Епобіокрин 10000 МО N5 розчин для ін'єкцій

По 1000 МО, 2000 МО, 4000 МО, 10000 МО у попередньо наповнених шприцах або ампулах. По 5 попередньо наповнених шприців або 5 ампул в блістері. По 1 блістері у пачці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Рекомбінантний еритропоетин людини за біологічною та імунологічною активністю відповідає еритропоетину людини – природного глікопротеїнового гормону, який грає роль фактора, що стимулює мітоз, і є гормоном, що стимулює еритропоез, процес формування еритроцитів від попередників стовбурової клітини. У нормі у здорової людини еритропоетин синтезується нирками (90%) та купферівськими клітинами печінки (10%). Рівень його синтезу визначається рівнем насиченості крові киснем. Еритропоетин стимулює проліферацію та диференціацію еритроїдних клітин у зрілі еритроцити. Його дія здійснюється на ранніх стадіях еритропоезу на рівні кластероутворюючих одиниць-еритроцитів і колонієутворюючих одиниць-еритроцитів, далі – на рівні проеритробласту, еритробласту та ретикулоциту (чутливість цих клітин до еритропоетину пропорційна ступеню їх зрілості). Еритропоетин нормалізує рівень гемоглобіну та гематокриту та усуває симптоми, пов'язані з анемією.

Молекулярна маса епоетину альфа – приблизно 30600 дальтон. Білкова частина становить приблизно 60% молекулярної маси та містить 165 амінокислот. Чотири вуглеводні ланцюги приєднані до білка трьома N-глікозидними зв'язками та одним О-глікозидним зв'язком.

Внутрішньовенне введення. При внутрішньовенному введенні лікарського засобу період напіввиведення у осіб із нормальною функцією нирок становить близько 4 годин; у пацієнтів з порушенням функції нирок – близько 5 годин. Період напіввиведення у дітей становить близько 6 годин.

Підшкірне введення. Концентрації в плазмі при підшкірному введенні значно нижчі, ніж при внутрішньовенному введенні. При підшкірному введенні концентрація лікарського засобу в крові наростає повільно і досягає максимуму через 12 років. 18 годин після введення. Максимальна концентрація в плазмі крові при підшкірному введенні нижче за таку при внутрішньовенному введенні (приблизно на 1/20 величини).

Кумулятивного ефекту немає, тобто вимірювані концентрації еритропоетину в сироватці залишаються на однаковому рівні незалежно від того, чи проводиться визначення концентрації препарату через 24 години після першої ін'єкції або через 24 години після останньої.

Відсутні дані про те, чи може рекомбінантний людський еритропоетин проникати через плацентарний бар'єр або грудне молоко, проте через гематоенцефалічний бар'єр ця речовина не проникає.

Період напіввиведення підшкірного введення становить близько 24 годин.

Біодоступність лікарського засобу при підшкірному введенні значно нижча, ніж при внутрішньовенному, і становить приблизно 20%.

Антианемічні лікарські засоби. Ерітропоетин.

Код АТХ В0ЗХ А01.

Немає жодних даних, які б вказували на те, що лікування епоетином альфа впливає на метаболізм інших препаратів.

Лікарські засоби, що знижують еритропоез, можуть знижувати відповідь на лікування епоетином альфа.

Однак, оскільки циклоспорин зв'язується з еритроцитами, існує можливість лікарської взаємодії. При одночасному застосуванні Епобіокрину та циклоспоринів слід контролювати рівень останніх у крові та за необхідності коригувати дозу.

Не існує підтверджень взаємодії між епоетином альфа та G-CSF (гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор) або GM-CSF (гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор) щодо гематологічної диференціації або проліферації клітин пухлини у зразку біопсії >.

У пацієнток з метастатичним раком молочної залози підшкірне введення епоетину альфа в дозі 40000 ОД/мл одночасно з трастузумабом у дозі 6мг/кг не впливало на фармакокінетику трастузумабу.

діюча речовина: Epoetin alfa;

1 мл розчину містить рекомбінантного еритропоетину людини 1000 МО або 2000 МО, або 4000 МО, або 10000 МО;

допоміжні речовини: альбумін людини; натрію цитрат; хлорид натрію; лимонна кислота моногідрат; вода для ін'єкцій.

Дослідження впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилося

Вагітність.

На даний момент немає результатів контрольованих досліджень застосування препарату Епобіокрин вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Тому вагітним жінкам препарат Епобіокрин слід застосовувати лише у випадку, коли потенційна користь від терапії перевищує потенційний ризик для плода. Застосування епоетину альфа вагітним жінкам, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові, не рекомендується.

Годування грудьми.

Невідомо, чи виділяється екзогенний епоетин альфа у грудне молоко. Слід з обережністю застосовувати епоетин альфа жінкам, які годують груддю. Рішення про продовження або припинення годування груддю або продовження або припинення застосування епоетину альфа слід приймати з огляду на користь грудного вигодовування для дитини та користь лікування епоетином альфа для жінки.

Застосування епоетину альфа пацієнткам, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові, у період годування груддю не рекомендується.

Фертильність.

Дослідження впливу епоетину альфа на фертильність чоловіків або жінок не проводилося.

Еритропоетин альфа показаний для лікування анемії, пов'язаної з хронічною нирковою недостатністю, у дітей віком від 1 місяця до 18 років, які перебувають на діалізі. Безпека та ефективність застосування препарату у дітей віком до 1 місяця не встановлена.

Лікування симптоматичної анемії, пов'язаної з хронічною нирковою недостатністю

• лікування анемії, пов'язаної з хронічною нирковою недостатністю, у дітей та дорослих на гемодіалізі та дорослих пацієнтів на перитонеальному діалізі;
• лікування тяжкої анемії ниркового походження, що супроводжується клінічними симптомами, у дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю, які ще не проходили гемодіаліз.

Лікування анемії та зниження об'єму необхідних гемотрансфузій у дорослих пацієнтів, які отримують хіміотерапію через немієломну пухлину, злоякісну лімфому або множинну мієлому і у яких підвищений ризик трансфузії, оцінений за загальним станом серцево-судинної системи (в т.ч. , існуюча анемія до початку хіміотерапії).

Епобіокрин можна застосовувати в межах переддепозитної програми перед значними хірургічними втручаннями пацієнтам з помірними проявами анемії (рівень гемоглобіну 10–13 г/дл (6,2–8,1 ммоль/л), відсутність залізодефіциту) для полегшення відбору. зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана потреба в крові для переливання перевищує кількість, яку можна отримати методом аутологічного збору без застосування епоетину альфа.

Епобіокрин застосовують дорослим пацієнтам з легким і середнім ступенем анемії (гемоглобін в межах 10–13 г/л, за відсутності залізодефіциту) перед проведенням великих ортопедичних операцій з очікуваним середнім ступенем втрати крові (900–1800 мл крові) для зменшення алогенних гемотрансфузіях та полегшення відновлення системи еритропоезу.

Артеріальний тиск слід постійно контролювати у всіх пацієнтів під час лікування Епобіокрином. Препарат з обережністю застосовують у пацієнтів із нелікованою гіпертензією або з незадовільним контролем гіпертензії. При лікуванні може виникнути потреба розпочати або посилити антигіпертензивну терапію. Якщо тиск не вдається контролювати, застосування епоетину альфа слід припинити.

Випадки гіпертонічного кризу з енцефалопатією та судомами, які вимагали негайного огляду лікаря та призначення інтенсивної терапії, спостерігалися також у пацієнтів із нормальним або зниженим артеріальним тиском на початку лікування. Особливо, слід звертати увагу на появу раптового мігренеподібного стріляючого головного болю, який може бути сигналом тривоги (див. розділ «Побічні реакції»).

Епоетин альфа слід обережно застосовувати пацієнтам з епілепсією, судомами в анамнезі, або медичними станами, які є факторами ризику розвитку судом, такими як інфекції ЦНС або метастази в мозок.

Епоетин альфа слід з обережністю застосовувати пацієнтам із хронічною печінковою недостатністю. Безпека застосування цієї групи пацієнтів не встановлена.

У пацієнтів, які отримують еритропоезостимулюючі препарати, спостерігається підвищений ризик судинних захворювань з тромботичними ускладненнями (див. розділ «Побічні реакції»), з венозним та артеріальним тромбозом та емболією включно (т.в.). а саме: тромбозу глибоких вен, легеневої емболії, тромбозу ретинальних вен та інфаркту міокарда.

Також повідомлялося про випадки інсультів (з ішемічним, геморагічним інсультом та транзиторними ішемічними атаками включно).

Перед початком лікування епоетином альфа слід ретельно зважити ризики судинних захворювань з тромботичними ускладненнями, особливо у пацієнтів з факторами ризику, включаючи надмірну масу тіла та наявність судинних захворювань в анамнезі (наприклад, тромбозу глибоких вен, легеневої ем). /p>

У всіх пацієнтів рівень гемоглобіну слід ретельно контролювати через потенційно підвищений ризик тромбоемболічних ускладнень та летального результату, якщо пацієнти застосовують препарат при рівні гемоглобіну, що перевищує цільовий у показаннях до застосування.

Під час лікування можливе помірне дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у межах норми. Цей показник зменшується протягом подальшого курсу лікування. Також були повідомлення про випадки тромбоцитозу. Рекомендовано регулярно контролювати кількість тромбоцитів протягом перших 8 тижнів лікування.

Всі інші причини анемії (дефіцит заліза, фолієвої кислоти, вітаміну В₁₂, отруєння алюмінієм, інфекція або запалення, крововтрата, гемоліз, фіброз кісткового мозку будь-якого походження) необхідно визначити та вилікувати до початку терапії епоетином альфа та перед збільшенням дозування. У більшості випадків рівень феритину в сироватці знижувався одночасно з підвищенням показника гематокриту. Щоб гарантувати оптимальну відповідь на лікування епоетином альфа, необхідно забезпечити адекватне надходження заліза (див. розділ «Спосіб застосування та дози»):

• прийом заліза, наприклад, 200-300 мг/день перорально (100-200 мг/день для пацієнтів дитячого віку), рекомендується для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, у яких рівень феритину в сироватці крові нижче 100 нг/мл</li >
• пероральний прийом заліза 200–300 мг/день рекомендується для всіх онкологічних пацієнтів, у яких насиченість трансферином нижче 20%.
• пацієнтам, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові, рекомендовано приймати 200 мг/добу перорально (у перерахунку на елементарне залізо) за кілька тижнів до початку відбору аутологічної крові з метою досягнення значних запасів заліза в організмі перед початком терапії та протягом курсу лікування епоетином альфа.
• пацієнтам перед проведенням великих планових ортопедичних операцій рекомендовано прийом заліза (200 мг/добу перорально у перерахунку на елементарне залізо) протягом курсу лікування епоетином альфа. По можливості слід розпочинати прийом заліза до початку лікування епоетином альфа з метою досягнення значних запасів заліза в організмі.

Дуже рідко повідомлялося, що у пацієнтів, які лікувалися епоетином альфа, спостерігався розвиток або погіршення вже існуючої порфірії. Пацієнтам з порфірією епоетин альфа слід застосовувати з обережністю.

При тривалому лікуванні епоетином альфа можливий розвиток важких побічних реакцій з боку шкіри, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які можуть загрожувати життю або мати летальний результат (див. розділ «Побічні реакції»).

/p>

Пацієнти повинні бути поінформовані про можливі побічні реакції з боку шкіри. У разі появи ознак та симптомів розвитку шкірних побічних реакцій слід негайно припинити лікування епоетином альфа та розглянути альтернативні методи лікування.

Інформацію про торгову назву еритропоезостимулюючих препаратів, які застосовуються для лікування, необхідно чітко вказувати в медичній карті пацієнта. Переведення пацієнта з одного еритропоезостимулюючого препарату на інший можливе лише під наглядом лікаря.

Істинна еритроцитарна аплазія.

Існують повідомлення про випадки розвитку антитілоопосередкованої істинної еритроцитарної аплазії (PRCA) після багатомісячного або багаторічного підшкірного застосування епоетину альфа, в основному у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. Також повідомлялося про випадки захворювання на істинну еритроцитарну аплазію пацієнтів з гепатитом С, які отримували інтерферон і рибавірин одночасно з еритропоезостимулюючими агентами. Епоетин альфа не показаний для лікування анемії, асоційованої з гепатитом С.

Пацієнтів, у яких спостерігається раптова втрата ефективності терапії, що проявляється зниженням рівня гемоглобіну (1-2 г/л на місяць) зі збільшенням необхідності в трансфузіях, слід направити на дослідження кількості ретикулоцитів крові та виявлення типових причин зниження клінічної відповіді (дефіцит) ;заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В₁₂, отруєння алюмінієм, супутні інфекції, запальні процеси, крововтрата, гемоліз або фіброз кісткового мозку будь-якого походження).

При парадоксальному зниженні гемоглобіну та розвитку тяжкої анемії, асоційованої з низькою кількістю ретикулоцитів, слід перервати лікування Епобіокрином та визначити наявність антитіл до еритропоетину, а також провести дослідження кісткового мозку для встановлення діагнозу істинної еритроцитарної аплазії.

Пацієнтам не призначають лікування іншими еритропоезостимулюючими агентами, оскільки існує можливість перехресної реакції.

Лікування симптоматичної анемії у дорослих пацієнтів та дітей з хронічною нирковою недостатністю.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які отримують епоетин альфа, слід регулярно контролювати рівень гемоглобіну до досягнення стабільного рівня, потім – періодично. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю темп збільшення рівня гемоглобіну повинен становити близько 1 г/дл (0,62 ммоль/л) на місяць та не повинен перевищувати 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць для мінімізації ризику розвитку артеріальної гіпертензії.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю досягнутий рівень гемоглобіну не повинен перевищувати верхньої межі бажаної концентрації гемоглобіну крові (див. розділ &lquo;Спосіб застосування та дози»). Під час клінічних досліджень відзначався підвищений ризик летальних наслідків та серйозних небажаних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні еритропоезостимулюючих препаратів для досягнення концентрації гемоглобіну вище 12 г/дл (7,5 ммоль/л).

Контрольовані клінічні дослідження не показали значних переваг застосування еритропоетину при концентрації гемоглобіну вище рівня, необхідного для забезпечення контролю симптомів анемії та попередження переливання крові.

Слід з обережністю підвищувати дозу Епобіокрину пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю, оскільки високі депоновані дози еритропоетину можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком смертності, серйозних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на лікування епоетинами доцільно розглянути інші варіанти подолання недостатньої відповіді (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Стан пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які застосовують Епобіокрин підшкірно та попередньо відповідали на лікування, слід регулярно контролювати на предмет зниження ефективності лікування, яке характеризується зниженням або втратою відповіді на лікування епоетином альфа. Втрата ефективності характеризується стійким зниженням рівня гемоглобіну незалежно від підвищення дози епоетину альфа (див. розділ «Побічні реакції»).

При режимі лікування з подовженими інтервалами між введенням препарату (рідше ніж 1 раз на тиждень) рівень гемоглобіну у деяких пацієнтів може знижуватися, таким пацієнтам може знадобитися збільшення дози. Слід регулярно контролювати рівень гемоглобіну.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, спостерігалися тромбози шунту, особливо у тих, хто мав схильність до гіпотензії або ускладнення артеріовенозних фістул (наприклад, стеноз, аневризми тощо). Для таких пацієнтів рекомендована перевірка шунту та профілактика тромбозу шляхом застосування, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти.

У поодиноких випадках спостерігалася гіперкаліємія, хоча причинно-наслідковий зв'язок не було встановлено. У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові. У разі збільшення рівня калію в крові на додаток до відповідного лікування гіперкаліємії слід розглянути можливість тимчасової відміни препарату до повної корекції стану гіперкаліємії.

Внаслідок підвищення рівня гематокриту пацієнти, які перебувають на гемодіалізі та отримують Епобіокрин, часто потребують збільшення дози препаратів гепарину під час діалізу. У разі недостатньої гепаринізації можливий розвиток оклюзії діалізної системи.

Відповідно до наявної на сьогодні інформацією застосування Епобіокрину у переддіалізних пацієнтів не прискорює ступінь прогресування ниркової недостатності.

Лікування пацієнтів з анемією, викликаною хіміотерапією.

У пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримують лікування епоетином альфа, слід регулярно контролювати рівень гемоглобіну до досягнення стабільного рівня, потім – на періодичній основі.

Епоетин альфа є фактором зростання, який насамперед стимулює продукцію еритроцитів. Рецептори, чутливі до еритропоетину, присутні і поверхні деяких пухлинних клітин. Не можна виключати, що епоетин альфа може діяти як фактор росту на деякі типи пухлин.

Не можна виключити впливу еритропоезостимулюючих засобів на прогресування пухлини або зменшення виживання без прогресування захворювання. У контрольованих клінічних дослідженнях застосування Епобіокрину та інших еритропоезістимулюючих засобів було асоційовано зі зниженням локорегіонального контролю пухлини або загальної виживаності:

• зниження локорегіонального контролю у пацієнтів з прогресуючим раком голови та шиї, які отримували променеву терапію, при застосуванні з метою підвищення рівня гемоглобину до більше 14 г/дл (8,7 ммоль/л);
• скорочення загальної виживаності та збільшення кількості летальних випадків внаслідок прогресування захворювання протягом 4 місяців у пацієнток з раком молочної залози з метастазами, які отримували хіміотерапію, при застосуванні з метою підвищення рівня гемоглобіну до 12 14 г/дл (7,5 8) ,7 ммоль/л);
• підвищення ризику летального результату при застосуванні з метою підвищення рівня гемоглобіну до 12 г/дл (7,5 ммоль/л) у пацієнтів з активною злоякісною хворобою не отримують ні хіміотерапії, ні променевої терапії. Лікарські засоби, що стимулюють еритропоїз, протипоказані цій групі пацієнтів;
• підвищення на 9% ризику прогресування захворювання або смерті в групі пацієнтів, які отримували епоетин альфа та стандартне лікування, та 15% підвищення ризику, статистично не може бути виключено, у пацієнток з метастатичним раком молочної залози, які отримували хіміотерапію, при застосуванні з метою підвищення рівня гемоглобіну до 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л).

Виходячи з вищесказаного, у деяких клінічних ситуаціях слід віддати перевагу переливанню крові для лікування анемії у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Рішення про застосування рекомбінантного еритропоетину має ґрунтуватися на оцінці користі-ризику за участю окремого пацієнта, який повинен також взяти до уваги специфічний клінічний контекст. Фактори, які необхідно врахувати при такій оцінці, повинні включати тип пухлини та її стадію; ступінь анемії; очікувану тривалість життя; умови, в яких лікують пацієнта, та бажання самого пацієнта.

У пацієнтів з онкологічними захворюваннями, що отримують хіміотерапію, як правило, виявляється 2-3 тижнева затримка ефекту між призначенням еритропоетину та появою еритропоетин-індукованих кров'яних тілець. Цю особливість слід враховувати при оцінці відповідної терапії (особливо щодо пацієнтів, які потребують трансфузії).

Пацієнти, які підлягають хірургічному втручанню та беруть участь у програмі відбору аутологічної крові.

Всі спеціальні попередження та запобіжні заходи, пов'язані з програмою відбору аутологічної крові, особливо процедура компенсації об'єму циркулюючої крові, повинні поширюватися на всіх пацієнтів, які отримують епоетин альфа.Пацієнти перед великими плановими ортопедичними хірургічними /p>

Слід завжди дотримуватися належних практик гемотрансфузіології в до- та післяопераційний період.

Пацієнти перед широким плановим ортопедичним хірургічним втручанням повинні отримувати засоби з метою відповідної антитромботичної профілактики, оскільки після хірургічних втручань у таких пацієнтів можуть виникати тромботичні та судинні ускладнення, особливо на тлі супутніх серцево-судинних захворювань. пацієнтів, схильних до розвитку тромбозу глибоких вен Більше того, у пацієнтів із початковим рівнем гемоглобіну > 13 г/дл можливість розвитку постоперативних тромботичних чи судинних ускладнень, асоційованих з терапією епоетином альфа, значно вища. Таким чином, застосування епоетину альфа у пацієнтів із початковим рівнем гемоглобіну > 13 г/дл не рекомендується.

Пацієнти похилого віку.

Безпека застосування епоетину альфа у даної категорії пацієнтів не встановлена.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.
• Розвиток істинної еритроцитарної аплазії внаслідок лікування епоетином альфа (див. «Особливості застосування»).
• Неконтрольована гіпертензія.
• Протипоказання, пов'язані з програмою відбору аутологічної крові у пацієнтів, які отримують епоетин альфа.
• Тяжкі коронарні, периферично-артеріальні, каротидні або церебрально-судинні захворювання, а також нещодавно перенесений інфаркт міокарда або інсульт у пацієнтів, що підлягають елективній ортопедичній хірургії, але не беруть участь у програмі відбору аутологічної крові. Неможливість застосування адекватної антитромботичної профілактики хірургічним пацієнтам.

Еритропоетин альфа можна застосовувати шляхом підшкірних та внутрішньовенних ін'єкцій.

Як і при застосуванні будь-яких парентеральних лікарських засобів, препарат епоетин альфа перед застосуванням перевіряють на відсутність видимих сторонніх частинок та зміни кольору розчину.

Всі інші причини анемії (дефіцит заліза, фолієвої кислоти, вітаміну В₁₂, отруєння алюмінієм, інфекції або запалення, втрата крові, гемоліз або фіброз кісткового мозку будь-якої етіології) необхідно визначити та вилікувати до початку терапії епоетин альфа і перед рішенням збільшити дозування. Для досягнення оптимальної відповіді на лікування епоетином альфа слід забезпечити достатній рівень надходження заліза в організм і, при необхідності, додатково призначити прийом препаратів заліза (див. розділ «Особливості застосування»).

Внутрішньовенне введення.

Епоетин альфа застосовують шляхом ін'єкції тривалістю від 1 до 5 хвилин, залежно від дози препарату. Пацієнтам, що перебувають на гемодіалізі, болюсну ін'єкцію можна ввести безпосередньо під час процедури через придатний для цього венозний порт у лінії діалізу. Також препарат можна ввести після закінчення процедури гемодіалізу через фістулу катетера з подальшим введенням 10 мл ізотонічного натрію хлориду для промивання системи та належного розподілу препарату в кровотоку.

Повільне введення застосовують переважно для пацієнтів із проявами симптомів застуди.

Епоетин альфа не можна застосовувати у вигляді внутрішньовенних інфузій або змішувати з іншими препаратами.

Підшкірне введення.

Максимальний обсяг підшкірного введення препарату в одну ділянку становить 1 мл. За необхідності застосування великих обсягів підшкірне введення проводять у декілька ділянок.

Підшкірно препарат слід вводити в кінцівки або передню стінку живота.

Якщо, на думку лікаря, пацієнт або доглядач може безпечно та ефективно вводити Епобіокрин підшкірно, слід проінструктувати їх щодо належного дозування та застосування.

Лікування симптоматичної анемії у дорослих пацієнтів та дітей з хронічною нирковою недостатністю.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю за можливості застосування внутрішньовенного шляху введення (пацієнти на гемодіалізі) цей шлях вважається кращим. У разі ускладнень із застосуванням препарату внутрішньовенним шляхом (пацієнти, яким гемодіаліз поки не показаний або пацієнти на перитонеальному діалізі), епоетин альфа можна застосовувати підшкірно.

Симптоми анемії та ускладнення залежать від віку, статі та станів, викликаних хворобою; оцінка лікарем індивідуального клінічного курсу пацієнта та його стану є необхідною.

Епобіокрин необхідно застосовувати для підвищення рівня гемоглобіну не більше ніж до 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну на понад 2 г/дл (1,25 ммоль/л) за 4-тижневий період. У такому випадку слід зменшити дозу, як зазначено нижче.

Внаслідок індивідуальної мінливості, періодичні значення рівня гемоглобіну у кожного пацієнта можуть спостерігатися вище або нижче бажаного рівня.

Рівень гемоглобіну слід контролювати шляхом добору дози, враховуючи, що його рівень повинен бути в межах від 10 г/дл (6,2 ммоль/л) до 12 г/дл (7,5 ммоль/л). У дітей рекомендований оптимальний рівень гемоглобіну - між 9,5 і 11 г/дл (5,9–6,8 ммоль/л).

Слід уникати постійного рівня гемоглобіну з показником понад 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Якщо концентрація гемоглобіну зросла хоча б на 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць або постійний рівень гемоглобіну перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), дозу епоетину знижують на 25%. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), лікування припиняють до зниження рівня гемоглобіну до 12 г/дл (7,5 ммоль/л) і потім відновлюють лікування епоетином альфа дозою на 25% нижче за попередню. /p>

Стан пацієнтів слід ретельно контролювати для гарантії, що найнижча затверджена доза лікарських засобів, що стимулюють еритропоез, забезпечує адекватний контроль ознак анемії.

Рівень феритину (або концентрація заліза у сироватці крові) слід визначати у всіх пацієнтів до початку та під час лікування Епобіокрином. За потреби слід додатково застосовувати препарати заліза. Інші види анемії (такі як вітамін В₁₂-дефіцитна або фолієводефіцитна) необхідно виключити перед початком терапії Епобіокрином. Відсутність клінічної відповіді на лікування Епобіокрином вимагає пошуку діючих факторів, таких як: залізо, фолієво-, або вітамін В₁₂-дефіцит, інтоксикація алюмінієм, інтеркурентні інфекції, запальні процеси або травматичні випадки, гемоліз, фіброз будь-якої етіології.

Дорослі пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі.

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, препарат вводять внутрішньовенно.

Лікування розподіляють на два етапи.

Фаза корекції.

По 50 МО/кг 3 рази на тиждень.

При необхідності збільшують дозу поетапно (не частіше 1 разу протягом 4 тижнів) на 25 МО/кг 3 рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну 10 12 г/л (6,2 7,5 ммоль/л ).

Підтримуюча фаза.

Регулювання дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну (Hb) - від 10 до 12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л).

Рекомендована тижнева доза становить від 75 до 300 МО/кг.

Пацієнти, у яких початковий рівень гемоглобіну досить низький (< 6 г/дл, або < 3,75 ммоль/л), можуть вимагати більших доз для підтримки концентрації, ніж пацієнти з менш тяжкою анемією (гемоглобін > 8 г/дл, або 5 ммоль/л).

Діти, що знаходяться на гемодіалізі.

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, препарат вводять внутрішньовенно.

Лікування розподіляють на два етапи.

Фаза корекції.

По 50 МО/кг тричі на тиждень.

При необхідності збільшення дози можна здійснити поетапне збільшення (не частіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 МО/кг 3 рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну 9,5–11 г/дл (5,9–6, 8 ммоль/л).

Підтримуюча фаза.

Регулювання дози для підтримки бажаного рівня гемоглобіну (Hb) від 9,5 до 11 г/дл (5,9 до 6,8 ммоль/л).

Дітям з масою тіла до 30 кг необхідна більша підтримуюча доза, ніж дорослим та дітям з масою тіла понад 30 кг.

Підтримуючі дози епоетину альфа:

Пацієнти, у яких початковий рівень гемоглобіну дуже низький (<6,8 г/дл, або <4,25 ммоль/л), можуть потребувати великих доз для підтримки концентрації порівняно з пацієнтами з менш тяжкою анемією (гемоглобін) >6,8 г/дл або >4,25 ммоль/л).

Дорослі пацієнти з нирковою недостатністю у додіалізному періоді.

Пацієнтам з нирковою недостатністю, що перебувають у додіалізному періоді, за відсутності доступу до внутрішньовенного шляху введення препарат можна застосовувати підшкірно.

Лікування ділиться на два етапи.

Фаза корекції.

По 50 МО/кг тричі на тиждень.

При необхідності корекції дози можна додавати по 25 МО/кг 3 рази на тиждень, з інтервалом між нарощуваннями не менше 4 тижнів до досягнення рівня гемоглобіну в межах 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л ).

Підтримуюча фаза.

Протягом підтримуючої фази Епобіокрин можна застосовувати або 3 рази на тиждень, або у разі підшкірного введення 1 раз на тиждень або 1 раз на 2 тижні. Слід коригувати дози та інтервали між прийомами з метою підтримання бажаного рівня гемоглобіну (Нb) від 10 до 12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л). Подовження проміжків часу між прийомами може вимагати збільшення дози. Максимальна доза не повинна перевищувати 150 МО/кг 3 рази на тиждень, 240 МО/кг (максимум до 20000 МО) один раз на тиждень або 480 МО/кг (максимум до 40000 МО) один раз на 2 тижні.

Дорослі пацієнти, що знаходяться на перитонеальному діалізі.

Пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі за відсутності доступу до внутрішньовенного шляху введення, препарат можна застосувати підшкірно.

Лікування ділиться на два етапи.

Фаза корекції.

По 50 МО/кг двічі на тиждень.

Підтримуюча фаза.

Як правило, доза для підтримання бажаного рівня гемоглобіну (Hb) від 10 до 12 г/дл (6,2–7,5 ммоль/л) становить від 25 до 50 МО/кг 2 рази на тиждень шляхом введення двох рівнозначних ін'єкцій.

Лікування пацієнтів з анемією, викликаною хіміотерапією.

Пацієнтам з анемією (наприклад, концентрація гемоглобіну ≤ 10 г/дл (6,2 ммоль/л)) Епобіокрин слід застосовувати підшкірно. Симптоми анемії та ускладнення залежать від віку, статі та станів, викликаних хворобою; є необхідним оцінка лікарем індивідуального клінічного курсу пацієнта та його стану.

Внаслідок індивідуальної мінливості періодичні значення рівня гемоглобіну у кожного пацієнта можуть бути вищими або нижчими за бажаний рівень. Рівень гемоглобіну слід контролювати шляхом добору дози, враховуючи, що його рівень повинен бути в межах від 10 г/дл (6,2 ммоль/л) до 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Постійний рівень гемоглобіну вище 12 г/дл (7,5 ммоль/л) слід уникати. Вказівки щодо корекції дози при рівнях гемоглобіну, що перевищують 12 г/дл (7,5 ммоль/л), наведено нижче.

Терапію еритропоетином альфа слід продовжувати протягом одного місяця після припинення хіміотерапії.

Початкова доза для лікування анемії у цієї групи пацієнтів становить 150 МО/кг тричі на тиждень. Епоетин альфа, як альтернативу, можна призначати у початковій дозі 450 МО/кг підшкірно 1 раз на тиждень.

Якщо після 4 тижнів застосування початкової дози рівень гемоглобіну збільшився як мінімум на 1 г/дл (0,6 ммоль/л) (або рівень ретикулоцитів збільшився до ge; 40000 клітин/мл), доза повинна залишатися 150 МО/кг 3 рази на тиждень або 450 МО/кг підшкірно 1 раз на тиждень. Якщо після 4 тижнів застосування початкової дози рівень гемоглобіну збільшився на 1 г/дл (0,62 ммоль/л) або рівень ретикулоцитів збільшився до 40000 клітин/мл, дозу необхідно збільшити до 300 МО/кг тричі на тиждень або 40 000 МО 1 раз на тиждень.

Якщо після 4 тижнів лікування додатковою дозою 300 МО/кг 3 рази на тиждень рівень гемоглобіну збільшився на ≥ 1 г/дл (≥ 0,62 ммоль/л) або рівень ретикулоцитів збільшився до ≥ 40000 клітин/мл, дозу не змінюють. Однак, якщо рівень гемоглобіну збільшився на < 1 г/дл (≥ 0,62 ммоль/л) або рівень ретикулоцитів збільшився на < 40000 клітин/мл, клінічна відповідь вважається негативною і лікування слід припинити.

Схема рекомендованого режиму дозування:

Стан пацієнтів слід ретельно контролювати для забезпечення того, що найнижча затверджена доза лікарських засобів, що стимулюють еритропоез, забезпечує адекватний контроль ознак анемії.

Підбір дози для підтримки цільового рівня гемоглобіну 10–12 г/дл.

Якщо темп зростання рівня гемоглобіну становить більше 2 г/дл (1,25 ммоль/л) за 1 місяць та загальний рівень гемоглобіну наближається до 12 г/дл (7,5 ммоль/л), слід зменшити дозу Епобіокрину на 25 -50% залежно від темпу зростання рівня гемоглобіну. Якщо рівень гемоглобіну перевищить 13 г/дл (8,1 ммоль/л), терапію слід тимчасово припинити до зниження рівня до 12 г/дл (7,5 ммоль/л) та відновити терапію дозою, на 25% нижчою за попередню.</

>

Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі відбору аутологічної крові перед хірургічними операціями.

Слід застосовувати внутрішньовенний спосіб введення.

Епоетин альфа призначають після закінчення кожної процедури відбору крові.

Пацієнтам із середнім ступенем анемії (рівень гематокриту 33-39%), які вимагають ≥ 4 одиниць крові, необхідно проводити лікування епоетином альфа у дозі 600 МО/кг 2 рази на тиждень протягом 3 тижнів до хірургічного втручання.

Усі пацієнти, які лікуються епоетином альфа, повинні отримувати адекватне забезпечення залізом (200 мг на добу внутрішньо) протягом усього курсу терапії. Для забезпечення достатнього рівня заліза в організмі призначення препаратів заліза слід розпочинати якомога раніше, навіть за кілька тижнів до початку програми збору аутологічної крові.

Дорослі пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії.

Слід застосовувати підшкірний спосіб введення.

Рекомендований режим дозування препарату становить 600 МО/кг на тиждень протягом 3 тижнів, перед операцією (21-й, 14-й та 7-й день перед операцією), та в день операції.

У разі, коли за медичними показаннями необхідно скоротити передопераційний період менш ніж до 3-х тижнів, Епобіокрин слід призначати щодня у дозі 300 МО/кг протягом 10 днів поспіль до операції, у день операції та протягом 4 днів після операції . Якщо при проведенні гематологічних аналізів передопераційного періоду рівень гемоглобіну досягає 15 г/дл або вище, застосування епоетину альфа слід повністю припинити.

Усі пацієнти, які лікуються епоетином альфа, повинні отримувати адекватне забезпечення залізом (200 мг на добу внутрішньо) протягом усього курсу терапії. Призначення препаратів заліза слід розпочинати якомога раніше, навіть за кілька тижнів до початку програми відбору аутологічної крові.

Найчастішою небажаною побічною реакцією при лікуванні епоетином альфа у онкологічних пацієнтів та пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю є дозозалежне підвищення артеріального тиску або погіршення існуючої гіпертензії. Контроль за артеріальним тиском необхідно проводити з початку лікування. Іншими частими побічними реакціями є тромбоз глибоких вен, легенева емболія, судоми, діарея, нудота, головний біль, грипоподібний стан, пірексія, висип та блювання.

Переважно на початку лікування можуть виникати симптоми застуди, такі як головний біль, біль у м'язах та суглобах, лихоманка. Частота може змінюватись в залежності від показань.

Також може спостерігатися погіршення прохідності дихальних шляхів, зокрема. закладеність носа та назофарингіт.

Серйозні побічні реакції - венозний та артеріальний тромбоз, емболія (у тому числі з летальним наслідком), глибокий венозний тромбоз, легенева емболія, артеріальний тромбоз (включаючи інфаркт міокарда та ішемію міккардіоз), тромб ). Також можуть спостерігатися цереброваскулярні ускладнення (включаючи інсульт та мозкові крововиливи) та транзиторні ішемічні атаки, аневризми та реакції гіперчутливості, включаючи висипання, кропив'янку, анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк.

До того ж, під час лікування епоетином альфа у пацієнтів із попередньо нормальним або зниженим тиском може спостерігатися гіпертонічний криз з енцефалопатією та судомами, які вимагають негайного звернення до лікаря та інтенсивної медичної допомоги. Особливу увагу слід приділяти раптовому гострому мігренеподібному головному болю як можливому попереджувальному сигналу.

Дуже рідко спостерігається антитілоопосередкована істинна еритроцитарна аплазія після багатомісячного або багаторічного лікування.

Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома.

З боку крові та лімфатичної системи.

Нечасто – тромбоцитемія (пацієнти, хворі на рак).

Частота невідома - тромбоцитемія (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю).

Рідко – антитілозалежна істинна еритроцитарна аплазія.

З боку імунної системи.

Невідомо – анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості.

Рідко виникають анафілактичні реакції: потенційно серйозні ускладнення, пов'язані з порушенням дихання або зі зниженням АТ, імунні реакції (має мінімальну здатність індукувати утворення антитіл).

З боку нервової системи.

Дуже часто – головний біль (пацієнти, хворі на рак).

Часто - судоми (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю), головний біль (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю), інсульт.

Нечасто - крововиливи в мозок, судоми (пацієнти, хворі на рак).

Невідомо – цереброваскулярний інсульт, гіпертензивна енцефалопатія, транзиторна ішемічна атака, запаморочення, сонливість.

З боку органів зору.

Невідомо – ретинальний тромбоз.

З боку серця.

Невідомо – інфаркт міокарда.

З боку судинної системи.

Часто – глибокий тромбоз вен (пацієнти, хворі на рак), артеріальна гіпертензія.

Невідомо – глибокий тромбоз вен (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю), артеріальний тромбоз, гіпертонічний криз.

З боку дихальної системи.

Часто - емболія легень (пацієнти, хворі на рак), кашель.

Нечасто – погіршення прохідності дихальних шляхів.

Невідомо – емболія легень (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю)

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже часто - нудота.

Часто – діарея (пацієнти, хворі на рак), блювання.

Нечасто – діарея (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю).

З боку шкіри.

Часто - висип, екзема.

Невідомо - ангіоневротичний набряк, кропив'янка, свербіж, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (які можуть нести загрозу життю або мати смерть).

З боку м'язової, сполучної тканини та кісток.

Дуже часто - артралгія (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю), біль у кістках, біль у кінцівках.

Часто – артралгія (пацієнти, хворі на рак).

Нечасто – міалгія (пацієнти, хворі на рак).

Невідомо - міалгія (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю).

Вроджені та спадкові/генетичні розлади.

Невідомо - порфірія.

Загальні реакції та реакції у місці введення.

Дуже часто - пірексія (пацієнти, хворі на рак), грипоподібний стан (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю), реакції разом введення, периферичний набряк

Часто – грипоподібний стан (пацієнти, хворі на рак).

Невідомо - лихоманка, відсутність відповіді на лікування, периферичні набряки, пірексія (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю), реакції у місці ін'єкції (гіперемія шкірних покривів, печія, слабка або помірна болючість у місці введення).

Дослідження.

Невідомо - наявність антитіл до еритропоетину, гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, сечової кислоти у плазмі крові (у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю).

Ушкодження, отруєння та процедурні ускладнення.

Часто – тромбоз шунту, включаючи обладнання для діалізу (пацієнти з хронічною нирковою недостатністю).

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю рівень гемоглобіну більше 12 г/дл може бути пов'язаний із підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень, включаючи летальний кінець.

Хворі, які перебували на гемодіалізі, особливо у пацієнтів зі схильністю до гіпотензії або за наявності ускладнень з боку артеріовенозної фістули (стеноз, аневризми тощо), описані випадки тромбозу шунту.

Пацієнти з онкологічними захворюваннями.

Розвиток тромботичних ускладнень може спостерігатися у пацієнтів, які отримували терапію препаратами, що стимулюють еритопоез, включаючи епоетин альфа (див. розділ «Особливості застосування»).

Дорослі хірургічні пацієнти.

Не можна виключати, ймовірність того, що лікування епоетином альфа у пацієнтів із стійким рівнем гемоглобіну > 13 г/дл може асоціюватися з підвищеним ризиком післяопераційних тромботичних/судинних ускладнень.

Опис окремих побічних реакцій

Повідомлялося про реакцію гіперчутливості, включаючи випадки висипу (в т.ч. кропивницю), анафілактичну реакцію та ангіоневротичний набряк (див. розділ «Особливості застосування»).

Випадки гіпертонічного кризу з енцефалопатією та судомами, які вимагали негайно огляду лікаря та призначення інтенсивної терапії, спостерігалися у пацієнтів з нормальним або низьким АТ на початку лікування. Слід звертати особливу увагу на появу раптового мігренеподібного стріляючого головного болю, який може бути сигналом тривоги (див. розділ «Особливості застосування»).

Дуже рідко (<10000 випадків на пацієнто-рік) повідомлялося про випадки антитилоопосередкованої істинної еритроцитарної аплазії (PRCA) у пацієнтів, яким застосовували препарати еритропоетину протягом місяців або років (див. розділ «Особливості застосування&raquo .

Діти з хронічною нирковою недостатністю, що знаходяться на гемодіалізі.

Досвід застосування препаратів еритропоетину дітям з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період обмежений. Не було виявлено жодних побічних реакцій, специфічних для пацієнтів дитячого віку, яких не наведено у таблиці; також не було виявлено побічних реакцій, які б не відповідали наявному захворюванню.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дозволяє постійно вести моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про будь-які можливі побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Препарат має широку терапевтичну дію. При передозуванні епоетином альфа виникають ефекти, що відображають найвищий ступінь прояву фармакологічної дії гормону. При високих рівнях гемоглобіну можливе проведення флеботомії. У разі потреби застосовують симптоматичну терапію.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 до 8 °С. Чи не заморожувати. Не струшувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування анемії.