Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Капсули потрібно жувати чи розламувати.
Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна рекомендувати розчинити капсулу у 100 мл негазованої води. Не можна використовувати жодні інші рідини, оскільки вони можуть пошкодити кишкову оболонку. Воду в склянці слід збовтати, щоб розчинилася капсула. Випити рідину з мікрогранулами одразу або протягом 30 хвилин. Потім слід набрати ще півсклянки води, обполоснути стінки водою та випити. Гранули не слід розжовувати чи подрібнювати.
Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна ввести капсулу через назогастральний зонд, попередньо розчинивши її у половині склянки негазованої води. Дуже важливо, щоб шприц та зонд для цієї процедури відповідали.
Введення препарату через назогастральний зонд
Покласти капсулу у відповідний шприц та заповнити його приблизно 25 мл води та 5 мл повітря. Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води для запобігання утрудненню проходження капсули через зонд.
Струшувати шприц протягом 2 хвилин, щоб капсула розпалася.
Тримати шприц вертикально, наконечником вгору, перевірити прохідність наконечника.
Прикласти шприц до зонда, утримуючи його вертикально. Струсити шприц і перевернути його наконечником вниз. Швидко ввести 5-10 мл рідини. Перевернути шприц після введення і знову струсити (шприц слід тримати вертикально, щоб не забити наконечник).
Перевернути шприц знову і ввести ще 5-10 мл рідини в зонд. Повторювати процедуру, поки шприц не стане порожнім.
Для видалення будь-яких залишків препарату слід заповнити шприц 25 мл води і 5 мл повітря, струсити шприц, перевернути його і швидко ввести рідину. для деяких зондів може знадобитися 50 мл води.
Дорослі та діти віком від 12 років
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту: 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Додаткове 4-тижневе лікування рекомендується для пацієнтів, у яких езофагіт не зцілився або зберігаються його симптоми.
Тривале лікування рецидивів у пацієнтів із виліковним езофагітом: 20 мг 1 раз на добу.
Симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби: 20 мг 1 раз на добу пацієнтам без езофагіту. Якщо не вдається усунути симптоми протягом 4 тижнів лікування, слід обстежити пацієнта. При усуненні симптомів для подальшого контролю можливо достатньо застосування 20 мг 1 раз на добу. Для дорослих можна застосовувати схему «у разі потреби», приймаючи по 20 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, застосовували нестероїдні протизапальні засоби і в яких існує ризик розвитку виразок шлунка або дванадцятипалої кишки, використання схеми «у разі потреби» не рекомендується.
Дорослі
У поєднанні з антибактеріальними засобами для ерадикації Helicobacter pylori
Лікування виразки дванадцятипалої кишки, пов'язаної з Helicobacter pylori: 20 мг езомепразолу з 1 г амоксициліну та 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу протягом 7 днів.
Запобігання рецидивам пептичних виразок у хворих на виразки, спричинені Helicobacter pylori: 20 мг езомепразолу з 1 г амоксициліну та 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу протягом 7 днів.
Лікування та профілактика виразок, спричинених тривалим прийомом НПЗЗ
Лікування виразки шлунка, спричинених терапією НПЗП: рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування – 4-8 тижнів.
Профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованих з лікуванням НПЗЗ у пацієнтів групи ризику: рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу.
Продовження лікування після внутрішньовенної терапії для профілактики повторної кровотечі з виразкової хвороби
По 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона: 40 мг 2 рази на добу. Дозування слід підбирати індивідуально, тривалість лікування визначається клінічними показаннями. Згідно з отриманими клінічними даними, у більшості пацієнтів захворювання може бути контрольованим при прийомі від 80 до 160 мг езомепразолу на добу. Якщо доза перевищує 80 мг/добу, її потрібно розділити на два прийоми.
Порушення функції нирок
Корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Через відсутність досвіду застосування Езомеалоксу для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю таким хворим препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Порушення функції печінки
Не потребують корекції дози пацієнти зі слабким та помірним порушенням функції печінки. Для пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки максимальна доза Езомеалоксу не повинна перевищувати 20 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Пацієнти похилого віку
Корекція дози для пацієнтів похилого віку не потрібна.
Особливості застосування
За наявності тривожних симптомів (таких як, виражене зменшення маси тіла, рецидивні блювання, дисфагія, гематемезис або мелений) і, коли виразка шлунка підозрюється або є, необхідно виключити злоякісність, оскільки застосування Езомеалоксу може змінити симптоми та відстрочити визначення правильного.
Пацієнтам, які приймають препарат протягом тривалого часу (особливо особам, які його приймають більше року), слід перебувати під постійним наглядом.
Пацієнтам, які приймають препарат «у разі потреби», слід повідомити лікаря у разі зміни характеру симптомів. При призначенні езомепразолу необхідно брати до уваги його взаємодію з іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на концентрацію езомепразолу в плазмі.
При призначенні езомепразолу для ерадикації Helicobacter pylori необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії всіх компонентів потрійної терапії. Кларитроміцин є потужним інгібітором CYP3A4 і необхідно враховувати його протипоказання та взаємодію (якщо застосовується потрійна терапія пацієнтам, які приймають одночасно з езомепразолом інші лікарські засоби, які метаболізуються CYP3A4, такі, наприклад, як цизаприд).