Денігма 2 мг/мл 100 мл №1 розчин для орального застосування з мірною ложкою

По 100 мл розчину у флаконі. Кожен флакон у картонній упаковці разом із мірною ложкою.

Розчин для орального застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний прозорий розчин з характерним запахом.

У проявах симптомів та прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо за участю NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, що може призвести до дисфункції нейронів.

Абсорбція.

Після перорального прийому мемантин добре всмоктується. Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100 %. Час досягнення піка концентрації у плазмі крові (Т_max) – від 3 до 7 годин. Ознак впливу вживання їжі на всмоктування немає.

Розподіл.

Середній об’єм розподілу мемантину становить 9–11 л/кг. Приблизно 45 % мемантину зв’язується з протеїнами плазми крові.

Метаболізм.

Мемантин піддається частковому печінковому метаболізму. Печінкова мікросомальна система ферментів CYP450 не відіграє значущої ролі у метаболізмі мемантину.

Виведення.

Мемантин виводиться переважно у незміненому вигляді (близько 48 %) з сечею, період напіввиведення у кінцевій фазі становить 60–80 годин.

Решта переважно перетворюється на три полярних метаболіти, які мають мінімальну антагоністичну активність NMDA-рецептора: глюкуронідний кон’югат, 6-гідроксимемантин та 1-нітрозодеамінований мемантин. Усього 74 % прийнятої дози виділяється як сума основної діючої речовини та глюкуронідного кон’югату. Нирковий кліренс включає активну канальцеву секрецію, яка регулюється за допомогою рН-залежної канальцевої реабсорбції.

Засоби , що застосовуються при деменції. Код АТХ N06D X01.

З огляду на фармакологічний ефект та механізм дії мемантину можливі наступні взаємодії.

Механізм дії передбачає посилення ефектів L-допи, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантин. Можливе ослаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. може модифікувати їх ефекти та обумовити необхідність корекції доз.

Слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик розвитку фармакотоксичного психозу. Обидва сполуки є хімічно пов'язаними NMDA-антагоністами. Те саме може стосуватися кетаміну та декстрометорфану (див. розділ «Особ.

Існують дані щодо ризику виникнення психозу при сумісному застосуванні мемантину та фенітоїну.

Інші речовини, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що і амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, що призводить до потенційного ризику підвищення його концентрації в плазмі крові.

При сумісному застосуванні мемантину з гідрохлортіазидом (ГХТ) або будь-якою комбінацією з ГХТ можливе зниження рівня ГХТ у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтами, які приймають варфарин. Хоча причинний зв'язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти та . >

Немає вказівок на суттєві ефекти взаємодії мемантину з глибуридом/метформіном або донепезилом. Не виявлено впливу мемантину на фармакокінетику галантаміну.

Мемантин не інгібує ізоферменти CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавіновмісну монооксигеназу, епоксид гідролаза або сульфатіон in vitro.

Діюча речовина: мемантин гідрохлорид (memantine hydrochloride).

1 мл розчину містить мемантину гідрохлориду 2 мг.

Інші складові: гліцерин, лимонна кислота, моногідрат, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), пропіленгліколь, натрію цитрат, cорбітовий розчин (Е 420), смакова добавка "Екзотичні фрукти".

Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до важких форм зазвичай призводить до погіршення здатності керувати автотранспортними засобами та керувати іншими механізмами. обережність при здійсненні перерахованих вище операцій.

Вагітність.

Даних щодо застосування мемантину в період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного зростання при впливі концентрацій, ідентичних або дещо більше тих, які застосовують для людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків нагальної необхідності.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає мемантин у грудне молоко. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Препарат не призначений для застосування дітям віком до 18 років.

Хвороба Альцгеймера від легкого тяжкості до важких форм.

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента препарату.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та терапії деменції при хворобі Альцгеймера. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде контролювати прийом препарату пацієнтом. Постановка діагнозу здійснюється відповідно до чинних рекомендацій. Переносимість та дозування мемантину необхідно регулярно оцінювати, бажано протягом 3 місяців після початку терапії. Після цього на регулярній основі проводиться повторна оцінка клінічної користі застосування мемантину та переносимості лікування пацієнтом відповідно до чинних клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – доброю. Рішення про припинення лікування мемантином розглядають у разі відсутності терапевтичного ефекту або якщо пацієнт не переносить терапію препаратом.

Препарат Денігма^®, розчин для орального застосування, слід приймати 1 або 2 рази на добу кожного дня в один і той самий час незалежно від вживання їжі. Рекомендована початкова доза препарату становить 5 мг 1 раз на добу. Дозу необхідно збільшувати на 5 мг щотижнево (див. таблицю 1). Максимальна добова доза становить 20 мг.

Таблиця 1.

Дозування для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок

Не можна змішувати препарат із будь-якою іншою рідиною. Розчин для орального застосування відміряється за допомогою спеціальної мірної ложки, яка іде у комплекті з препаратом.

Якщо пацієнт пропустив один прийом препарату Денігма^®, не потрібно подвоювати дозу під час наступного прийому. Наступну дозу потрібно приймати відповідно до графіка прийому. Якщо пацієнт пропускав прийом препарату Денігма^® протягом кількох днів, може виникнути потреба у зменшенні дози, а після цього – у поступовому збільшенні відповідно до описаної вище схеми.

Порушення функції нирок. 

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) коригування дози препарату не потрібне. Пацієнтам із порушеннями функції нирок середнього ступеня (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) слід застосовувати добову дозу 10 мг. Якщо ця доза добре переноситься пацієнтом впродовж принаймні 7 днів лікування, вона може бути збільшена до 20 мг на добу згідно зі стандартною схемою підбору доз. Пацієнтам із порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5–29 мл/хв) призначати добову дозу 10 мг.

Порушення функції печінки.

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня (класи А та В за класифікацією Чайлда-П’ю) корекція дози не потрібна. Дані про застосування мемантину пацієнтами із тяжкими порушеннями функції печінки відсутні, тому не рекомендується призначати мемантин пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. 

Діти.

Препарат не призначений для застосування дітям віком до 18 років.

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам із факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністами як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що й мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути частішими або більш вираженими (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Деякі фактори, що спричиняють підвищення рівня рН сечі, можуть зумовити необхідність ретельного нагляду за станом пацієнта. До таких факторів належать радикальна зміна раціону, наприклад перехід із м’ясної їжі на вегетаріанську, або ж надмірний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рівень рН сечі також може підвищуватися при таких захворюваннях як нирковий тубулярний ацидоз (НТА) або при серйозних інфекціях сечовивідних шляхів, спричинених збудниками роду Proteus.

Наявні лише обмежені дані щодо застосування мемантину у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, пацієнтів із декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (NYHA III-IV), а також із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, тому за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Допоміжні речовини.

Денігма^®, розчин для орального застосування, 2 мг/мл, містить 0,65 г сорбіту в 1 мл (еквівалентно 6,5 г при застосуванні максимальної рекомендованої добової дози). У разі встановленої непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Препарат містить метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричиняти алергічні реакції (можливо, уповільнені).

З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, лейкопенія (у тому числі нейтропенія), панцитопенія, тромбоцитопенія, тромботична тромбоцитопенічна пурпура.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, алергічні реакції.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції з боку шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона.

З боку психіки: сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації ¹, психотичні реакції ².

З боку нервової системи: запаморочення, порушення рівноваги, порушення ходи, судомні напади.

З боку серця: серцева недостатність.

З боку судин: артеріальна гіпертензія, венозний тромбоз/тромбоемболія.

З боку дихальної системи: диспное (задишка).

З боку травного тракту: запор, блювання, панкреатит ².

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функціональних проб печінки, гепатит.

З боку нирок та сечовивідної системи: гострі порушення функції нирок (включаючи підвищення креатиніну та ниркову недостатність).

Загальні порушення: головний біль, підвищена стомлюваність.

¹ Галюцинації в основному спостерігалися у пацієнтів з хворобою Альцгеймера тяжкого ступеня.

² Особливі повідомлення при медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера асоціюється з депресією, поведінкою суїцидального характеру та спробами самогубства. Про такі випадки також повідомлялося при застосуванні мемантину.

Дані передозування обмежені.

Симптоми.

Застосування щодо високих доз (200 мг і 105 мг/добу протягом 3 днів відповідно) супроводжувалося такими симптомами, як почуття втоми, слабкість та/або діарея або відсутністю будь-яких симптомів. У випадках передозування дозою нижче 140 мг або у випадках, коли доза була невідома, у пацієнтів спостерігалися симптоми, пов'язані з порушеннями з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, в'ялість, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації та порушення ходи) та/або з боку шлунково-кишкового тракту (блювота та діарея).

У важкому відомому випадку передозування мемантину (2000 мг) у пацієнта спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи (пацієнт перебував у комі протягом 10 днів, а пізніше спостерігалися диплопія та збудження). Після симптоматичного лікування та плазмаферезу одужав без наслідків.

Інакше при передозуванні високою дозою мемантину (400 мг) спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи, такі як занепокоєння, психоз, зорові галюцинації, схильність до судом, сонливість, ступор і втрата свідомості. Пацієнт одужав.

Лікування.

Лікування симптоматичне, специфічного антидоту немає. Слід застосовувати стандартні клінічні процедури для видалення діючої речовини з організму: промивання шлунка, прийом активованого вугілля (для попередження можливої ​​кишково-печінкової рециркуляції мемантину), підкислення сечі та діурез

У разі клінічних ознак або симптомів, що свідчать про надмірну загальну стимуляцію центральної нервової системи, слід з обережністю застосовувати симптоматичні лікувальні заходи.

Зберігати при температурі не вище 25℃ в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці. Після першого відкриття флакона препарат зберігати не більше 3 місяців.

Розчин Денігма використовується при хворобі Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до важких форм.