Дозування
Дорослі
Антисекреторна терапія, якщо неможливо використовувати пероральний шлях введення
Пацієнтам, які не можуть застосовувати перорально, призначають парентеральне введення езомепразолу в дозі 20-40 мг один раз на добу. Пацієнтам з рефлюкс-езофагітом слід призначати дозу 40 мг один раз на добу. Пацієнтам із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, які отримують симптоматичне лікування, слід призначати дозу 20 мг один раз на добу.
Для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних з терапією НПЗЗ, звичайна доза становить 20 мг один раз на добу. Для профілактики виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних з терапією НПЗЗ, пацієнтам, які входять до групи ризику, слід призначати дозу 20 мг один раз на добу.
Зазвичай курс внутрішньовенного лікування є короткочасним, після чого пацієнта якомога швидше переводять на пероральний прийом.
Підтримка гемостазу та попередження повторної кровотечі виразок шлунка та дванадцятипалої кишки
Після ендоскопічного лікування гострої кровотечі виразки шлунка або дванадцятипалої кишки слід застосовувати дозу 80 мг, яку вводять як інфузію протягом 30 хвилин, після чого застосовують тривалу внутрішньовенну інфузію у дозі 8 мг/год протягом 3 днів (72 години). /p>
Після парентеральної терапії слід застосувати пероральну терапію, спрямовану на пригнічення секреції кислоти протягом 4 тижнів.
Спосіб застосування
Ін'єкції
У формі ін'єкції Есозол 40 мг вводиться протягом 3 хвилин. Розчин для ін'єкції готується шляхом додавання 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду у флакон з езомепразолом. Для введення дози 20 мг використовується половина розчину. Невикористаний залишок розчину слід знищити.
Інфузії
У формі внутрішньовенної інфузії Есозол вводять 40 мг протягом 10-30 хвилин. Розчин для інфузії готують шляхом розчинення вмісту одного флакона з 40 мг езомепразолу в 100 мл 0,9% натрію хлориду для внутрішньовенного застосування. Для введення дози 20 мг використовується половина розчину. Невикористаний залишок розчину слід знищити.
Відтворюваний розчин для інфузій та ін'єкцій є прозорим розчином від безбарвного до жовтуватого кольору.
Інфузія 80 мг
Розчин для інфузії 80 мг готують шляхом розчинення вмісту двох флаконів по 40 мг езомепразолу в обсязі до 100 мл 0,9% хлориду натрію для внутрішньовенного застосування.
Приготовлений розчин слід вводити як тривалу інфузію протягом 30 хвилин.
Доза 8 мг/рік
Приготовлений розчин слід вводити як тривалу внутрішньовенну інфузію протягом 72 годин (розраховано на швидкість інфузії 8 мг/год).
Недостатність ниркової функції
Пацієнтам із недостатністю ниркової функції від легкого та помірного ступеня коригування дози не потрібно. Через обмежений досвід застосування при тяжкій нирковій недостатності пацієнтів з таким розладом слід лікувати з обережністю.
Недостатність функції печінки
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня коригування дози не потрібно. Для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не слід перевищувати максимальну добову дозу 20 мг езомепразолу.
виразки кровотечі: пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня коригування дози не потрібно. Для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю після початкового введення дози 80 мг езомепразолу протягом 30 хвилин для проведення тривалої внутрішньовенної інфузії протягом 72 годин може бути достатньо дози 4 мг/год.
Пацієнти похилого віку
Пацієнтам похилого віку не потрібно коригувати дозу.
Діти
Дозування
Антисекреторна терапія, якщо неможливо використовувати пероральний шлях введення
Пацієнтам, які не можуть застосовувати препарат перорально, може бути призначене парентеральне введення препарату один раз на добу як частину курсу лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) (за дозуванням препарату див. таблицю 1).
Зазвичай курс внутрішньовенного лікування має бути короткочасним, після чого пацієнта слід перевести на пероральне лікування якнайшвидше.
Таблиця 1.
Рекомендовані дози езомепразолу для введення препарату
Вікова група
|
Лікування ерозивного рефлюксного езофагіту
|
Симптоматичне лікування ГЕРХ
|
1 – 11 років
|
Маса тіла < 20 кг: 10 мг один раз на добу
Маса тіла ≥ 20 кг: 10 мг або 20 мг один раз на добу
|
10 мг один раз на добу
|
12 – 18 років
|
40 мг один раз на добу
|
20 мг один раз на добу
|
Спосіб застосування
Ін'єкція
Доза 40 мг
5 мл відновленого розчину (8 мг/мл) слід ввести у вигляді внутрішньовенної ін'єкції протягом періоду не менше 3 хвилин.
Доза 20 мг
2,5 мл або половину відновленого розчину (8 мг/мл) слід ввести у вигляді внутрішньовенної ін'єкції протягом періоду не менше 3 хвилин. Невикористаний залишок розчину слід знищити.
Доза 10 мг
1,25 мл відновленого розчину (8 мг/мл) слід ввести у вигляді внутрішньовенної ін'єкції протягом періоду не менше 3 хвилин. Невикористаний залишок розчину слід знищити.
Інфузія
Доза 40 мг
Відновлений розчин слід ввести у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом періоду від 10 до 30 хвилин.
Доза 20 мг
Половину відновленого розчину слід ввести у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом періоду від 10 до 30 хвилин. Невикористаний залишок розчину слід знищити.
Доза 10 мг
Чверть відновленого розчину слід ввести у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом періоду від 10 до 30 хвилин. Невикористаний залишок розчину слід знищити.
Особливості застосування.
При наявності будь-якого тривожного симптому (наприклад, вираженої ненавмисної втрати маси тіла, періодичної нудоти, дисфагії, гематемезису або мелени) та у разі, коли виразка шлунка підозрюється або присутня, необхідно виключити злоякісність, оскільки застосування Есозолу може полегшувати симптоми та відстрочити встановлення правильного діагнозу.
Внаслідок фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії між клопідогрелом (навантажувальна доза – 300 мг/добова підтримуюча доза – 75 мг) та езомепразолом (40 мг на добу перорально), експозиція активного метаболіту клопідогрелу зменшується в середньому на 40 %, а максимальне пригнічення (АДФ-індукованого) агрегації тромбоцитів – в середньому на 14 %. Відповідно до цього, супутнього застосування езомепразолу та клопідогрелу слід уникати.