Дутастерид застосовувати внутрішньо у вигляді розчину у м'яких желатинових капсулах. Після прийому разової дози 0,5 мг максимальна концентрація препарату в сироватці досягається через 1-3 години. Біодоступність становить 60%. Біодоступність не залежить від їди.
Дутастерид після одноразового або багаторазового прийому має великий обсяг розподілу (від 300 до 500 л). Відсоток зв'язування з білками крові – понад 99,5%.
При застосуванні в дозі 0,5 мг 65% постійної стійкої концентрації дутастериду у сироватці крові досягається через 1 місяць лікування та приблизно 90% – через 3 місяці. Стабільна концентрація дутастериду приблизно 40 нг/мл у сироватці крові досягається після 6 місяців застосування у добовій дозі 0,5 мг. Як і в сироватці крові, стійка концентрація дутастериду у насінній рідині досягається через 6 місяців. Після 52 тижнів лікування середня концентрація дутастериду в насінній рідині становить 3,4 нг/мл (в межах 0,4-14 нг/мл). Відсоток розподілу дутастериду із сироватки крові у насінній рідині - приблизно 11,5%.
In vitro дутастерид метаболізується ферментами CYP3A4 цитохрому Р450 людини до двох моногідроксильних метаболітів.
За даними спектрометричного аналізу в сироватці крові людини виявляється незмінений дутастерид, 3 основних метаболіти (4'-гідроксідутастерид, 1,2-дигідродутастерид та 6-гідроксідутастерид) та 2 малих метаболіти (6,4'-дигідроксідутастерид та 15-гідр) .
Дутастерид інтенсивно метаболізується. Після прийому дутастериду у дозі 0,5 мг/добу від 1 до 15,4 % (в середньому 5,4 %) дози виводиться з калом у незміненому вигляді дутастериду. Інші дози виводяться у вигляді метаболітів.
У сечі виявляються лише сліди незміненого дутастериду (менше 0,1% дози). Кінцевий період напіввиведення дутастериду становить 3-5 тижнів.
Залишки дутастериду в сироватці можуть бути виявлені через 4-6 місяців після закінчення лікування.
За даними дослідження фармакокінетики та фармакодинаміки, змінювати дозу дутастериду відповідно до віку пацієнта не потрібно.
Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався. Однак при прийомі 0,5 мг дутастериду у людини із сечею виводиться менше 0,1% дози, тому змінювати дозу пацієнтам із нирковою недостатністю не потрібно.
Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчалися (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).
Безпека та клінічні дослідження
Серцева недостатність
Повідомлялося про дослідження застосування дутастериду у поєднанні з тамсулозином для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Частота виникнення серцевої недостатності (збиральне поняття) у групі комбінованої терапії була вищою, ніж у будь-якій групі монотерапії дутастеридом або тамсулозином.
У порівняльному дослідженні плацебо з хіміопрофілактикою дутастеридом за участю чоловіків віком від 50 до 75 років з попередньо негативним результатом біопсії щодо раку простати та початковим рівнем PSA між 2,5 нг/мл та 10,0 нг/мл у чоловіків у віці від 50 до 60 років або 3 нг/мл і 10 нг/мл у чоловіків віком від 60 років було встановлено, що частота виникнення серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид 0,5 мг один раз на добу, вища порівняно з пацієнтами, які брали плацебо. У ретроспективному аналізі цього дослідження показана висока частота серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид та альфа-блокатор одночасно, порівняно з суб'єктами, які приймали дутастерид без альфа-блокатора, плацебо та альфа-блокатор або плацебо без альфа-блокатора. Причинного зв'язку між застосуванням дутастериду (окремо або в комбінації з альфа-блокаторами) та виникненням серцевої недостатності встановлено не було (див. розділ «Особливості застосування»).
Рак передміхурової залози та низькодиференційовані пухлини
Повідомлялося про дослідження порівняння плацебо та дутастериду за участю чоловіків віком від 50 до 75 років з попередньо негативним результатом біопсії щодо раку простати та початковим рівнем PSA між 2,5 нг/мл та 10 нг/мл у чоловіків від 50 до 60 років або 3 нг/мл та 10 нг/мл у чоловіків віком від 60 років. Суб'єктам було проведено голкову біопсію простати (обов'язкове за початковим протоколом), дані якого були використані для аналізу диференціювання за шкалою Глісона. У дослідженні було виявлено пацієнтів із діагнозом рак простати. Більшість пухлин простати (70%), виявлених за допомогою біопсії в обох групах лікування, мали високий рівень диференціювання (5-6 балів за шкалою Глісона).
У групі дутастериду зареєстровано більш високу частоту (n = 29, 0,9%) низькодиференційованого раку простати (8-10 балів за шкалою Глісона) порівняно з групою плацебо (n = 19, 0,6%) ( р = 0, 15). Протягом 1-2-го рокуу дослідженні кількість пацієнтів з раком передміхурової залози з диференціюванням 8-10 балів за шкалою Глісона була однаковою у групі дутастериду (n = 17, 0,5%) та у групі плацебо (n = 18, 0,5 %). Протягом 3-4 років дослідження більша кількість випадків раку передміхурової залози диференціюванням 8-10 балів за шкалою Глісона була діагностована в групі дутастериду (n = 12, 0,5%) порівняно з групою плацебо (n = 1, < 0,1%) (р = 0,0035). Немає даних про вплив на ризик розвитку раку простати у чоловіків, які приймають дутастерид понад 4 роки. Відсоток пацієнтів з діагнозом раку передміхурової залози диференціюванням 8-10 балів за шкалою Глісона зберігався постійним у різні періоди дослідження (1-2 роки, 3-4 роки) у групі дутастериду (0,5% в кожен період часу), тоді як у групі плацебо відсоток пацієнтів з низькодиференційованим раком простати (8-10 балів за шкалою Глісона) був нижчим протягом 3-4 років, ніж протягом 1-2 років (<0,1% і 0, 5% відповідно) (див. розділ «Особливості застосування»). Не було жодної різниці у частоті виникнення раку передміхурової залози диференціюванням 7-10 балів за шкалою Глісона (р = 0,81).
Як було встановлено в дослідженні лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, де первинним протоколом не було передбачено обов'язкову біопсію і всі діагнози раку простати були встановлені на біопсії за показаннями, частота раку передміхурової залози диференціюванням 8-10 балів за шкалою Глісона % (n = 8) у групі дутастериду, 0,7% (n = 11) у групі тамсулозину та 0,3% (n = 5) у групі комбінованої терапії.
Зв'язок між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованих раку передміхурової залози залишається нез'ясованим.
Рак грудної залози у чоловіків
Два випадки-контрольовані епідеміологічні дослідження, одне проведено в США (n = 339 випадків раку молочної залози та n = 6780 у групі контролю), а інше у Великобританії (n = 398 випадків раку молочної залози та n = 3930 у групі контролю ), не показали жодного збільшення ризику розвитку раку молочної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5-редуктази. Результати першого дослідження не виявили зв'язку з раком молочної залози (відносний ризик при застосуванні 1 року до встановлення діагнозу раку молочної залози порівняно із застосуванням 1 року 0,70 95% ДІ 0,34, 1,45). У другому дослідженні відносний ризик раку молочної залози, пов'язаний із застосуванням інгібіторів 5-редуктази, порівняно з таким за відсутності застосування становив 1,08 95% ДІ 0,62, 1,87.
Причинний зв'язок між виникненням раку грудної залози у чоловіків та тривалим застосуванням дутастериду не встановлено.