Діапірид таблетки по 2 мг, 30 шт.

Діюча речовина: glimepiride;
1 таблетка містить глімепіриду мікронізованого 2 мг в перерахуванні на 100 % речовину;
допоміжні речовини:
таблетка по 2 мг: лактози моногідрат (200), целюлоза мікрокристалічна 101, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон (25), заліза оксид жовтий (Е 172), індигокармін (Е 132), магнію стеарат.

Досліджень із впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводили.
Здатність до концентрації та швидкість реакції можуть знижуватися внаслідок гіпоглікемії чи гіперглікемії або, наприклад, через погіршення зору. Це може створювати ризик у ситуаціях, коли така здатність є особливо важливою (наприклад, керування автомобілем або робота з іншими механізмами).
Пацієнтів слід застерігати, що вони не повинні допускати розвитку в себе гіпоглікемії під час керування транспортним засобом. Це особливо стосується тих осіб, які погано або зовсім не можуть розпізнавати в себе симптоми-провісники гіпоглікемії, та тих, у кого напади гіпоглікемії є частими. Необхідно серйозно зважити, чи варто за таких обставин сідати за кермо або працювати з механізмами.

Вагітність. Ризик, пов'язаний з діабетом. Відхилення від нормальних рівнів глюкози в крові під час вагітності можуть бути причиною збільшення ймовірності виникнення вроджених вад розвитку та перинатальної смертності. Тому слід ретельно контролювати кількість глюкози у крові вагітної жінки для того, щоб уникнути тератогенного ризику.

Вагітна з цукровим діабетом повинна бути переведена на інсулін. Жінки, які страждають на цукровий діабет, повинні інформувати свого лікаря про заплановану вагітність для корекції лікування та переходу на інсулін.

Ризик, пов'язаний з глімепіридом. Немає даних щодо застосування глімепіриду вагітним жінкам. Згідно з результатами експериментів на тваринах, препарат має репродуктивну токсичність, пов'язану, ймовірно, з фармакологічною дією глімепіриду (гіпоглікемією). Тому протягом усього періоду вагітності жінці глімепірид застосовувати не можна (див. розділ «Протипоказання»). Якщо пацієнтка, яка приймає глімепірид, планує вагітність або завагітніла, її якнайшвидше слід перевести на терапію інсуліном.

Період годування груддю

Щоб уникнути препарату Діапірид® разом із грудним молоком матері в організм дитини та можливого шкідливого впливу на неї, цей препарат не слід приймати жінкам у період лактації. Якщо необхідно, пацієнтка повинна перейти на застосування інсуліну або повністю відмовитися від годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Наявних даних стосовно безпеки та ефективності застосування препарату дітям недостатньо, тому його не рекомендується застосовувати цій категорії пацієнтів.

Цукровий діабет ІІ типу у дорослих, якщо рівень цукру в крові не можна підтримувати лише дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла.

Діапірид® не призначений для лікування інсулінозалежного цукрового діабету І типу, діабетичного кетоацидозу, діабетичної коми. Застосування препарату протипоказане хворим на тяжкі порушення функції нирок або печінки. У разі тяжких порушень функції нирок або печінки необхідно перевести пацієнта на інсулін.

Діапірид® не можна приймати хворим з підвищеною чутливістю до глімепіриду або до будь-якого допоміжного інгредієнта, що входить до складу препарату, до похідних сульфонілсечовини або інших сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості).

Період вагітності та годування груддю (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Успішне лікування діабету залежить від дотримання пацієнтом відповідного раціону харчування, регулярної фізичної активності, а також постійного контролю рівня глюкози у крові та сечі. Недотримання пацієнтом дієти не може бути компенсовано застосуванням таблеток або інсуліну.

Дозування залежить від результатів аналізів вмісту глюкози в крові та сечі.

Початкова доза становить 1 мг (табл. по 2 мг) глімепіриду на добу. Якщо така доза дозволяє досягти контролю захворювання, її слід застосовувати для підтримуючої терапії.

Якщо глікемічний контроль не є оптимальним, дозу потрібно збільшувати до 2, 3 або 4 мг глімепіриду на добу поетапно (з інтервалами 1-2 тижні).

Доза понад 4 мг на добу дає найкращі результати лише в окремих випадках. Максимальна рекомендована доза – 6 мг Діапірид® на добу.

Якщо максимальна добова доза метформіну не забезпечує достатнього глікемічного контролю, можна розпочати супутню терапію глімепіридом.

Наслідуючи попереднє дозування метформіну, прийом глімепіриду слід розпочати з низької дози, яку потім можна поступово підвищувати до максимальної добової дози, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію слід проводити під наглядом лікаря.

Якщо максимальна добова доза Діапірид® не забезпечує достатнього глікемічного контролю, за потреби можна розпочати супутню терапію інсуліном. Наслідуючи попереднє дозування глімепіриду, лікування інсуліном слід починати з низької дози, яку потім можна підвищувати, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю.

Комбіновану терапію слід проводити під наглядом лікаря.

Зазвичай одна доза глімепіриду на добу достатньо. Її рекомендується приймати незадовго до або під час ситного сніданку або якщо сніданку немає, незадовго до або під час першого основного прийому їжі. Помилки застосування препарату, наприклад, пропуск прийому чергової дози, ніколи не можна виправляти шляхом наступного прийому вищої дози. Таблетку слід ковтати не розжовуючи, запиваючи рідиною.

Якщо у хворого спостерігається гіпоглікемічна реакція на застосування глімепіриду в дозі 1 мг на добу, це означає, що цукровий діабет може контролюватись лише за допомогою дотримання дієти.

Поліпшення контролю діабету супроводжується підвищенням чутливості до інсуліну, тому під час курсу лікування потреба у глімепіриді може зменшуватись. Щоб уникнути гіпоглікемії, слід поступово зменшувати дозу або взагалі перервати терапію. Необхідність перегляду дозування також може виникнути, якщо у хворого змінюється маса тіла або спосіб життя або діють інші фактори, що підвищують ризик гіпо- або гіперглікемії.

Перехід від пероральних протидіабетичних агентів до препарату Діапірид®.

Зазвичай можна здійснити перехід з інших пероральних гіпоглікемічних агентів на Діапірид. Під час такого переходу слід враховувати силу та період напіввиведення попереднього засобу. У деяких випадках, особливо якщо протидіабетичний препарат має тривалий період напіввиведення (наприклад, хлорпропамід) перед початком прийому Діапіриду® рекомендується зачекати кілька днів. Це дозволить знизити ризик гіпоглікемічних реакцій внаслідок адитивної дії двох агентів.

Рекомендована початкова доза - 1 мг глімепіриду на добу. Як зазначалося вище, дозу можна поетапно збільшити з урахуванням реакцій на препарат.

Перехід з інсуліну на препарат Діапірид®.

У виняткових випадках хворим на цукровий діабет II типу, які приймають інсулін, може бути показана заміна його на діапірид. Такий перехід слід проводити під наглядом лікаря.

З досвіду застосування похідних сульфонілсечовини, при клінічних дослідженнях спостерігалися побічні реакції, наведені нижче класами органів та систем.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, еритропенія, гемолітична анемія та панцитопенія, які, як правило, оборотні після відміни препарату. У ході післяреєстраційного спостереження реєструвалися випадки тяжкої тромбоцитопенії з числом тромбоцитів менше 10000/мкл та тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: лейкоцитокластичний васкуліт, помірні реакції гіперчутливості, які можуть прогресувати до важких форм і супроводжуватися задишкою, падінням артеріального тиску та іноді шоком, перехресна алергія з сульфонілсечовини, сульфаніламідами або спорідненими речовинами. /p>

Метаболічні та аліментарні порушення: гіпоглікемія. Такі гіпоглікемічні реакції переважно виникають негайно, можуть бути важкими і не завжди можуть бути скориговані. Виникнення подібних реакцій, як і при лікуванні іншими гіпоглікемічними засобами, залежить від індивідуальних факторів, таких як звички в харчуванні та доза (докладніше див. у розділі «Особливості застосування»). Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати клінічну картину інсульту.

З боку органу зору: минущі зорові розлади, особливо на початку лікування, обумовлені зміною рівня глюкози в крові.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, відчуття тяжкості та дискомфорту в животі, біль у животі, рідко призводять до необхідності припинення лікування.

Гепатобіліарна система: підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки (наприклад холестаз, жовтяниця), гепатит та печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висипання, кропив'янка та чутливість до світла.

Лабораторні показники: зниження рівня натрію в сироватці крові.

Передозування може призвести до гіпоглікемії, яка триває від 12 до 72 години і після першого полегшення може з'являтися повторно. Симптоми можуть виявитися через 24 години після всмоктування препарату. Як правило, для таких хворих рекомендується спостереження у клініці. Можуть виникати нудота, блювання та біль в епігастральній ділянці. Гіпоглікемія часто може супроводжуватися неврологічними симптомами, такими як занепокоєння, тремор, розлади зору, порушення координації, сонливість, кома та судоми.

Лікування передозування. Лікування полягає, насамперед, у перешкоджанні абсорбції. Для цього необхідно викликати блювання, а потім випити води або лимонаду з активованим вугіллям (адсорбент) та сульфатом натрію (проносне). Якщо прийнято велику кількість глімепіриду, промивання шлунка, після чого – застосування активованого вугілля та сульфату натрію. У разі тяжкого передозування необхідна госпіталізація у відділення реанімації. Якнайшвидше слід розпочати введення глюкози: при необхідності - спочатку одноразова внутрішньовенна ін'єкція 50 мл 50% розчину, а потім - вливання 10% розчину, з постійним контролем рівня глюкози в крові. Подальше симптоматичне лікування.

Під час лікування гіпоглікемії, викликаної випадковим прийомом препарату Діапірид, у немовлят та дітей молодшого віку дозу глюкози потрібно особливо ретельно коригувати з урахуванням можливості виникнення небезпечної гіперглікемії, а її контроль здійснювати шляхом уважного спостереження за рівнем глюкози в крові.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування цукрового діабету типу II у дорослих.