Апрепітант (125 мг/80 мг) є субстратом, помірним інгібітором та індуктором CYP3A4. Крім того, апрепітант є індуктором СУР2С9. Під час лікування препаратом Еменд® активність CYP3A4 пригнічується. Після закінчення лікування Еменд® викликає легку тимчасову індукцію СУР2С9, CYP3A4 та глюкуронізацію. Ймовірно, апрепітант не вступає у взаємодію з переносником Р-глікопротеїну, що підтверджує відсутність взаємодії апітанта з дигоксином.
Вплив апрепітанту на фармакокінетику інших активних речовин.
Придушення активності CYP3A4
Як помірний інгібітор CYP3A4 апрепітант (125 мг/80 мг) при супутньому застосуванні може підвищувати плазмові концентрації активних речовин, що метаболізуються через CYP3A4. Загальна експозиція субстратів CYP3A4, які приймаються перорально, може підвищуватись приблизно в 3 рази під час триденного лікування препаратом Еменд®; передбачається, що вплив апрепітанту на плазмові концентрації субстратів CYP3A4, які вводяться внутрішньовенним шляхом, буде менш вираженим. Еменд® не слід застосовувати одночасно з пимозидом, терфенадином, астемізолом або цизапридом. Пригнічення активності CYP3A4 апрепітантом може призводити до підвищення плазмових концентрацій цих активних речовин, потенційно викликаючи розвиток серйозних реакцій або реакцій, що загрожують життю. Рекомендується з обережністю приймати Еменд® з активними речовинами, що застосовуються перорально та метаболізуються переважно через CYP3A4 та мають вузький терапевтичний діапазон, такими як циклоспорин, такролімус, Сиролімус, Еверолімус, алфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та квінідин.
Кортикостероїди
Дексаметазон. При сумісному застосуванні з препаратом Еменд® у дозах 125 мг/80 мг звичайну пероральну дозу дексаметазону слід зменшити приблизно на 50%. Доза дексаметазону у клінічних дослідженнях профілактики нудоти та блювання, викликаних хіміотерапією (НБСГ), відбиралася з урахуванням взаємодії активних речовин. Еменд® при застосуванні в дозі 125 мг разом з пероральним дексаметазоном у дозі 20 мг на 1 день та Еменд® при застосуванні в дозі 80 мг спільно з пероральним дексаметазоном у дозі 8 мг у дні з 2-го по 5-й підвищував площу під кривою «концентрація–час» (AUC) дексаметазон (субстрату CYP3A4) у 2,2 рази, у дні 1-й та 5-й.
Метилпреднізолон. При спільному прийомі з препаратом Еменд® у дозах 125 мг/80 мг звичайну внутрішньовенну дозу метилпреднізолону слід зменшити приблизно на 25%, а звичайну пероральну дозу метилпреднізолону слід зменшити приблизно на 50%. Еменд® при застосуванні в дозі 125 мг на день 1 та 80 мг/добу в дні 2-ї та 3-ї підвищував AUC метилпреднізолону (субстрату CYP3A4) у 1,3 рази на день 1-й та у 2,5 рази на день 3- й при сумісному внутрішньовенному введенні метилпреднізолону в дозі 125 мг на день 1-й та пероральному прийомі у дозі 40 мг у дні 2-й та 3-й.
Під час тривалого лікування метилпреднізолоном AUC
метилпреднізолону може знижуватися пізніше за 2 тижні після початку застосування препарату Еменд® внаслідок активуючої дії аппрепітанту на CYP3A4. Очікується, що цей ефект буде більш вираженим при пероральному застосуванні метилпреднізолону.
Хіміотерапевтичні препарати
Під час фармакокінетичних досліджень Еменд® при застосуванні в дозі 125 мг на день 1 та 80 мг/добу у дні 2-ї та 3-ї не впливав на фармакокінетику доцетакселу, який вводився внутрішньовенним шляхом у день 1-й, або винорелбіна, який вводився внутрішньовенним шляхом у день 1- й чи 8-й.
Бо вплив препарату Еменд® на фармакокінетику пероральних субстратів CYP3A4 більше виражено, ніж вплив на фармакокінетику внутрішньовенних субстратів CYP3A4, взаємодію з хіміотерапевтичними препаратами, які вводяться пероральним шляхом та метаболізуються в основному або частково CYP3A4 (наприклад, етопозид, винорелбін), Рекомендовано бути обережними і проводити додатковий моніторинг у пацієнтів, які приймають препарати, які метаболізуються первинно або частково CYP3A4. У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки нейротоксичності (потенційна побічна реакція іфосфаміду) при одночасному застосуванні аппрепітанту та іфосфаміду.
Імуносупресанти
Під час проведення триденного курсу терапії НБСХ очікується тимчасове помірне підвищення, за яким слідує незначне зниження експозиції імуносупресантів, які метаболізуються CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, такролімус, еверолімус та сиролімус). Незважаючи на короткий триденний курс лікування та обмежені зміни експозиції, що залежать від часу, під час триденного сумісного прийому з препаратом Еменд® знижувати дозу імуносупресантів не рекомендується.
Мідазолам
Слід враховувати потенційні ефекти підвищених плазмових концентрацій мідазоламу або інших бензодіазепінів, що метаболізуються CYP3A4 (алпразолам, тріазолам) при сумісному прийомі цих препаратів з препаратом Еменд® (125 мг/80 мг).
Еменд® підвищував AUC мідазоламу, чутливого субстрату CYP3A4, у 2,3 рази на день 1-й та у 3,3 рази на день 5-й при сумісному прийомі одноразової пероральної дози мідазоламу 2 мг у дні 1-й та 5-й під час проведення курсу лікування препаратом Еменд® у дозі 125 мг на день 1-ї та у дозі 80 мг/добу у дні з 2-го по 5-й.
Під час проведення іншого дослідження із внутрішньовенним
запровадженням мідазоламу Еменд® приймали у дозі 125 мг на день 1 та 80 мг/добу у дні 2-ї та 3-ї, а мідазолам вводили внутрішньовенно у дозі 2 мг перед проведенням триденного курсу лікування препаратом Еменд® та у дні 4-й, 8-й та 15-й. Еменд® підвищував AUC мідазоламу на 25% на день 4-й та знижував AUC мідазоламу на 19% на день 8-й та на 4% – на день 15-й. Вважалося, що ці ефекти не мали клінічного значення.
Під час проведення третього дослідження з внутрішньовенним та пероральним застосуванням мідазоламу Еменд® приймали у дозі 125 мг на день 1 та 80 мг/добу у дні 2-ї та 3-ї разом з ондансетроном у дозі
32 мг на день 1-й, дексаметазоном у дозі 12 мг на день 1-й та у дозі 8 мг на дні 2-4-й. Така комбінація (тобто Еменд®, ондансетрон і дексаметазон) знижувала AUC мідазоламу на 16% на день 6-й, на 9% на день 8-й, на 7% на день 15-й та 17% на день 22-й. Вважалося, що ці ефекти не мали клінічного значення.
Було проведено додаткове дослідження із внутрішньовенним введенням мідазоламу та препарату Еменд®. Мідазолам вводився внутрішньовенно у дозі 2 мг через 1 годину після перорального прийому одноразової дози препарату Еменд® 125 мг. Плазмова AUC мідазоламу підвищувалася в 1,5 рази. Вважалося, що цей ефект у відсутності клінічної значимості.
Індукція
Як слабкий індуктор СУР2С9, CYP3A4 та глюкуронізації апрепітант може знижувати плазмові концентрації субстратів, що виводяться таким шляхом, протягом 2 тижнів після початку лікування. Цей ефект може виявлятися тільки після завершення лікування препаратом Еменд. Для субстратів СУР2С9 та CYP3A4 індукція є тимчасовою з досягненням максимального ефекту через 3-5 днів після закінчення триденного лікування препаратом Еменд®. Цей ефект зберігається протягом декількох днів, після чого повільно слабшає і не має клінічної значущості через два тижні після закінчення лікування препаратом Еменд. Також спостерігається слабка індукція
глюкуронізації при пероральному прийомі 80 мг апрепітанту протягом 7 днів. Інформації щодо впливу на СУР2С8 та СУР2С19 немає. Рекомендовано з обережністю застосовувати у цей період варфарин, аценокумарол, толбутамід, фенітоїн або інші активні речовини, що метаболізуються CYP2C9.
Варфарин. У пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, під час лікування препаратом Еменд® та протягом 2 тижнів після кожного триденного курсу препарату Еменд®, який застосовується для профілактики нудоти для блювоти, спричинених хіміотерапією, слід проводити пильний моніторинг протромбінового часу (МНО). При прийомі одноразової дози 125 мг препарату «Еменд»; на день 1 та 80 мг/добу у дні 2-ї та 3-ї здоровими добровольцями, стан яких був стабілізований постійним прийомом варфарину, впливу препарату Еменд® на плазмові AUC R(+) або S(-) варфарину, які визначалися в день 3-й, не спостерігалося, проте спостерігалося 34% зниження мінімальної концентрації S(-) варфарину (субстрату CYP2C9), яке супроводжувалося 14% зниженням МНО через 5 днів після закінчення застосування препарату Еменд®.
Толбутамід. Еменд®, який приймався в дозі 125 мг на день 1 та 80 мг/добу в дні 2-й та 3-й, знижував AUC толбутаміду (субстрату CYP2C9) на 23 % на день 4-й, на 28% у 8-й та на 15% на день 15-й при пероральному прийомі одноразової дози толбутаміду 500 мг перед застосуванням 3-денного курсу препарату "Еменд®"; і в дні 4-й, 8-й та 15-й.
Гормональні контрацептиви
Під час та протягом 28 днів після застосування препарату Еменд® ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись. Під час лікування препаратом Еменд® та протягом 2 місяців після останньої дози препарату Еменд® слід застосовувати альтернативні чи додаткові методи контрацепції. Під час проведення клінічного дослідження застосовувалися одноразові дози пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол та норетиндрон, з 1-го по 21-й день з препаратом Еменд® приймали у дозі 125 мг на день 8-й та 80 мг/добу у дні 9-й та 10-й з внутрішньовенним ондансетроном у дозі 32 мг на день 8 та пероральним дексаметазоном у дозі 12 мг на день 8 та 8 мг/добу на дні 9-й, 10-й та 11-й. З 9-го по 21-й день цього дослідження зниження мінімальних концентрацій етинілестрадіолу досягало 64% і зниження мінімальних концентрацій норетиндрону досягало 60%.
Антагоністи 5-НТ3. У клінічних дослідженнях взаємодій апрепітант не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику ондансетрону, гранісетрону або гідродоласетрону (активний метаболіт доласетрону).
Вплив інших препаратів на фармакокінетику апрепітанта.
Слід з обережністю застосовувати Еменд® одночасно з активними речовинами, що пригнічують активність CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон та інгібітори протеаз), оскільки очікується, що така комбінація призведе до підвищення плазмових концентрацій апретану.
Слід уникати супутнього застосування препарату Еменд® з активними речовинами, які інтенсивно індукують активність CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал), оскільки така комбінація призводить до зниження плазмових концентрацій апрепітанту, що може спричинити зниження ефективності препарату Еменд.
Одночасне застосування препарату Еменд® з рослинними препаратами, що містять звіробій (Hypericum perforatum), не рекомендовано.
Кетоконазол.
При прийомі одноразової дози апрепітанту 125 мг на день, 5-и 10-денного курсу лікування кетоназолом (потужний інгібітор CYP3A4) у дозі 400 мг/добу AUC апрепітанту підвищувалася приблизно в 5 разів, а середній кінцевий період напіввиведення апрепітану 3 рази.
Ріфампіцин.
При прийомі апрепітанту в одноразовій дозі 375 мг на день 9- та 14-денного курсу лікування рифампіцином (потужний індуктор CYP3A4) у дозі 600 мг/добу AUC апрепітанту знижувалася на 91%, а середній кінцевий період напіввиведення знижувався на 68%.
Ділтіазем.
У пацієнтів з помірною гіпертензією застосування апрепітанту в дозі 230 мг 1 раз на добу в комбінації з дилтіаземом у дозі 120 мг 3 рази на добу протягом 5 днів підвищує AUC апрепітанту вдвічі та одночасно підвищує AUC дилтіазему у 1,7 раза. Така фармакокінетична дія не впливає на ЕКГ, частоту серцебиття або артеріальний тиск, не враховуючи зміни, спричинені дією ділтіазему, який застосовується окремо.
Пароксетин.
Спільне застосування апрепітанту в дозі 85 мг або 170 мг з пароксетином у дозі 20 мг 1 раз на добу знижує AUC обох – аппрепітанта та пароксетину – приблизно на 25% та Смах приблизно на 20%.