Препарат приймати регулярно вранці під час сніданку або іншого прийому їжі, запиваючи великою кількістю рідини (не молока або молочних продуктів), перебуваючи у вертикальному положенні. Не рекомендується лягати у ліжко одразу після прийому лікарського засобу. Прийом після або під час їжі сприяє зниженню частоти виникнення розладів з боку шлунково-кишкового тракту і лише незначно впливає на швидкість всмоктування.
Дорослі. Звичайна доза доксицикліну для лікування гострих інфекцій у дорослих становить 200 мг у перший день лікування (за 1 прийом або по 100 мг кожні 12 годин) та 100 мг на добу у наступні дні. При лікуванні тяжких інфекцій слід застосовувати препарат у дозі 200 мг на добу протягом усього періоду лікування.
Перевищення рекомендованої дози може призвести до збільшення частоти розвитку побічних реакцій. Терапія повинна продовжуватися протягом 24-48 годин після зникнення симптомів захворювання та гарячки.
При стрептококових інфекційних захворюваннях застосування препарату слід продовжувати протягом 10 днів для попередження розвитку ревматичної гарячки або гломерулонефриту.
Діти. Для дітей віком від 12 років з масою тіла до 45 кг рекомендована доза становить 4,4 мг/кг маси тіла (у перший день лікування рекомендовану дозу застосовувати за 1 або 2 прийоми), у наступні дні доза становить 2,2 мг/кг маси тіла (за 1 або 2 прийоми); при більш тяжких інфекційних захворюваннях можна призначити до 4,4 мг/кг маси тіла.
Дітям з масою тіла більше 45 кг призначати звичайну дозу для дорослих.
Лікування окремих інфекцій
Акне: рекомендована доза становить 50 мг на добу разом з їжею (у тому числі з рідиною) протягом 6-12 тижнів.
Хвороби, що передаються статевим шляхом: для лікування таких захворювань, як неускладнені гонококові інфекції (виняток - аноректальні інфекції у чоловіків), неускладнені уретральні та ендоцервікальні інфекції та інфекції прямої кишки, спричинені Chlamydia trachomatis, негонококові уретрити, спричинені Ureaplasma urealyticum, рекомендована доза становить 100 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.
Для лікування гострого епідидимоорхіту, спричиненого Chlamydia trachomatis або Neisseria gonorrhoeae, препарат слід застосовувати по 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів.
Для лікування первинного та вторинного сифілісу рекомендована доза препарату для пацієнтів без підтвердженої вагітності та з алергією на пеніциліни становить 200 мг перорально 2 рази на добу протягом 2 тижнів (як альтернатива терапії пеніцилінами).
Епідемічний поворотний тиф, кліщовий поворотний тиф: рекомендована доза препарату становить 100-200 мг одноразово залежно від ступеня тяжкості захворювання.
Тропічна малярія, резистентна до хлорохіну: рекомендована доза становить 200 мг на добу протягом щонайменше 7 днів у зв'язку з потенційним тяжким перебігом інфекційного захворювання.
Як додаткову терапію до доксицикліну завжди слід застосовувати швидкодіючий шизонтоцид (наприклад, хінін), доза якого є різною залежно від випадку, у зв'язку з потенційним тяжким перебігом інфекційного захворювання.
Профілактика малярії: рекомендована доза препарату для дорослих становить 100 мг на добу. Для дітей віком від 12 років рекомендована доза препарату становить від 2 мг/кг на добу до загальної дози, що становить 100 мг на добу. Профілактику можна розпочати за 1‑2 дні до подорожі у регіон з малярією. Профілактичне застосування препарату слід продовжувати кожен день під час перебування у регіоні з малярією та протягом 4 тижнів після того, як було залишено регіон з малярією. Також слід враховувати чинні стандарти щодо лікування малярії.
Профілактика японської річкової гарячки: рекомендована доза препарату становить 200 мг одноразово.
Профілактика діареї мандрівника у дорослих: рекомендована доза препарату становить 200 мг у перший день подорожі (застосовується у вигляді єдиної дози 200 мг або по 100 мг кожні 12 годин) та по 100 мг на добу протягом наступних днів подорожі. Інформація щодо застосування препарату довше ніж 21 день з метою профілактики відсутня.
Профілактика лептоспірозу: рекомендована доза препарату становить 200 мг 1 раз на тиждень протягом усього часу перебування у регіоні з лептоспірозом та 200 мг у кінці подорожі. Інформація щодо застосування препарату довше ніж 21 день з метою профілактики відсутня.
Застосування пацієнтам літнього віку: препарат можна застосовувати у звичайних дозах без спеціальних застережень. Немає необхідності у корекції дози при порушенні функцій нирок.
Застосування пацієнтам із порушеннями функцій нирок: застосування препарату у рекомендованих дозах не призводить до кумуляції антибіотика у такої категорії пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування пацієнтам із порушеннями функцій печінки: див. розділ «Особливості застосування».
Особливості застосування
Фотосенсибілізація. Випадки фоточутливості з клінічними проявами вираженої реакції сонячного опіку можуть виникнути у пацієнтів, які застосовують препарати тетрациклінового ряду після перебування під прямим сонячним або ультрафіолетовим випромінюванням. Пацієнти повинні бути поінформовані про ризик розвитку зазначених реакцій при знаходженні під прямим сонячним або ультрафіолетовим випромінюванням при застосуванні препаратів тетрациклінового ряду та необхідності припинити лікування при перших ознаках еритеми. Повідомлялося про виникнення фотооніхолізіс у пацієнтів, які приймали доксициклін (див. розділ «Побічні реакції»). Під час лікування доксицикліном слід уникати сонячних ванн на відкритому повітрі або відвідування солярію.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Доксициклін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки, а також тим, хто одночасно приймає потенційно гепатотоксичні препарати. Про порушення показників функції печінки, що виникають під час прийому і парентерального застосування тетрациклінів, включаючи доксициклін, повідомлялося рідко. При тривалому застосуванні (тобто довше 21 дня) необхідно регулярно проводити аналіз крові, дослідження показників печінки та нирок. При тривалому лікуванні слід зважати на можливий дефіцит вітамінів групи В.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. У пацієнтів із нормальними функціями нирок екскреція доксицикліну нирками становить приблизно 40% за 72 години.Цей показник може знижуватися до 1-5% за 72 години у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну – нижче 10 мл/хв). Дослідження показали, що немає значної різниці в періоді напіввиведення доксицикліну з сироватки крові у пацієнтів з нормальною функцією нирок і при нирковій недостатності. Гемодіаліз не впливає на період напіввиведення доксицикліну із сироватки крові.
Антианаболічна дія тетрациклінів може підвищувати рівень сечовини крові. Дослідження не показали, що такий антианаболічний ефект може виникати при застосуванні доксицикліну пацієнтам із нирковою недостатністю.
Тетрацикліни можуть викликати нефротоксичні ураження або посилювати наявне ураження нирок (що характеризується підвищенням сироваткових рівнів креатиніну та сечовини).
Серйозні шкірні реакції. У пацієнтів, які приймали доксициклін, були зареєстровані такі серйозні шкірні реакції, як ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS) (див. розділ «Побічні». При виникненні серйозних реакцій шкіри прийом доксицикліну слід негайно припинити і призначити відповідну терапію.
Збільшення росту мікрофлори. Лікування доксицикліном може призводити в результаті селекції до надмірного мікробного росту на шкірі або слизових оболонках, а саме генітального тракту та слизової оболонки ротової порожнини або кишечника, нечутливих збудників (наприклад, Candida) (Див.Розділ "Побічні реакції"). Інфекції, з'являються, потребують лікування.
Повідомлялося про виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, включаючи доксициклін. Ступінь тяжкості захворювання був легким і загрозливим для життя. Важливо розглядати можливість цього діагнозу у пацієнтів з діареєю є наслідком антибактеріальної терапії.
При застосуванні антибактеріальних препаратів, включаючи доксициклін, повідомлялося про розвиток діареї, асоційованої з Clostridium difficile (CDAD), зі ступенем тяжкості від легкого до коліту з летальним кінцем. Застосування антибактеріальних препаратів впливає нормальну флору кишечника і призводить до підвищеного зростання C. difficile. C. difficile виробляє токсини А і В, що, своєю чергою, сприяє розвитку CDAD.
Штами C. difficile, які продукують токсини, можуть підвищувати захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції резистентні до антибактеріальної терапії та можуть вимагати колектомії. Важливо розглядати можливість цього діагнозу у пацієнтів з діареєю, що є наслідком антибактеріальної терапії. У разі підтвердження доксициклін необхідно негайно відмінити та одразу розпочати відповідне лікування. Застосування інгібіторів перистальтики кишківника протипоказане. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки повідомлялося про розвиток CDAD, навіть коли після завершення антибактеріальної терапії минуло понад 2 місяці.
Езофагіт. Повідомлялося про розвиток езофагіту та виразок стравоходу при застосуванні тетрациклінів, включаючи доксициклін, у формі таблеток та капсул. Більшість пацієнтів із такими скаргами застосовували препарат безпосередньо перед сном або з недостатньою кількістю рідини.
Порфірія. Рідко повідомлялося про розвиток порфірії у пацієнтів, які отримували тетрациклін.
Венеричні захворювання. Під час лікування венеричних захворювань при підозрі супутнього захворювання на сифіліс необхідно проводити відповідну діагностику, включаючи мікроскопічне дослідження у темному полі. У таких випадках серологічні дослідження слід проводити щомісяця протягом щонайменше 4 місяців.
У деяких пацієнтів із спірохетними інфекціями незабаром після початку лікування доксицикліном може виникати реакція Яриша-Герксгеймера.У такому разі пацієнтам необхідно пояснити, що ця реакція є наслідком антибактеріальної терапії при спірохетних інфекціях та зазвичай самостійно проходить.
Інфекції, викликані β-гемолітичним стрептококом. При інфекціях, викликаних β-гемолітичним стрептококом групи А, лікування слід проводити не менше 10 днів.
Міастенія гравіс. Через можливість слабкої нервово-м'язової блокади препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс.
Системний червоний вовчак. Застосування тетрациклінів може призвести до загострення течії системного червоного вовчака.
Метоксифлуран. Застосовувати метоксифлуран разом із тетрациклінами слід з обережністю (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Повідомлялося про випинання джерельця у немовлят, які отримували лікування тетрациклінами. Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку) була асоційована із застосуванням тетрациклінів (включаючи доксициклін). Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку) зазвичай має тимчасовий характер, але при застосуванні тетрациклінів (включаючи доксициклін) повідомлялося про випадки незворотної втрати зору внаслідок доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії (псевдопухлини головного мозку). У разі порушення зору при лікуванні необхідне невідкладне офтальмологічне обстеження.Оскільки внутрішньочерепний тиск може залишатися підвищеним протягом кількох тижнів після відміни препарату, пацієнтів слід спостерігати до стабілізації їхнього стану. Слід уникати одночасного застосування ізотретиноїну, як і інших системних ретиноїдів, з доксицикліном, оскільки відомо, що ізотретиноїн також може спричинити якісну внутрішньочерепну гіпертензію (псевдопухлини головного мозку). (Див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти. Застосування лікарських засобів групи тетрациклінів у період розвитку зубів (у другу половину вагітності, новонародженим та дітям до 8 років) може призводити до незворотної зміни кольору зубів (жовтий – сірий – коричневий). Ця побічна реакція виникає частіше при тривалому лікуванні, проте спостерігалася після повторних коротких курсів лікування. Також повідомлялося про гіпоплазію зубної емалі.