Еспа-празол, гастрорезистентні таблетки слід приймати за годину до їжі повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою.
Рекомендоване дозування.
Дорослі та діти віком від 12 років.
Лікування рефлюкс-езофагіт.
Рекомендована доза становить 1 таблетку препарату Еспа-празол 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки Еспа-празолу 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів для лікування рефлюкс-езофагіт. Для лікування рефлюкс-езофагіт, як правило, потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння очікується протягом наступних 4 тижнів.
Дорослі.
Ерадикація H. рylori у комбінації з двома антибіотиками.
У пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки та з позитивним результатом на H. pylori необхідно досягти ерадикації мікроорганізму за допомогою комбінованої терапії. Слід враховувати локальні дані щодо бактеріальної резистентності та національні рекомендації щодо використання та призначення відповідних антибактеріальних засобів. Залежно від чутливості для ерадикації H. pylori у дорослих можуть бути призначені такі терапевтичні комбінації:
- а) 1 таблетка Еспа-празол 40 мг 2 рази на добу
+ 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу
+ 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу;
- б) 1 таблетка Еспа-празол 40 мг 2 рази на добу
+ 400-500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу
+ 250-500 мг кларитроміцину 2 рази на добу ;
- в) 1 таблетка Еспа-празол 40 мг 2 рази на добу
+ 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу
+ 400-500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу. /li>
При застосуванні комбінованої терапії для ерадикації H. pylori другу таблетку препарату Еспа-празол 40 мг слід приймати увечері за 1 годину до їди. Тривалість лікування становить 7 днів та може бути продовжена ще на 7 днів. Тривалість лікування – не більше двох тижнів. Якщо для забезпечення загоєння виразки показано подальше лікування пантопразолом, слід розглянути рекомендації щодо дозування при виразках шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо комбінована терапія не показана, наприклад, пацієнтам з негативним результатом на H. рylori, для монотерапії препарат Еспа-празол 40 мг застосовують у дозуванні нижче.
Лікування виразки шлунка.
1 таблетка Еспа-празол 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки Еспа-празолу 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.
Для лікування виразки шлунка, як правило, потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки очікується протягом наступних 4 тижнів.
Лікування виразки дванадцятипалої кишки.
1 таблетка Еспа-празол 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки Еспа-празолу 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.
Для лікування виразки дванадцятипалої кишки, як правило, потрібно 2 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки очікується протягом наступних 2 тижнів.
Лікування синдрому Золлінгера - Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів. Для тривалого лікування синдрому Золлінгера -
Елісон та інших патологічних гіперсекреторних станів початкова добова доза становить 80 мг (2 таблетки препарату Еспа-празол 40 мг).
При необхідності після цього дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи залежно від показників кислотності шлункового соку.
Дозу, що перевищує 80 мг на добу, необхідно розділити на два прийоми.
Можливе тимчасове збільшення дози до 160 мг пантопразолу, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, необхідним для адекватного контролю кислотності.
Тривалість лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних станів не обмежена і залежить від клінічної необхідності.
Порушення функцій печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати дозу 20 мг (1 таблетка Еспа-празол 20 мг) на добу.
Не слід застосовувати препарат Еспа-празол для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії пацієнтам з порушеною функцією печінки середнього та тяжкого ступеня, оскільки на сьогодні немає даних про ефективність та безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів
Порушення функції нирок. Пацієнти з порушеннями функції нирок не потребують корекції дози. Не слід застосовувати препарат Еспа-празол для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії пацієнтам з порушеною функцією нирок, оскільки на сьогодні немає даних щодо ефективності та безпеки такого застосування для цієї категорії пацієнтів.
Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози.
Особливості застосування
Злоякісні новоутворення шлунка. Симптоматична відповідь на застосування пантопразолу може маскувати симптоми злоякісних новоутворень шлунка та відкладати їхню діагностику. За наявності тривожних симптомів (наприклад, у разі суттєвої втрати маси тіла, періодичного блювання, дисфагії, блювоти з кров'ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявності виразки шлунка слід виключити наявність злоякісного процесу.
Порушення функції печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів, особливо при тривалому лікуванні. У разі підвищення рівня печінкових ферментів лікування необхідно припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Спільне застосування з НПЗЗ.
Застосування препарату Еспа-празол, таблетки по 40 мг, для профілактики виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, викликаних прийомом НПЗЗ тривалий час слід обмежити пацієнтам, які схильні до частих загострень виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.
Оцінка рівня ризику проводиться з урахуванням індивідуальних факторів ризику, включаючи вік (> 65 років), анамнез розвитку виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, а також шлунково-кишкових кровотеч.
Якщо симптоми зберігаються при адекватному лікуванні, необхідно провести додаткове обстеження.
Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується спільне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їх біодоступності (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» .
Абсорбція вітаміну В12. Пантопразол може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) у зв'язку з виникненням гіпо- та ахлоргідрії. Це слід враховувати при зниженій масі тіла у пацієнтів або наявності факторів ризику зниження поглинання вітаміну В12 при тривалому лікуванні або наявності відповідних клінічних симптомів.
Тривале лікування. При тривалому періоді лікування, особливо більше 1 року, пацієнти повинні перебувати під регулярним наглядом лікаря.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені бактеріями. Лікування препаратом Еспа-празол може дещо підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella та Campylobacter або C. Difficile.
Гіпомагніємія. Cпостерігалися випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували ІПП, такі як пантопразол, протягом не менше трьох місяців, і в більшості випадків протягом року. Можуть виникнути і спочатку непомітно розвиватися такі серйозні клінічні прояви гіпомагніємії: втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У разі гіпомагніємії в більшості випадків стан пацієнтів покращувався після замісної коригуючої терапії препаратами магнію та припинення прийому ІПП.
Пацієнтам, які потребують тривалої терапії, або пацієнтам, які приймають ІПП одночасно з дигоксином або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), потрібно визначати рівень магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час лікування.
Переломи кісток. Тривале лікування (більше 1 року) високими дозами інгібіторів протонної помпи може помірно збільшити ризик перелому стегна, зап'ястя та хребта, переважно у людей похилого віку або за наявності інших факторів ризику. Спостережні дослідження свідчать, що застосування інгібіторів протонної помпи може збільшити загальний ризик переломів на 10-40%. Деякі з них можуть бути зумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D та кальцію.
Загострений шкірний червоний вовчак. Застосування інгібіторів протонної помпи пов'язують із дуже рідкісними випадками розвитку підгострого шкірного червоного вовчаку. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що піддаються дії сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність відміни препарату Еспа-празол. Виникнення гострого шкірного червоного вовчаку у пацієнтів під час попередньої терапії інгібіторами протонної помпи може підвищити ризик його розвитку при застосуванні інших інгібіторів протонної помпи.
Вплив на результати лабораторних досліджень.
Підвищений рівень хромограніну А (CgA) може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, препарат Еспа-празол слід тимчасово припинити принаймні за 5 днів до проведення оцінки рівня CgA (див. розділ «Фармакологічні»). Якщо рівні CgA та гастрину не повернулися до діапазону нормальних значень після початкового вимірювання, слід провести повторні вимірювання через 14 днів після відміни лікування інгібіторами протонної помпи.