Для перорального застосування.
Призначається лише дорослим.
Доза може змінюватися від 1 до 4 таблеток (від 30 до 120 мг на добу).
Добову дозу слід приймати одноразово під час сніданку.
Таблетки слід ковтати повністю (не роздробляти, але не жувати).
Якщо хворий забув прийняти таблетки, не слід збільшувати дозу наступного дня.
Як і всі цукрознижувальні засоби, Діаглізід® MR вимагає індивідуального підбору дози залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування (рівень глюкози в крові, глікозильований гемоглобін HbAlc).
Початкова доза та підбір дози. Рекомендована початкова доза становить 30 мг (1 таблетка) на добу. При ефективному контролі рівня глюкози можна продовжувати лікування цією дозою. У разі необхідності посилення контролю рівня глюкози в крові добова доза може послідовно підвищуватись до 60 мг (2 таблетки), 90 мг (3 таблетки) або 120 мг (4 таблетки). Підвищення дози рекомендується проводити поступово з інтервалом 1 місяць, крім випадків, коли не спостерігалося зниження рівня глюкози крові протягом 2 тижнів лікування. У такому разі дозу можна збільшити наприкінці другого тижня лікування.
Максимальна рекомендована добова доза становить 120 мг (4 таблетки).
Переведення пацієнта з препаратів, що містять 80 мг гліклазиду, на Діаглізид® MR 30 мг, таблетки з модифікованим вивільненням: 1 таблетка, що містить 80 мг гліклазиду, відповідає 1 таблетці препарату Діаглізид® MR 30 мг. Необхідно ретельно контролювати показники крові під час перекладу на Діаглізид® MR 30 мг.
Переклад пацієнта з інших пероральних цукрознижувальних препаратів на Діаглізид® MR 30 мг
Діаглізид® MR 30 мг можна призначити замість іншого перорального цукрознижувального препарату. При цьому слід враховувати дозування та період напіввиведення останнього. Перехідний період зазвичай не потрібний. Починати слід з дози 30 мг із подальшою корекцією дози.
Під час переведення з протидіабетичних препаратів сульфонілсечовини, які мають тривалий період напіввиведення, ніж Діаглізид® MR 30 мг, перерва в лікуванні на кілька днів може знадобитися для запобігання сумарному ефекту двох препаратів та розвитку гіпоглікемії. Лікування препаратом Діаглізід® MR 30 мг починають з дози 30 мг на добу (1 таблетка) з подальшою корекцією дози з дотриманням правил, що описують початок лікування та підбір дози.
Одночасне застосування з іншими гіпоглікемічними препаратами Діаглізід® MR 30 мг можна застосовувати у комбінації з бігуанідами, інгібіторами альфа-глюкозидази та інсуліном. У разі недосягнення адекватного контролю глюкози крові у пацієнтів, які приймають Діаглізид® MR 30 мг, можна розпочати одночасно терапію інсуліном під ретельним медичним наглядом.
Для пацієнтів похилого віку (старше 65 років) режим дозування препарату Діаглізід® MR 30 мг такий самий, як і для пацієнтів віком до 65 років.
Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості режим дозування препарату Діаглізид® MR 30 мг такий же, як і для пацієнтів з нормальною функцією нирок, але пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом.
Для пацієнтів, які належать до групи ризику виникнення гіпоглікемії, рекомендується мінімальна початкова доза 30 мг на добу.
Для пацієнтів з тяжкими захворюваннями судин (ішемічна хвороба серця, тяжка патологія сонних судин, дифузні захворювання судин) рекомендується мінімальна початкова доза 30 мг на добу.
Для запобігання ускладненням цукрового діабету II типу. Згідно з дослідженнями ADVANCE необхідно дотримуватися стратегії інтенсивного контролю глікемії (рівень HbAlc ≤ 6,5%). Стратегія інтенсивного контролю глікемії передбачає поступове підвищення дози діаглізиду® MR 30 мг до 120 мг на добу. Підвищення дози слід проводити під контролем рівня HbAlc з дотриманням суворих рекомендацій щодо дієти та фізичних вправ, контролюючи ризик розвитку гіпоглікемії. Також можливе додавання інших цукрознижувальних препаратів, таких як метформін, акарбоза, тіазолідиндіони або інсулін.
Особливості застосування
Гіпоглікемія. Цей препарат слід призначати тільки тим пацієнтам, які мають можливість регулярно харчуватися (включаючи сніданок). Важливо регулярно приймати вуглеводи, оскільки підвищення ризику гіпоглікемії виникає тоді, коли їжа приймається пізно, у неадекватній кількості або якщо ця їжа із низьким вмістом вуглеводів.
Виникнення гіпоглікемії більш вірогідне при низькокалорійному харчуванні, довготривалому або сильному фізичному навантаженні, вживанні алкоголю або застосуванні комбінації гіпоглікемічних препаратів.
При прийомі препаратів сульфанілсечовини може виникати гіпоглікемія (див. розділ «Побічні реакції»). Іноді гіпоглікемія може бути тяжкою та тривалою. В такому випадку може бути необхідною госпіталізація та призначення глюкози на декілька днів.
Для зниження ризику виникнення епізодів гіпоглікемії необхідно брати до уваги індивідуальні особливості пацієнтів, давати їм чіткі пояснення та ретельно підбирати дозу.
Фактори, що підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:
- пацієнт відмовляється або не може виконувати рекомендації лікаря (особливо це стосується пацієнтів літнього віку);
- незадовільне, нерегулярне харчування, періоди голодування та зміни дієти;
- дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів;
- вживання алкоголю;
- ниркова недостатність;
- тяжка печінкова недостатність;
- передозування препарату;
- певні порушення ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, гіпопітуїтаризм та адреналова недостатність
- одночасне застосування певних медичних засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Ниркова та печінкова недостатність: фармакокінетика та/або фармакодинаміка гліклазиду може змінюватися у пацієнтів з печінковою та тяжкою нирковою недостатністю. Епізоди гіпоглікемії у таких пацієнтів можуть бути тривалими, тому потребують відповідного лікування.
Пацієнта та членів його родини потрібно проінформувати про фактори ризику та умови, які можуть сприяти виникненню гіпоглікемії, про симптоми гіпоглікемії (див. розділ «Побічні реакції») та способи їх усунення.
Пацієнт має бути проінформований про важливість дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, про важливість регулярного виконання фізичних вправ та регулярного моніторингу глюкози крові.
Погіршення контролю глікемії у пацієнтів, які отримують цукрознижувальні препарати, може бути спричинено: препаратами звіробою (Hypericum perforatum) або будь-яким супутнім лікуванням, яке може впливати на метаболізм гліклазиду, інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може бути необхідним призначення інсуліну.
Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального цукрознижувального засобу, в тому числі гліклазиду, може з часом змінюватись. Це може бути внаслідок прогресування тяжкості захворювання або через зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної недостатності, коли препарати є неефективними від самого початку лікування. Перш ніж робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності у пацієнта, необхідно перевірити коректність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.
Порушення концентрації глюкози в крові, в тому числі гіпо- та гіперглікемія спостерігалися у хворих на цукровий діабет, особливо у літніх, що одержували супутнє лікування фторхінолонами. Рекомендується ретельний моніторинг рівня глюкози крові у всіх пацієнтів, які отримують одночасно Діаглізид® МR і фторхінолони.
Лабораторні показники. Для оцінки контролю рівня глюкози в крові рекомендовано визначати рівень гліколізованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще).
У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази застосування препаратів сульфанілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам гліклазид слід призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії без застосування препаратів сульфанілсечовини.
До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не слід призначати цей препарат.