Дваце гран. д/орал. р-ну 100 мг/0,5 г саше

По 100 мг/0,5 г у саше, по 20 саше в пачці. По 200 мг/1 г у саше, по 20 саше в пачці.

Гранули для орального розчину. Основні фізико-хімічні властивості: гранули або порошок від білого до світло-жовтого кольору зі специфічним запахом. Можлива наявність агломератів, що легко розпадаються.

Фармакодинаміка. N-ацетил-L-цистеїн (АЦ) чинить виражену муколітичну дію на слизовий і слизисто-гнійний секрети за рахунок деполімеризації мукопротеїнових комплексів і нуклеїнових кислот, які надають в’язкості гіаліновому і гнійному компонентам мокротиння та іншим секретам. Додаткові властивості: зниження індукованої гіперплазії мукоцитів, підвищення вироблення сурфактанта за рахунок стимуляції пневмоцитів типу II, стимуляція активності мукоциліарного апарату, що сприяє поліпшенню мукоциліарного кліренсу. АЦ також чинить пряму антиоксидантну дію завдяки впливу нуклеофільної вільної тіольної групи (SH), яка здатна безпосередньо взаємодіяти з електрофільними групами окисних радикалів. Особливо цікавий той факт, що АЦ запобігає інактивації a-1-антитрипсину (ферменту, який інгібує еластазу) хлорноватистою кислотою (HOCl) − сильним окиснювачем, що виробляється мієлопероксидазою активних фагоцитів. Крім того, молекулярна структура АЦ дає йому можливість легко проникати крізь клітинні мембрани. Усередині клітини АЦ деацетилюється з утворенням L-цистеїну, незамінної амінокислоти для синтезу глютатіону. Додатково до цього АЦ, який є прекурсором глютатіону, виявляє непрямий антиоксидантний ефект. Глютатіон є високоактивним трипептидом, поширеним у різних тканинах тварин і незамінним для збереження функціональної здатності клітини та її морфологічної цілісності. Фактично він є частиною найважливішого внутрішньоклітинного механізму захисту від окисних радикалів, як екзо-, так і ендогенних, і деяких цитотоксичних речовин, включаючи парацетамол. Парацетамол чинить цитотоксичну дію шляхом швидкого зниження вмісту глютатіону. АЦ відіграє першорядну роль у збереженні адекватного рівня глютатiону, чим і посилює клітинний захист. Внаслідок цього АЦ являє собою специфічний антидот при отруєнні парацетамолом. У хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) прийом 1200 мг АЦ на добу протягом 6 тижнів призводив до значного підвищення об’єму вдиху і форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ), можливо, внаслідок зменшення повітряного захоплення. У хворих з ідіопатичним фіброзом легенiв (ІФЛ) застосування ацетилцистеїну перорально по 600 мг 3 рази на добу протягом одного року в поєднанні зі стандартною терапією ІФЛ (преднізолон і азатіоприн) сприяло збереженню життєвої ємності легенiв (ЖЄЛ) і дифузної здатності легенiв, виміряної методом одиночного вдиху окису вуглецю. У формі інгаляційної терапії протягом одного року АЦ сприяв зниженню інтенсивності прогресування захворювання у хворих з ІФЛ. При застосуванні в дуже високих дозах (до 3000 мг щодня протягом 4 тижнів) хворим на муковісцидоз АЦ не чинив значної токсичної дії. Антиоксидантна ефективність АЦ пов’язана з вираженим зниженням активності еластази в мокротинні, що є найзначнішим показником функції легенiв у хворих на муковісцидоз. Окрім цього, на тлі лікування відзначалося зниження кількості нейтрофілів у дихальних шляхах, а також кількості нейтрофілів, які активно виділяють багаті еластазою гранули. Фармакокінетика. Абсорбція У людини після перорального прийому ацетилцистеїн повністю абсорбується. Через метаболізм у стінках кишечнику та ефект першого проходження біодоступність ацетилцистеїну при пероральному прийомі дуже низька (приблизно 10%). Для різних лікарських форм відмінностей не виявлено. У хворих із різними дихальними і серцевими захворюваннями максимальна концентрація АЦ в плазмі крові досягається через 1-3 години після прийому і залишається високою протягом 24 годин. Розподіл Ацетилцистеїн розподіляється в організмі як у незміненому вигляді (20%), так і у вигляді метаболітів (активних) (80%), при цьому він виявляється переважно у печінці, нирках, легенях і бронхіальному секреті. Об’єм розподілу АЦ становить від 0,33 до 0,47 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 50% через 4 години після прийому і зменшується до 20% через 12 годин. Метаболізм і виведення Після перорального прийому АЦ швидко та екстенсивно метаболізується у стінках кишечнику і печінки. Утворений метаболіт, цистеїн, розглядають як активний. Далі ацетилцистеїн і цистеїн метаболізуються одним і тим самим шляхом. Приблизно 30% дози виводиться нирками. Період напіввиведення (Т_1/2) АЦ становить 6,25 години.

Засоби, що застосовуються при кашлі та застудних захворюваннях. Муколітичні засоби. Ацетилцистеїн. Код АТХ R05C B01.

Не рекомендується розчинення в одній склянці ацетилцистеїну з іншими лікарським засобами. Дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих. Застосування разом з ацетилцистеїном протикашльових засобів може посилити застій мокротиння через пригнічення кашльового рефлексу. Активоване вугілля знижує ефективність ацетилцистеїну. При одночасному застосуванні з такими антибіотиками, як тетрацикліни (за винятком доксицикліну), ампіцилін, амфотерицин В, цефалоспорини, аміноглікозиди, можлива їхня взаємодія з тіоловою групою ацетилцистеїну, що призводить до зниження активності обох лікарських засобів. Тому інтервал між застосуванням цих лікарських засобів має становити не менше 2-х годин. Це не стосується цефіксиму та лоракарбефу. При одночасному прийомі нітрогліцерину та ацетилцистеїну виявлено значну гіпотензію і розширення скроневої артерії. При необхідності одночасного застосування нітрогліцерину та ацетилцистеїну у пацієнтів слід контролювати гіпотензію, яка може мати тяжкий характер; також необхідно враховувати можливість виникнення головного болю. Зафіксовано синергізм ацетилцистеїну з бронхолітиками. Ацетилцистеїн може бути донором цистеїну та підвищувати рівень глутатіону, який сприяє детоксикації вільних радикалів кисню та певних токсичних речовин в організмі. Ацетилцистеїн зменшує гепатотоксичну дію парацетамолу. Вплив на лабораторні дослідження Ацетилцистеїн може впливати на колориметричне дослідження саліцилатів та на визначення кетонових тіл у сечi.

діюча речовина: аcetylcysteine; 1 саше містить ацетилцистеїну 100 мг; 1 саше містить ацетилцистеїну 200 мг; допоміжні речовини: сорбітол (Е 420), ацесульфам калію, ароматизатор апельсиновий.

Застосовувати дітям вiком вiд 2 років.

Лікування гострих та хронiчних захворювань бронхолегеневої системи, що супроводжуються пiдвищеним утворенням мокротиння.

Відома гіперчутливість до ацетилцистеїну або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, кровохаркання, легенева кровотеча, тяжке загострення бронхіальної астми.

Дорослi 400–600 мг на добу, розподiленi на 1–3 прийоми. Дiти 2–6 рокiв: 200–400 мг на добу, розподiленi на 1–3 прийоми; 6–12 рокiв: 400–600 мг на добу, розподiленi на 1–3 прийоми; віком від 12 рокiв — дози, як для дорослих. Рекомендується приймати після їди. Гранули розчинити в ¹/₃ склянки води та випити розчин без зволікання, одразу ж після приготування. При розчиненні ацетилцистеїну необхідно користуватися скляним посудом, уникати контакту з металевими та гумовими поверхнями. Додаткове вживання рідини посилює муколітичний ефект препарату. Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально залежно від характеру захворювання. При гострих неускладнених захворюваннях ацетилцистеїн застосовувати 4–5 днів.

Далі представлено побічні реакції після застосування ацетилцистеїну для прийому внутрішньо. Всі побічні реакції наведено за системою класів та органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 — < 1/100), рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними). З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто — дзвін у вухах. З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко — диспное, бронхоспазм (переважно у пацієнтів з гіперреактивністю бронхіальної системи, що асоціюється з бронхіальною астмою); частота невідома — ринорея. З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто — печія, стоматит, абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея; рідко − диспепсія; частота невідома — неприємний запах із рота. З боку нервової системи: нечасто — головний біль. З боку серцево-судинної системи: нечасто — тахікардія, артеріальна гіпотензія; дуже рiдко − геморагія. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома — анемія. З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість; дуже рiдко − анафілактичний шок, анафілактичні/анафілактоїдні реакції. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — свербіж, кропив’янка, екзантема, висипання, ангіоневротичний набряк (набряк Квiнке); частота невідома − екзема. Загальні розлади: нечасто — гіпертермія; частота невідома − набряк обличчя. У дуже рідкісних випадках у зв’язку з прийомом ацетилцистеїну повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри (наприклад, синдром Стівенса–Джонсона і синдром Лайєлла). У більшості випадків як мінімум ще один лікарський засіб може з більшою ймовірністю бути причиною появи шкірно-слизового синдрому. При появі будь-яких нових змін на шкірі або слизових оболонках потрібно негайно відмінити прийом ацетилцистеїну та звернутися до лікаря. При застосуванні ацетилцистеїну дуже рідко повідомляли про виникнення кровотеч, що найчастіше були пов’язані з розвитком реакцій гіперчутливості. Зафіксовано випадки зниження агрегації тромбоцитів, однак клінічного підтвердження цьому немає. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Немає даних про випадки передозування при пероральному застосуванні ацетилцистеїну. Дорослі добровольці приймали 11,6 г ацетилцистеїну на добу протягом трьох місяців без виникнення будь-яких серйозних побічних реакцій. Ацетилцистеїн при застосуванні в дозі 500 мг/кг/добу не викликає передозування. Симптоми Передозування може проявлятися шлунково-кишковими симптомами, такими як нудота, блювання та діарея. У дітей є ризик гіперсекреції. Лікування Специфічного антидоту при отруєннi ацетилцистеїном немає, терапiя симптоматична.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність. Не слід змішувати антибіотики та ацетилцистеїн перед прийомом через можливість in vitro інактивації антибіотиків (переважно β-лактамних антибіотиків).