Діокор Соло таблетки по 160 мг, 90 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 3, або 4, або 9 блістерів у картонній пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Діокор Соло 160 – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

Валсартан є активним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначений для внутрішнього прийому. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які відповідають за відомі ефекти ангіотензину II. Підвищені рівні ангіотензину II у плазмі після блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ2-рецептор, який врівноважує ефект АТ1-рецептора. Валсартан не виявляє будь-якої часткової активності агоніста щодо АТ1-рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецептором, ніж з АТ2-рецептором. Валсартан не інгібує АПФ (АПФ), відомий також під назвою кінінази II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін.

Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу. Початок гіпотензивної дії відзначається в межах 2 годин, максимум – у межах 4-6 годин після прийому внутрішньо тривалість дії – більше 24 годин. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні від початку лікування та зберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлортіазидом досягається додаткове зниження артеріального тиску. Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

При тривалому застосуванні препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не мав суттєвого впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натще - на концентрацію тригліцеридів та глюкози у сироватці крові. Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевої недостатності, покращення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.

Відомо, що VALIANT-дослідження продемонструвало ефективність валсартану, як і каптоприлу, для зменшення загальної летальності після інфаркту міокарда. Валсартан був також ефективним для зменшення летальності від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючого інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як період після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, які призводять до летального результату.

Діти. Відомо, що антигіпертензивний ефект валсартану оцінювали у 4-х рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідженнях у 561 дитини віком від 6 до 18 років та у 165 дітей віком від 1 до 6 років. З боку нирок та сечовивідних шляхів, ожиріння були найчастішими основними медичними умовами, які спричиняють артеріальну гіпертензію у дітей, включених до цих досліджень.

Клінічний досвід застосування дітям віком від 6 років. Повідомлялося, що в ході клінічного дослідження за участю 261 дитини з артеріальною гіпертензією у віці від 6 до 16 років пацієнти з масою тіла <35 кг отримували 10 40 або 80 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози), пацієнти з масою тіла ≥ 35 кг отримували 20, 80 та 160 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози). Наприкінці 2 тижня валсартан знижував систолічний та діастолічний артеріальний тиск залежно від дози. Загалом, три рівні дози валсартану (низька, середня та висока) достовірно знижували систолічний артеріальний тиск на 8, 10, 12 мм рт.ст. від початкового рівня відповідно.

Клінічний досвід застосування дітям віком до 6 років

Валсартан не рекомендується для застосування цієї вікової категорії.

Всмоктування. Після перорального застосування валсартану максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається протягом 2-4 годин, у вигляді розчину – через 1-2 години. Середня біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23% та 39% відповідно. Їжа знижує експозицію (як визначено AUC) валсартану приблизно на 40% і максимальну концентрацію в плазмі крові (Cmax) - приблизно на 50%, хоча концентрації валсартану в плазмі крові, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, аналогічні в групах прийому препарату натще і після їжі. Однак зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як під час їжі, так і натще.

Розподіл. Об'єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного застосування становить близько 17 л, вказуючи на те, що валсартан не поділяється екстенсивно у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками плазми (94-97%), в основному з альбуміном сироватки крові.

Метаболізм. Валсартан не метаболізується значною мірою, оскільки лише приблизно 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт був визначений у плазмі у низьких концентраціях (менше 10% AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Виведення. Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційний характер (Т½α <1 год та T½ß близько 9 годин). Валсартан виводиться переважно через жовч із калом (приблизно 83% дози) та нирками із сечею (13% дози), головним чином у незміненому вигляді. Після введення кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а нирковий кліренс – 0,62 л/год (приблизно 30% загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

Пацієнти із серцевою недостатністю (таблетки 80 мг та 160 мг). Середній час досягнення Cmax та період напіввиведення валсартану у пацієнтів із серцевою недостатністю та у здорових добровольців аналогічні. Величини AUC та Cmax валсартану майже пропорційними до підвищення дози вище за клінічний діапазон дозування (від 40 до 160 мг 2 рази на добу). Середній коефіцієнт кумуляції становить приблизно 1,7. Передбачуваний кліренс валсартану після перорального застосування становить приблизно 4,5 л/годину. Вік не впливає на передбачуваний кліренс у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Пацієнти похилого віку. У деяких пацієнтів похилого віку системний вплив валсартану був дещо більш вираженим, ніж у пацієнтів молодого віку, однак не було показано жодної клінічної значущості цього.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Не було виявлено кореляції між функцією нирок та системною дією валсартану. Тому пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. В даний час немає даних про безпеку застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну – 10 мл/хв та пацієнтам, яким проводять діаліз, тому валсартан слід застосовувати з обережністю цим пацієнтам. Валсартан має високий рівень зв'язування з білками плазми, і його виведення при гемодіалізі малоймовірне.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Приблизно 70% дози препарату, що всмокталася, виводиться з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значної біотрансформації, і, як очікується, системна дія валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому для пацієнтів із печінковою недостатністю небіліарного походження та за відсутності холестазу корекція дози валсартану не потрібна. Було показано, що у пацієнтів з біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдвічі.

Діти. Відомо, що в ході дослідження за участю 26 дітей з артеріальною гіпертензією (віком від 1 до 16 років), отримували разову дозу препарату валсартану (середня доза 0,9-2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/ ч/кг) валсартану був порівнянним у всьому віковому діапазоні від 1 до 16 років з аналогічним кліренсом у дорослих, які отримували такий самий препарат.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Застосування препарату у дітей з кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалися, тому валсартан не рекомендується таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну> 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ. Код АТХ С09С А03.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-(РААС) препаратами груп БРА, ІАПФ або аліскіреном

Одночасне застосування препаратів групи БРА, у тому числі Діокор Соло з іншими препаратами, що діють на РААС, пов'язане зі збільшенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомністю, гіперкаліємією та змінами функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією. Подвійна блокада РААС у зв'язку з комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену, таким чином, не рекомендується. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та за умови дотримання ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Діокор Соло, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШГФ) <60 мл/хв) протипоказано.

Одночасне застосування БРА, включаючи Діокор Соло, або ІАПФ з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом 1-го та 2-го типів. Інгібітори АПФ, включаючи Діокор Соло та БРА, не слід застосовувати одночасно пацієнтами з діабетичною нефропатією.

Одночасне застосування не рекомендується

Літій. Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та токсичність повідомляли протягом одночасного застосування інгібіторів АПФ. У зв'язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану та літію така комбінація не рекомендується. Якщо комбінація вважається необхідною, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці.

Калій. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, тріамтерен, амілорид), добавки калію, замінники солі, що містять калій та інші лікарські засоби, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин тощо), можуть призвести до збільшення рівня калію у сироватці крові у пацієнтів з серцевою недостатністю - підвищення рівня креатиніну.

Якщо застосування лікарського засобу впливає на рівень калію, вважається за необхідне у поєднанні з валсартаном, рекомендується контроль рівня калію в плазмі крові.

При одночасному застосуванні потрібна обережність.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту> 3 г/добу та неселективні НПЗП

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II з НПЗЗ можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину II та НПЗЗ може призвести до підвищеного ризику погіршення функції нирок та рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендується контролювати функції нирок, а також відповідну гідратацію пацієнта.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1 / OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. У разі одночасного застосування інгібіторів транспортера OATP1B1 (наприклад, рифампіцину, циклоспорину) або MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшитися системна експозиція валсартану. Слід дотримуватись належних заходів на початку та в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Інші. У ході досліджень взаємодії лікарських засобів з вальзартаном не спостерігалося клінічно значущих взаємодій з вальзартаном або будь-якою з наступних речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.

Діти

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям та підліткам з артеріальною гіпертензією валсартану та інших препаратів, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Діюча речовина: валсартан;

1 таблетка, покрита оболонкою, містить валсартану 80 мг або 160 мг;

Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry II White (поліетілентилі діоксид (Е 171)).

Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводили. Слід мати на увазі, що під час лікування препаратом можливе виникнення запаморочення або слабкості.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АІІРА) протипоказане вагітним або жінкам, які планують вагітність.

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності непереконливі, проте незначне збільшення ризику не можна виключити. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних про ризик при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, ризик тератогенної дії може існувати і для цього класу препаратів.

За винятком випадків, коли продовження терапії вважається за необхідне, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію з встановленим профілем безпеки для застосування в період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити і, у разі потреби, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом II та III триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (ослаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкалієм).

Якщо з 2 триместру вагітності застосовували АІІРА, рекомендується провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок та стану кісток черепа.

Стан новонароджених, матерів, які застосовували АІІРА, слід ретельно перевіряти на розвиток артеріальної гіпотензії.

Через відсутність інформації щодо застосування валсартану під час годування груддю Діокор Соло не рекомендується застосовувати жінкам, які годують груддю.

Фертильність

Валсартан у дозі до 200 мг/кг/добу не викликав небажаного впливу на репродуктивну функцію у щурів. Доза 200 мг/кг/добу у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахунку на мг/м2 (розрахунки проводили для перорального застосування дози 320 мг/добу пацієнтам з масою тіла 60 кг).

Діокор Соло застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 до 18 років. Безпека та ефективність застосування Діокор Соло дітям віком від 1 до 6 років не встановлені. Препарат рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти та підлітки віком від 6 до 18 років

Початкова доза становить 40 мг (таблетки не повинні бути розділені на ті ж дози, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) один раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг один раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг чи більше. Слід коригувати дозу залежно від реакції артеріального тиску. Максимальні дози, досліджені під час клінічних випробувань, наведено у таблиці 1.

Дози вище зазначених не досліджувалися, тому не рекомендуються.

Артеріальна гіпертензія.

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 до 18 років.

Постінфарктний стан.

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно (12 годин – 10 діб) перенесеного інфаркту міокарда.

Серцева недостатність.

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори АПФ (АПФ), або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори.

• Підвищена чутливість до валсартану або допоміжної речовини.
• Вагітність або планування вагітності.
• Важка печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз.
• Вроджений ангіоневротичний набряк або такий, що розвинувся під час попереднього лікування інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину II.
• Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Діокор Соло, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом (1-го або 2-го типу) або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШГФ) <60 мл/хв) .
• Відсутні дані про хворих з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв).

Діокор Соло можна застосовувати незалежно від їжі, таблетки слід запивати водою.

Дозування

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза Діокор Соло становить 80 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. Деяким пацієнтам з неадекватно контрольованим артеріальним тиском дозу можна збільшити до 160 мг і до максимальної - 320 мг.

Діокор Соло можна застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами. Спільне застосування діуретиків, таких як гідрохлортіазид, ще більше знижуватиме артеріальний тиск у таких пацієнтів.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Терапію клінічно стабільним пацієнтам можна розпочинати вже через 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Після початкової дози валсартану 20 мг (таблетки не можна ділити на частини, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) 2 рази на добу слід підвищити дозу до 40 мг (таблетки не можна ділити на частини, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні), 80 мг та 160 мг 2 рази на добу протягом наступних кількох тижнів.

Цільова максимальна доза становить 160 мг двічі на добу. Загалом рекомендується, щоб рівень дозування 80 мг 2 рази на добу було досягнуто через 2 тижні після початку лікування та максимальну дозу 160 мг 2 рази на добу досягли через 3 місяці залежно від переносимості пацієнтом лікування. У разі виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії або ниркової дисфункції слід розглянути питання щодо зниження дози.

Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які лікувалися іншими препаратами після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад, тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою, бета-блокаторами, статинами та діуретиками. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендується.

Пацієнтам після перенесеного інфаркту міокарда завжди необхідно проводити моніторинг функції нирок.

Серцева недостатність

Рекомендована початкова доза валсартану становить 40 мг (таблетки не повинні бути розділені на ті ж дози, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) 2 рази на добу. Поступове підвищення дози до 80 мг та 160 мг 2 рази на добу слід здійснювати з інтервалами не менше 2 тижнів до самої дози залежно від переносимості пацієнтом. Слід розглянути питання зниження дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза, яку застосовували при клінічних випробуваннях, склала 320 мг, була розділена на кілька прийомів.

Валсартан можна застосовувати у комбінації з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора та валсартану не рекомендується.

Пацієнтам із серцевою недостатністю потрібен моніторинг функції нирок.

Застосування окремих груп пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.

Ніркова недостатність

Дорослим пацієнтам з кліренсом креатиніну> 10 мл/хв корекція дози не потрібна. Одночасне застосування Діокор Соло з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШГФ) <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.

Цукровий діабет

Одночасне застосування Діокор Соло з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом протипоказано.

Печінкова недостатність

Діокор Соло протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам з холестазом. Для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Артеріальна гіпертензія / серцева недостатність / інфаркт міокарда

Зазначено, що під час контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при прийомі плацебо відповідала такою при прийомі валсартану. Виявилося, що частота побічних реакцій не пов'язана з дозою або тривалістю лікування, а також не залежить від статті, віку або раси пацієнта.

Побічні реакції зареєстровані в ході клінічних, постмаркетингових та лабораторних досліджень, що йдуть за класами систем органів.

Щодо побічних реакцій з категорій «дуже рідко», «рідко» та «рідко», які не підлягали виявленню в рамках клінічних випробувань, було проведено кумулятивний пошук у системі даних з безпеки.

Частота виникнення побічних реакцій оцінюється так: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, <1/10), нечасто (> 1/1000, <1/100) , рідко (> 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/100000), включаючи окремі повідомлення. У кожній групі частоти побічних реакцій представлені як зменшення проявів.

Побічні реакції, зареєстровані під час постмаркетингових та лабораторних досліджень, для яких неможливо визначити частоту виникнення, вказані з частотою «невідомо».

Внаслідок передозування препаратом Діокор Соло може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід провести корекцію об’єму крові.

Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі від 5°C до 25°C.

Препарат застосовується при лікуванні артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності.