метаболізуються цим ферментом та мають вузький терапевтичний індекс, наприклад, такими як флекаїнід, пропафенон та метопролол (при застосуванні з приводу серцевої недостатності), або з деякими лікарськими засобами, що впливають на ЦНС та метаболізуються переважно CY наприклад, антидепресантами, такими як дезіпрамін, кломіпрамін і нортриптилін, або антипсихотиками, такими як рисперидон, тіоридазин і галоперидол, рекомендується бути обережними. Можливе коригування дози.

Одночасне застосування препарату з дезіпраміном або метопрололом в обох випадках призводило до зростання вдвічі плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19.

У дослідженнях in vitro було продемонстровано, що есциталопрам також може зумовлювати невелике пригнічення CYP2C19. При одночасному застосуванні лікарських засобів, що метаболізуються CYP2C19, рекомендується бути обережними.

діюча речовина: есциталопрам
1 таблетка містить оксалату есциталопраму відповідно 10 мг або 15 мг есциталопраму
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна , натрію кроскармелоза, кремній колоїдний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400.

Хоча було показано, що есциталопрам не погіршує ані розумові функції, ані психомоторну діяльність, усі психоактивні лікарські засоби можуть порушувати здатність до критичного мислення або практичні навички, можуть виникати такі побічні реакції, як запаморочення, сонливість.

Пацієнтів слід попередити про потенційний ризик впливу препарату на їхню здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами.

Вагітність. 

Дотепер доступні лише обмежені клінічні дані щодо застосування есциталопраму вагітним.

У дослідженнях з вивчення токсичності есциталопраму по відношенню до репродуктивної функції у тварин спостерігалися ембріо-/фетотоксичні ефекти препарату, але не було відмічено зростання частоти вад розвитку.

Езопрекс під час вагітності, застосовують лише після ретельного зважування співвідношення «ризик/користь».

Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. Слід уникати раптової відміни препарату під час вагітності.

Після прийому жінкою на пізніх термінах вагітності СІЗЗС/ІЗЗСН у новонародженого можуть виникнути наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури тіла, затруднене годування, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість та порушення сну. Ці симптоми можуть обумовлюватися серотонінергічними ефектами або бути симптомами відміни. У більшості випадків ускладнення розвиваються негайно після народження або незабаром після нього (до 24 годин).

Епідеміологічні дані вказують на те, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може підвищувати ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Період годування груддю. 

Есциталопрам проникає у грудне молоко людини, тому годування груддю при лікуванні препаратом не рекомендується.

Фертильність. 

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. При застосуванні деяких СІЗЗС людям було показано, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Антидепресанти протипоказані для лікування дітей. Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, має бути забезпечене уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

Лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів.

• Гіперчутливість до есциталопраму або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Одночасне застосування препарату з неселективними незворотними інгібіторами моноаміноксидази (інгібіторами МАО) протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією та іншими симптомами.
• Одночасне лікування пімозидом.
• Комбіноване застосування есциталопраму та зворотних інгібіторів MAO-A (наприклад моклобеміду) або зворотного неселективного інгібітору МОА лінезоліду протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Есциталопрам протипоказаний пацієнтам із подовженим інтервалом QT, а також із синдромом вродженого подовженого інтервалу QT.
• Есциталопрам протипоказано застосовувати одночасно із лікарськими засобами, які здатні збільшувати тривалість інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Безпека застосування доз понад 20 мг на добу не була встановлена.

Езопрекс застосовують дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від вживання їжі.

Великий депресивний епізод. Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до максимальної — 20 мг.

Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2–4 тижні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї. Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг (для отримання такої дози таблетку дозуванням 10 мг необхідно розділити навпіл) на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Дозу можна в подальшому збільшити до максимальної — 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія). Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищити добову дозу до максимальної — 20 мг на добу.

Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2–4 тижні лікування. Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців запобігає рецидиву. Таке лікування призначають індивідуально; при цьому слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Генералізовані тривожні розлади. Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців запобігає рецидиву. Таке лікування призначають індивідуально; при цьому слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР). Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР — хронічне захворювання, лікування повинно тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років). 

Початкова доза повинна становити половину звичайної рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для літніх людей становить 5 мг (для отримання такої дози таблетку дозуванням 10 мг необхідно розділити навпіл). Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добову дозу можна збільшити до максимальної — 10 мг на добу.

Ниркова недостатність. 

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Зниження функції печінки.

Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19. Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Припинення лікування. При припиненні лікування Езопрексом дозу слід поступово знижувати протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни.

Особливості застосування.

Нижченаведені особливості застосування стосуються терапевтичного класу СІЗЗС.

Парадоксальна тривога. У деяких пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами можуть посилюватися симптоми тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів при продовженні лікування. Для зменшення ризику прояву анксіогенного ефекту рекомендується застосування низької початкової дози.

Судоми. Цей лікарський засіб слід відмінити в усіх пацієнтів, у яких виникають судоми. Застосування СІЗЗС слід уникати пацієнтам з нестабільною епілепсією, а для пацієнтів з контрольованою епілепсією показаний ретельний нагляд. СІЗЗС необхідно відмінити, якщо буде спостерігатися збільшення частоти розвитку судом.

Манія. У пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі СІЗЗС слід застосовувати з обережністю. СІЗЗС слід відміняти в усіх пацієнтів, у яких розпочинається маніакальний стан.

Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може вплинути на контроль глікемії (обумовити гіпоглікемію або гіперглікемію). Може виникнути необхідність у коригуванні доз інсуліну та/або пероральних цукрознижувальних препаратів.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія асоційована з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик утримується, поки не настає стійка ремісія. Оскільки покращення стану може не настати протягом перших декількох тижнів лікування чи більше, слід здійснювати ретельний нагляд за пацієнтами, поки не настане таке покращання їхнього стану. Загальний клінічний досвід свідчить про те, що ризик суїциду може зростати у ранні фази одужання.

Інші психічні порушення, з приводу яких призначається есциталопрам, також можуть асоціюватися зі зростанням ризику суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці порушення можуть існувати одночасно з великим депресивним розладом. У зв’язку з цим при лікуванні пацієнтів з іншими психічними порушеннями показані такі ж запобіжні заходи, як і при лікуванні пацієнтів із великим депресивним розладом.

Відомо, що в пацієнтів із суїцидальними діями та проявами або у пацієнтів з вираженими суїцидальними думками до початку лікування існує підвищений ризик суїцидальних думок або спроб суїциду, і за такими пацієнтами під час лікування повинен здійснюватися ретельний нагляд. Метааналіз наявних даних з вивчення антидепресантних лікарських засобів у дорослих пацієнтів з психічними розладами продемонстрував підвищений ризик суїцидальної поведінки на тлі прийому антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Медикаментозна терапія таких пацієнтів, особливо з підвищеним ризиком, повинна супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранніх стадіях лікування та після змін дози.

Пацієнтів (та осіб, які здійснюють нагляд за пацієнтами) слід попередити про необхідність відстеження появи будь-яких ознак клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також незвичайних змін поведінки, і негайного звернення за медичною допомогою при виникненні таких симптомів.

Акатизія/психомоторний неспокій. Застосування СІЗЗС/ІЗЗСН (інгібіторів зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну) було асоційоване з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним або виснажуючим неспокоєм та потребою постійно рухатися, які часто супроводжуються нездатністю спокійно сидіти або стояти. Ризик розвитку таких явищ найвищий протягом перших тижнів лікування. Пацієнтам, у яких з’являється така симптоматика, збільшення дози може бути шкідливим.

Гіпонатріємія. У рідкісних випадках на тлі застосування СІЗЗС повідомлялося про розвиток гіпонатріємії (ймовірно, обумовленої синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормона), яка зазвичай зникає після відміни препарату. Пацієнтам з підвищеним ризиком цього ускладнення, наприклад пацієнтам літнього віку, пацієнтам із цирозом печінки або пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що можуть викликати гіпонатріємію, слід дотримуватися обережності.

Геморагічні явища. Надходили повідомлення про виникнення на тлі застосування СІЗЗС геморагічних явищ з боку шкіри, таких як екхімози та пурпура. Пацієнтам, які приймають СІЗЗС, особливо разом із пероральними антикоагулянтами чи з лікарськими засобами, які порушують функцію тромбоцитів (наприклад, атипові антипсихотики та фенотіазіни, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота та НПЗП, тиклопідин та дипіридамол), а також пацієнтам з відомою схильністю до кровотеч/крововиливів рекомендується дотримуватися обережності.

ЕСТ (електросудомна терапія). Дотепер досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, у зв’язку з чим при такому лікуванні рекомендується дотримуватися обережності.

Реверсивні, селективні ІМАО типу А. Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром. При одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських засобів із серотонінергічними ефектами, наприклад суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом та триптофаном, рекомендується дотримуватися обережності.

Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому у пацієнтів, які приймали СІЗЗС одночасно із серотонінергічними лікарськими засобами. На розвиток цього стану може вказувати поєднання таких симптомів, як збудження, тремор, міоклонус та гіпертермія. При виникненні цього явища необхідно негайно відмінити СІЗЗС і серотонінергічний лікарський засіб та розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних лікарських засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення частоти розвитку побічних реакцій.

Симптоми відміни, які з’являються при припиненні лікування. Симптоми відміни, які з’являються при припиненні лікування, є частим явищем, особливо якщо препарат був відмінений раптово.

Ризик розвитку симптомів відміни може залежати від різних факторів, у тому числі від тривалості лікування, дози препарату та швидкості зменшення дози. Найчастіше при цьому повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, порушення чутливості (в тому числі парестезія та відчуття удару електричним струмом), порушення сну (в тому числі безсоння та дуже яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищена пітливість, головний біль, діарея, відчуття посиленого серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість та порушення зору. Як правило, ці симптоми були легкими або середньої тяжкості, хоча у деяких пацієнтів вони могли бути тяжкими.

Вони зазвичай виникали у кілька перших днів після відміни лікування, але були отримані повідомлення про дуже рідкісні випадки появи таких симптомів у пацієнтів, які ненавмисно пропустили прийом дози препарату. Як правило, ці симптоми минають самостійно і зазвичай зникають упродовж 2 тижнів, хоча у деяких осіб вони можуть тривати довше (2–3 місяці або більше). У зв’язку з цим при відміні лікування рекомендується поступово знижувати дозу есциталопраму протягом кількох тижнів або місяців, залежно від потреб пацієнта.

Ішемічна хвороба серця. У зв’язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату пацієнтам з ішемічною хворобою серця при такому лікуванні рекомендується дотримуватися обережності.

Збільшення тривалості інтервалу QT. Встановлено, що есциталопрам здатен викликати дозозалежне збільшення тривалості інтервалу QT. Випадки збільшення тривалості інтервалу QT та шлуночкової аритмії, в тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), спостерігалися під час післяреєстраційного спостереження, переважно у жінок, при наявності гіпокаліємії або попередньо існуючого подовженого інтервалу QT чи інших захворювань серця (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Передозування» та «Побічні реакції»).

Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів зі значною брадикардією та пацієнтів з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда чи декомпенсованою серцевою недостатністю.

Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія та гіпомагнезіємія, збільшують ризик розвитку злоякісних аритмій та мають бути скориговані до початку лікування есциталопрамом.

У пацієнтів із захворюваннями серця, які мають стабільний перебіг, перед початком лікування есциталопрамом слід провести ретельний аналіз ЕКГ.

Якщо під час лікування есциталопрамом спостерігаються симптоми серцевої аритмії, препарат слід відмінити та зробити ЕКГ.

Закритокутова глаукома. Препарати, які належать до СІЗЗС, здатні впливати на розмір зіниць та призводити до виникнення мідріазу. Цей мідріатичний ефект може спровокувати зменшення ширини райдужково-рогівкового кута, що призводить до збільшення внутрішньоочного тиску та розвитку закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів, які мають схильність до цього. Тому призначати есциталопрам пацієнтам із закритокутовою глаукомою та глаукомою в анамнезі слід з обережністю.

Побічні реакції розвиваються найчастіше протягом першого або другого тижня терапії, зазвичай їх частота та інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.

Нижче перераховані (за категоріями «Система-орган-клас» та за частотою) побічні реакції на лікарський засіб, відомі для всіх СІЗЗС, а також побічні реакції, інформація про які надходила у спонтанних повідомленнях протягом постмаркетингового періоду.

Частота побічних реакцій надана за даними клінічних досліджень, ці цифри наведені без поправок на плацебо.

Частота побічних реакцій визначалася наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку серця:

• Нечасто - Тахікардія;
• Рідко - Брадикардія;
• Частота невідома- Подовження інтервалу QT електрокардіограми; шлуночкова аритмія, в тому числі поліморфна шлуночкова тахікардія (torsade de pointes)

З боку крові та лімфатичної системи:

• Частота невідома - Тромбоцитопенія

З боку нервової системи:

• Дуже часто - Головний біль,
• Часто - Безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор
• Нечасто - Порушення смаку, порушення сну, непритомність
• Рідко - Серотоніновий синдром
• Частота невідома - Дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія2)

З боку органа зору:
Нечасто - Розширення зіниці, затуманення зору, порушення зору

З боку органів слуху та рівноваги
Нечасто - Дзвін/шум у вухах

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння:

• Часто - Синусит, позіхання
• Нечасто - Носова кровотеча

З боку травної системи:

• Дуже часто - Нудота
• Часто - Діарея, запор, блювання, сухість у роті
• Нечасто - Шлунково-кишкові кровотечі (в тому числі ректальні)

З боку нирок та сечовидільної системи:

• Частота невідома - Затримка сечовипускання

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

• Часто - Підвищена пітливість
• Нечасто - Кропив’янка, облисіння, алопеція, висипання, свербіж
• Частота невідома - Синці, ангіоневротичний набряк

З боку опорно-рухового апарату, сполучної тканини та кісток

• Часто - Артралгія, міалгія
• Частота невідома - Синці, ангіоневротичний набряк

Ендокринні розлади

• Частота невідома - Порушення секреції антидіуретичного гормона

Метаболічні та аліментарні розлади:

• Часто - Знижений апетит, підвищений апетит, збільшення маси тіла
• Нечасто - Зменшення маси тіла
• Частота невідома - Гіпонатріємія, анорексія2)

З боку судин:

• Частота невідома - Ортостатична гіпотензія

Загальні розлади та реакції у місці введення:

• Часто - Підвищена втомлюва-ність, пірексія
• Нечасто - Набряки

З боку імунної системи:

• Рідко - Анафілак-тичні реакції

Гепатобі-ліарні розлади:

• Частота невідома - Гепатит, зміни функціональних печінкових тестів

З боку репродуктив-ної системи та молочних залоз:

• Часто - Чоловіки: порушення еякуляції, імпотенція
• Нечасто - Жінки: метрорагія, менорагія
• Частота невідома - Галакторея. Чоловіки: пріапізм

Розлади з боку психіки:

• Часто - Тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків та жінок, аноргазмія у жінок
• Нечасто - Бруксизм, збудження, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості
• Рідко - Агресія, деперсона-лізація, галюцинації, події, пов’язані з суїцидальними намірами (див. розділ «Особли-вості застосу-вання»)
• Частота невідома - Манія, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка1)

1) Про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомлялося на тлі терапії есциталопрамом або у ранні терміни після відміни цього препарату.

2) Такі випадки спостерігалися при застосуванні усіх засобів класу СІЗЗС.

Збільшення інтервалу QT. Випадки виникнення збільшення інтервалу QT та шлуночкової аритмії, в тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), спостерігалися під час післяреєстраційного спостереження, переважно у пацієнтів жіночої статі, при наявності гіпокаліємії або попередньо існуючому збільшенні інтервалу QT чи інших захворюваннях серця (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії», «Передозування» та «Фармакодинамічні властивості»).

Ефекти класу. Епідеміологічні дослідження, проведені переважно за участі пацієнтів віком від 50 років і старше, продемонстрували збільшення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та трициклічні антидепресанти (ТЦА). Механізм, який призводить до такого збільшення ризику, наразі невідомий.

Про випадки пролонгації інтервалу QT повідомлялося під час медичного застосування переважно у пацієнтів з існуючим серцевим захворюванням.

Існують дані про підвищений ризик переломів кісток при застосуванні трициклічних антидепресантів або препаратів класу СІЗЗС. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми відміни, які з’являються при припиненні лікування. Відміна СІЗЗС/ІЗЗСН (особливо раптова) зазвичай призводить до виникнення симптомів відміни. Найчастіше при цьому повідомлялося про такі реакції: запаморочення, порушення чутливості (в тому числі парестезія та відчуття удару електричним струмом), порушення сну (в тому числі безсоння та дуже яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищена пітливість, головний біль, діарея, відчуття посиленого серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість та порушення зору. Як правило, ці явища легкі або середньої тяжкості та минають самостійно, але у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим при відсутності потреби у подальшому застосуванні есциталопраму рекомендується відміняти препарат поступово, знижуючи його дозу протягом 1–2 тижнів.

Прояви токсичності. Клінічні дані з передозування есциталопрамом обмежені. Багато випадків спричинено одночасним передозуванням інших лікарських засобів. Для більшості випадків передозування повідомлялося про легкі симптоми або про відсутність симптоматики. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопрамом є винятковими; у більшості випадків мало місце також передозування супутніх лікарських засобів. Прийом есциталопраму у дозах від 400 до 800 мг (у випадку передозування лише цього препарату) переносився без жодних тяжких симптомів.

Симптоми.

Симптоми, які спостерігалися у зареєстрованих випадках передозування есциталопраму, були пов’язані, головним чином, із ЦНС (від запаморочення, тремору та збудження до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судом та коми), травною системою (нудота/блювання) та серцево-судинною системою (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія), а також зі станами порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування.

Специфічний антидот до цього препарату відсутній. Необхідно забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, належну оксигенацію та дихальну функцію. Слід зважити доцільність промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Промивання шлунка повинно бути виконане якомога раніше після перорального прийому препарату. Рекомендоване моніторування функції серця та основних показників життєдіяльності, а також загальні симптоматичні підтримуючі заходи.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Препарат не потребує особливих умов зберігання.

Езопрекс – антидепресант