Дополо слід застосовувати лише під наглядом кваліфікованого онколога, який спеціалізується на застосуванні цитотоксичних засобів.
Дополо не можна застосовувати взаємозаміно з іншими лікарськими засобами доксорубіцину гідрохлориду.
Лікарський засіб вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії.
Лікарський засіб не можна вводити болюсно або у нерозбавленому вигляді. Рекомендується з’єднувати інфузійну систему для введення Дополо через боковий порт із 5 % розчином глюкози (50 мл/мг) для внутрішньовенних інфузій, щоб забезпечити подальше розбавлення лікарського засобу і звести до мінімуму ризик тромбозу та екстравазації. Лікарський засіб можна вводити у периферичну вену. Не можна використовувати інфузійні системи із вбудованими фільтрами. Лікарський засіб не можна вводити внутрішньом’язово або підшкірно.
Приготування розчину
Приготування розчину має проводитись в асептичних умовах та з дотриманням правил роботи з цитотоксичними речовинами (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Дози <90 мг: розчиняти Дополо у 250 мл 5 % (50 мг/мл) розчину глюкози для інфузій.
Дози ≥90 мг: розчиняти Дополо у 500 мл 5 % (50 мг/мл) розчину глюкози для інфузій.
Розведений розчин доксорубіцину гідрохлориду ліпосомального слід зберігати у холодильнику за температури від 2 °С до 8 °С (36 °F - 46 °F) і використати протягом 24 годин. З мікробіологічної точки зору розчин слід використати одразу.
Перед застосуванням приготований розчин слід візуально перевірити на наявність сторонніх часток або знебарвлення. Не використовувати лікарський засіб у разі наявності ознак утворення преципітатів або інших часток.
Рак молочної залози/рак яєчників/множинна мієлома.
Для мінімізації ризику розвитку небажаних реакцій від інфузії початкову дозу доксорубіцину гідрохлориду ліпосомального слід вводити із швидкістю не більше 1 мг/хв. Якщо небажаних реакцій від інфузії не спостерігається, подальші інфузії лікарського засобу можна вводити протягом 60 хвилин.
Якщо у пацієнта виникла Якщо у пацієнта виникла небажана реакція від інфузії, методику проведення інфузії слід скоригувати таким чином: 5 % загальної дози вводити повільно протягом перших 15 хвилин. У випадку переносимості без розвитку реакцій можна продовжувати введення лікарського засобу ще 15 хвилин, збільшивши швидкість інфузії вдвічі. Якщо введення переноситься, можна продовжувати інфузію протягом ще 1 години; загальний час інфузії при цьому становитиме 90 хвилин.
Пацієнти зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші.
Дополо розвести у 250 мл 5 % (50 мг/мл) розчином глюкози для інфузій та вводити внутрішньовенно понад 30 хвилин.
Не слід занадто швидко вводити лікарський засіб через інфузійну систему.
Не слід змішувати доксорубіцину гідрохлорид ліпосомальний разом з іншими лікарськими засобами.
Лікування потенційної екстравазації
Слід припинити введення лікарського засобу при відчутті печіння, поколювання або інших ознак перивенозної інфільтрації або екстравазації. Підтверджену або потенційну екстравазацію слід лікувати таким чином:
- Не виймати голку до вжиття заходів щодо аспірації позасудинної рідини.
- Не промивати інфузійну систему.
- Уникати застосування тиску на цю зону.
- На уражену зону слід прикладати лід по 15 хвилин 4 рази на добу протягом 3 днів.
- Якщо екстравазація відбулась у кінцівці, кінцівку слід підняти.
Рак молочної залози/Рак яєчників.
Лікарський засіб вводити внутрішньовенно у дозі 50 мг/м2 1 раз на 4 тижні протягом періоду, поки не спостерігається прогресування хвороби і поки пацієнт переносить лікування.
Множинна мієлома
Дополо вводити у дозі 30 мг/ м² на 4-й день режиму 3-тижневого бортезомібу у вигляді
1-годинної інфузії, що вводиться одразу після інфузії бортезомібу. Режим бортезомібу складається з 1,3 мг / м² у 1, 4, 8 та 11 дні кожні 3 тижні. Дозу слід повторювати, поки пацієнти задовільно реагують і переносять лікування. У день 4 дозування обох лікарських препаратів може бути відкладено до 48 годин у разі необхідності. Дози бортезомібу повинні бути не менше 72 годин.
СНІД-асоційована саркома Капоші
Рекомендована доза Дополо становить 20 мг/м2. Лікарський засіб вводити внутрішньовенно
1 раз на 2-3 тижні. Потрібно уникати введення лікарського засобу з інтервалом менше 10 днів, оскільки не можна виключити накопичення лікарського засобу в організмі та підвищення його токсичності. Для досягнення терапевтичної відповіді рекомендується застосовувати лікарський засіб протягом 2-3 місяців. У подальшому лікарський засіб застосовувати у міру необхідності для підтримки терапевтичного ефекту.
Усі пацієнти
Якщо у пацієнта виникають ранні симптоми або ознаки реакції на інфузію, введення лікарського засобу слід негайно припинити, застосувати належні засоби премедикації (антигістамінні лікарські засоби та/або кортикостероїди швидкої дії) і знову розпочати інфузію з меншою швидкістю.
Рекомендації щодо модифікації доз лікарського засобу у випадку розвитку побічних реакцій наведено у таблицях нижче.
Ступені токсичності у таблицях вказані за Загальними критеріями токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC).
У таблицях корекції дози у випадку ДПЕ (таблиця 1) і стоматиту (таблиця 2) наведені схеми модифікації режиму дозування, які застосовували у клінічних дослідженнях лікування раку яєчників (модифікації рекомендованого 4-тижневого циклу лікування): якщо такі токсичні реакції виникають у пацієнтів зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші, рекомендований 3-тижневий цикл лікування можна модифікувати подібним чином.
У таблиці корекції дози у випадку гематологічної токсичності (таблиця 3) наведена схема, яку використовували для модифікації режиму дозування у клінічних дослідженнях лікування раку молочної залози та раку яєчників.
Рекомендації з модифікації дози
Таблиця 1
Долонно-підошовна еритродизестезія
-
|
Тиждень після попередньої дози лікарського засобу
|
Ступінь токсичності на момент поточної оцінки
|
Тиждень 4
|
Тиждень 5
|
Тиждень 6
|
Ступінь 1
(легка еритема, набряк або лущення, що не заважають повсякденній активності)
|
Продовжувати терапію, крім випадків, якщо тільки пацієнт не мав попередньої шкірної токсичності ступеня 3 або 4, у такому випадку введення лікарського засобу слід відкласти ще на 1 тиждень
|
Продовжувати терапію, крім випадків, якщо тільки пацієнт не мав попередньої шкірної токсичності ступеня 3 або 4, у такому випадку введення лікарського засобу слід відкласти ще на 1 тиждень
|
Зменшити дозу на 25 %; повернутися до 4-тижневого інтервалу
|
Ступінь 2
(еритема, лущення або набряки, що впливають на повсякденну активність, але не перешкоджають їй; невеликі пухирі або виразки менше 2 см у діаметрі)
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Зменшити дозу на 25 %; повернутися до 4-тижневого інтервалу
|
Ступінь 3
(утворення пухирів, виразок або набряків, що заважають ходити або займатися повсякденною діяльністю; пацієнт не може носити звичайний одяг)
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Припинити застосування лікарського засобу
|
Ступінь 4
(дифузний або локальний процес, що призводить до інфекційних ускладнень, постільного режиму або госпіталізації)
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Припинити застосування лікарського засобу
|
Таблиця 2
Стоматит
-
|
Тиждень після попередньої дози лікарського засобу
|
Ступінь токсичності на момент поточної оцінки
|
Тиждень 4
|
Тиждень 5
|
Тиждень 6
|
Ступінь 1
(безболісні виразки, еритема, або легкі болючі відчуття)
|
Продовжувати терапію, крім випадків, коли у пацієнта раніше виникав стоматит 3 або 4 ступеня - у такому випадку зачекати ще 1 тиждень
|
Продовжувати терапію, крім випадків, коли у пацієнта раніше виникав стоматит 3 або 4 ступеня - у такому випадку зачекати ще 1 тиждень
|
Зменшити дозу на 25 %; повернутися до 4-тижневого інтервалу або припинити застосування лікарського засобу на підставі оцінки лікаря
|
Ступінь 2
(болюча еритема, набряк або виразки, але пацієнт може приймати їжу)
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Зменшити дозу на 25 %; повернутися до 4-тижневого інтервалу або припинити застосування лікарського засобу на підставі оцінки лікаря
|
Ступінь 3
(болюча еритема, набряк або виразки, пацієнт не може приймати їжу)
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Припинити застосування лікарського засобу
|
Ступінь 4
(потрібне парентеральне або ентеральне допоміжне харчування)
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Зачекати ще 1 тиждень
|
Припинити застосування лікарського засобу
|
Таблиця 3
Гематологічна токсичність (вплив на АКН (абсолютна кількість нейтрофілів) або кількість тромбоцитів) - тактика ведення пацієнтів з раком молочної залози або яєчників
Ступінь
|
АКН
|
Тромбоцити
|
Модифікація режиму застосування
|
Ступінь 1
|
1500-1900
|
75000-150000
|
Продовжувати лікування без зменшення дози.
|
Ступінь 2
|
1000-<1500
|
50000-<75000
|
Зачекати, поки АКН не становитиме ≥1500, а кількість тромбоцитів ≥75000; продовжити лікування без зменшення дози.
|
Ступінь 3
|
500-<1000
|
25000-<50000
|
Зачекати, поки АКН не становитиме ≥1500, а кількість тромбоцитів ≥75000; продовжити лікування без зменшення дози.
|
Ступінь 4
|
<500
|
<25000
|
Зачекати, поки АКН не становитиме ≥1500, а кількість тромбоцитів ≥75000; зменшити дозу на 25 % або продовжити лікування у повній дозі з підтримкою фактором росту.
|
Якщо у пацієнта із множинною мієломою на тлі застосування лікарського засобу у комбінації з бортезомібом виникає ДПЕ або стоматит, дозу лікарського засобу слід відкоригувати, як викладено у таблицях 1 і 2 вище. У таблиці 4 нижче наведена схема, яку використовували для модифікації режиму дозування у клінічному дослідженні із застосування комбінації доксорубіцину гідрохлориду і бортезомібу пацієнтам із множинною мієломою.
Таблиця 4
Корекція доз комбінації лікарського засобу і бортезомібу для пацієнтів із множинною мієломою
Стан пацієнта
|
Дополо
|
Бортезоміб
|
Пропасниця ≥38 °C і АКН <1000/мм3
|
Не вводити лікарський засіб у цьому циклі, якщо стан виник до 4-го дня; якщо стан виникає після 4-го дня, зменшити наступну дозу на 25 %.
|
Зменшити наступну дозу на 25 %.
|
У будь-який день застосування лікарського засобу після 1-го дня кожного циклу:
Кількість тромбоцитів <25000/мм3
Гемоглобін <8 г/дл
АКН <500/мм3
|
Не вводити лікарський засіб у цьому циклі, якщо стан виник до 4-го дня; якщо стан виникає після 4-го дня, зменшити наступну дозу на 25 % у подальших циклах, якщо доза бортезомібу знижена через гематологічну токсичність.*
|
Не вводити лікарський засіб; якщо у циклі не введено 2 або більше доз лікарського засобу, у подальших циклах зменшити дозу на 25 %.
|
Негематологічна токсичність ступеня 3 або 4, пов’язана із застосуванням лікарського засобу
|
Не вводити лікарський засіб, поки токсичність не зменшиться до ступеня < 2, всі подальші дози зменшити на 25 %.
|
Не вводити лікарський засіб, поки токсичність не зменшиться до ступеня < 2, всі подальші дози зменшити на 25 %.
|
Невропатичний біль або периферична невропатія
|
Корекція дози не потрібна
|
Див. коротку характеристику лікарського засобу бортезоміб.
|
* докладніша інформація щодо дозування бортезомібу і корекції його доз наведена у короткій характеристиці лікарського засобу бортезоміб.
Особливості щодо застосування
Для ведення випадків небажаних реакцій, таких як долонно-підошовна еритродизестезія (ДПЕ), стоматит або гематологічна токсичність, можна зменшити дозу лікарського засобу або відкласти його введення. Рекомендації щодо модифікації доз лікарського засобу у випадку розвитку таких побічних реакцій наведено у розділі «Спосіб застосування та дози».
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Фармакокінетика ліпосомального доксорубіцину гідрохлориду у пацієнтів з порушеннями функції печінки вивчена недостатньо. Виведення доксорубіцину із організму відбувається здебільшого за участю печінки. Слід зменшувати дозу ліпосомального доксорубіцину гідрохлориду при рівні білірубіну в сироватці крові 1,2 мг/дл або вище.
До отримання подальшого досвіду пацієнтам з порушеннями функції печінки дозу лікарського засобу слід зменшувати, виходячи з досвіду застосування засобу у клінічних дослідженнях лікування раку молочної залози та раку яєчників, таким чином на початку терапії, якщо рівень білірубіну становить 1,2-3,0 мг/дл, першу дозу зменшують на 25 %. Якщо рівень білірубіну
>3,0 мг/дл, першу дозу зменшувати на 50 %. Якщо пацієнт переніс першу дозу без підвищення сироваткового рівня білірубіну або печінкових ферментів, у 2-му циклі дозу можна підвищити до наступного рівня, тобто, якщо першу дозу знижували на 25 %, у 2-му циклі застосовувати повну дозу; якщо дозу знижували на 50 %, у 2-му циклі її слід підвищувати до 75 % від повної дози. У випадку переносимості дозу у подальших циклах можна підвищити до повної дози. Перед застосуванням лікарського засобу необхідно оцінити функцію печінки за допомогою традиційних клініко-лабораторних тестів, таких як визначення рівня АЛТ/АСТ, лужної фосфатази та білірубіну.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
Оскільки доксорубіцин метаболізується в основному печінкою і виводиться із жовчю, потреби у корекції дози немає. Дані популяційної фармакокінетики (в інтервалі досліджених значень кліренсу креатиніну: 30-156 мл/хв) показують, що стан функції нирок не впливає на кліренс доксорубіцину гідрохлориду. Дані щодо фармакокінетики лікарського засобу у пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв відсутні.
Пацієнти зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші та спленектомією
Через відсутність досвіду застосування Дополо пацієнтам, яким була зроблена спленектомія, таким пацієнтам застосовувати лікарський засіб не рекомендується.
Дополо не слід застосовувати для лікування СНІД-асоційованої саркоми Капоші, яку можна ефективно лікувати за допомогою місцевої терапії або системного застосування альфа-інтерферону.
Пацієнти літнього віку
Результати популяційного аналізу показують, що вік в інтервалі досліджених значень
(21-75 років) не чинить значного впливу на фармакокінетику лікарського засобу.
Кардіотоксичність
Усім пацієнтам, яким застосовують Дополо, рекомендується регулярний і частий моніторинг серцевої функції шляхом ЕКГ. Транзиторні зміни ЕКГ, такі як сплощення зубця Т, депресія сегменту S-T та доброякісна аритмія не є обов’язковими показаннями для припинення терапії лікарським засобом. Однак зниження вольтажу комплексу QRS вважається більш показовою ознакою кардіотоксичності. При виникненні цієї зміни необхідно розглянути питання про проведення ендоміокардіальної біопсії як найбільш специфічного тесту на антрациклінове ушкодження міокарда.
До більш специфічних порівняно з ЕКГ методів оцінки та моніторингу функції серця належать вимірювання фракції викиду лівого шлуночка за допомогою ехокардіографії або радіонуклідної ангіографії (MUGA). Ці методи необхідно застосовувати регулярно перед початком терапії лікарським засобом та періодично протягом періоду лікування для визначення гострих змін і після завершення лікування, для визначення відстроченої кардіотоксичності. Оцінка функції лівого шлуночка вважається обов’язковою перед кожним додатковим введенням лікарського засобу, яке перевищує кумулятивну дозу 450 мг/м2 антрацикліну протягом життя.
Вищезазначені тести і методи обстеження для моніторингу роботи серця протягом періоду терапії антрациклінами слід застосовувати у такому порядку: ЕКГ, вимірювання фракції викиду лівого шлуночка, ендоміокардіальна біопсія. Якщо результати обстеження свідчать про можливе ураження серця, пов’язане із застосуванням лікарського засобу, слід ретельно зважити користь від продовження терапії і ризик ураження міокарда.
Пацієнтам з кардіологічними захворюваннями, що потребують лікування, застосовувати лікарський засіб можна лише у випадку, коли користь від лікування перевищує ризик для пацієнта.
При застосуванні лікарського засобу пацієнтам з порушеннями функції серця необхідно дотримуватися обережності.
Доксорубіцину гідрохлорид може викликати ураження міокарду, включаючи гостру лівошлуночкову недостатність. У випадку підозри на кардіоміопатію, тобто якщо фракція викиду лівого шлуночка істотно зменшилась порівняно зі значеннями до початку терапії та/або фракція викиду лівого шлуночка нижче прогностично релевантного значення (наприклад <45 %), можна розглянути доцільність проведення міокардіальної біопсії і необхідно ретельно оцінити користь від продовження терапії порівняно з ризиком розвитку необоротного ураження серця. Ризик кардіоміопатії, викликаної доксорубіцином гідрохлоридом, звичайно пропорційний кумулятивному впливу лікарського засобу. Зв’язок між кумулятивною дозою лікарського засобу і ризиком серцевої токсичності не визначено.
Застійна серцева недостатність внаслідок кардіоміопатії може розвинутися неочікувано, без попередніх змін на ЕКГ, і може також спостерігатися через кілька тижнів після припинення терапії.
Слід дотримуватися обережності у випадку пацієнтів, яким застосовували інші антрацикліни. При розрахунку загальної дози доксорубіцину гідрохлориду потрібно обов’язково враховувати будь-яке попереднє (або супутнє) застосування кардіотоксичних сполук, таких як інші антрацикліни/антрахінони або, наприклад, 5-фторурацил. Кардіотоксичність також може виникати при кумулятивних дозах антрацикліну нижче 450 мг/м2у пацієнтів з попереднім опроміненням середостіння або у тих, хто одержує супутню терапію циклофосфамідом.
Профіль кардіологічної безпеки схеми дозування лікарського засобу, рекомендованої у випадку як раку молочної залози, так і раку яєчників (50 мг/м2), подібний до профілю безпеки лікарського засобу при його застосуванні у дозі 20 мг/м2 пацієнтам зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші.
Мієлосупресія
Більшість пацієнтів, які отримують курс лікування Дополо мають початкову мієлосуперсію внаслідок таких факторів як, наприклад, ВІЛ-інфікування або багаторазових курсів супутнього чи попереднього медикаментозного лікування, або пухлин із залученням кісткового мозку. Існують дані, що у пацієнток з раком яєчників, яким лікарський засіб застосовували у дозі 50 мг/м2, мієлосупресія була зазвичай легкого або помірного ступеня тяжкості, оборотного характеру і не супроводжувалася епізодами нейтропенічної інфекції або сепсису. Відомо, що при клінічному дослідженні з порівняння доксорубіцину гідрохлориду і топотекану частота сепсису, пов’язаного із застосуванням лікарського засобу, у групі пацієнток з раком яєчників, яким застосовували доксорубіцину гідрохлорид, була істотно нижчою, ніж у групі застосування Топотекану. Невелика частота випадків мієлосупресії спостерігалася у пацієнтів з метастатичним раком молочної залози, яким застосовували доксорубіцину гідрохлорид у клінічному дослідженні терапії першої лінії. На відміну від застосування лікарського засобу пацієнткам з раком яєчників, у осіб зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші мієлосупресія вочевидь є дозообмежувальним небажаним ефектом. У зв’язку з можливим пригніченням кісткового мозку під час проведення терапії лікарським засобом необхідно перевіряти картину крові, щонайменше перед введенням кожної дози лікарського засобу.
Стійка тяжка мієлосупресія може призвести до розвитку суперінфекції або кровотечі.
У контрольованих клінічних дослідженнях з участю пацієнтів зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші порівняно із застосуванням блеоміцину/вінкристину частота опортуністичних інфекцій була помітно більшою для терапії лікарським засобом. Пацієнти та лікарі повинні знати про їх високу частоту виникнення та вживати відповідних заходів.
Вторинні злоякісні гематологічні захворювання
Як і при застосуванні інших антинеопластичних засобів, що пошкоджують ДНК, у пацієнтів, які одержували комбіновану терапію з доксорубіцином, реєструвалися випадки вторинної гострої мієлоїдної лейкемії та мієлодисплазій. Тому всім пацієнтам, яким застосовують доксорубіцин, необхідний контроль гематологічних показників.
Вторинні новоутворення ротової порожнини
Відомі випадки вторинного раку ротової порожнини, які були зареєстровані у пацієнтів після довготривалого (більше 1 року) застосування доксорубіцину гідрохлориду або у тих, хто одержував кумулятивні дози лікарського засобу більше 720 мг/м2. Випадки вторинного раку ротової порожнини діагностували як під час застосування доксорубіцину гідрохлориду, так і протягом періоду до 6 років після введення останньої дози. Пацієнтів слід періодично оглядати на наявність виразок у ротовій порожнині або будь-якого дискомфорту у ротовій порожнині, що може вказувати на вторинний рак ротової порожнини. Змінна фармакокінетика та селективний тканинний розподіл ліпосомального доксорубіцину, які сприяють виникненню підвищеного токсичного впливу на шкіру та мукозиту у порівнянні з вільним доксорубіцином, можуть відігравати важливу роль у розвитку вторинних злоякісних новоутворень ротової порожнини при тривалому застосуванні.
Реакції, пов’язані з інфузією
Серйозні, іноді загрозливі для життя реакції, пов’язані з інфузією, що характеризуються одним або більше із таких симптомів: припливи крові до обличчя, лихоманка, астма, гіперемія, кропив’янка, висип, головний біль, біль у грудній клітці, пропасниця, гіпертензія, тахікардія, свербіж, потовиділення, задишка, набряк обличчя, озноб, біль у спині, відчуття стиснення у грудях та горлі, бронхоспазм, апное, ціаноз, гіпотензія, синкопе, які можуть виникати через декілька хвилин після початку інфузії лікарського засобу. У дуже рідких випадках також спостерігалися судоми. Для усунення цих симптомів зазвичай достатньо тимчасово припинити інфузію без застосування додаткової терапії. Необхідно тримати напоготові лікарські засоби для лікування таких симптомів (наприклад, антигістамінні лікарські засоби, кортикостероїди, адреналін та протисудомні засоби), а також обладнання для проведення реанімаційних заходів та інтенсивної терапії. Для більшості пацієнтів курс лікування може бути відновлений після усунення всіх симптомів без повторного виникнення. Реакції на інфузію рідко виникають після першого циклу лікування. Щоб звести до мінімуму ризик інфузійних реакцій, початкову дозу слід вводити зі швидкістю не більше 1 мг/хв, з наступним підвищенням дози при добрій переносимості препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У разі виникнення тяжких або загрозливих для життя реакцій, пов’язаних з інфузією, введення препарату слід припинити.
Цукровий діабет
Слід взяти до уваги, що кожен флакон Дополо містить сахарозу і вводиться разом з 5 % (50 мг/мл) розчином глюкози для інфузій.
Часті небажані реакції, що вимагали корекції дози або припинення застосування лікарського засобу, наведені у розділі «Побічні реакції».
Хворі із спадковою непереносимістю сахарози
Даний лікарський засіб містить у своєму складі сахарозу. Не слід приймати хворим із спадковою непереносимістю сахарози.
Особливі заходи безпеки
Враховуючи відмінності фармакокінетичного профілю та схем застосування, Дополо не слід застосовувати взаємозамінно з іншими лікарськими засобами доксорубіцину гідрохлориду.
Допускається лише одноразовий відбір лікарського засобу з флакона.
При маніпуляціях з лікарським5 засобом необхідно дотримуватися правил роботи з цитотоксичними речовинами.
Враховуючи токсичність лікарського засобу, рекомендуються такі запобіжні заходи:
- Персонал необхідно ознайомити з правилами роботи з лікарським засобом.
- Вагітним медичним працівникам забороняється працювати з лікарським засобом.
- При маніпуляціях з лікарським засобом необхідно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами, шапочками).
- Невикористані залишки лікарського засобу і всі інструменти та матеріали, які використовували при приготуванні розчинів для інфузій і введенні лікарського засобу, включаючи рукавички, необхідно знищувати згідно з затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин (усе обладнання, застосоване для введення лікарського засобу або очищення, у тому числі рукавички, слід складати у мішки для відходів високого рівня ризику, та знищувати шляхом спалення при високій температурі (700 °С).
У разі випадкового потрапляння розчину на шкіру або в очі уражене місце слід негайно промити великою кількістю води, водою з милом або розчином натрію бікарбонату і звернутися за медичною допомогою.
Визначивши необхідну дозу доксорубіцину (виходячи з рекомендованої дози і площі поверхні тіла пацієнта), відібрати відповідний об’єм лікарського засобу у стерильний шприц. Потрібно суворо дотримуватися вимог асептики, оскільки лікарський засіб не містить жодних консервантів і бактеріостатичних речовин. Перед введенням відповідну дозу доксорубіцину розбавляти 5 % (50 мг/мл) розчином глюкози для інфузій. Якщо доза <90 мг, лікарський засіб розбавляти у 250 мл, у випадку дози ≥90 мг - у 500 мл розчину. Лікарський засіб вводити протягом 60 або 90 хвилин, як докладніше розглянуто у розділі «Спосіб застосування та дози».
Використання будь-якого іншого розчинника, крім 5 % (50 мг/мл) розчину глюкози для інфузій, або наявність у розчині будь-яких бактеріостатичних засобів, таких як бензиловий спирт, може призвести до утворення осаду доксорубіцину.
Рекомендується з’єднувати інфузійну систему для введення лікарського засобу через боковий порт із 5 % розчином глюкози (50 мл/мг) для внутрішньовенної інфузії. Лікарський засіб можна вводити у периферичну вену. Не можна використовувати інфузійні системи із вбудованими фільтрами.