Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Препарати для серцево-судинної системи
Ліки від підвищеного тиску
ЕНАП
Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт.
Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт.
Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт.
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Ціни у місті
Знайдено в аптеках:
від 283.00 ₴ до 329.80 ₴
Характеристики
Категорія
Дозування
10 мг/25 мг
Виробник
КРКА, д.д., Ново мєсто
Країна-виробник
Словенія
Торгова назва
Форма випуску
Таблетки
Термін придатності
5 років
Активні речовини
Еналаприл, гідрохлоротіазид
Кількість в упаковці
60
Спосіб введення
перорально
Код Моріон
171140
Код АТС/ATX
C09B A02
Кому можна
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/alergy.svg){kind=small}
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/diabet.svg){kind=small}
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/car.svg){kind=small}
ВОДІЯМ
з обережністю
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/child.svg){kind=small}
ДІТЯМ
Протипоказано
Особливості
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/recept.svg){kind=small}
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
без рецепту
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/temperature.svg){kind=small}
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Інструкція для Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у картонній коробці.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскі таблетки жовтого кольору з насічкою з одного боку, зі скошеними краями.Лікарський засіб є комбінацією інгібітору АПФ (еналаприлу малеат) та діуретика (гідрохлортіазид).
АПФ – це пептидилова дипептидаза, що каталізує перетворення ангіотензину I на пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується в еналаприлат, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зменшення крові (через пригнічення негативного оборотного зв'язку при вивільненні реніну) та зменшення секреції альдостерону.
АПФ ідентичний кікіназі II. Отже, еналаприл може також блокувати розпад брадикініну, що є потужним вазодепресорним пептидом. Однак роль цього факту у реалізації терапевтичних ефектів еналаприлу залишається нез'ясованою.
Механізм дії
Хоча механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, насамперед пов'язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка відіграє основну роль у регуляції артеріального тиску, еналаприл може чинити антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів.
Еналаприлу малеат – гідрохлортіазид
Гідрохлортіазид – діуретичний та антигіпертензивний засіб, що збільшує активність реніну плазми. Хоча еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією, супутнє призначення гідрохлортіазиду сприяє більшому зниженню АТ у цих пацієнтів.
Подвійна блокада
Два великі рандомізовані контрольовані дослідження (ONTARGET – поточне міжнародне дослідження застосування телмісартану окремо та в комбінації з раміприлом, VA NEPHRON-D – дослідження нефропатії при діабеті), що проводилося департаментом США у справах ветеранів. ) II.
ONTARGET – дослідження, проведене за участю пацієнтів із серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або з цукровим діабетом II типу, що супроводжувався ознаками ураження органів-мішеней. VA NEPHRON-D – дослідження, проведене за участю пацієнтів із цукровим діабетом II типу та діабетичною нефропатією.
Ці дослідження не показали суттєвого результату щодо нирок або серцево-судинної системи та зниження смертності, в той же час спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або гіпотензії порівняно з монотерапією. Враховуючи аналогічні фармакодинамічні властивості, ці результати можуть також стосуватися інших інгібіторів АПФ та АРА II.
Таким чином, інгібітори АПФ та АРА II не слід одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.
ALTITUDE, дослідження аліскірену при діабеті II типу із застосуванням кінцевих точок, пов'язаних із серцево-судинними та нирковими захворюваннями, було покликане перевірити переваги додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом II типу та хрон -судинної системи, або обома патологіями. Дослідження було припинено передчасно через підвищений ризик несприятливих результатів. серйозні побічні явища (гіперкаліємія, гіпотензія та порушення функції нирок) частіше спостерігалися у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
Немеланомний рак шкіри
В епідеміологічних дослідженнях був встановлений кумулятивний дозозалежний зв'язок між гідрохлортіазидом і раком шкіри (НМРШ). Одне дослідження охоплювало 71533 випадки базальноклітинної карциноми (БКК) і 8629 випадків плоскоклітинної карциноми83 4 відповідно. Високі дози гідрохлортіазиду (≥ 50000 мг кумулятивна доза) були пов'язані зі скоригованим коефіцієнтом ризику (КР) 1,29 (95% довірчий інтервал (ДІ): 1,23–1,35) для БКК і 3,98 (95% ДІ: 3,68-4,31) для ПКК. Спостерігався чіткий взаємозв'язок між сукупною дозою та випадками БКК та ПКК. Інше дослідження показало можливий зв'язок між раком губи (ПКК) та впливом гідрохлортіазиду: 3 губи виявлено в контрольній групі з 63 067 осіб при використанні стратегії випадкової вибіркової сукупності.
Еналаприл
Після перорального застосування еналаприл швидко абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у сироватці крові протягом 1 години. Основуючись на показнику виведення з сечею, обсяг абсорбції еналаприлу при пероральному застосуванні становить приблизно 60-70%.
Після абсорбції еналаприл швидко та екстенсивно гідролізується в еналаприлат – потужний інгібітор АПФ. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові досягається через 3-4 годин після перорального застосування еналаприлу малеату. Виводиться еналаприл головним чином нирками. Основними компонентами сечі є, виді. За винятком перетворення на еналаприлат, ознак істотного метаболізму еналаприлу немає. Профіль концентрації еналаприлату в сироватці крові характеризується пролонгованою термінальною фазою, що, ймовірно, пов'язане зі зв'язуванням АПФ. У осіб з нормальною функта в сироватці крові досягається на 4-й день перорального застосування еналаприлу. При прийомі їжі не впливає на абсорбцію еналаприлу в шлунково-кишковому тракті.
Розподіл
Дослідження на собаках свідчать про те, що еналаприл не проникає через гематоенцефалічний бар'єр або проникає в незначній кількості; еналаприлат не потрапляє в мозок. Еналаприл перетинає плацентарний бар'єр. .
Біотрансформація
За винятком перетворення на еналаприлат, ознак істотного метаболізму еналаприлу немає. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і швидко виводиться нирками.
Висновок
Еналаприлат виводиться переважно нирками. Основними компонентами препарату в сечі є еналаприлат, який становить близько 40% від дози, і еналаприл у незміненому вигляді. Ефективний період напіввиведення для накопичення еналаприлату після перорального прийому еналу. ;У дослідженнях концентрації гідрохлортіазиду в плазмі протягом щонайменше 24 годин період напіввиведення з плазми крові змінювався в межах від 5,6 до 14,8 години. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і швидко виводиться нирками. мінімум, 61% дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин.
Ниркова недостатність
Еналаприлат виводиться із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу.
Лактація
Після одноразової пероральної дози 20 мг у п'яти жінок після пологів середня пікова концентрація еналаприлу в грудному молоці становила 1,7 мкг/л (діапазон від 0,54 до 5,9 мкг/л) через 4-6 годин після прийому. Середня пікова концентрація еналаприлату становила 1,7 мкг/л (діапазон 1,2-2,3 мкг/л); піки спостерігалися в різний час протягом 24 годин. За даними пікової концентрації в грудному молоці, розрахункова максимальна доза, що отримується немовлям при грудному вигодовуванні, становить близько 0,16% від материнської дози в перерахунку на масу тіла. мкг/л через 4 год після прийому та пікову концентрацію еналаприлату 0,75 мкг/л приблизно через 9 год після прийому. Загальна кількість еналаприлу та еналаприлату, що визначається в грудному молоці протягом 24 годин, становила 1,44 мкг/ 0,63 мкг/л молока відповідно. Концентрації я еналаприлату в грудному молоці не визначалася (< 0,2 мкг/л) через 4 години після одноразового прийому 5 мг еналаприлу у однієї жінки та 10 мг у двох жінок; рівні еналаприлу не визначалися.
Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Код АТХ С09В А02.
Еналприлу малеат та гідрохлортіазид
Інші антигіпертензивні препарати
Супутнє застосування таких лікарських засобів може посилювати гіпотензивний ефект препарату. Одночасне застосування нітрогліцерину та інших нітратів або вазодилататорів може додатково знизити АТ.
Літій
При одночасному застосуванні літію та інгібіторів АПФ оборотно підвищується концентрація літію в сироватці крові та збільшується його токсичність. літієм не рекомендується.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу і неселективні НПЗЗ, можуть послаблювати антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ, ефекти діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, пацієнти літнього віку або пацієнти з дегідратацією лікування діуретиками), що застосовують нестероїдні протизапальні засоби, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасне застосування АРА II та інгібіторів АПФ має адитивний ефект на підвищення калію в сироватці крові та подальше погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. ;Тому таку комбінацію слід вводити з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок. Пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини і вимагають ретельного контролю функції нирок на початку супутньої терапії та регулярно під час супутнього лікування.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену пов'язана з підвищеним ризиком побічних явищ, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (в тому числі ГНН), порівняно з прийомом одного препарату, що блокує РААС (див. розділи «Фармакодинамічні властивості», «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Еналаприл
Калійсзберігаючі діуретики, калієвмісні харчові добавки або замінники солі калію
Хоча рівень калію в сироватці крові зазвичай залишається в межах норми, у деяких пацієнтів, які отримують еналаприл, може виникати гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), а також застосування харчових добавок солі, що містять калій, може призвести до істотного підвищення рівня калію в сироватці крові. Слід також дотримуватися обережності при сумісному застосуванні еналаприлу з іншими препаратами, що підвищують рівень калію в сироватці крові, наприклад триметоприм і котримоксазол (триметоприм/сульфаметокзол, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик подібно до амілориду. Тому комбінація еналаприлу з переліченими вище препаратами не рекомендується.
Препарати, що підвищують ризик ангіоневротичного набряку
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане у зв'язку з підвищеним ризиком ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Супутнє застосування інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) та віллдагліптином підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).
Котримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол)
У пацієнтів, які одночасно застосовують котримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).
Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватися гіперкаліємія, що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання.
Гепарин
Гіперкаліємія може виникати при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з гепарином. Рекомендується моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Діуретики (тіазид або петлеві діуретики)
Попереднє лікування діуретиками у великих дозах може призвести до зниження об'єму циркулюючої крові та підвищення ризику артеріальної гіпотензії на початку терапії еналаприлом (див. «Особливості застосування»). Гіпотензивні ефекти можна знизити шляхом припинення збільшення або починаючи з низьких доз препарату.
Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/ наркотики.
Одночасне застосування анестетиків, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до зниження АТ.
Препарати золота
Поодинокі реакції, подібні до реакції на нітрити (симптоми вазодилатації, у тому числі припливи, набряк обличчя, запаморочення, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія), спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротіомалат) та спільно, в тому числа, еналаприлом.
Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Алкоголь
Алкоголь посилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Антидіабетичні препарати
Епідеміологічні дослідження показують, що супутнє застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних засобів (інсуліни, пероральні гіпоглікемічні засоби) може підвищити ефект зниження глюкози в крові з ризиком гіпоглікемії. Такий ефект, ймовірно, відбудеться протягом перших тижнів супутнього лікування з порушенням функції нирок (див. «Побічні реакції»).
Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики, бета-блокатори
Еналаприл з обережністю можна застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітичними засобами та блокаторами бета.
Супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину
Повідомлялося, що у пацієнтів з підтвердженою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або з цукровим діабетом з ураженням органу-мішені супутня терапія інгібітором АПФ та АРА асоціюється з більш високою частотою появи артеріальної гіпотензії, синкопе, гіперкаліємії. такий при застосуванні тільки препарату РААС. Подвійна блокада (наприклад, комбінуванням інгібітору АПФ з АРА II) повинна обмежуватися індивідуально певними випадками та супроводжуватися ретельним моніторингом функції нирок, рівнів калію та АТ.
Гідрохлортіазид
Недеполяризуючі міорелаксанти
Можливе посилення чутливості до дії міорелаксантів.
Алкоголь, барбітурати, наркотичні анальгетики
Може відбуватися потенціювання ортостатичної гіпотензії.
Антидіабетичні препарати (пероральні антидіабетичні засоби та інсулін)
На тлі лікування тіазидами можливе зниження толерантності до глюкози. Може бути потрібна зміна дозування. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактатацидозу внаслідок можливої ниркової недостатності, пов'язаної з прийомом гідрохлортіазиду.
Інші антигіпертензивні препарати
Адитивний ефект.
Холестирамін та смоли колестиполу
Аніонно-обмінні смоли можуть зменшити всмоктування гідрохлортіазиду. Одноразові дози холестераміну або смол колестиполу знижують всмоктування гідрохлортіазиду зі шлунково-кишкового тракту відповідно на 85% та 43%.
Довжина інтервалу QT (наприклад, прокаїнамід, аміодарон, соталол)
Підвищений ризик тахікардії типу «пірует».
Серцеві глікозиди
Гіпокаліємія може підвищити чутливість або збільшити клінічну реакцію серця на токсичність дигіталісу (наприклад, підвищена шлуночкова збудливість).
Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон
Гідрохлортіазид може посилювати порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.
Каліуретичні діуретики (наприклад, фуросемід), карбеноксолон або зловживання проносними засобами
Гідрохлортіазид може спричинити підвищення втрати калію та/або магнію.
Лікарські засоби, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може бути потрібна корекція доз лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію сечової кислоти в сироватці крові. Може виникнути необхідність збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. .
Пресорні аміни (наприклад, адреналін)
Тіазиди можуть знизити реакцію на пресорні аміни, але недостатньо для того, щоб виключати супутній прийом.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)
Збільшують біодоступність тіазидних діуретиків унаслідок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості стільця шлунка.
Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть знижувати виведення цитотоксичних лікарських засобів нирками та посилити їх мієлосупресивний ефект.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
Тривале застосування НПЗЗ може знижувати сечогінну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію діуретиків.
Саліцилати
При прийомі високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему.
Метілдопа
Є окремі повідомлення про виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.
циклоспорин
При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватися гіперурикемія та зростати ризик ускладнень типу подагри.
Лікарські препарати, на які впливає зміна вмісту калію в сироватці крові
Періодичний контроль вмісту калію в сироватці крові та ЕКГ рекомендовані при одночасному прийомі еналаприлу/гідрохлортіазиду з лікарськими засобами, на які впливає зміна вмісту калію у сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні препарати), а також з такими засобами. числа ), які викликають тахікардію типу «пірует», при цьому гіпокаліємія є сприятливим фактором тахікардії типу «пірует» (шлуночкової тахікардії):
- антиаритмічні препарати класу Ia (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
- антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
- деякі антипсихотичні засоби (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин,
трифлупіразин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол);
- інші препарати (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкаміцин для внутрішньовенного введення).
Солі кальцію
Тіазидні діуретики можуть збільшувати вміст кальцію в сироватці крові внаслідок зниження його виведення. При необхідності призначення препаратів кальцію дозу слід підбирати під контролем вмісту кальцію в сироватці крові.
Вплив на результати лабораторних досліджень
Завдяки впливу на метаболізм кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Карбомазепін
З огляду на ризик симптоматичної гіпонатріємії необхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.
Йодовмісні контрастні засоби
У разі індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку ГНН, переважно при застосуванні високих доз контрастних засобів. Пацієнтам вимагають регідратації для введення йодовмісних препаратів.
Амфотерицин В (парентеральний), кортикостероїди, адренокортикотропні гормони (АКТГ) або проносні стимулятори.
Гідрохлортіазид може посилювати електролітний дисбаланс, особливо гіпокаліємію.
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, з бета-блокаторами підвищує ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Амантадін
Тіазиди, у тому числі гідрохлортіазид, збільшують ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
діючі речовини: 1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг та гідрохлортіазиду 25 мг;
допоміжні речовини: гідрокарбонат натрію, лактоза, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат, барвник хінолін жовтий (Е 104).
Під час керування автомобілем та іншими механізмами слід бути обережними та враховувати можливість виникнення небажаних реакцій з боку нервової системи, включаючи запаморочення або сонливість.
Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують вагітність (див. Розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо можливо, розпочати альтернативну терапію.
Період годування груддю
Еналаприл та тіазидні діуретики проникають у грудне молоко. Застосування еналаприлу/гідрохлоротіазиду у період годування груддю протипоказано. Якщо застосування препарату вкрай потрібне, годування груддю слід припинити.
Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям не встановлені.
Артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показана комбінована терапія.
- Підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ, гідрохлортіазиду та інших похідних сульфонамідів або інших компонентів препарату Енап®-H.
- Наявність анамнезу ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.
- Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
- Тяжкі порушення функції нирок [кліренс креатиніну менше 30 мл/хв або рівень креатиніну у сироватці крові перевищує 265 мкмоль/л (3 мг/100 мл)].
- Стеноз ниркової артерії.
- Під час проведення гемодіалізу.
- Клінічний стан після трансплантації нирки.
- Тяжкі порушення функції печінки.
- Анурія, первинний гіперальдостеронізм.
- Резистентна до лікування гіпокаліємія або гіперкаліємія.
- Рефрактерна гіпонатріємія.
- Симптоматична гіперурикемія (подагра).
- Вагітність або планування вагітності (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
- Не слід застосовувати еналаприл з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (СКФ <60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Фармакологічні» та «Особливості застосування» ).
- Одночасне застосування з терапією сакубітрилом/вальзартаном - через підвищений ризик ангіоневротичного набряку. Препарат не слід застосовувати протягом 36 годин після останнього прийому сакубітрилу/валсартану – препарату, що містить інгібітор неприлізину – або після переходу з нього на інший препарат (див. Розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування »).
Артеріальна гіпертензія
Таблетки з фіксованою комбінацією еналаприлу малеату та гідрохлортіазиду призначають пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо контролюється лише одним еналаприлом.
Фіксовану комбінацію еналаприлу малеату та гідрохлортіазиду не застосовують для початкової терапії. Зазвичай, така комбінація рекомендується після коригування доз індивідуальних компонентів. За клінічної доцільності можна переходити відразу від монотерапії до фіксованої комбінації.
Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від стану хворого та ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії. Лікування слід розпочинати з низьких доз із поступовим збільшенням дозування. Препарат застосовувати внутрішньо незалежно від їди. Встановлену добову дозу слід приймати вранці разом із великою кількістю рідини.
Зазвичай доза становить 1 таблетку на добу. За необхідності дозу можна збільшити до 2 таблеток 1 раз на добу.
Таблетки з фіксованою комбінацією 10 мг/25 мг та 10 мг/12,5 мг можуть замінити терапію, що складається з прийому окремо 10 мг еналаприлу та відповідно 25 мг або 12,5 мг гідрохлортіазиду у пацієнтів, стан яких стабілізований лікуванням індивідуальними компонентами .
Попереднє лікування діуретиками:симптоматична гіпотензія може виникнути на початку терапії еналаприлом. Найчастіше вона спостерігається у пацієнтів, у яких попередня терапія діуретиками спричинила порушення водно-електролітного балансу. Терапію діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку терапії препаратом Енап®-H.
Дозування у разі порушення функції нирок
Кліренс креатиніну більше 30 мл/хв
Для пацієнтів з порушеннями нирок з кліренсом креатиніну ≥ 30 мл/хв до переходу до фіксованої комбінації необхідна корекція дози еналаприлу шляхом титрування. Для таких пацієнтів петльові діуретики більш прийнятні за тіазидами. Доза еналаприлу та гідрохлортіазиду має бути найменшою. Необхідний періодичний контроль калію та креатиніну, наприклад, кожні 2 місяці, коли стан пацієнта стабілізувався.
Кліренс креатиніну менше 30 мл/хв
Застосування препарату протипоказане.
Особливі популяції
Для пацієнтів із зменшенням об'єму рідини/солі початкова доза еналаприлу становить 5 мг (застосовується у відповідному дозуванні) або менше. Для таких пацієнтів рекомендується титрування монокомпонентів.
Пацієнти похилого віку
Пацієнтам похилого віку препарат застосовують у таких же дозах, як і молодшим пацієнтам. У разі фізіологічної ниркової недостатності перед переходом до фіксованої комбінації необхідно коригувати дозу еналаприлу шляхом титрування.
Немає обмеження часу за тривалістю лікування.
Еналаприл/гідрохлортіазид виробництва KRKA зазвичай добре переноситься. Найпоширеніші побічні ефекти, про які повідомлялося під час клінічного дослідження, були головний біль і кашель.
Про наступні побічні реакції повідомлялося при застосуванні лікарського засобу, монотерапії еналаприлом або гідрохлортіазидом.
Системи органів/порушення Дуже часто (≥ 1/10) Часто
( від ≥ 1/100 до < 1/10)
Нечасто
( від ≥ 1/1000 до < 1/100)
Рідко
( від ≥ 1/10000 до < 1/1000)
Дуже рідко (< 1/10000) Невідомо (неможливо розрахувати за наявними даними)
Новтворення доброякісні, злоякісні та невизначеної етіології (включаючи кісти та поліпи)
Немеланомний рак шкіри (Базальноклітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома) З боку крові та лімфатичної системи Анемія (включаючи апластичну та гемолітичну анемію) Нейтропенія, зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, гранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання З боку імунної системи Анафілактична реакція З боку ендокринної системи Синдром неадекватної секреції АДГ (СНР АДГ) Метаболічні порушення Гіпокаліємія, підвищення рівня холестерину, підвищення рівня тригліцеридів, гіперурикемія Гіпоглікемія, гіпомагніємія, подагра3), електролітний дисбаланс (гіпонатріємія)
Підвищення рівня глюкози крові Гіперкальціємія З боку нервової системи та психіки Головний біль, депресія, синкопе, зміна смакових відчуттів Сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, вертиго, ослаблення лібідо3), занепокоєння Патологічні сни, порушення сну, парез (внаслідок гіпокаліємії) З боку органів зору Втрата гостроти зору Ксантопсія Хороїдальна ефузія З боку органу слуху та рівноваги Шум у вухах З боку серцево-судинної системи запаморочення Гіпотензія, ортостатична гіпотензія, порушення ритму, стенокардія, тахікардія Припливи, серцебиття, некротичні ангіїти (васкуліт), інфаркт міокарда або інсульт, можливо, внаслідок надмірної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику Синдром Рейно З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Кашель задишка Ринорея, біль у горлі та захриплість голосу, бронхоспазм/астма Легкові інфільтрати, респіраторний дистрес (включаючи пневмоніт та набряк легенів), риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія
З боку шлунково-кишкового тракту нудота Діарея, біль у животі Ілеус, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, пептичні виразки, метеоризм Стоматит/афтозні виразки, глосит
Ангіоневротичний набряк кишечника З боку гепатобіліарної системи Печонічна недостатність, некроз печінки (може бути летальним), гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецистит (зокрема у пацієнтів із вже наявною жовчнокам'яною хворобою) З боку шкіри та підшкірної клітковини Висип (екзантема), гіперчутливість/ангіоневроцький набряк: особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані
Гіпергідроз, свербіж, кропив'янка, алопеція Мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пурпура, шкірний червоний вовчак, еритродермія, пемфгоїд
Комплекс симптомів, який може включати: лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний результат аналізу на антинуклеарний фактор, підвищену швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію та лейкоцитоз. Висипання, фоточутливість або інші дерматологічні прояви
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини судоми м'язів Артралгія З боку нирок та сечовидільної системи Порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, глюкозурія Олігурія, інтерстиціальний нефрит З боку репродуктивної системи та молочних залоз Імпотенція Гінекомастія Загальні порушення та порушення умов введення Астенія Біль у грудях, підвищена стомлюваність Недуги, гарячка Лабораторні дослідження Гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові Підвищення рівня азоту сечовини крові, гіпонатріємія Підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові Лікування – симптоматичне та підтримуюче. Застосування препарату слід припинити та ретельно обстежити пацієнта.
Еналаприл
Симптоми Основним проявом передозування є виражена артеріальна гіпотензія, що виникає протягом 6 годин після прийому препарату і супроводжується блокадою РААС та ступором. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати , електролітний дисбаланс, гіпервентиляцію легень, тахікардію, прискорене серцебиття, запаморочення, тривожність та кашель, спазм м'язів, парестезію, виснаження, порушення свідомості, поліурію, олігурію, анурію, алкалоз, підвищення рівня азоту сечовини крові (в основному ниркова недостатність); Рівні еналаприлату в плазмі крові, що перевищують у 100 та 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, реєстрували після прийому відповідно 300 мг та 440 мг енелаприлу.
Після прийому внутрішньо великої кількості таблеток рекомендується припинення прийому препарату, моніторинг життєво важливих параметрів у лікарні, промивання шлунка, застосування активованого вугілля та послаблюючого засобу. Лікування симптоматичне. Артеріальна гіпотензія інфузією фізрозчину. Зазвичай досить надати пацієнтові горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У більш важких випадках слід зробити інфузію фізіологічного розчину, і по можливості інфузія ангіотензину II також може бути корисна. Слід перевіряти, артеріальний тиск концентрацію сечовини, креатиніну та електролітів у сироватці крові та діурез.
У більш важких випадках токсичні кількості еналаприлу та/або еналаприлату необхідно видалити з кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При брадикардії, резистентній до терапевтичних засобів, слід призначити терапію із застосуванням кардіостимулятора. ;Постійно слід контролювати життєві показники, концентрацію електролітів та креатиніну в сироватці крові.
Гідрохлортіазид Найбільш поширені симптоми, спричинені недостатністю електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією внаслідок надмірного діурезу. Якщо також застосовувалися серцеві глікозиди, гіпокаліємію. >
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Препарат для лікування артеріальної гіпертензії.
Часті запитання
- Ціна на препарат Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. в Україні від 283 до 329.8
- Діючі речовини у Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. є Еналаприл, гідрохлоротіазид
- Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. є безрецептурним препаратом, та відпускається без рецепту
- Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. з обережністю приймати перед керуванням транспорту
- Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. приймати вагітним
- Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. приймати під час грудного вигодовування
- Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. з обережністю приймати алергетикам
- Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. з обережністю приймати діабетикам
- Рекомендована температура для зберігання Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. від 5°C до 25°C
- Рекомендований термін зберігання Енап-H таблетки по 10 мг/25 мг, 60 шт. 5 років
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.