Діротон 10 мг №28 таблетки

14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

чотирикутні, злегка двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, з гравіюванням «10» з одного боку та рисою – з іншого;

Лізиноприл – це інгібітор пептидилдіпептидази. Він інгібує АПФ, який є каталізатором перетворення ангіотензину I на судинозвужувальний пептид, ангіотензин II. Ангіотензин II також стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз. Пригнічення АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II, що призводить до зменшення судинозвужувальної активності та зменшення секреції альдостерону. Останнє зниження може призвести до підвищення концентрації калію в сироватці.

Оскільки вважається, що в основі механізму, за допомогою якого лізиноприл знижує артеріальний тиск, лежить передусім пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), лізиноприл знижує артеріальний тиск навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низьким артеріальним тиском. АПФ ідентичний кіненазі II, ферменту, який деградує брадикінін. Залишається невизначеним, чи важливі підвищені рівні брадикініну, сильного судиннорозширюючого пептиду, у терапевтичних ефектах лізиноприлу.

Окрім зниження АТ, лізиноприл зменшує альбумінурію за рахунок змін гістології та гемодинаміки гломерулярного апарату нирок. Лікування лізиноприлом не впливає на контроль глікемії, що підтверджується відсутністю значного впливу на рівні глікозильованого гемоглобіну (HbA1c).

Зіграє позитивну роль у відновленні функції пошкодженого ендотелію у хворих з гіперглікемією.

Відомо, що під час клінічного дослідження за участю 115 дітей з артеріальною гіпертензією у віці від 6 до 16 років пацієнти з масою тіла менше 50 кг отримували 0,625 мг, 2,5 мг або 20 мг лізиноприлу. раз на добу, а пацієнти з масою тіла понад 50 кг одержували 1,25 мг, 5 мг або 40 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Наприкінці другого тижня дослідження лізиноприлу, що вводяться 1 раз на добу, знижував артеріальний тиск залежно від дози з послідовною антигіпертензивною дією, продемонстрованою у дозах вище 1,25 мг.

Цей ефект підтвердився на етапі відміни препарату, при якому діастолічний тиск був приблизно на 9 мм рт. ст. вище у пацієнтів, рандомізованих до плацебо, ніж у пацієнтів, рандомізованих, щоб отримувати середні та високі дози лізиноприлу. Залежно від дози антигіпертензивна дія лізиноприлу простежувалася у деяких демографічних підгрупах: вік, стадія Таннера, підлога та раса.

ізиноприл – це перорально активний інгібітор АПФ, який не містить сульфгідрил.

Всмоктування

При пероральному прийомі лізиноприлу максимальна концентрація в сироватці крові (С_макс) досягається приблизно через 7 годин, хоча спостерігається тенденція до незначної затримки в часі, що потрібна для досягнення пікових концентрацій у сироватці крові, у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Зважаючи на кількість, що виділяється із сечею, середня швидкість всмоктування лізиноприлу становить приблизно 25% при прийомі дози 5-80 мг. Варіабельність показників між пацієнтами може становити від 6% до 60%. Абсолютна біодоступність лізиноприлу зменшується приблизно до 16% у пацієнтів із серцевою недостатністю. Вживання їжі не впливає на всмоктування лізиноприлу.

Розподіл

Лізиноприл не зв'язується з іншими білками сироватки крові, крім циркулюючого АПФ. Як показують дослідження на тваринах, лізиноприл погано проникає через гематоенцефалічний бар.

Висновок

Лізиноприл не піддається метаболізму і виводиться виключно нирками у незміненому вигляді. При багаторазовому дозі ефективний період напіввиведення акумуляції становить 12,6 години. Кліренс лізиноприлу становить приблизно 50 мл/хв у здорових добровольців. Зниження концентрацій у сироватці крові має пролонговану кінцеву фазу, що не сприяє накопиченню препарату. Ця кінцева фаза, можливо, є насиченим зв'язуванням з АПФ і не пропорційна дозі.

Порушення функції печінки

Порушення функції печінки у пацієнтів з цирозом призвело до зменшення абсорбції лізиноприлу (приблизно на 30%, як було) визначено за сечовим відновленням), але через знижений кліренс призвело також до збільшення експозиції (приблизно на 50%) порівняно зі здоровими добровольцями.

/p>

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок зменшує виведення лізиноприлу, який виводиться нирками. Це зменшення має клінічне значення лише тоді, коли рівень клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв. При легкому та помірному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв), середня площа під кривою (AUC) збільшується лише на 13%. При тяжкому порушенні функції нирок (Кліренс креатиніну становить від 5-30 мл/хв), середня AUC збільшується в 4,5 рази в порівнянні з нормою. Лізиноприл можна видалити діалізом. Протягом 4 годин гемодіалізу концентрації лізиноприлу в плазмі знижувалися в середньому на 60% з діалізним кліренсом 40-55 мл/хв.

Серцева недостатність

Пацієнти із серцевою недостатністю мають велику експозицію лізиноприлу порівняно зі здоровими суб'єктами (збільшення AUC у середньому на 125%), але завдяки виведенню лізиноприлу із сечею мають зниження абсорбції приблизно на 16% порівняно зі здоровими добровольцями.

Діти

Фармакокінетичний профіль лізиноприлу був досліджений у 29 пацієнтів віком від 6 до 16 років, які страждають на артеріальну гіпертензію, і у яких швидкість клубочкової фільтрації вище 30 мл/хв/1,73 м². При прийомі дози від 0,1 до 0,2 мг/кг концентрація лізиноприлу в плазмі, досягнута протягом 6 годин, а також ступінь всмоктування, заснована на виведенні з сечею, становили приблизно 28%. Ці значення були аналогічні до значення, отриманого у дорослих пацієнтів. Значення AUC та C_макс у дітей у цьому дослідженні узгоджуються зі значеннями, отриманими у дорослих.

Старі пацієнти

У літніх пацієнтів рівень лізиноприлу вищий; AUC вищий приблизно на 60%, ніж у молодих пацієнтів.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).

Код АТХ С09А А03.

Інші антигіпертензивні засоби

Прийом інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, нітрогліцерину та інших нітратів або інших вазодилататорів) може посилювати гіпотензивний ефект препарату Діротон.

Діуретики.

Додавання діуретика при лікуванні пацієнта, який приймає лізиноприл, зазвичай посилює гіпотензивний ефект.

Пацієнти, які приймають діуретики, що особливо розпочали прийом, можуть відчувати надмірне зниження артеріального тиску після початку терапії лізиноприлом. Імовірність появи симптоматичної гіпотензії в результаті прийому лізиноприлу можна знизити, якщо припинити діуретик до початку терапії лізиноприлом.

Калійсзберігаючі діуретики, калієві добавки або сольові замінники, які містять калій

Незважаючи на те, що в клінічних дослідженнях вміст калію в сироватці крові зазвичай залишався в межах норми, деякі пацієнти мали гіперкаліємію. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену або амілориду), калієвих добавок або сольових замінників, що містять калій. Прийом добавок з калієм, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може призвести до значного збільшення калію у сироватці крові. Якщо лізиноприл застосовувати з діуретиками, що призводять до втрати калію, гіпокаліємія, індукована дією діуретика, може бути ослаблена.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥3 г/добу.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з НПЗП (наприклад, ацетилсаліцилова кислота як протизапальний препарат, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ можливе ослаблення антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до погіршення функції. рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок в анамнезі Такі ефекти, як правило, оборотні, таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. розглянути необхідність контролю функції нирок відразу після початку комбінованої терапії та проводити періодично надалі.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні препарати, бета-блокатори, нітрати

Лізиноприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітичними препаратами, бета-блокаторами та/або нітратами.

Препарати літію

Повідомлялося про зворотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та токсичних реакціях при супутньому застосуванні літію та інгібіторів АПФ. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може підвищувати ризик інтоксикації літієм та посилювати існуючу інтоксикацію на фоні застосування інгібіторів АПФ. Застосування лізиноприлу разом з літієм не рекомендується, але якщо така комбінація дійсно необхідна, слід ретельно перевіряти рівень літію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»)

Протидіабетичні засоби

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Трициклічні антидепресанти, нейролептичні засоби, анестезуючі засоби

Одночасний прийом трициклічних антидепресантів, нейролептичних або анестезуючих засобів може посилювати гіпотензивний ефект препарату Діротон.

Золото

Нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи гіперемію, нудоту, запаморочення та артеріальну гіпотензію, які можуть виявлятися у тяжкій формі) внаслідок ін'єкцій золота (наприклад, натрію ауротіомалату) спостерігаються частіше у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ.

Тканинні активатори плазміногену

Супутнє застосування разом із тканинними активаторами плазміногену може підвищити ризик ангіоневротичного набряку.

лізиноприл;

1 таблетка містить 10 мг лізиноприлу у вигляді лізиноприлу дигідрату;

інші складові: магнію стеарат; тальк; маніт (Е 421); крохмаль кукурудзяний; кальцію гідрофосфат дигідрат.

З огляду на можливість виникнення запаморочення та стомлюваності, лізиноприл може вплинути на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами, особливо на початку лікування.

Тому слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами до встановлення індивідуальної реакції на препарат.

Оскільки інформація про можливість застосування лізиноприлу під час годування груддю відсутня, прийом лізиноприлу у цей період протипоказаний.

Препарат Діротон може застосовуватися дітям лише з артеріальною гіпертензією віком від 6 років.

• Артеріальна гіпертензія.
• Серцева недостатність (симптоматичне лікування).
• Гострий інфаркт міокарда (короткочасне лікування протягом 6 тижнів гемодинамічно стабільних пацієнтів не пізніше 24 годин після гострого інфаркту міокарда).
• Лікування захворювань нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, хворих на цукровий діабет II типу та початкову нефропатію.

• Артеріальна гіпертензія.
• Серцева недостатність (симптоматичне лікування).
• Гострий інфаркт міокарда (короткочасне лікування протягом 6 тижнів гемодинамічно стабільних пацієнтів не пізніше 24 годин після гострого інфаркту міокарда).
• Лікування захворювань нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, хворих на цукровий діабет II типу та початкову нефропатію.

Дозування має бути індивідуальним відповідно до захворювання пацієнта та реакції артеріального тиску. Приймають перорально 1 раз на добу, щодня в той самий час, незалежно від їжі.

Артеріальна гіпертензія

Діротон ^можна застосовувати як монотерапію, так і в комбінації з іншими класами антигіпертензивних засобів.

Початкова доза. Початкове дозування, що рекомендується, зазвичай становить 10 мг. У пацієнтів з дуже активною РААС (особливо при реноваскулярній артеріальній гіпертензії, втраті хлориду натрію та/або дегідратації, серцевій декомпенсації або тяжкій артеріальної гіпертензії) може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску після прийому першої дози. Тому на початку лікування такі пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, початкове дозування, що рекомендується, становить 2,5-5 мг. Пацієнтам із нирковою недостатністю також слід зменшити початкову дозу (див. нижче таблицю 1).

Підтримуюча доза . Звичайна ефективна підтримуюча доза становить 20 мг 1 раз на добу. Якщо при застосуванні призначеної дози протягом 2-4 тижнів не досягнуто бажаного терапевтичного ефекту, надалі дозу можна збільшити. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг.

Якщо є така можливість, хворим, які приймають діуретичні засоби, за 2-3 дні до початку терапії лізиноприлом прийом цих засобів слід припинити. Якщо це неможливо, початкова доза лізиноприлу не повинна перевищувати 5 мг на добу. Необхідно перевіряти функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Наступні дози препарату Диротон необхідно підбирати відповідно до реакції АТ. У разі потреби терапію діуретиками можна відновити.

Симптоматична гіпотензія може виникнути після початку лікування лізиноприлом. Це найімовірніше у пацієнтів, які приймають діуретики під час лікування лізиноприлом. Оскільки у цих пацієнтів може спостерігатися дегідратація та/або надмірне виведення хлориду натрію, препарат необхідно застосовувати з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю .

Дозування для хворих з нирковою недостатністю має ґрунтуватися на кліренсі креатиніну, як показано нижче в таблиці 1.

Таблиця 1.

Підбір дозування для хворих з нирковою недостатністю

*дозування та/або частоту прийому необхідно розраховувати, виходячи з показників реакції артеріального тиску.

Дозу можна поступово збільшувати, поки артеріальний тиск не нормалізується або до досягнення максимальної дози - 40 мг на добу.

Застосування дітям з артеріальною гіпертензією у віці від 6 до 16 років.

Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу пацієнтам з масою тіла від 20 до 50 кг та 5 мг на добу пацієнтам з масою тіла ≥ 50 кг. Дозу слід індивідуально коригувати до максимальної 20 мг на добу пацієнтам з масою тіла від 20 до 50 кг та до 40 мг на добу пацієнтам з масою тіла.

≥ 50 кг. Дозування вище 0,61 мг/кг (або більше 40 мг) не вивчалося у дітей (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Дітям із зниженою функцією нирок слід призначати нижчу початкову дозу або збільшити інтервал дозування.

Серцева недостатність

Пацієнтам із симптоматичною серцевою недостатністю препарат Диротон можна застосовувати як додаткову терапію до діуретиків і, якщо необхідно, до наперстянки або бета-блокаторів. Лікування слід проводити під наглядом лікаря, щоб визначити вихідний ефект на артеріальний тиск. Початкову добову дозу лізиноприлу, що дорівнює 2,5 мг, можна поступово збільшити до підтримуючої.

Рекомендований коефіцієнт збільшення дози через 2 тижні становить не більше 10 мг.

Доза препарату Діротон ^{повинна} бути збільшена до максимальної добової дози, яку переносить пацієнт, - 35 мг на добу.

Підбір дозування повинен ґрунтуватися на клінічній реакції кожного пацієнта.

Пацієнтам, які мають високий ризик симптоматичної гіпотензії, наприклад пацієнтам із виснаженням солей з або без гіпонатріємії, пацієнтам з гіповолемією або пацієнтам, які проходили інтенсивну терапію діуретиками, слід покращити свій стан, якщо це можливо, до початку терапії препаратом Діротон. Необхідно перевіряти функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Гострий інфаркт міокарда

Пацієнти повинні отримувати, при необхідності, стандартне рекомендоване лікування, таке як тромболітики, ацетилсаліцилова кислота та бета-блокатори. Внутрішньовенне або трансдермальне застосування нітрогліцерину може бути використане разом із препаратом Діротон ^.

Початкова доза (перші 3 дні після перенесеного інфаркту).

Лікування препаратом Діротон можна почати в перші 24 години після появи перших симптомів. Лікування не слід починати, якщо показник систолічного артеріального тиску становить менше 100 мм рт. ст. Початкова доза Діротон ^{становить} 5 мг перорально, потім приймати 5 мг через 24 години, 10 мг через 48 годин і потім 10 мг 1 раз на добу.

При низькому систолічному тиску (≤ 120 мм рт. ст.) або протягом першої 3-ї доби після інфаркту показано застосування низької дози (2,5 мг на добу).

У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну <80 мл/хв) початкову дозу препарату Диротон ^{необхідно} підбирати відповідно до показників кліренсу креатиніну пацієнта (див. табл. 1).

Підтримуюча доза . Підтримуюча доза становить 10 мг один раз на день. У разі виникнення артеріальної гіпотензії (систолічний тиск – 100 мм рт. ст.) підтримує добова доза –; 5 мг/добу, у разі потреби вказану дозу можна зменшити до 2,5 мг. Якщо після прийому препарату Діротон спостерігається тривала артеріальна гіпотензія (систолічний тиск залишається менше 90 мм рт. ст. протягом більше 1 години), необхідно відмінити терапію препаратом.

Рекомендується терапія протягом 6 тижнів, потім необхідно провести повторну оцінку стану пацієнта. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності необхідно продовжувати лікування препаратом Діротон ^® .

Діабетична нефропатія

Для хворих на цукровий діабет II типу, з артеріальною гіпертензією та початковою стадією нефропатії доза становить 10 мг 1 раз на добу, яку за потреби можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу для досягнення стійкого діастолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст.

У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну <80 мл/хв) початкову дозу препарату Диротон ^{необхідно} підбирати відповідно до показників кліренсу креатиніну пацієнта (див. табл. 1).

Діти

У дітей з артеріальною гіпертензією у віці > 6 років засіб має обмежену ефективність та безпеку, проте даних щодо інших показань немає (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Лізиноприл не рекомендується застосовувати для лікування дітей за іншими показаннями, крім артеріальної гіпертензії.

Лізиноприл не рекомендується застосовувати для лікування дітей віком до 6 років або дітей з тяжкою нирковою недостатністю (СКФ <30 мл/хв /1,7Зм ²) (див. розділ «Фармакологічні властивості») .

Застосування пацієнтам похилого віку

Під час клінічних досліджень не виявлено відмінностей в ефективності чи безпеці лікування лізиноприлом залежно від віку. Оскільки у похилому віці часто спостерігається зниження функції нирок, початкову дозу лізиноприлу необхідно підбирати відповідно до вказівок у таблиці 1. Після цього дозу слід підбирати відповідно до реакції та АТ.

Застосування пацієнтам із трансплантатом нирки

Досвіду застосування лізиноприлу пацієнтам з трансплантованою ниркою немає, отже, лікування препаратом Діротон ^таким пацієнтам не рекомендується.

Наступні побічні реакції спостерігалися і повідомлялися під час лікування лізиноприлом та іншими інгібіторами АПФ з наступними частотами.

Таблиця 2.

* Були повідомлення про комплекс симптомів, який може включати один або кілька з наступних проявів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), прискорена швидкість осідання еритроцитів (СОЕ), еозі та , висипання, фотосенсибілізація або інші дерматологічні прояви.

Діти.

Дані з безпеки, отримані під час клінічних досліджень, показують, що лізиноприл загалом добре переноситься педіатричними пацієнтами, які страждають на артеріальну гіпертензію, а профіль безпеки в цій віковій групі порівняний з профілем групи дорослих пацієнтів.

* Були повідомлення про комплекс симптомів, який може включати один або кілька з наступних проявів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), прискорена швидкість осідання еритроцитів (СОЕ), еозі та , висипання, фотосенсибілізація або інші дерматологічні прояви.

Діти.

Дані безпеки, отримані в ході клінічних досліджень, показують, що лізиноприл в цілому добре переноситься педіатричними пацієнтами. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєння та кашель.

При передозуванні рекомендується введення фізіологічного розчину. У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти у горизонтальне положення. Якщо є можливість, можна використовувати інфузійне введення ангіотензину II та/або внутрішньовенне введення катехоламінів.

Якщо препарат застосовували нещодавно, слід вжити заходів щодо виведення лізиноприлу з організму (наприклад, викликати блювання, промити шлунок, застосувати абсорбенти та сульфат натрію). Лізиноприл можна видалити із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Необхідно часто перевіряти показники життєво важливих органів, концентрацію електролітів та креатиніну у сироватці крові. Використання кардіостимулятора показано при стійкій до терапії брадикардії.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Препарат призначений для пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю. Використовується для лікування початкової нефропатії у пацієнтів із цукровим діабетом другого типу, що супроводжується артеріальною гіпертензією; короткочасного лікування пацієнтів із гострим інфарктом міокарда за умови наявності стабільних гемодинамічних показників.