Препарат ЕдарбіКлор® призначений для перорального застосування, таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі.
Рекомендована початкова доза для дорослих становить 1 таблетку (40/12,5 мг) 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект проявляється головним чином протягом 1‒2 тижнів лікування. Через 2‒4 тижні лікування дозу у разі потреби можна збільшити до 40/25 мг з метою досягнення цільового рівня артеріального тиску.
Особливі групи пацієнтів.
Порушення функції нирок.
Хлорталідон, що входить до складу препарату ЕдарбіКлор®, не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ 2) та анурією (див. розділ «Протипоказання»). Досвід застосування препарату ЕдарбіКлор® пацієнтам з нещодавньою трансплантацією нирки відсутній. Для пацієнтів з легким (розрахункова ШКФ 60‒90 мл/хв/1,73 м2) та помірним (розрахункова ШКФ 30‒60 мл/хв/1,73 м2) ступенем ниркової недостатності коригування дози препарату не потрібне.
Порушення функції печінки.
Хлорталідон, що входить до складу препарату ЕдарбіКлор®, не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»). Існує обмежений досвід застосування препарату ЕдарбіКлор® пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю; проте пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю корекція початкової дози препарату ЕдарбіКлор® не потрібна.
Тіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Незначні зміни в балансі рідини та електролітів в організмі, спричинені тіазидними діуретиками, можуть викликати печінкову кому. Рекомендується ретельний моніторинг.
Пацієнти літнього віку.
Для пацієнтів літнього віку коригування дози препарату ЕдарбіКлор® не потрібне; слід виявляти обережність та ретельно наглядати за пацієнтами літнього віку (понад 75 років), які можуть мати підвищений ризик розвитку небажаних явищ.
Виснаження внутрішньосудинного рідинного об’єму.
Пацієнтам з виснаженням внутрішньосудинного рідинного об’єму або солі (наприклад, пацієнти, у яких спостерігається блювання, діарея або які приймають високі дози діуретиків) застосування препарату ЕдарбіКлор® слід розпочинати під ретельним медичним наглядом лише після відновлення належного об’єму (див. розділ «Особливості застосування»).
Транзиторна гіпотензивна реакція, обумовлена виснаженням об’єму, не перешкоджає подальшому лікуванню пацієнтів, яке зазвичай може бути продовжено без особливих труднощів після стабілізації артеріального тиску і об’єму крові.
Серцева недостатність.
Слід виявляти обережність щодо пацієнтів з артеріальною гіпертензією та застійною серцевою недостатністю, оскільки досвід застосування препарату ЕдарбіКлор® цим пацієнтам відсутній.
Пацієнти негроїдної раси.
Пацієнтам негроїдної раси, які зазвичай характеризуються як гіпертоніки «з низьким рівнем реніну» з ослабленою відповіддю на блокатори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), корекція дози не потрібна. Вплив на артеріальний тиск і профіль безпеки препарату ЕдарбіКлор® у пацієнтів негроїдної раси та представників інших рас аналогічні.
Особливості застосування.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Є дані про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Якщо подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, цю терапію слід проводити лише під наглядом фахівця і за умови частого ретельного контролю функції нирок, електролітів і артеріального тиску. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Активована ренін-ангіотензин-альдостеронова система.
У пацієнтів, судинний тонус і функція нирок яких залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або захворюванням нирок, включаючи двобічний стеноз ниркових артерій), лікування препаратами, що впливають на цю систему, такими як інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II, було пов’язане з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше - з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не може бути виключена при застосуванні препарату ЕдарбіКлор®.
Оцінка стану пацієнтів з артеріальною гіпертензією з активованою РААС повинна включати періодичну оцінку функції нирок і рівня електролітів.
Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Порушення функції нирок.
Хлорталідон, що входить до складу препарату ЕдарбіКлор®, не слід застосовувати при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ 2) (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції нирок коригування дози препарату не потрібне.
Пацієнти з порушенням функції нирок потребують спостереження щодо погіршення функції нирок шляхом періодичного контролю рівня креатиніну та електролітів у сироватці крові. Вірогідність повідомлень про аномально високі показники креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з порушенням функції нирок більш висока. Для цих пацієнтів дозу препарату ЕдарбіКлор® слід ретельно титрувати та контролювати артеріальний тиск і параметри функції нирок. Функція нирок може погіршуватися у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії.
Хлорталідон слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки хлорталідон може провокувати азотемію. Якщо прогресуюча ниркова недостатність стає очевидною, слід розглянути необхідність відміни або припинення діуретичної терапії.
Трансплантація нирки.
На сьогодні досвід застосування препарату ЕдарбіКлор® пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
Порушення функції печінки.
Хлорталідон, що входить до складу препарату ЕдарбіКлор®, не слід застосовувати при тяжкій печінковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»).
Існує обмежений досвід застосування препарату ЕдарбіКлор® пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю; проте, за даними ФК досліджень, пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю коригування дози препарату не потрібне. Незначні зміни в балансі рідини та електролітів в організмі, спричинені тіазидними діуретиками, можуть викликати печінкову кому. Тому рекомендується ретельний моніторинг (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Гіпотензія у пацієнтів з дефіцитом об’єму рідини та/або сольовим виснаженням.
Пацієнтам з можливим дефіцитом внутрішньосудинного об’єму або сольовим виснаженням (наприклад, пацієнти, у яких спостерігається блювання, діарея або які приймають високі дози діуретиків) застосування препарату ЕдарбіКлор® слід розпочинати під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Перш ніж розпочинати лікування препаратом ЕдарбіКлор®, необхідно скоригувати дефіцит об’єму рідини та/або сольового виснаження.
Первинний гіперальдостеронізм.
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідають на терапію антигіпертензивними лікарськими засобами, що діють через інгібування ренін-ангіотензинової системи. Тому препарат ЕдарбіКлор® не рекомендується застосовувати таким хворим.
Порушення електролітного балансу.
У пацієнтів, що отримують терапію діуретиками, слід періодично визначати рівень електролітів сироватки крові.
Тіазиди можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпокаліємію, гіперкальціємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Попереджувальними ознаками порушення водно-електролітного балансу є сухість у роті, спрага, астенія, млявість, сонливість, неспокій, біль у м’язах або судоми, м’язова втома, гіпотензія, олігурія, тахікардія і шлунково-кишкові розлади, такі як нудота або блювання (див. розділ «Побічні реакції»). Перед початком лікування препаратом ЕдарбіКлор® необхідно відкоригувати водно-електролітний баланс.
Гіпокаліємія.
Гіпокаліємія - це дозозалежна побічна реакція, яка може розвинутися під час монотерапії хлорталідоном. Було доведено, що одночасне застосування із азилсартану медоксомілом зменшує асоційовану з хлорталідоном гіпокаліємію. Одночасне застосування дигіталісу може погіршити несприятливі наслідки гіпокаліємії. Перед початком лікування препаратом ЕдарбіКлор® необхідно відкоригувати гіпокаліємію.
Гіперкаліємія.
Внаслідок антагонізму компоненту препарату ЕдарбіКлор® азилсартану медоксомілу до рецепторів ангіотензину II може розвинутися гіперкаліємія. Хоча клінічно значуща гіперкаліємія не була зареєстрована при застосуванні препарату ЕдарбіКлор®, фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову та/або серцеву недостатність, а також цукровий діабет. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або калієвмісні замінники солі слід обережно призначати одночасно з препаратом ЕдарбіКлор® (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз.
Доведено, що тіазиди викликають гіпонатріємію. Препарат ЕдарбіКлор® не слід застосовувати пацієнтам з рефрактерною гіпонатріємією (див. розділ «Протипоказання»). Дефіцит хлоридів зазвичай протікає в легкій формі та, як правило, не потребує лікування.
Гіперкальціємія.
Тіазиди можуть знижувати екскрецію кальцію з сечею і викликати епізодичне і незначне підвищення рівня кальцію в сироватці крові за відсутності відомих порушень кальцієвого обміну. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Перш ніж проводити тести на функцію паращитоподібної залози, слід припинити застосування тіазидів. Препарат ЕдарбіКлор® не слід застосовувати пацієнтам з гіперкальціємією (див. розділ «Протипоказання»).
Гіпомагніємія.
Доведено, що тіазиди збільшують екскрецію магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і у разі застосування інших препаратів, що викликають вазодилатацію або дефіцит рідинного об’єму, особлива обережність показана пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
Метаболічні та ендокринні ефекти.
Терапія тіазидами може погіршити толерантність до глюкози, тому може бути потрібне коригування дози інсуліну або антидіабетична терапія. Під час терапії тіазидами може проявитися латентний цукровий діабет. Підвищення рівня холестерину і тригліцеридів було пов’язано з терапією тіазидними діуретиками.
Гіперурикемія.
У деяких пацієнтів, які отримують хлорталідон або інші тіазидні діуретики, може розвинутися гіперурикемія або маніфестація явної подагри. Препарат ЕдарбіКлор® не слід застосовувати пацієнтам із симптомами гіперурикемії (див. розділ «Протипоказання»).
Вагітність.
Препарат ЕдарбіКлор® не слід застосовувати під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»).
Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II не слід розпочинати під час вагітності. Якщо продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II не є необхідним, пацієнток, що планують вагітність, слід перевести на альтернативні антигіпертензивні методи лікування, які мають встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити і, за необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» і «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
Діуретики не слід застосовувати для лікування набряків або артеріальної гіпертензії під час вагітності (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
Літій.
Як і щодо інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, комбінація літію і препарату ЕдарбіКлор® не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома.
Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду, можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату.
Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування - це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.