Ефмерін 2 г №1 порошок

По 2 г препарату у скляному флаконі, що закривається гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком з компонентом фліп-офф, по одному флакону в коробці.

Порошок для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від майже білого до жовто-білого кольору.

Цефтріаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління з пролонгованою дією.

Механізм дії

Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки. Цефтріаксон активний in vitro щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Цефтріаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефтріаксон зазвичай активний щодо таких мікроорганізмів in vitro та при клінічних інфекціях (див. розділ «Показання»):

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А),Streptococcus agalactiae(β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні.

Примітка. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes виявляють стійкість до цефтріаксону.

Грамнегативні аероби

Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкагоноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Burkholderia cepacia, Capnocyocus інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsella. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonasspp. (Інші)*, Providentiarettgeri, Providentia spp. (Інші), Salmonellatyphi, Salmonella spp. (група enteritidis), Serratia marcescens, Serratiaspp. (Інші), Shigellaspp., Vibrio spp., Yersiniaenterocolitica, Yersinia spp. (інші).

* - деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону головним чином унаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами.

** - деякі ізоляти Klebsiella pneumoniae стійкі до цефтріаксону внаслідок утворення низки плазмідо-опосередкованих β-лактамаз.

Примітка. Багато штамів вищезгаданих мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини I та II покоління, аміноглікозиди, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro та дослідів на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтріаксон ефективний для лікування первинного та вторинного сифілісу. За деякими винятками, клінічні штами аeruginosa стійкі до цефтріаксону.

Анаероби

Bacteroides spp. (чутливі до жовчі), Clostridium spp. (крім групи C. perfringens), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Peptostreptococci.

* - деякі ізоляти Bacteroides spp. стійкі до цефтріаксону.

Примітка. Багато штамів Bacteroides spp., що продукують b-лактамази (зокрема, B. fragilis), стійкі до цефтріаксону. Стійкий Clostridium difficile.

Чутливість до цефтріаксону можна визначати методом дисків або серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Національний комітет клінічних лабораторних стандартів (НККЛЗ). Для цефтріаксону НККЛЗ встановив такі критерії оцінки результатів випробувань:

Для визначення чутливості мікроорганізмів слід використовувати диски з цефтріаксоном, оскільки в дослідженнях in vitro показано, що цефтріаксон активний щодо окремих штамів, стійких під час використання дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів.

Замість стандартів НККЛЗ для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати інші добре стандартизовані нормативи, наприклад, DIN та ICS, що дозволяють адекватно оцінити рівень чутливості.

Всмоктування.

Внутрішньом'язове введення

Після внутрішньом'язової ін'єкції середній піковий рівень цефтріаксону в плазмі становить приблизно половину від тієї, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація в плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л і досягається через 2-3 години після введення. Площа під кривою «концентрація - час» у плазмі крові після внутрішньом'язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтріаксону в дозі 500 мг та 1 г середній піковий рівень цефтріаксону в плазмі становить приблизно 120 та 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтріаксону в дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтріаксону в плазмі становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл.

Об'єм розподілу цефтріаксону становить 7 – 12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні, пригнічуючі концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, виявляються в тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову оболонку носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини. Збільшення середньої пікової концентрації в плазмі крові на 8-15% (_Сmax) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався здебільшого протягом 48 - 72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтріаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок мозку. Середня пікова концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25% від такої у плазмі порівняно з 2% у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтріаксону у спинномозковій рідині досягаються через 4 – 6 годин після внутрішньовенної інфекції. Цефтріаксон проходить через плацентарний бар'єр, і його присутність очікується у малих концентраціях у грудному молоці (див. Застосування у період вагітності або годування груддю).

Зв'язування з білками

Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Зв'язування з білками плазми становить близько 95% при концентрації в плазмі менше 100 мг/л. Зв'язування насичується, і рівень зв'язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85% при концентрації в плазмі крові 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Вивід.

Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону (пов'язаного та незв'язаного) дорівнює 10 - 22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5 – 12 мл/хв. 50 – 60% цефтріаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, насамперед шляхом гломерулярної фільтрації, 40 – 50% – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтріаксону становить близько 8 годин.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю

У хворих з порушенням функцій нирок та печінки фармакокінетика цефтріаксону змінюється незначно, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менш ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок.

Щодо помірного збільшення періоду напіввиведення у разі порушення функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу внаслідок зменшення зв'язування з білками та відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтріаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтріаксону не збільшується через компенсаторне збільшення ниркового кліренсу. Це відбувається також внаслідок збільшення вільної фракції цефтріаксону в плазмі крові, що сприяє парадоксальному збільшенню загального кліренсу, що спостерігається, зі збільшенням обсягу розподілу паралельно такому загальному кліренсу.

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2 - 3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтріаксону продовжено у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтріаксону може надалі зростати внаслідок дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації та порушення зв'язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених чи дорослих.

Плазмовий кліренс та обсяг розподілу загального цефтріаксону вищий у новонароджених, немовлят та дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтріаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, що ґрунтуються на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення залежать від дози. Нелінійність є результатом насичення зв'язування з білками плазми крові та для загального цефтріаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв'язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв'язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, що демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo , - це відсоток інтервалу дозування, при якому незв'язана концентрація залишається вищою за мінімальну інгібуючу концентрацію цефтріаксону для окремих видів (тобто %Т інгібуючої концентрації).

Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорин ІІІ покоління. Цефтріаксон.

Код ATX J01D D04.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату Ефмерін у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтріаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтріаксону з кальційвмісними розчинами в одній інфузійної системи. Цефтріаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі кальційвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального живлення, за допомогою Y-подібної системи. Однак пацієнтам, крім новонароджених, цефтріаксон і кальціймісткі розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. In vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих і новонароджених було показано, що у новонароджених підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Несумісність»).

Спільне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоніста вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та правильно коригувати дозу антагоніста вітаміну К як під час, так і після терапії цефтріаксоном (див. «Побічні реакції»).

Є суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій щодо моніторингу рівня аміноглікозидів (і функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації з цефтріаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значимість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтріаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтріаксоном для внутрішньом'язового введення та кальцієвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтріаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтріаксон, як і інші антибіотики, може спричинити хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Таким чином, при визначенні глюкози в сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. Тому в період використання цефтріаксону слід визначати рівень глюкози в сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтріаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтріаксону.

діюча речовина: цефтріаксон;

1 флакон містить цефтріаксон натрію еквівалентно цефтріаксону 2,0 г.

Відповідні дослідження не проводились. У зв'язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, Ефмерін може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Вагітність.

Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Є обмежені дані щодо застосування цефтріаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтріаксон можна застосовувати лише у випадку, якщо користь перевищує ризик.

Годування грудьми.

Цефтріаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату в терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Слід прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення/відмову від застосування цефтріаксону з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу чи жіночу фертильність.

Препарат застосовують дітям відповідно до дозування, зазначеного в розділі «Спосіб застосування та дози».

Лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтріаксону:

• інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха, горла та носа;
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів та шлунково-кишкового тракту);
• інфекції нирок та сечовивідних шляхів;
• інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
• сепсис;
• інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
• інфекції хворих з ослабленим імунним захистом;
• менінгіт;
• дисемінований бореліоз Лайма (стадії II та III).

Періопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях в органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів при гінекологічних процедурах, але тільки у випадках потенційної або відомої контамінації.

При призначенні Ефмерину необхідно дотримуватися офіційних рекомендацій щодо антибіотикотерапії і, зокрема, рекомендацій щодо профілактики антибіотикорезистентності.

Підвищена чутливість до цефтріаксону або іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтріаксон протипоказаний:

Недоношеним новонародженим ≤ 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*

Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

• з гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв'язування білірубіну, ймовірно, порушено*;
• вимагають (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

* У дослідженнях in vitro було показано, що цефтріаксон може витісняти білірубін у зв'язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед введенням цефтріаксону слід виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію з медичного застосування лідокаїну, особливо розділ «Протипоказання».

Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, не слід вводити внутрішньовенно.

Дорослі та діти віком від 12 років: зазвичай призначають 1-2 г Ефмерину 1 раз на добу (кожні 24 години). При важких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтріаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

Новонароджені, немовлята та діти до 12 років.

Нижче наведені рекомендовані дози для застосування 1 раз на добу.

Новонароджені (до 2 тижнів): 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, добове дозування не повинно перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених та недоношених дітей відмінностей немає.

Ефмерін протипоказаний для застосування новонародженим ≤ 28 днів при необхідності (або очікуваної необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, що містять кальцій, у тому числі постійні внутрішньовенні вливання, що містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей. цефтріаксона (див. розділ «Протипоказання»).

Новонароджені та діти віком від 15 днів до 12 років: 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити шляхом інфузії протягом щонайменше 30 хвилин.

Хворі похилого віку

Хворим похилого віку корекція дози не потрібна.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від показань та перебігу хвороби.

Комбінована терапія

Щодо багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між Ефмеріном та аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі за наявності тяжких, що загрожують життю інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтріаксону та аміноглікозидів слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках

Менінгіт

При бактеріальному менінгіті у немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник ідентифікується, а його чутливість визначена, дозу можна зменшити відповідно. Найкращі результати досягалися за такої тривалості лікування:

Бореліоз Лайма: дорослим та дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза – 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.

Гонорея

Для лікування гонореї (викликаної штамами, які утворюють або не утворюють пеніциліназ) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.

Профілактика інфекцій у хірургії

Для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендовано – залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1-2 г Ефмерину за 30-90 хвилин на початок операції. При операціях на товстій та прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення Ефмерину та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

Порушення функцій нирок та печінки

У хворих з порушеннями функцій нирок немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною. Тільки при нирковій недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Хворим, які перебувають на діалізі, немає необхідності додаткового введення препарату після діалізу. Проте слід контролювати концентрацію цефтріаксону в сироватці крові, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза Ефмерину у хворих на діалізі не повинна перевищувати 2 г.

У хворих з порушеннями функцій печінки немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки слід регулярно визначати концентрацію цефтріаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози препарату в разі потреби, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.

Приготування розчинів

Відновлені розчини слід використовувати відразу після приготування.

Залежно від концентрації колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до янтарного. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Внутрішньом'язова ін'єкція

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г розчиняють у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну; ін'єкцію роблять глибоко в сідничний м'яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для отримання детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією з медичного застосування лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

Внутрішньовенна ін'єкція

Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють 1 г Ефмерину в 10 мл води для ін'єкцій; вводять внутрішньовенно повільно (2-4 хвилини).

Внутрішньовенне вливання

Внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчиняють 2 г Ефмерину в 40 мл одного з таких інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9% натрію хлорид, 0,45% хлорид натрію + 2,5% глюкоза, 5% глюкоза, 10% глюкоза , 6% декстран у розчині глюкози 5%, 6-10% гідроксиетильований крохмаль, вода для ін'єкцій. Враховуючи можливу несумісність, розчини, що містять Ефмерін, не можна змішувати з розчинами, що містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.

Однак 2 г цефтріаксону та 1 г орнідазолу фізично та хімічно сумісні у 250 мл фізрозчину натрію хлориду або розчину глюкози.

Не можна використовувати розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення Ефмерину у флаконах або розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з ймовірністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону можливе при змішуванні Ефмерину з розчинами, що містять кальцій, в одній інфузійній системі внутрішньовенного введення. Ефмерин не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, що містять кальцій, у тому числі тривалими інфузіями, що містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування. Однак, за винятком новонароджених, Ефмеринту розчини, що містять кальцію, можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Особливості застосування

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальним результатом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі тяжких реакцій гіперчутливості цефтріаксон слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтріаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід обережно застосовувати цефтріаксон пацієнтам з наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєла/токсичний епідермальний некроліз); однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій

У недоношених та доношених немовлят молодше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в легенях та нирках із летальним результатом. Щонайменше одному з цих пацієнтів вводили цефтріаксон і кальцій у різний час і через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтріаксон і кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженні ін vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищеним ризиком утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в порівнянні з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтріаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Однак пацієнтам старше 28 днів цефтріаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи в різні ділянки тіла або заміни або ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППС), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтріаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтріаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтріаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Діти

Безпека та ефективність Ефмерину у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтріаксон, як і інші цефалоспорини, може витісняти білірубін через альбумін сироватки.

Ефмерін протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, що загрожує ризиком білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія

Випадки імунопосредованной гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі Ефмерін (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі з летальним результатом, були зареєстровані в період лікування Ефмеріном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо при застосуванні цефтріаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтріаксону до встановлення етіології захворювання.

Тривале лікування

При тривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтріаксон. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтріаксону виникла діарея (див. розділ Побічні реакції). Слід обговорити припинення терапії цефтріаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, не слід застосовувати.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Важка ниркова та печінкова недостатність

У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. Спосіб застосування та дози).

Вплив на результати серологічних досліджень

При застосуванні препарату Ефмерін тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також Ефмерін може викликати хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози в сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування Ефмерину рівні глюкози в сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій

Кожен грам препарату Ефмерін містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Діапазон антибактеріальної активності

Цефтріаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. «Спосіб застосування та дози»). У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтріаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну

Якщо як розчинник використовують розчин лідокаїну, цефтріаксон можна вводити тільки внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід враховувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції з медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну в жодному разі не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам'яна хвороба

У разі наявності на сонограмі тіней слід врахувати можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчним камінням, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтріаксону в дозі 1 г/добу і вище. Особливої обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтріаксоном. У поодиноких випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар повинен прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз

Випадки панкреатиту, можливо викликані непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували Ефмерін (див. Побічні реакції). Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарної злажі, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціювальним або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення жовчних шляхів преципітатів через застосування препарату Ефмерін.

Нірковокам'яна хвороба

Зареєстровані випадки утворення ниркового каміння, що зникали після припинення застосування цефтріаксону (див. «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід провести ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам з наявністю в анамнезі ниркового каміння або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація лікарського засобу

Надходження лікарського засобу до зовнішнього середовища слід звести до мінімуму. Слід запобігати попаданню лікарського засобу до каналізаційної системи або домашніх відходів. Будь-який невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтріаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висипи та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтріаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100 < 1/10), нерозповсюджені (≥ 1/1000 < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/ 1000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: нерозповсюджені - грибкові інфекції статевих органів; рідко – псевдомембранний коліт ^b; частота невідома ^а - суперінфекції ^b.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені - еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома ^а - гемолітична анемія ^b, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідома ^а - анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості ^b , реакція Яриша-Герксгеймера .

З боку нервової системи: нерозповсюджені - головний біль, запаморочення; частота невідома ^а - судоми.

З боку органів слуху та рівноваги: частота невідома ^а - вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені - діарея ^b, рідкий стілець; непоширені - нудота, блювання; частота невідома ^а - панкреатит ^b, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені - підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома ^а - преципітати в жовчному міхурі ^b, ядерна жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини : поширені - висипання; непоширені - свербіж; рідко – кропив'янка; частота невідома ^а - синдром Стівенса - Джонсона ^b , токсичний епідермальний некроліз ^b , мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гематурія, глюкозурія; частота невідома ^а - олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату : нерозповсюджені - флебіт, біль у місці ін'єкції, лихоманка; рідко – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: нерозповсюджені: підвищення рівня креатиніну в крові; частота невідома ^а - хибнопозитивні результати тесту Кумбса ^b , хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію ^b , хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози ^b.

^а На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної чисельності, неможливо достовірно оцінити їхню частоту, тому вона характеризується як невідома.

^b Див. розділ «Особливості застосування».

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтріаксону можуть бути пов'язані з Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтріаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальним результатом, зареєстровані у недоношених і доношених новонароджених (вік < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтріаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках виявлено преципітати кальцієвої солі цефтріаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтріаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози (наприклад, ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грам, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії та зникають після припинення застосування цефтріаксону (див. «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах вище за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною, у деяких дослідженнях – понад 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів очевидно нижче. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але в окремих випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтріаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

При передозуванні можливі нудота, блювання, діарея. При передозуванні гемодіаліз або перитонеальний діаліз не зменшать надмірну концентрацію препарату в плазмі крові. Специфічного антидоту немає. Лікування передозування є симптоматичним.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.

Приготований розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатній температурі та не більше 24 годин при температурі від 2 до 8°С.

Ефмерін 2 г №1 порошок – антибактеріальний засіб системного використання